Іва н Миха йлович Кирді й Мни шинський пол Iwan Kierdej Mniszyński пом після 1589 руський український шляхтич з роду Кир

Іва́н Миха́йлович Кирді́й-Мни́шинський (пол. Iwan Kierdej Mniszyński; пом. після 1589) — руський (український) шляхтич з роду Кирдійовичів, гербу Кирдій. Зем‘янин у Луцькому повіті Волинського воєводства Великого князівства Литовського, Корони Польської. Родове гніздо — Мнишин.

Іван Кирдій-Мнишинський


герб Кирдій

Смерть:	після 1589
Підданство:	Велике Князівство Литовське, Корона Польська
Релігія:	православ'я
Рід:	Кирдій
Шлюб:	Ганна Бабинська
Діти:	Маруша Кирдіївна

Відомості

Відомо, що Іван Кирдій-Мнишинський володів селами у невеликому географічному діапазоні, а саме: Витків, Чудниця, Ігнатків (нині частина Чудниці), Воскодави, Басмачків (нині неіснуюча назва). Часто трапляється в актових книгах луцького ґродського суду під кінець XVI ст., так як мав суперечки з сусідами — Романом Гостським та дорогобузькими підданими Василя-Костянтина князя Острозького. Звів у Мнишні 2 млини, греблі на Горині та корчму. Єдиний з відомих власників села, який додавав до свого прізвища відповідний прикметник — Мнишинський. У «пописі рицерства волинського» від 1565 року виставляв 3-х коней до війська ВКЛ. У 1569 році серед волинських шляхтичів які підписували умови Люблінської унії.

Сім'я

Іван Кирдій-Мнишинський син волинського зем‘янина Михайла Кирдійовича. Він є спорідненим з гілкою Кирдіїв-Мильських. У шлюбі з Ганною Бабинською — донькою королівського дворянина Семена Бабинського. У 1579 році записував їй кошти на своїх добрах, а вона зробила йому своє внесення.

З нащадків відомою є лише донька Маруша Кирдіївна, яка у шлюбі з Федором Костюшковичем Хоболтовським. Вона згадується у селі Воскодави 1616 року. Востаннє серед відомих документів Іван Кирдій-Мнишинський фігурує свідком у документі від 1589 року, яким Ярофій Гостський записував кошти своїй дружині Христині Кирдіївні-Мильській.

Джерела

Zródla dziejowe. Tom XIX. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Tom VIII. Ziemie ruskie. opisane przez Alexandra Jabłonowskiego. Wołyn i Podole. Województwo wołyńskie. Powiat łucki. — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1889. — S. 58.(пол.)
Boniecki A. Herbarz Polski // Część I. Wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich / ułożył i wydał Adam Boniecki. — Warszawa: Skład główny Gebethner i Wolff w Warszawie, 1907. — Т. 10. — S.42.(пол.)
Ворончук І. О. «Населення Волині в XVI — п., пол., XVII ст.: родина, домогосподарство, демографічні чинники.» К.: 2012. — 712 с. Ст. 262, 483, 498.
Безносюк Сергій. Шляхта руських земель.

Архів ЮЗР. Ч. 2. Т. 1. Постановления дворянских провинциальных сеймов в ЮЗР. — LXIV. 530. Ст. 9 (староукраїнська). Санкт-Петербург. 1861. с. 7.

Примітки

Архів ЮЗР. Ч. 2. Т. 1. Постановления дворянских провинциальных сеймов в ЮЗР. – LXIV. 530 (староукраїнська) . Санкт-Петербург. 1861. с. 7.
Безносюк Сергій. Шляхта руських земель (українська та польська) .{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

[1] Архів ЮЗР. Ч. 2. Т. 1. Постановления дворянских провинциальных сеймов в ЮЗР. – LXIV. 530 (староукраїнська) . Санкт-Петербург. 1861. с. 7.

[2] Безносюк Сергій. Шляхта руських земель (українська та польська) .{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()