Єніна Віра Михайлівна

Віра Михайлівна Є́ніна (нар. 2 травня 1906, Новотроїцьке — пом. 26 листопада 1977, Київ) — українська письменниця, поетеса, графік, інженер-поліграфіст, перекладач, член Спілки письменників СРСР з 1952 рокую Дружина поета Миколи Шеремета.

Єніна Віра Михайлівна
Народилася	19 квітня (2 травня) 1906 Новотроїцьке
Померла	26 листопада 1977(1977-11-26) (71 рік) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія  УНР  СРСР
Діяльність	письменниця, поетеса, графікеса, інженерка, перекладачка
Сфера роботи	^d^[1], графіка^[1], Поліграфія^[1] і перекладацтво^[d]^[1]
Alma mater	Київський художній інститут (1929)
Жанр	портрет і пейзаж
Членство	СП СРСР
Партія	КПРС
У шлюбі з	Шеремет Микола Спиридонович
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія

Народилася 19 квітня [2 травня] 1906(19060502) року в селі Новотроїцькому (нині Бердянський район Запорізької області, Україна) в сім'ї вчителя. Навчалась в Бердянському педтехнікумі, була вихователькою в дитячих будинках та дитколонії. Проягом 1924—1929 років навчалася у Київському художньому інституті, який закінчила з дипломом художника-графіка та інженера-поліграфіста. Працювала у видавництвах Харкова і Києва, на радіостанції імені Тараса Шевченка.

Учасниця радянсько-німецької війни, була медсестрою, виїздила з бригадами письменників і художників на фронт. Нагороджена медаллю «За перемогу над Німеччиною» (січень 1946). Член КПРС з 1958 року.

Могила Віри Єніної.

Померла в Києві 26 листопада 1977 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі.

Творчість

Література

Писала про воєнне і повоєнне життя, зокрема стосунки батьків і дітей, красу людини та природи, а також сатиричні і гумористичні твори. Серед творів:

• Голубий потік: Оповідання (1948);
• Розступилися гори: Повість (1951);
• Нагорода: Повість (1956);
• Нова трембіта: Повість (1956);
• Серце бажає щастя: Оповідання (1958);
• Українська квітка: Повість (1959, 1968);
• Вирок вважати умовним: Повість (1962);
• Минуле не минає: Роман (1965);
• Сердолікова усмішка: Повість (1967);
• Краса жіноча: Оповідання (1970);
• Істини розкриваються поволі: Роман (1971);
• Чотири довгих роки: Спогади воєнних літ (1974);
• Минуле не минає. Істини розкриваються поволі: Романи (1976);
• Нехай лунає сміх. Збірка гумору (1979);
• Знайти свій самоцвіт: Повість 1979;
• Минуле не минає: Роман, оповідання (1982).

Графіка

Виконала:

• портрети українських письменників Миколи Бажана, Юрія Гундича, Євгена Долматовського, Марії Пригари, Варвари Чередниченко, Василя Козаченка, Петра Панча, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Павла Тичини та інших;
• пейзажі Саратова, Києва, Харкова, Карпат і Криму.

Мала дві персональні виставки в Будинку літераторів Спілки письменників УРСР. Найкращі її малярські твори експонуються в Київському геологічному музеї.

Вшанування

Ім'я Віри Єніної присвоєно одній з бібліотек міста Бердянська.

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. Енина Вера Михайловна / Память народа. (рос.)
3. Бібліотека-філія 4 імені Віри Єніної міста Бердянськ на Facebook.

Література

• Єніна Віра Михайлівна // Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд. Олег Килимник. — К. : Радянський письменник, 1960. — 580 с., С. 170—171;
• Єніна Віра Михайлівна // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• В. А. Бурбела. Єніна Віра Михайлівна // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К. , С. 185;
• В. О. Жадько. Єніна Віра Михайлівна // «Український Некрополь». Київ. 2005 С. 180. IS]N 966-8567-01-3;
• В. А. Бурбела, Т. В. Добко. Єніна Віра Михайлівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Т. 9 : Е — Ж. — 711 с. — .