Єпархія Аполлоніади на латині Dioecesis Apolloniensis закритий престол Константинопольського патріархату і титулярний пр

Єпархія Аполлоніади (на латині Dioecesis Apolloniensis) - закритий престол Константинопольського патріархату і титулярний престолом католицької церкви.

Історія

Аполлоніада, яку можна ототожнити з руїнами біля озера Улуабат на території сучасної Туреччини, є стародавнім єпископством римської провінції Віфінія в цивільній єпархії Понт. Вона входила до Константинопольського патріархату і була суфраганною .

Єпархія зафіксована в Константинопольського патріархату до XV століття. На соборах 680 і 692 єпископи підписували акти з титулом episcopi Theotocianorum civitatis.

Серед відомих єпископів Аполлоніади є два святих: Марк, згаданий у грецькому Менологу 25 червня, який зазнав мученицької смерті через побиття камінням; і Нікета, ісповідник віри, який зазнав гонінь від противників культу образів і згадується в римському мартирологі 20 березня.

Відомі й інші єпископи цієї стародавньої єпархії. Горгоній (Gorgonios Apolloniados) був серед батьків першого Вселенського собору, який відбувся в Нікеї в 325 році. Євгеній (Євгеній Аполлоніад) брав участь в Ефеському соборі в 431 році. Павло відвідав Константинопольський синод 22 листопада 448 р., під час якого архімандрит Євтихій був засуджений; той же єпископ взяв участь 13 квітня наступного року в новому Синодальному засіданні, де на прохання імператора Феодосія II було підтверджено засудження Євтихія.

Ціріако, єпископ Аполлоніади, підписав синодальний указ Геннадія I Константинопольського проти симонійців приблизно в 458/459 р. Анастасій брав участь у третьому Константинопольському соборі 680 року. Сімеон був присутній на соборі в Трулло в 692 році. Феофілак був присутній на другому Нікейському соборі 787 року.

Анонімний єпископ Аполлоніади, іконоборець, зафіксований у житті святого Петра Атроанського близько 832 року. Нарешті Михайло брав участь у Константинопольському соборі 879-880 рр., який реабілітував патріарха Фотія.

З 1933 року Аполлоніада входить до числа титульних єпископських престолів Католицької Церкви; місце було вакантним з 9 лютого 1968 року. Титул було присвоєно трьом єпископам: П'єтер Дема, єпискоуп в Албанії; Миколі Елько, апостольському екзарху для вірних русинів, які проживають у Сполучених Штатах Америки; та Енріко Петріллі, єпископу-помічнику Сієни.

Хронотаксис

Грецькі єпископи

Святий Марк †
Горгоній † (згадується в 325 р.)
Євгеній † (згадується в 431 р.)
Павло † (до 448 - після 449)
Сіріако † (згадується близько 458/459 р.)
Анастасій † (згадується в 680 р.)
Симеон † (згадується 692 р.)
Феофілак † (згадка 787 р.)
Святий Нікета † (VIII / IX ст.)
Анонім † (згадується в 832 р.)
Михаїл † (згадується в 879 р.)

Титулярні єпископи

П'єтер Дема † (помер 27 січня 1952 — 28 січня 1955)
Микола Елько † (5 лютого 1955 — 6 липня 1963 призначений гепархом Піттсбурга)
Енріко Петріллі † (помер 2 вересня 1963 — 9 лютого 1968)

Примітка

Jean Darrouzès, Notitiae episcopatuum Ecclesiae Constantinopolitanae. Texte critique, introduction et notes, Paris, 1981, indice p. 484, voce Apollonias, Bithynia.
Niketas, in Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit, Berlin-Boston, 2013, nº 5442.
Heinrich Gelzer, Patrum Nicaenorum nomina, Leipzig 1898, p. LXIV, nº 198.
Concilium universale Chalcedonense. Volumen primum, pars prima: Epistolarum collectiones, Actio prima, edidit Eduardus Schwartz, «Acta Conciliorum Oecumenicorum», II/1.1, Berlino-Lipsia, 1933, p. 146, nº 14; p. 148, nº 20.
, Sacrorum Conciliorum nova et amplissima collectio, vol. VII, col. 917-918 C.
Anastasios, in Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit, Berlin-Boston (2013), nº 240/corr.
Concilium Constantinopolitanum a. 691/2 in Trullo habitum, edidit Heinz Ohme, «Acta Conciliorum Oecumenicorum», series II, vol. II/1, Berlino-Boston 2013, p. 73, nº 97.
Jean Darrouzès, Listes épiscopales du concile de Nicée (787), in Revue des études byzantines, 33 (1975), p. 36.
Anonymus, in Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit, Berlin-Boston (2013), nº 11569.
Michael, in Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit, Berlin-Boston, 2013, nº 25119.
Di questo vescovo non esiste la nomina negli Acta Apostolicae Sedis; al momento del decesso (AAS 47 (1955), p. 160), viene indicato come "vescovo titolare di ".

Бібліографія

(лат.) , Oriens christianus in quatuor Patriarchatus digestus, Parigi, 1740, Tomo I, coll. 613-616
(лат.) , Series episcoporum Ecclesiae Catholicae, Graz, 1957, p. 443

Зовнішні посилання

(англ.) La sede titolare su Catholic Hierarchy
(англ.) La sede titolare su Gcatholic

[1] Jean Darrouzès, Notitiae episcopatuum Ecclesiae Constantinopolitanae. Texte critique, introduction et notes, Paris, 1981, indice p. 484, voce Apollonias, Bithynia.

[2] Niketas, in Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit, Berlin-Boston, 2013, nº 5442.

[3] Heinrich Gelzer, Patrum Nicaenorum nomina, Leipzig 1898, p. LXIV, nº 198.

[4] Concilium universale Chalcedonense. Volumen primum, pars prima: Epistolarum collectiones, Actio prima, edidit Eduardus Schwartz, «Acta Conciliorum Oecumenicorum», II/1.1, Berlino-Lipsia, 1933, p. 146, nº 14; p. 148, nº 20.

[5] , Sacrorum Conciliorum nova et amplissima collectio, vol. VII, col. 917-918 C.

[6] Anastasios, in Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit, Berlin-Boston (2013), nº 240/corr.

[7] Concilium Constantinopolitanum a. 691/2 in Trullo habitum, edidit Heinz Ohme, «Acta Conciliorum Oecumenicorum», series II, vol. II/1, Berlino-Boston 2013, p. 73, nº 97.

[8] Jean Darrouzès, Listes épiscopales du concile de Nicée (787), in Revue des études byzantines, 33 (1975), p. 36.

[9] Anonymus, in Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit, Berlin-Boston (2013), nº 11569.

[10] Michael, in Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit, Berlin-Boston, 2013, nº 25119.

[11] Di questo vescovo non esiste la nomina negli Acta Apostolicae Sedis; al momento del decesso (AAS 47 (1955), p. 160), viene indicato come "vescovo titolare di ".