Іван Іванович Нехода | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 24 червня 1910 село Олексіївка, Коломацька волость, Валківський повіт, Харківська губернія, Російська імперія (тепер — село Богодухівського району Харківської області України) | |||
Помер | 17 жовтня 1963 (53 роки) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Громадянство | Російська імперія→ СРСР | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | поет, прозаїк, журналіст, військовий кореспондент, редактор, педагог, сценарист | |||
Alma mater | ХІНО і Всеросійський державний інститут кінематографії | |||
Мова творів | українська, російська | |||
Роки активності | 1925–1963 | |||
Напрямок | воєнна, дитяча, інтимна, пейзажна лірика | |||
Жанр | вірш, поема, казка | |||
Членство | Національна спілка письменників України | |||
Партія | КПРС | |||
Учасник | Друга світова війна | |||
Нагороди |
| |||
| ||||
Іва́н Іва́нович Нехо́да (нар. 24 червня 1910 — пом. 17 жовтня 1963) — український поет, прозаїк, журналіст, військовий кореспондент, редактор. Учасник Другої світової війни. Публікувався з 1925 року. Автор понад 40 збірок поезій. Багато писав для дітей, переважно вірші та казки. Твори перекладені різними мовами народів СРСР.
Біографія
Дитинство і навчання
Народився 24 червня 1910 року в селі Олексіївка Коломацької волості Валківського повіту Харківської губернії Російської імперії (тепер — село Богодухівського району Харківської області України) в селянській родині. Батько — юрист, Іван Сергійович, помер молодим. Мати-вдова, Марія Павлівна, самотужки виховувала чотирьох дітей. Вона була родом з села Диканька, що на Полтавщині, з давнього козацького роду Сотників. Козацьке прізвище Нехода — означає «той, що не ходив», був завжди на коні.
З дев'яти років наймитував пастухом. Восени 1923 року вступив до дитячої комуністичної організації «Юні піонери імені Спартака», що після смерті Леніна, у січні 1924 року, була перейменована в піонерську організацію імені Леніна. Був ланковим, пізніше — секретарем піонерської організації села Олексіївки. У 1925 році закінчив чотири класи сільської початкової школи. Того ж року був прийнятий до комсомолу.
На початку 1920-х років над Олексіївкою взяли шефство працівники харківського відділення «Українбанку». Вони відвідували село з лекціями, виставками, привозили книги, газети й журнали. Шефи звернули увагу на Івана і забрали його до Харкова, тодішньої столиці Радянської України. Там влаштували його ліфтером в «Українбанк» (він і жив у тому банку, спав на столі), а також — у вечірню школу «Конторгуч», яка готувала рахівників.
У 1925 році в Харкові почала виходити піонерська газета «На зміну» — Іван улаштувався до неї кореспондентом. Цього ж року до Харкова приїхав 13-річний Валентин Бичко. Він приніс у газету свої вірші і там познайомився та подружився з Іваном Неходою. А пізніше — став його біографом.
У 1928 році Івана Неходу та Валентина Бичка, як найкращих юних кореспондентів редакції газети «На зміну» і журналу «Червоні квіти», відрядили на Кавказ, звідки вони привезли нові вірші й статті.
З 1929 по 1932 рік Іван навчався на факультеті мови та літератури Харківського інституту народної освіти, де отримав диплом учителя. Потім — вчителював, працював у редакціях різних газет і журналів, здебільшого дитячих. З 1935 по літо 1937 року — працював у апараті Спілки письменників України на посаді інструктора секції дитячої літератури. У 1936 році в нього народилася донька Тамара.
У 1939 закінчив сценарний факультет Всесоюзного інституту кінематографії (ВДІК) у Москві. З того часу і до 1941 року працював у різних журналах та газетах, був завідувачем літературної частини Київського театру юного глядача імені Горького.
Зрілість і визнання
У червні 1941 року пішов на фронт. Воював на Південному, Калінінському, 2-му Прибалтійському фронтах. Член комуністичної партії з 1942 року. 4 січня 1944 року в боях на 3-му Прибалтійському фронті був тяжко поранений — осліп на праве око. Лікувався у Ярославському шпиталі. Під час війни писав для армійських газет «Защитник Родины», «Фронтовик». Війну закінчив у званні капітана.
Після війни оселився в Києві, де очолив партійну організацію Спілки письменників України, секцію молодого автора та секцію з літературних зв'язків із Радянськими республіками, з 1945 по 1947 рік працював головним редактором видавництва «Молодь», пізніше — редактором журналу «Піонерія». З 1952 року проживав в будинку № 15 по вулиці Хрещатик — так званому Пасажі (квартира № 124, третій поверх лівого крила).
Невдовзі після того, як Кримську область було передано до складу Радянської України (1954 рік), очолив Кримську філію Спілки письменників України, фактично створив її — за завданням Спілки письменників України. Був головою філії з 1957 по 1963 рік. У кінці 1950-х років у Криму за підтримки держави була впроваджена державна програма поширення української мови на півострові: кілька років поспіль тиражем у 50 тисяч примірників виходила українська газета «Радянський Крим», у місцевому видавництві «Крымиздат» почали з'являтися книги українських авторів, у тому числі за сприяння вже відомого поета Івана Неходи. Довкола нього згуртувалися перспективні кримські автори-початківці — Степан Литвин, Дмитро Черевичний, Лідія Кульбак, при Спілці письменників почало працювати літературне об'єднання.
Останні роки
Останні роки життя Нехода багато подорожував по Україні, республіками СРСР, бував за кордоном — відвідав Чехословаччину, Францію, Англію, Західну Німеччину, Італію. Кілька років очолював Комісію в справах дитячої літератури при Спілці письменників України, виступав з доповідями про завдання дитячих письменників, редагував дитячий журнал.
Раптово помер 17 жовтня 1963 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Родина
Мав доньку Тамару, що народилася у 1936 році. Вона закінчила Київську державну консерваторію, працювала викладачем. Онук — Тимур Рафаельович Масаутов, 1962 року народження, — художник-графік, у 1987 році закінчив Київський державний художній інститут, у 1992 — творчі майстерні Академії Мистецтв СРСР (аспірантуру), член Національної спілки художників України (з 2000 року), професор. Праонуки — Анна Масаутова ( 1995 р.н.), та Софія Масаутова. ( 2002 р.н. )
Творчість
Писати вірші Іван Нехода почав ще в початковій школі. Публікував їх у стінгазеті. Друкуватися почав у 1925 році, у 15 років — у піонерській газеті «На зміну» та журналі «Червоні квіти». Наприкінці 1920-х років його вірші друкували молодіжні газети, а пізніше — і літературні журнали для дорослих. На молодого поета звернув увагу Валер'ян Поліщук, Іван Кулик, Павло Тичина. У останнього на квартирі Іван Нехода неодноразово бував разом з Валентином Бичком — читали Павлові Тичині свої вірші.
У 1931 році вийшла перша збірка поета — «Червона армія». У 1932 році — «Перша допомога». У 1935 році вийшла перша збірка віршів Неходи для дітей — «Пісня радості», від якої сам поет вів своє літературне літочислення. Загалом Іван Нехода написав понад 40 книг поезій:
- «Голуб-гонець» (1936)
- «Початок пісні» (1937)
- «Дніпровський край» (1939)
- «Моя книжка» (1940)
- «Ростіть щасливо» (1947)
- «Дивлюсь на карту України» (1949)
- «Під щасливою зорею» (1950)
- «Казки» (1951)
- «Дума про дружбу» (1954)
- «Вибране» (1956)
- «Тобі, кохана» (1960)
- «Ми живемо на Україні» (1960)
- «На Вкраїні милій» (1961)
- «Сад» (1971)
- «Вибране» (1981) та інші.
Другій світовій присвячені збірки:
У Другу світову вірші присвячував своїй доньці та дружині, які залишились у тилу, оспівував подвиги радянських солдат. У багатьох фронтових газетах друкувалися його вірші українською та російською мовами.
Після перемоги приїхав до Києва, почав серію казок для дітей — своєрідну поетичну антологію казок народів світу. Використавши маловідомі або зовсім невідомі народні казкові сюжети, створив оригінальні твори. Також продовжив писати лірику та публіцистику, готувався до роботи над великим віршованим романом про долю молодого покоління в роки війни — «Хто сіє вітер», який закінчив лише у 1959 році, за 4 роки до смерті.
Загалом майже половина збірок поета — для дітей. Саме Нехода — автор відомого вірша-пісеньки «У лісі, лісі темному» («Пісня про Ялинку»), який став своєрідним гімном україномовних новорічних свят. Цю пісню виконують у дитсадках і школах. Мелодія пісні — запозичена в російської новорічної пісеньки «В лесу родилась ёлочка». Наприкінці 2007 року поет і книговидавець Іван Малкович так сказав про Івана Неходу і «Пісню про Ялинку»:
Він зробив з цього абсолютно новий твір, це не був переклад, це не був переспів. Це була нова історія. Таким чином, «У лісі-лісі темному» стало своєю піснею в Україні, з мелодією, яка взята з «В лесу родилась елочка». |
Валентин Бичко, друг і біограф Неходи, писав:
Його дуже любили і малі, й дорослі. Бо він був людиною веселої і лагідної вдачі, завжди усміхнений, привітний, ласкавий. А ще його любили за вірші. Він складав їх усюди: вдома, в трамваї, на відпочинку. Бувало, розмовляєш з ним, він уважно тебе слухає, а тим часом у голові його пливуть рядки — і сумні, і веселі, і суворі, і ніжні, але завжди щирі, сердечні, схвильовані. От уже в руках його блокнот і в ньому густим дрібненьким почерком записане те, що допіру тільки снувалося в уяві. |
Також поет був, за словами Валентина Бичка, природженим педагогом.
В останні роки життя Іван Нехода багато подорожував. Враження від поїздки до Франції описав в окремій книзі — «Пам'ять про французьку землю».
Писав також пісні. Працював разом з композитором Андрієм Штогаренком, Аркадієм Філіпенком, Таїсією Шутенко та іншими. У 1933 році Іван Нехода в співавторстві з Валентином Бичком написав пісню, яку було рекомендовано до вивчення в колгоспних школах. Юні піонери звітували 2-му секретарю ЦК КП(б)У Павлові Постишеву про те, як вони видивляються «ворога ненависного» — своїх односельців, які намагаються знайти в полі хліб. Звітували про те, як «у боях жорстоких» захищають урожай, якому «ні меж, ні краю».
Пісня-рапорт тов. П. П. Постишеву
Слова Івана Неходи та Валентина Бичка
Муз. Таїсії Шутенко
Гей, ні меж, ні краю нашому врожаю, Приспів: | У житах високих зашуміли кроки. (Приспів) На ланах колгоспних ми були не гості, | (Приспів) І прямуєм ось ми у заможну осінь. |
Своїми безпосередніми вчителями Нехода вважав Павла Тичину, Максима Рильського, Володимира Сосюру, з якими спілкувався особисто.
Твори Івана Неходи перекладалися на різні мови республік СРСР.
Нехода і Шевченко
У своїй творчості Нехода неодноразово звертався до образу Тараса Шевченка. У віршах «Верба» (1938), «Стояв Шевченко над Невою» (1939), «Подорож на Чернечу гору (17 червня 1945 року)» (1945), «В Орську» (1949), «Сіль землі» (1961) та інших — писав про значення Шевченка в історії українського народу. Згадував його в поезіях «Горький у Мануйлівці (1897 і 1900 роки)» (1953), «Навіки поріднив нас Ленін», «Мій отчий дім», «За долю світу я весь час в тривозі» (всі — 1961). У творах Неходи, за словами дослідників, чимало поетичних образів, запозичених з «Кобзаря».
Завдяки Івану Неході став широко відомим переклад «Заповіту» Тараса Шевченка на кримськотатарську мову. Зробив його кримський письменник Шаміль Алядін. Восени 1938 року Шаміль Алядін відпочивав у Ялтинському Будинку творчості письменників разом з Неходою і показав тому свій переклад «Заповіту». Нехода передав його Павлові Тичині, який знав кримськотатарську. На Всесоюзному пленумі письменників, що проходив у 1939 році в Києві, з нагоди 125-річчя від дня народження Тараса Шевченка, Павло Тичина прочитав цей переклад. Його автора було відзначено ювілейною Шевченківською медаллю.
Нагороди
Нагороджений орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (18 червня 1946), Червоної Зірки (29 грудня 1943), медалями.
Вшанування пам'яті
Іван Нехода похований у Києві на Байковому кладовищі — ділянка № 1, центральна алея неподалік від головного входу, ліворуч. Надгробок, встановлений 1965 року — бюст на постаменті з оргскла і граніту. Скульптори — Флоріан Коцюбинський і Ксанфій Кузнецов.
На Хрещатику на боковій стіні будинку № 15 (Пасаж), де поет прожив останні 11 років свого життя, у 1972 році встановлено меморіальну дошку-барельєф із мармуру. Скульптори — Ксанфій Кузнецов та Василь Гнєздилов.
У 1965 році в Києві на честь Івана Неходи названо вулицю. Його ім'ям названо і провулок у Харкові.
- Могила Івана Неходи на Байковому кладовищі
- Меморіальна дошка на будинку в Києві (Пасаж), де жив Іван Нехода
- Вулиця Івана Неходи в Києві
Бібліографія
- Червона армія. Вірші. — К., 1931.
- Перша допомога. Вірші. — К., 1932.
- Пісня радості. Вірші. — К., 1935.
- Голуб-гонець. Вірші. — К., 1936.
- Початок пісні. Поезії. — К. : Держлітвидав, 1937. — 100 с.
- Дніпровий край. Поезії. — К. : Держлітвидав, 1939. — 85 с.
- Я іду в бій. Вірші. — К., 1942.
- Ми — Сталіна солдати. Поезії. — К., 1943. — 55 с.
- Південний фронт. Вірші. — К., 1943.
- Южный фронт. — К., 1943. (рос.)
- Лісові оселі. Вірші. — К., 1944.
- Дорога в свято. Поезії. — К. : Радянський письменник, 1945. — 94 с.
- Сонце травня. — К. : Молодь, 1947. — 105 с.
- Маленьким братікам і сестричкам. — К., 1949.
- Під щасливою зорею. Поезії. — К. : Держлітвидав, 1950. — 314 с.
- Детям. — М.-Л., 1951. (рос.)
- Повість про моїх друзів. — К. : Радянський письменник, 1952. — 118 с.
- Хлоп'ята з нашої вулиці: Вірші, поеми та казки. — К. : Молодь, 1953. — 174 с.
- Казки. — К. : Молодь, 1954. — 100 с.
- Дума про дружбу. Поезії. — К. : Радянський письменник, 1954. — 142 с.
- Веселі каруселі. — К. : Молодь, 1955. — 128 с.
- Книга лирики. Стихи. — М., 1955. (рос.)
- Гранітна гора: Казки / Мал. Г. Малакова. — К. : Молодь, 1956. — 68 с.
- Вибране. — К. : Держлітвидав України, 1956. — 374 с.
- Довге ім'я. Японська народна казка. — К. : Дитвидав, 1957. — 17 с.
- Веселі каруселі. — К. : Молодь, 1957. — 128 с.
- Стихотворения. Поэмы. — М. : Гослитиздат, 1957. — 354 с. (рос.)
- Казки моїх братів. Віршовані казки за мотивами фольклору народів СРСР. — К. : Дитвидав, 1958. — 100 с.
- Пам'ять про французьку землю. Поезії. — К. : Радянський письменник, 1958. — 112 с. (Зміст: «Готуюсь в подорож до Франції», «Привіт тобі, французька земле», «Париж», «Вулиця Марі Роз», «Вогні неонових реклам», «Сена», «В Луврі», «Ейфелева башта», «Версаль», «Ліон», «Монте-Карло», «Марсель», «Спілкуйтесь, люди» та інші.)
- Солдат Мао Цзе-Дуна. Поема. — К. : Дитвидав УРСР, 1959. — 82 с.
- Хто сіє вітер. Повість про народне горе, народний гнів і народну доблесть. — К. : Молодь, 1959. — 448 с.
- Тобі, кохана! — К. : Держлітвидав УРСР, 1960. — 198 с.
- На Вкраїні милій. Поезії. — К. : Молодь, 1961. — 39 с.
- Чудесний сад. Поезії. — К.: Радянський письменник, 1962. — 146 с.
- О времени и о себе. Стихи. Поэмы. Сказки. / Вступ. ст. С. Наровчатова. — М., 1963. (рос.)
- Чудесний сад: Вірші, поеми. — М., 1965.
- Три берізки. Поезії. — К. : Художня література, 1966. — 192 с. (Зміст: «На Івана на Купала», «У своєму селі», «Яблуневий сад», «З ким я дружу», «Сонцеград», «Говорить Москва», «Зима», «Весілля», «Мати», «Легенди», «Листоноша» та інші.)
- А чому у зайчика тріснута губа? Казки. Для дошкільного віку. — К. : Веселка, 1969. — 16 с.
- Сад: Вірші, поеми, казки / Вступ. ст. В. Бичка. — К. : Дніпро, 1971. — 512 с.
- Чудесний сад. Вірші, поеми, казки. — К. : Дніпро, 1971. — 511 с.
- Казки моїх братів. Віршовані казки. — К. : Веселка, 1975. — 96 с.
- Вибране / Упоряд. Тамара Іванівна Нехода. — К. : Дніпро, 1980. — 318 с.
- Поспішиш — людей насмішиш: Казки. Для молодшого шкільного віку / Передм. В. В. Бичка. — К. : Веселка, 1980. — 32 с.
- Дума про дружбу. Поезії. — К. : Молодь, 1981. — 200 с.
- Поезії / Упорядкування, вступ. стаття та примітки І. В. Зуба. — К. : Радянський письменник, 1982. — 246 с.
- Поезії. Казки. Для середнього та старшого шкільного віку / Передм. В. В. Бичка. — К. : Веселка, 1986. — 206 с. — (Шкільна бібліотека).
- Поезії / Ред.-упоряд. Т. І. Кордун. — К. : Дніпро, 1990. — 109 с. —
Примітки
- Біографічна довідка // Нехода Іван. Хлоп'ята з нашої вулиці: Вірші, поеми та казки.. — К. : Молодь, 1953. — С. 171.
- Бичко В. Вступ // Нехода І. Сад. Вірші, поеми, казки. — К. : Дніпро, 1971. — С. 5–12.
- Зуб Іван. Високі думи, зоряні серця // Нехода І. І. Поезії / Упорядкування, вступ. стаття та примітки І. В. Зуба. — К.: Рад. письменник, 1982. — С. 14.
- Біографічна довідка // Нехода Іван. Хлоп'ята з нашої вулиці: Вірші, поеми та казки. — К. : Молодь, 1953. — С. 172.
- Бурбела В. Іван Нехода в передачах радіо (1941-1945 р.р.) // Промінь. — 2000. — 17 червня. — № 46. — С. 2.
- Латанський Василь. Вірші нашого дитинства. Іван Нехода. // Кримська світлиця. — 2014. — 19 грудня. — С. 26.
- Кононенко Данило. Його талант розцвів під небом Криму… // Кримська світлиця. — 2006. — 16 червня. — С. 16.
- Масаутов Тимур Рафаельович//Про Тимура Масаутова на сайті Національної Спілки Художників України
- Новогодний гимн // podrobnosti.ua. — 2008. — 1 січня.
- Бичко Валентин. Про автора цієї книги // Нехода Іван. Поспішиш — людей насмішиш. Казки. Для молодшого шкільного віку. — К. : Веселка, 1980. — С. 5.
- Космина Юрко. Складаєм тобі, товаришу Постишев, рапорт! // obkom.net.ua. — 2006. — 23 листопада.
- Нехода Іван Іванович // Шевченківський словник. У 2-х томах. — К., 1978. — Т. 2. — С. 44.
- Кононенко Данило. Мости духовного єднання // Батьківщино, здрастуй! Вірші та народні пісні. — Сімферополь: Доля, 2008. — С. 5.
- Неходе И. И. мемориальная доска. [ 2016-06-16 у Wayback Machine.]// Киев: энциклопедический справочник / Под ред. А. В. Кудрицкого — К.: Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — 704 с.
- Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 16 листопада 1965 року № 1992 «Про перейменування провулку Докучаєвського в Залізничному районі» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 422. Арк. 351. [Архівовано з першоджерела 14 вересня 2013.]
Джерела
- Бичко Валентин. Про автора цієї книги // Нехода Іван. Поспішиш — людей насмішиш. Казки. Для молодшого шкільного віку. — К. : Веселка, 1980. — С. 5–6.
- Бичко В. Вступ // Нехода І. Сад. Вірші, поеми, казки. — К. : Дніпро, 1971. — С. 5–8.
- Біографічна довідка // Нехода Іван. Хлоп'ята з нашої вулиці: Вірші, поеми та казки. — К. : Молодь, 1953. — С. 171—172.
- Бурбела В. Іван Нехода в передачах радіо (1941-1945 р.р.) // Промінь. — 2000. — 17 червня. — № 46. — С. 2.
- Зуб Іван. Високі думи, зоряні серця // Нехода І. І. Поезії / Упорядкування, вступ. стаття та примітки І. В. Зуба. — К.: Радянський письменник, 1982. — С. 5-36.
- Зуб І. В. Нехода Іван Іванович // Українська літературна енциклопедія. В 5-ти томах. — К., 1995. — Т. 3: К–Н. — С. 463.
- Латанський Василь. Вірші нашого дитинства. Іван Нехода. // Кримська світлиця. — 2014. — 19 грудня. — С. 26.
- Лощинська Наталія. Нехода Іван Іванович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 545-546.
- Наровчатов Сергій. Співець братерства // Нехода І. І. Дума про дружбу. Поезії. — К.: Молодь, 1981. — С. 5-8.
- Нехода Іван // Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1966. — Т. 5. — С. 1757.
- Нехода Иван Иванович // Большая советская энциклопедия: [В 50-ти т.] / гл. ред. С. И. Вавилов, Б. А. Введенский, 2-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1958. — Т. 51 (доп.). А — Я. — С. 211. (рос.)
- Нехода Иван Иванович // Большая советская энциклопедия / гл. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1974. — Т. 17. Моршин — Никиш. — С. 591. (рос.)
- Нехода Іван Іванович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1982. — Т. 7 : Мікроклін — Олеум. — 526, [2] с., [24] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 344.
- Нехода Іван Іванович // Українська радянська енциклопедія. У 17-ти томах. — К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1962. — Т. 10: Находка — Патріархат. — С. 85.
- Нехода Іван Іванович // Шевченківський словник. У 2-х томах. — К., 1978. — Т. 2. — С. 44.
- Неходе И. И. мемориальная доска // Киев: энциклопедический справочник / Под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — 704 с.
- Неходи Івана вулиця// Вулиці Києва. Довідник УЕ / За ред. А. В. Кудрицького. — К.: Українська Енциклопедія, 1995. — С. 148—149. —
Додаткова література
- Бичко В. Іван Нехода // Українські радянські письменники. Критичні нариси. Вип. 7. — К. : Радянський письменник, 1973. — 163 с.
- Бурляй Ю. Віршована повість // Вітчизна. — 1953. — № 11.
- Доманский Ю. В. Заяц-страдалец в стихах для самых маленьких (Агния Барто, Иван Нехода, Рафис Курбан) // Филология и культура. — 2012. — № 2 (28). — С. 45–48.
- Доманский Ю. В. Поврежденная игрушка в стихотворных циклах для самых маленьких Агнии Барто и Ивана Неходы // От… и до…: Юбилейный альманах в честь Е. В. Душечкиной и А. Ф. Белоусова. — СПб.: Бельведер, 2006. — С. 99–118.
- Кацнельсон А. Іван Нехода // Дніпро. — 1960. — № 6.
- Кочевський В. Завжди в дорозі // Прапор. — 1957. — № 9.
- Кудін О. Три книги поета // Літературна газета. — 1949. — 13 жовтня.
Посилання
- Твори для дітей Івана Неходи в бібліотеці TOU
Ця стаття належить до української Вікіпедії. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lib Chlen KPRS Ivan Ivanovich NehodaNarodivsya24 chervnya 1910 1910 06 24 selo Oleksiyivka Kolomacka volost Valkivskij povit Harkivska guberniya Rosijska imperiya teper selo Bogoduhivskogo rajonu Harkivskoyi oblasti Ukrayini Pomer17 zhovtnya 1963 1963 10 17 53 roki Kiyiv Ukrayinska RSR SRSRPohovannyaBajkove kladovisheGromadyanstvoRosijska imperiya SRSRNacionalnistukrayinecDiyalnistpoet prozayik zhurnalist vijskovij korespondent redaktor pedagog scenaristAlma materHINO i Vserosijskij derzhavnij institut kinematografiyiMova tvorivukrayinska rosijskaRoki aktivnosti1925 1963Napryamokvoyenna dityacha intimna pejzazhna lirikaZhanrvirsh poema kazkaChlenstvoNacionalna spilka pismennikiv UkrayiniPartiyaKPRSUchasnikDruga svitova vijnaNagorodi Iva n Iva novich Neho da nar 24 chervnya 1910 19100624 pom 17 zhovtnya 1963 ukrayinskij poet prozayik zhurnalist vijskovij korespondent redaktor Uchasnik Drugoyi svitovoyi vijni Publikuvavsya z 1925 roku Avtor ponad 40 zbirok poezij Bagato pisav dlya ditej perevazhno virshi ta kazki Tvori perekladeni riznimi movami narodiv SRSR BiografiyaDitinstvo i navchannya Narodivsya 24 chervnya 1910 roku v seli Oleksiyivka Kolomackoyi volosti Valkivskogo povitu Harkivskoyi guberniyi Rosijskoyi imperiyi teper selo Bogoduhivskogo rajonu Harkivskoyi oblasti Ukrayini v selyanskij rodini Batko yurist Ivan Sergijovich pomer molodim Mati vdova Mariya Pavlivna samotuzhki vihovuvala chotiroh ditej Vona bula rodom z sela Dikanka sho na Poltavshini z davnogo kozackogo rodu Sotnikiv Kozacke prizvishe Nehoda oznachaye toj sho ne hodiv buv zavzhdi na koni Z dev yati rokiv najmituvav pastuhom Voseni 1923 roku vstupiv do dityachoyi komunistichnoyi organizaciyi Yuni pioneri imeni Spartaka sho pislya smerti Lenina u sichni 1924 roku bula perejmenovana v pionersku organizaciyu imeni Lenina Buv lankovim piznishe sekretarem pionerskoyi organizaciyi sela Oleksiyivki U 1925 roci zakinchiv chotiri klasi silskoyi pochatkovoyi shkoli Togo zh roku buv prijnyatij do komsomolu Na pochatku 1920 h rokiv nad Oleksiyivkoyu vzyali shefstvo pracivniki harkivskogo viddilennya Ukrayinbanku Voni vidviduvali selo z lekciyami vistavkami privozili knigi gazeti j zhurnali Shefi zvernuli uvagu na Ivana i zabrali jogo do Harkova todishnoyi stolici Radyanskoyi Ukrayini Tam vlashtuvali jogo lifterom v Ukrayinbank vin i zhiv u tomu banku spav na stoli a takozh u vechirnyu shkolu Kontorguch yaka gotuvala rahivnikiv U 1925 roci v Harkovi pochala vihoditi pionerska gazeta Na zminu Ivan ulashtuvavsya do neyi korespondentom Cogo zh roku do Harkova priyihav 13 richnij Valentin Bichko Vin prinis u gazetu svoyi virshi i tam poznajomivsya ta podruzhivsya z Ivanom Nehodoyu A piznishe stav jogo biografom U 1928 roci Ivana Nehodu ta Valentina Bichka yak najkrashih yunih korespondentiv redakciyi gazeti Na zminu i zhurnalu Chervoni kviti vidryadili na Kavkaz zvidki voni privezli novi virshi j statti Z 1929 po 1932 rik Ivan navchavsya na fakulteti movi ta literaturi Harkivskogo institutu narodnoyi osviti de otrimav diplom uchitelya Potim vchitelyuvav pracyuvav u redakciyah riznih gazet i zhurnaliv zdebilshogo dityachih Z 1935 po lito 1937 roku pracyuvav u aparati Spilki pismennikiv Ukrayini na posadi instruktora sekciyi dityachoyi literaturi U 1936 roci v nogo narodilasya donka Tamara U 1939 zakinchiv scenarnij fakultet Vsesoyuznogo institutu kinematografiyi VDIK u Moskvi Z togo chasu i do 1941 roku pracyuvav u riznih zhurnalah ta gazetah buv zaviduvachem literaturnoyi chastini Kiyivskogo teatru yunogo glyadacha imeni Gorkogo Zrilist i viznannya U chervni 1941 roku pishov na front Voyuvav na Pivdennomu Kalininskomu 2 mu Pribaltijskomu frontah Chlen komunistichnoyi partiyi z 1942 roku 4 sichnya 1944 roku v boyah na 3 mu Pribaltijskomu fronti buv tyazhko poranenij oslip na prave oko Likuvavsya u Yaroslavskomu shpitali Pid chas vijni pisav dlya armijskih gazet Zashitnik Rodiny Frontovik Vijnu zakinchiv u zvanni kapitana Pislya vijni oselivsya v Kiyevi de ocholiv partijnu organizaciyu Spilki pismennikiv Ukrayini sekciyu molodogo avtora ta sekciyu z literaturnih zv yazkiv iz Radyanskimi respublikami z 1945 po 1947 rik pracyuvav golovnim redaktorom vidavnictva Molod piznishe redaktorom zhurnalu Pioneriya Z 1952 roku prozhivav v budinku 15 po vulici Hreshatik tak zvanomu Pasazhi kvartira 124 tretij poverh livogo krila Nevdovzi pislya togo yak Krimsku oblast bulo peredano do skladu Radyanskoyi Ukrayini 1954 rik ocholiv Krimsku filiyu Spilki pismennikiv Ukrayini faktichno stvoriv yiyi za zavdannyam Spilki pismennikiv Ukrayini Buv golovoyu filiyi z 1957 po 1963 rik U kinci 1950 h rokiv u Krimu za pidtrimki derzhavi bula vprovadzhena derzhavna programa poshirennya ukrayinskoyi movi na pivostrovi kilka rokiv pospil tirazhem u 50 tisyach primirnikiv vihodila ukrayinska gazeta Radyanskij Krim u miscevomu vidavnictvi Krymizdat pochali z yavlyatisya knigi ukrayinskih avtoriv u tomu chisli za spriyannya vzhe vidomogo poeta Ivana Nehodi Dovkola nogo zgurtuvalisya perspektivni krimski avtori pochatkivci Stepan Litvin Dmitro Cherevichnij Lidiya Kulbak pri Spilci pismennikiv pochalo pracyuvati literaturne ob yednannya Ostanni roki Ostanni roki zhittya Nehoda bagato podorozhuvav po Ukrayini respublikami SRSR buvav za kordonom vidvidav Chehoslovachchinu Franciyu Angliyu Zahidnu Nimechchinu Italiyu Kilka rokiv ocholyuvav Komisiyu v spravah dityachoyi literaturi pri Spilci pismennikiv Ukrayini vistupav z dopovidyami pro zavdannya dityachih pismennikiv redaguvav dityachij zhurnal Raptovo pomer 17 zhovtnya 1963 roku Pohovanij u Kiyevi na Bajkovomu kladovishi RodinaMav donku Tamaru sho narodilasya u 1936 roci Vona zakinchila Kiyivsku derzhavnu konservatoriyu pracyuvala vikladachem Onuk Timur Rafaelovich Masautov 1962 roku narodzhennya hudozhnik grafik u 1987 roci zakinchiv Kiyivskij derzhavnij hudozhnij institut u 1992 tvorchi majsterni Akademiyi Mistectv SRSR aspiranturu chlen Nacionalnoyi spilki hudozhnikiv Ukrayini z 2000 roku profesor Praonuki Anna Masautova 1995 r n ta Sofiya Masautova 2002 r n TvorchistPisati virshi Ivan Nehoda pochav she v pochatkovij shkoli Publikuvav yih u stingazeti Drukuvatisya pochav u 1925 roci u 15 rokiv u pionerskij gazeti Na zminu ta zhurnali Chervoni kviti Naprikinci 1920 h rokiv jogo virshi drukuvali molodizhni gazeti a piznishe i literaturni zhurnali dlya doroslih Na molodogo poeta zvernuv uvagu Valer yan Polishuk Ivan Kulik Pavlo Tichina U ostannogo na kvartiri Ivan Nehoda neodnorazovo buvav razom z Valentinom Bichkom chitali Pavlovi Tichini svoyi virshi U 1931 roci vijshla persha zbirka poeta Chervona armiya U 1932 roci Persha dopomoga U 1935 roci vijshla persha zbirka virshiv Nehodi dlya ditej Pisnya radosti vid yakoyi sam poet viv svoye literaturne litochislennya Zagalom Ivan Nehoda napisav ponad 40 knig poezij Golub gonec 1936 Pochatok pisni 1937 Dniprovskij kraj 1939 Moya knizhka 1940 Rostit shaslivo 1947 Divlyus na kartu Ukrayini 1949 Pid shaslivoyu zoreyu 1950 Kazki 1951 Duma pro druzhbu 1954 Vibrane 1956 Tobi kohana 1960 Mi zhivemo na Ukrayini 1960 Na Vkrayini milij 1961 Sad 1971 Vibrane 1981 ta inshi Drugij svitovij prisvyacheni zbirki Ya idu v bij 1942 Pivdennij front 1943 Stalina soldati 1943 Lisovi oseli 1944 Doroga v svyato 1945 Sonce travnya 1947 U Drugu svitovu virshi prisvyachuvav svoyij donci ta druzhini yaki zalishilis u tilu ospivuvav podvigi radyanskih soldat U bagatoh frontovih gazetah drukuvalisya jogo virshi ukrayinskoyu ta rosijskoyu movami Pislya peremogi priyihav do Kiyeva pochav seriyu kazok dlya ditej svoyeridnu poetichnu antologiyu kazok narodiv svitu Vikoristavshi malovidomi abo zovsim nevidomi narodni kazkovi syuzheti stvoriv originalni tvori Takozh prodovzhiv pisati liriku ta publicistiku gotuvavsya do roboti nad velikim virshovanim romanom pro dolyu molodogo pokolinnya v roki vijni Hto siye viter yakij zakinchiv lishe u 1959 roci za 4 roki do smerti Zagalom majzhe polovina zbirok poeta dlya ditej Same Nehoda avtor vidomogo virsha pisenki U lisi lisi temnomu Pisnya pro Yalinku yakij stav svoyeridnim gimnom ukrayinomovnih novorichnih svyat Cyu pisnyu vikonuyut u ditsadkah i shkolah Melodiya pisni zapozichena v rosijskoyi novorichnoyi pisenki V lesu rodilas yolochka Naprikinci 2007 roku poet i knigovidavec Ivan Malkovich tak skazav pro Ivana Nehodu i Pisnyu pro Yalinku Vin zrobiv z cogo absolyutno novij tvir ce ne buv pereklad ce ne buv perespiv Ce bula nova istoriya Takim chinom U lisi lisi temnomu stalo svoyeyu pisneyu v Ukrayini z melodiyeyu yaka vzyata z V lesu rodilas elochka Valentin Bichko drug i biograf Nehodi pisav Jogo duzhe lyubili i mali j dorosli Bo vin buv lyudinoyu veseloyi i lagidnoyi vdachi zavzhdi usmihnenij privitnij laskavij A she jogo lyubili za virshi Vin skladav yih usyudi vdoma v tramvayi na vidpochinku Buvalo rozmovlyayesh z nim vin uvazhno tebe sluhaye a tim chasom u golovi jogo plivut ryadki i sumni i veseli i suvori i nizhni ale zavzhdi shiri serdechni shvilovani Ot uzhe v rukah jogo bloknot i v nomu gustim dribnenkim pocherkom zapisane te sho dopiru tilki snuvalosya v uyavi Takozh poet buv za slovami Valentina Bichka prirodzhenim pedagogom V ostanni roki zhittya Ivan Nehoda bagato podorozhuvav Vrazhennya vid poyizdki do Franciyi opisav v okremij knizi Pam yat pro francuzku zemlyu Pisav takozh pisni Pracyuvav razom z kompozitorom Andriyem Shtogarenkom Arkadiyem Filipenkom Tayisiyeyu Shutenko ta inshimi U 1933 roci Ivan Nehoda v spivavtorstvi z Valentinom Bichkom napisav pisnyu yaku bulo rekomendovano do vivchennya v kolgospnih shkolah Yuni pioneri zvituvali 2 mu sekretaryu CK KP b U Pavlovi Postishevu pro te yak voni vidivlyayutsya voroga nenavisnogo svoyih odnoselciv yaki namagayutsya znajti v poli hlib Zvituvali pro te yak u boyah zhorstokih zahishayut urozhaj yakomu ni mezh ni krayu Pisnya raport tov P P Postishevu Slova Ivana Nehodi ta Valentina Bichka Muz Tayisiyi Shutenko Gej ni mezh ni krayu nashomu vrozhayu Stigne vistigaye gnetsya do zemli Polem neozorim pionerdozori Vijshli vartuvati kolosistij hlib Prispiv Mi pisnyu svoyu gartuvali v boyu Yiyi nesemo yak prapor Pro nashu robotu skladayem tobi Tovarishu Postishev raport U zhitah visokih zashumili kroki Hto tam To ne viter I ne hovrashok Vidno nam iz vishki yak plazuye nishkom Vorog nenavisnij tyagnuchi mishok Prispiv Na lanah kolgospnih mi buli ne gosti Kozhnu mi zerninu v poli beregli Iz batkami poruch stali yim na pomich U boyah zhorstokih kripli i rosli Prispiv I pryamuyem os mi u zamozhnu osin Zdrastuj lyuba shkolo dveri vidchinyaj Syademo za knizhku i nauki vishku Budem shturmuvati vpertim navchannyam Svoyimi bezposerednimi vchitelyami Nehoda vvazhav Pavla Tichinu Maksima Rilskogo Volodimira Sosyuru z yakimi spilkuvavsya osobisto Tvori Ivana Nehodi perekladalisya na rizni movi respublik SRSR Nehoda i Shevchenko U svoyij tvorchosti Nehoda neodnorazovo zvertavsya do obrazu Tarasa Shevchenka U virshah Verba 1938 Stoyav Shevchenko nad Nevoyu 1939 Podorozh na Chernechu goru 17 chervnya 1945 roku 1945 V Orsku 1949 Sil zemli 1961 ta inshih pisav pro znachennya Shevchenka v istoriyi ukrayinskogo narodu Zgaduvav jogo v poeziyah Gorkij u Manujlivci 1897 i 1900 roki 1953 Naviki poridniv nas Lenin Mij otchij dim Za dolyu svitu ya ves chas v trivozi vsi 1961 U tvorah Nehodi za slovami doslidnikiv chimalo poetichnih obraziv zapozichenih z Kobzarya Zavdyaki Ivanu Nehodi stav shiroko vidomim pereklad Zapovitu Tarasa Shevchenka na krimskotatarsku movu Zrobiv jogo krimskij pismennik Shamil Alyadin Voseni 1938 roku Shamil Alyadin vidpochivav u Yaltinskomu Budinku tvorchosti pismennikiv razom z Nehodoyu i pokazav tomu svij pereklad Zapovitu Nehoda peredav jogo Pavlovi Tichini yakij znav krimskotatarsku Na Vsesoyuznomu plenumi pismennikiv sho prohodiv u 1939 roci v Kiyevi z nagodi 125 richchya vid dnya narodzhennya Tarasa Shevchenka Pavlo Tichina prochitav cej pereklad Jogo avtora bulo vidznacheno yuvilejnoyu Shevchenkivskoyu medallyu NagorodiNagorodzhenij ordenami Vitchiznyanoyi vijni 2 go stupenya 18 chervnya 1946 Chervonoyi Zirki 29 grudnya 1943 medalyami Vshanuvannya pam yatiIvan Nehoda pohovanij u Kiyevi na Bajkovomu kladovishi dilyanka 1 centralna aleya nepodalik vid golovnogo vhodu livoruch Nadgrobok vstanovlenij 1965 roku byust na postamenti z orgskla i granitu Skulptori Florian Kocyubinskij i Ksanfij Kuznecov Na Hreshatiku na bokovij stini budinku 15 Pasazh de poet prozhiv ostanni 11 rokiv svogo zhittya u 1972 roci vstanovleno memorialnu doshku barelyef iz marmuru Skulptori Ksanfij Kuznecov ta Vasil Gnyezdilov U 1965 roci v Kiyevi na chest Ivana Nehodi nazvano vulicyu Jogo im yam nazvano i provulok u Harkovi Mogila Ivana Nehodi na Bajkovomu kladovishi Memorialna doshka na budinku v Kiyevi Pasazh de zhiv Ivan Nehoda Vulicya Ivana Nehodi v KiyeviBibliografiyaChervona armiya Virshi K 1931 Persha dopomoga Virshi K 1932 Pisnya radosti Virshi K 1935 Golub gonec Virshi K 1936 Pochatok pisni Poeziyi K Derzhlitvidav 1937 100 s Dniprovij kraj Poeziyi K Derzhlitvidav 1939 85 s Ya idu v bij Virshi K 1942 Mi Stalina soldati Poeziyi K 1943 55 s Pivdennij front Virshi K 1943 Yuzhnyj front K 1943 ros Lisovi oseli Virshi K 1944 Doroga v svyato Poeziyi K Radyanskij pismennik 1945 94 s Sonce travnya K Molod 1947 105 s Malenkim bratikam i sestrichkam K 1949 Pid shaslivoyu zoreyu Poeziyi K Derzhlitvidav 1950 314 s Detyam M L 1951 ros Povist pro moyih druziv K Radyanskij pismennik 1952 118 s Hlop yata z nashoyi vulici Virshi poemi ta kazki K Molod 1953 174 s Kazki K Molod 1954 100 s Duma pro druzhbu Poeziyi K Radyanskij pismennik 1954 142 s Veseli karuseli K Molod 1955 128 s Kniga liriki Stihi M 1955 ros Granitna gora Kazki Mal G Malakova K Molod 1956 68 s Vibrane K Derzhlitvidav Ukrayini 1956 374 s Dovge im ya Yaponska narodna kazka K Ditvidav 1957 17 s Veseli karuseli K Molod 1957 128 s Stihotvoreniya Poemy M Goslitizdat 1957 354 s ros Kazki moyih brativ Virshovani kazki za motivami folkloru narodiv SRSR K Ditvidav 1958 100 s Pam yat pro francuzku zemlyu Poeziyi K Radyanskij pismennik 1958 112 s Zmist Gotuyus v podorozh do Franciyi Privit tobi francuzka zemle Parizh Vulicya Mari Roz Vogni neonovih reklam Sena V Luvri Ejfeleva bashta Versal Lion Monte Karlo Marsel Spilkujtes lyudi ta inshi Soldat Mao Cze Duna Poema K Ditvidav URSR 1959 82 s Hto siye viter Povist pro narodne gore narodnij gniv i narodnu doblest K Molod 1959 448 s Tobi kohana K Derzhlitvidav URSR 1960 198 s Na Vkrayini milij Poeziyi K Molod 1961 39 s Chudesnij sad Poeziyi K Radyanskij pismennik 1962 146 s O vremeni i o sebe Stihi Poemy Skazki Vstup st S Narovchatova M 1963 ros Chudesnij sad Virshi poemi M 1965 Tri berizki Poeziyi K Hudozhnya literatura 1966 192 s Zmist Na Ivana na Kupala U svoyemu seli Yablunevij sad Z kim ya druzhu Soncegrad Govorit Moskva Zima Vesillya Mati Legendi Listonosha ta inshi A chomu u zajchika trisnuta guba Kazki Dlya doshkilnogo viku K Veselka 1969 16 s Sad Virshi poemi kazki Vstup st V Bichka K Dnipro 1971 512 s Chudesnij sad Virshi poemi kazki K Dnipro 1971 511 s Kazki moyih brativ Virshovani kazki K Veselka 1975 96 s Vibrane Uporyad Tamara Ivanivna Nehoda K Dnipro 1980 318 s Pospishish lyudej nasmishish Kazki Dlya molodshogo shkilnogo viku Peredm V V Bichka K Veselka 1980 32 s Duma pro druzhbu Poeziyi K Molod 1981 200 s Poeziyi Uporyadkuvannya vstup stattya ta primitki I V Zuba K Radyanskij pismennik 1982 246 s Poeziyi Kazki Dlya serednogo ta starshogo shkilnogo viku Peredm V V Bichka K Veselka 1986 206 s Shkilna biblioteka Poeziyi Red uporyad T I Kordun K Dnipro 1990 109 s ISBN 5 308 00645 8PrimitkiBiografichna dovidka Nehoda Ivan Hlop yata z nashoyi vulici Virshi poemi ta kazki K Molod 1953 S 171 Bichko V Vstup Nehoda I Sad Virshi poemi kazki K Dnipro 1971 S 5 12 Zub Ivan Visoki dumi zoryani sercya Nehoda I I Poeziyi Uporyadkuvannya vstup stattya ta primitki I V Zuba K Rad pismennik 1982 S 14 Biografichna dovidka Nehoda Ivan Hlop yata z nashoyi vulici Virshi poemi ta kazki K Molod 1953 S 172 Burbela V Ivan Nehoda v peredachah radio 1941 1945 r r Promin 2000 17 chervnya 46 S 2 Latanskij Vasil Virshi nashogo ditinstva Ivan Nehoda Krimska svitlicya 2014 19 grudnya S 26 Kononenko Danilo Jogo talant rozcviv pid nebom Krimu Krimska svitlicya 2006 16 chervnya S 16 Masautov Timur Rafaelovich Pro Timura Masautova na sajti Nacionalnoyi Spilki Hudozhnikiv Ukrayini Novogodnij gimn podrobnosti ua 2008 1 sichnya Bichko Valentin Pro avtora ciyeyi knigi Nehoda Ivan Pospishish lyudej nasmishish Kazki Dlya molodshogo shkilnogo viku K Veselka 1980 S 5 Kosmina Yurko Skladayem tobi tovarishu Postishev raport obkom net ua 2006 23 listopada Nehoda Ivan Ivanovich Shevchenkivskij slovnik U 2 h tomah K 1978 T 2 S 44 Kononenko Danilo Mosti duhovnogo yednannya Batkivshino zdrastuj Virshi ta narodni pisni Simferopol Dolya 2008 S 5 Nehode I I memorialnaya doska 2016 06 16 u Wayback Machine Kiev enciklopedicheskij spravochnik Pod red A V Kudrickogo K Gl red Ukrainskoj Sovetskoj Enciklopedii 1982 704 s Rishennya vikonavchogo komitetu Kiyivskoyi miskoyi Radi deputativ trudyashih vid 16 listopada 1965 roku 1992 Pro perejmenuvannya provulku Dokuchayevskogo v Zaliznichnomu rajoni Derzhavnij arhiv m Kiyeva F R 1 Op 8 Spr 422 Ark 351 Arhivovano z pershodzherela 14 veresnya 2013 DzherelaBichko Valentin Pro avtora ciyeyi knigi Nehoda Ivan Pospishish lyudej nasmishish Kazki Dlya molodshogo shkilnogo viku K Veselka 1980 S 5 6 Bichko V Vstup Nehoda I Sad Virshi poemi kazki K Dnipro 1971 S 5 8 Biografichna dovidka Nehoda Ivan Hlop yata z nashoyi vulici Virshi poemi ta kazki K Molod 1953 S 171 172 Burbela V Ivan Nehoda v peredachah radio 1941 1945 r r Promin 2000 17 chervnya 46 S 2 Zub Ivan Visoki dumi zoryani sercya Nehoda I I Poeziyi Uporyadkuvannya vstup stattya ta primitki I V Zuba K Radyanskij pismennik 1982 S 5 36 Zub I V Nehoda Ivan Ivanovich Ukrayinska literaturna enciklopediya V 5 ti tomah K 1995 T 3 K N S 463 Latanskij Vasil Virshi nashogo ditinstva Ivan Nehoda Krimska svitlicya 2014 19 grudnya S 26 Loshinska Nataliya Nehoda Ivan Ivanovich Shevchenkivska enciklopediya T 4 M Pa u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2013 S 545 546 Narovchatov Sergij Spivec braterstva Nehoda I I Duma pro druzhbu Poeziyi K Molod 1981 S 5 8 Nehoda Ivan Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina EU II Parizh Nyu Jork 1966 T 5 S 1757 Nehoda Ivan Ivanovich Bolshaya sovetskaya enciklopediya V 50 ti t gl red S I Vavilov B A Vvedenskij 2 e izd M Sovetskaya enciklopediya 1958 T 51 dop A Ya S 211 ros Nehoda Ivan Ivanovich Bolshaya sovetskaya enciklopediya gl red A M Prohorov 3 e izd M Sovetskaya enciklopediya 1974 T 17 Morshin Nikish S 591 ros Nehoda Ivan Ivanovich Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1982 T 7 Mikroklin Oleum 526 2 s 24 ark il il portr karti 1 ark s S 344 Nehoda Ivan Ivanovich Ukrayinska radyanska enciklopediya U 17 ti tomah K Golovna redakciya Ukrayinskoyi radyanskoyi enciklopediyi 1962 T 10 Nahodka Patriarhat S 85 Nehoda Ivan Ivanovich Shevchenkivskij slovnik U 2 h tomah K 1978 T 2 S 44 Nehode I I memorialnaya doska Kiev enciklopedicheskij spravochnik Pod red A V Kudrickogo K Gl red Ukrainskoj Sovetskoj Enciklopedii 1982 704 s Nehodi Ivana vulicya Vulici Kiyeva Dovidnik UE Za red A V Kudrickogo K Ukrayinska Enciklopediya 1995 S 148 149 ISBN 5 88500 070 0Dodatkova literatura Bichko V Ivan Nehoda Ukrayinski radyanski pismenniki Kritichni narisi Vip 7 K Radyanskij pismennik 1973 163 s Burlyaj Yu Virshovana povist Vitchizna 1953 11 Domanskij Yu V Zayac stradalec v stihah dlya samyh malenkih Agniya Barto Ivan Nehoda Rafis Kurban Filologiya i kultura 2012 2 28 S 45 48 Domanskij Yu V Povrezhdennaya igrushka v stihotvornyh ciklah dlya samyh malenkih Agnii Barto i Ivana Nehody Ot i do Yubilejnyj almanah v chest E V Dushechkinoj i A F Belousova SPb Belveder 2006 S 99 118 Kacnelson A Ivan Nehoda Dnipro 1960 6 Kochevskij V Zavzhdi v dorozi Prapor 1957 9 Kudin O Tri knigi poeta Literaturna gazeta 1949 13 zhovtnya PosilannyaTvori dlya ditej Ivana Nehodi v biblioteci TOUCya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi