Костел єзуїтів чи Єзуї тський костел найменша римо католицька культова споруда міста Тернополя що існувала без змін джер

Костел єзуїтів (чи Єзуї́тський костел) — найменша римо-католицька культова споруда міста Тернополя, що існувала без змін^[] до 1945 року. Розташовувався на вулиці Пйотра Скарґи (тепер Юліана Опільського, за школою № 5). Після Другої світової війни вежу і дзвіницю знесли, в будівлі розмістили Тернопільську швейну фабрику, якої нині також уже не існує, а наразі в ній діє фірмовий магазин одягу «Галія».

Єзуїтський костел у Тернополі
Єзуїтський костел Вигляд з вулиці П. Скарги. 1900 рік
49°33′12″ пн. ш. 25°35′41″ сх. д. / 49.55333° пн. ш. 25.59472° сх. д. / 49.55333; 25.59472
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Тернопіль
Архітектор	Діонісій Кшичковський
Засновник	Вацлав Баворовський
Початок будівництва	1899
Кінець будівництва	1901
Вартість	90 000 золотих ринських
Стиль	неороманський стиль
Належність	Римо-Католицька Церква
Адреса	вул. Петра Скарги
Оригінальна назва	Єзуїтський костел у Тернополі
Костел єзуїтів (Тернопіль) (Україна)

Костел єзуїтів у Вікісховищі

Передісторія

Єзуїти з'явилися в Тернополі 1820 року. Пов'язано це було з відкриттям 20 листопада того року гімназії, де першими вчителями були саме вони. Крім того, існував шляхетський , яким опікувалися ченці. Вони загалом займали приміщення ордену домініканців. Історія спорудження Єзуїтського костелу відноситься до дещо пізніших часів.

Будівництво

Вигляд на костел з вул. Юліана Опільського. 1900 рік

Вигляд із залізничного моста. Вдалині видніються шпилі костелу

Місце під будівництво міська громада продала отцям-єзуїтам за символічну, дуже низьку ціну — 100 золотих ринських. 14 травня 1899 року освятили наріжний камінь під будівництво. У церемонії брало участь багато міщан, була й процесія від греко-католицької церкви на чолі із священиком о. .

1901 року будівництво костелу завершили. Його мурував Григорій (чи Микола) Кордуба, доклали також зусиль теслі Леонард Менжинський та Антон Крук, слюсарі Шауер і С. Асенько та багато інших. Костел споруджено за проектом львівського архітектора Діонісія Кшичковського. Розмалював художник Табінський, різьбярством займався Клімек.

29 вересня 1901 року відбулося урочисте освячення (консекрація) споруди, в якому брало участь римо- і греко-католицьке духовенство. Храм, який був найменшим у місті, виконував роль парафіяльного без права парафії для передмістя за Рудкою, відомого ще як Заруддя (Заруда).

Цей костел згадував у своїх творах Іван Франко.

Архітектура

Костел був тринавною спорудою в неороманському стилі із чотириповерховою вежею і невеличкою дзвіницею (сиґнатуркою) посередині даху. Довжина споруди становила 42 м, ширина — 17 м. Навколо було просторе місце для процесій. Вартість усієї споруди разом із внутрішнім опорядженням, дзвонами, шістьма вівтарями, органом і орнаментикою (витратами на орнамент) становила 90 000 золотих ринських.

Внутрішнє оздоблення костелу виконане в романсько-бароковому стилі. У головному вівтарі розміщувалася статуя Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, привезена з Парижа, у лівому бічному вівтарі — статуя (копія роботи Рубенса). З правого боку був вівтар святого Хреста, роботи 1820 року, подарований домініканами в тому ж 1820 році. Орга́н, привезений із Сілезії, мав 18 регістрів. Освітлювалася споруда електрикою.

Перша світова війна

Під час Першої світової війни костел закрили через те, що ченців звинуватили в переховуванні в'язнів. Відкрився він у липні 1917 року. А 1927 року повернено книги з книгозбірні отців-єзуїтів, забрані російським військом у 1915 році.

Друга світова війна

Під час бомбардувань міста в 1941 році костел уцілів. А от воєнні дії 1944 року наполовину його знищили. Проте релігійне життя в ньому існувало ще в 1944—1945 роках.

З евакуацією польського населення внутрішнє оздоблення було вивезене до Польщі — костел стояв порожній. Більшовики спочатку планували використати його для культурних потреб міста, одначе вирішено вежу і дзвіницю знести. У будівлі розмістили Тернопільську швейну фабрику.

Сучасність

Численні перебудови і добудови цілком змінили зовнішній вигляд споруди. Однак і досі в будівлі можна впізнати арку колишнього входу в храм та бокові стіни першого поверху, що також нагадують про костел.

Світлини

Вигляд з вулиці Сенкевича, 1900 р.
Вигляд з вулиці Сенкевича, 1900 р.
Вигляд з вулиці Пйотра Скарги, 1900 р.
Різниця в часі
Бронзовий макет довоєнного міста

Примітки

Костишин Л. Місто, якого немає. // Вільне життя.

Джерела

Бойцун Б., Дем'янова І. Тернопільський костьол отців єзуїтів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 619—620. — .
Єзуїтський костел / Бойцун Л. Тернопіль у плині літ: Історико-краєзнавчі замальовки. — Тернопіль : Джура, 2003. — С. 287—290.
Окаринський В. Тернопіль. Історія міста від кінця XVIII до початку XXI ст. // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 317. — .

Посилання

Любомира Бойцун про тернопільський Єзуїтський костел (1901)
Окаринський В. Отці-єзуїти в Тернополі // Турклуб «Тернопіль». (передрук)

Ця сторінка належить до української Вікіпедії.

[Костишин-1] Костишин Л. Місто, якого немає. // Вільне життя.