Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
ІСЗ Д-1 № 1 (Об'єкт «Д-1») — третя радянська спроба запустити штучний супутник Землі за програмою Спутнік, перша невдала. 27 квітня 1958 року на ділянці роботи першого ступеня, в Т +88 с, виникли резонансні коливання бічних блоків, які зруйнували ракету на 96 сек польоту.
| ІСЗ Д-1 №1 | |
|---|---|
 Художнє зображення концепції супутника | |
| Основні параметри | |
| Виготівник | ОКБ-1 |
| Тип апарата | науково-дослідницький |
| Штучний супутник | Землі |
| Обертів | 0 |
| Дата запуску | 27 квітня 1958 |
| Ракета-носій | Супутник |
| Технічні параметри | |
| Маса | 1327 кг |
Опис
ІСЗ Д-1 № 1 конструктивно був подібним до Супутника-3 й був оснащений досконалою для свого часу вимірювальною та радіотелеметричною апаратурою (система «Трал» працювала з запам'ятовуючим пристроєм), при цьому результати вимірів запам'ятовувалися і з великою швидкістю скидалися на приймальні пункти при прольоті супутника над територією СРСР.
Спутник був виконаний як термоконтейнер конічної форми довжиною 3,57 м, з діаметром основи 1,73 м (як не рахувати антени, що виступають).
Розробка ескізного проекту об'єкта Д і РН 8А91 для його запуску в ОКБ-1 закінчилась 24 липня 1956 року.
Щільне розміщення великої кількості чутливої апаратури зажадало ретельного опрацювання компонування ШСЗ для виключення взаємного впливу окремих приладів. Усередині гермокорпуса на так званій задній приладовій рамі з магнієвого сплаву були розташовані: радіотелеметрична («Трал») і радіонавігаційна («Факел-Д» і «Факел-М» для контролю орбіти) системи, програмно-часовий пристрій, блоки командної радіолінії (МРВ-2М) і системи забезпечення теплового режиму, електрохімічні джерела струму. Тут же була встановлена наукова апаратура для вимірювання інтенсивності первинного космічного випромінювання та реєстрації ядер важких елементів в космічних променях, а також для реєстрації ударів мікрометеорів (на «зорі космічної ери» цього вельми побоювалися).
На передній приладової рамі розміщувались: апаратура для вимірювання тиску, іонного складу атмосфери, концентрації позитивних іонів, розміру електричного заряду, напруженості електростатичного та магнітного полів, інтенсивності корпускулярного випромінювання Сонця. Тут же було встановлено один з радіопередавачів («Маяк»). Всього супутник мав на борту 12 наукових приладів.
Крім хімічних джерел електроживлення, супутник оснащувався секціями напівпровідникових сонячних батарей (СБ) — чотири малі секції на передньому днищі, чотири секції на бічній поверхні і одна — на задньому днищі (що забезпечувало зусебічне отримання випромінювання). Регулювання теплового режиму ШСЗ здійснювалося зміною примусової циркуляції теплоносія (газоподібний азот), а також зміною коефіцієнта власного випромінювання ШСЗ. Для цього на бічній поверхні супутника встановили 16 секцій автоматично керованих жалюзі.
Підготовка запуску
ІСЗ Д-1 № 1 мала вивести на орбіту ракета-носій 8А91, яку згодом використали для запуску третього радянського ШСЗ, і вона стала, фактично, першою радянською «чисто космічною» ракетою. Перші два супутники були виведені на орбіту модернізованими дослідними МБР Р-7; нова ракета спочатку розроблялася спеціально для об'єкта Д і наступних ШСЗ.
У порівнянні з базовою Р-7 вона була полегшена і оснащена модифікованими РРД зі збільшеним питомим імпульсом (стартова маса 8А91 — 268,6 т). У жовтні 1957— березні 1958 року в Підлипках виготовили чотири «пакети» 8А91: два відправили на наземні стендові випробування, а два (№ Б1-1 і Б1-2) — на полігон Тюратам (нині — космодром Байконур).
Підготовка супутника на технічній позиції космодрому відбувалась у квітні 1958 р. При цьому особлива увага приділялася перевірці вперше застосованих сонячних батарей.
Аварія
Перший запуск носія 8А91 (№ Б1-2) з об'єктом Д-1 відбувся 27 квітня 1958, але ІСЗ Д-1 № 1 на орбіту не вийшов внаслідок аварії РН (на ділянці роботи першого ступеня, в Т +88 с, виникли резонансні коливання бічних блоків, які зруйнували ракету на 96 сек польоту).
Ракета впала на полігоні за 100 кілометрів від старту. Супутник відірвався і впав окремо. Тому, мабуть, і вцілів. ІСЗ Д-1 № 1 знайшли (він злегка сплюснувся), привезли до монтажно-випробувального корпусу. При розбиранні, коли відстиковували заднє днище, супутник почав горіти: сталося коротке замикання обгорілих дротів.
Джерела
- Перший штучний супутник Землі(рос.)
- Історія перших супутників [ 23 березня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
ISZ D 1 1 Ob yekt D 1 tretya radyanska sproba zapustiti shtuchnij suputnik Zemli za programoyu Sputnik persha nevdala 27 kvitnya 1958 roku na dilyanci roboti pershogo stupenya v T 88 s vinikli rezonansni kolivannya bichnih blokiv yaki zrujnuvali raketu na 96 sek polotu ISZ D 1 1Hudozhnye zobrazhennya koncepciyi suputnikaOsnovni parametriVigotivnikOKB 1Tip aparatanaukovo doslidnickijShtuchnij suputnikZemliObertiv0Data zapusku27 kvitnya 1958Raketa nosijSuputnikTehnichni parametriMasa1327 kgOpisISZ D 1 1 konstruktivno buv podibnim do Suputnika 3 j buv osnashenij doskonaloyu dlya svogo chasu vimiryuvalnoyu ta radiotelemetrichnoyu aparaturoyu sistema Tral pracyuvala z zapam yatovuyuchim pristroyem pri comu rezultati vimiriv zapam yatovuvalisya i z velikoyu shvidkistyu skidalisya na prijmalni punkti pri proloti suputnika nad teritoriyeyu SRSR Sputnik buv vikonanij yak termokontejner konichnoyi formi dovzhinoyu 3 57 m z diametrom osnovi 1 73 m yak ne rahuvati anteni sho vistupayut Rozrobka eskiznogo proektu ob yekta D i RN 8A91 dlya jogo zapusku v OKB 1 zakinchilas 24 lipnya 1956 roku Shilne rozmishennya velikoyi kilkosti chutlivoyi aparaturi zazhadalo retelnogo opracyuvannya komponuvannya ShSZ dlya viklyuchennya vzayemnogo vplivu okremih priladiv Useredini germokorpusa na tak zvanij zadnij priladovij rami z magniyevogo splavu buli roztashovani radiotelemetrichna Tral i radionavigacijna Fakel D i Fakel M dlya kontrolyu orbiti sistemi programno chasovij pristrij bloki komandnoyi radioliniyi MRV 2M i sistemi zabezpechennya teplovogo rezhimu elektrohimichni dzherela strumu Tut zhe bula vstanovlena naukova aparatura dlya vimiryuvannya intensivnosti pervinnogo kosmichnogo viprominyuvannya ta reyestraciyi yader vazhkih elementiv v kosmichnih promenyah a takozh dlya reyestraciyi udariv mikrometeoriv na zori kosmichnoyi eri cogo velmi poboyuvalisya Na perednij priladovoyi rami rozmishuvalis aparatura dlya vimiryuvannya tisku ionnogo skladu atmosferi koncentraciyi pozitivnih ioniv rozmiru elektrichnogo zaryadu napruzhenosti elektrostatichnogo ta magnitnogo poliv intensivnosti korpuskulyarnogo viprominyuvannya Soncya Tut zhe bulo vstanovleno odin z radioperedavachiv Mayak Vsogo suputnik mav na bortu 12 naukovih priladiv Krim himichnih dzherel elektrozhivlennya suputnik osnashuvavsya sekciyami napivprovidnikovih sonyachnih batarej SB chotiri mali sekciyi na perednomu dnishi chotiri sekciyi na bichnij poverhni i odna na zadnomu dnishi sho zabezpechuvalo zusebichne otrimannya viprominyuvannya Regulyuvannya teplovogo rezhimu ShSZ zdijsnyuvalosya zminoyu primusovoyi cirkulyaciyi teplonosiya gazopodibnij azot a takozh zminoyu koeficiyenta vlasnogo viprominyuvannya ShSZ Dlya cogo na bichnij poverhni suputnika vstanovili 16 sekcij avtomatichno kerovanih zhalyuzi Pidgotovka zapuskuISZ D 1 1 mala vivesti na orbitu raketa nosij 8A91 yaku zgodom vikoristali dlya zapusku tretogo radyanskogo ShSZ i vona stala faktichno pershoyu radyanskoyu chisto kosmichnoyu raketoyu Pershi dva suputniki buli vivedeni na orbitu modernizovanimi doslidnimi MBR R 7 nova raketa spochatku rozroblyalasya specialno dlya ob yekta D i nastupnih ShSZ U porivnyanni z bazovoyu R 7 vona bula polegshena i osnashena modifikovanimi RRD zi zbilshenim pitomim impulsom startova masa 8A91 268 6 t U zhovtni 1957 berezni 1958 roku v Pidlipkah vigotovili chotiri paketi 8A91 dva vidpravili na nazemni stendovi viprobuvannya a dva B1 1 i B1 2 na poligon Tyuratam nini kosmodrom Bajkonur Pidgotovka suputnika na tehnichnij poziciyi kosmodromu vidbuvalas u kvitni 1958 r Pri comu osobliva uvaga pridilyalasya perevirci vpershe zastosovanih sonyachnih batarej AvariyaPershij zapusk nosiya 8A91 B1 2 z ob yektom D 1 vidbuvsya 27 kvitnya 1958 ale ISZ D 1 1 na orbitu ne vijshov vnaslidok avariyi RN na dilyanci roboti pershogo stupenya v T 88 s vinikli rezonansni kolivannya bichnih blokiv yaki zrujnuvali raketu na 96 sek polotu Raketa vpala na poligoni za 100 kilometriv vid startu Suputnik vidirvavsya i vpav okremo Tomu mabut i vciliv ISZ D 1 1 znajshli vin zlegka splyusnuvsya privezli do montazhno viprobuvalnogo korpusu Pri rozbiranni koli vidstikovuvali zadnye dnishe suputnik pochav goriti stalosya korotke zamikannya obgorilih drotiv DzherelaPershij shtuchnij suputnik Zemli ros Istoriya pershih suputnikiv 23 bereznya 2010 u Wayback Machine ros