Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Еже́н Богарне́ (фр. Eugène de Beauharnais, 3 вересня 1781 — 21 лютого 1824) — французький політичний та військовий діяч, віце-король Італії у 1805—1814 роках, князь, герцог Лойхтенберзький.
| Ежен Богарне | |
|---|---|
 | |
| Псевдо | Роз |
| Народився | 3 вересня 1781 Париж |
| Помер | 21 лютого 1824 (42 роки) Мюнхен ·інсульт |
| Поховання | Церква Святого Михаїла[d] |
| Громадянство |  Франція |
| Національність | француз |
| Діяльність | політик, військовий очільник |
| Alma mater | d |
| Знання мов | французька[1] |
| Учасник | Наполеонівські війни |
| Членство | Баварська академія наук |
| Magnum opus | d |
| Титул | герцог, віце-король |
| Посада | d, пер Франції[d] і d |
| Військове звання | дивізійний генерал |
| Конфесія | католицька церква |
| Рід | Богарне |
| Батько | Олександр Богарне |
| Мати | Жозефіна Богарне |
| Родичі | Наполеон I Бонапарт |
| Брати, сестри | Наполеон II, Стефанія де Богарне, d, Гортензія Богарне, d, d, Олександр Колонна-Валевський і d |
| У шлюбі з | Августа Баварська |
| Діти | 2 сина та 5 доньок |
| Автограф |  |
| Нагороди | |
| |
Життєпис
Часи Республіки
Народився у 1781 році у Парижі у родині віконта Олександра Богарне та Жозефіни Роз Таше де ля Пажері. Замолоду привчався до політики, зокрема у 1790—1791 роках разом з батьком відвідує засідання Установчих зборів. З початком війни Австрії проти Франції у 1792 році батько зараховує свого сина до армії. Ежен разом з військом їде до Страсбурга, де розташовувався штаб Олександра Богарне. Втім останній не досить вправно воював проти ворогів країни, тому підпав під підозру у зраді й був страчений у 1794 році. Ежен Богарне опинився у скрутному становищі, мати фактично не займалася його вихованням. Становище Ежена покращилося після шлюбу Жозефіни з Наполеоном Бонапартом у 1796 році. Ежен став пасорбком останнього.
Після 18 брюмера 1799 Бонапарт робить Богарне офіцером. Після цього бере участь в італійській кампанії, відзначившись у битві при Маренго. У 1802 стає полковником, а у 1804 — бригадним генералом.
Часи Імперії
З проголошенням Франції імперією Богарне стає кавалером Ордену Почесного легіону, отримує у підпорядкування єгерські частини імператорської гвардії. У 1805 році призначається канцлером й отримує великого орла Почесного легіону. 7 червня 1805 року Наполеон I призначає Ежена Богарне віце-королем Італії. Того ж року на честь шлюбу Богарне з представницею баварських Вітельсбахів Наполеон надає своєму пасорбку титул князя Венеції. У 1806 стає її генерал-губернатором.
З початком нової війни з Австрією у 1809 році Еженові Богарне доручається оборона Італії. Спочатку від зазнав поразки при Сачиле, але незабаром у низці битв завдав поразки австрійським військам. Особливо значущою була перемога Богарне 8 травня біля П'яве. Після цього з'єднався з основною армією Франції, брав участь у битві при Раабі, разом із якою вступив до Відня. Вслід за цим Богарне рушив до Угорщину, під час маршу довідався про спробу хорватського військовика Ференца Елачича прийти на допомогу австрійцям. Тоді Богарне швидко рушив проти хорватів й змусив їх скласти зброю. Згодом Ежен 5-6 липня 1809 року бере участь у битві під Ваграмом.
Ежен Богарне негативно сприйняв звістку про розрив шлюбу матері з Наполеоном Бонапартом, навіть хотів залишити службу, проте зрештою погодився залишитися на посаді.
У 1812 на чолі 4 корпусу став учасником походу Наполеона I проти Росії. Тут стає учасником найбільш важливих битв цієї військової кампанії. після того, як Наполеон й Мюрат залишили армію, Ежен Богарне очолив відхід рештків Великої армії до Саксонії. У 1813 році повернувся до Італії, де намагається тримати цю країну під контролем. Йому довелося протистояти Австрії та Неаполю. У 1814 зумів завдати поразки у битві при Мінчо. Втім зрештою вирішив залишити Італію, розуміючи неможливість спротиву. Він 26 квітня 1814 року зрікається титулу віце-короля й перебирається до Баварії.
Останні роки
Після зречення Наполеона I Ежен Богарне обмінює свої володіння в Італії на 5 млн франків, за які купує у Максиміліана I, короля Баварії, ландграфство Лейхтенберг (яке згодом стає герцогством) та князівство Айхштетське. В подальшому Ежен Богарне не бере участі у політичних подіях, зокрема відмовляється приєднуватися до Бонапарта під час Ста днів. За це отримує від короля Людовика XVIII звання пера. Богарне помер 21 лютого 1824 у Мюнхені.
Родина
Дружина — Августа (1788—1851), донька Максиміліана I, короля Баварії
Діти:
- Жозефіна (1807–1876) — пошлюблена із королем Швеції та Норвегії Оскаром I з династії Бернадоттів, народила чотирьох синів та доньку.
- Ежені (1808–1847) — пошлюблена з князем Константіном Гогенцоллерном-Хехінґенським, дітей не мала.
- Огюст (1810–1835) — 2-й герцог Лейхтенберзький, одружений з Марією Португальською, помер не залишивши нащадків у віці 24 років.
- Амелія (1812–1873) — одружена з імператором Бразилії Педру I, мали єдину доньку.
- Теоделінда (1814–1857) — пошлюблена з 1-м герцогом Урахським Вільгельмом, народила чотирьох доньок.
- Кароліна (1816) — вмерла немовлям.
- Максиміліан (1817–1852) — 3-й герцог Лейхтенберзький, пошлюблений з Марією Миколаївною, донькою російського імператора Миколи I, мав чотирьох синів та три доньки.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Богарнэ // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1891. — Т. IV. — С. 144–145.
- Генеалогія Жозефіни де Богарне
- Генеалогія Ежені де Богарне
- . Архів оригіналу за 12 серпня 2011. Процитовано 19 грудня 2012.
- . Архів оригіналу за 4 листопада 2012. Процитовано 19 грудня 2012.
- Генеалогія Теоделінди де Богарне
- . Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 19 грудня 2012.
Джерела
- Karl Theodor von Heigel: Leuchtenberg, Eugen Beauharnais, Herzog v.. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). — Band 18, Duncker & Humblot, Leipzig 1883. — S. 475—479. (нім.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ezhe n Bogarne fr Eugene de Beauharnais 3 veresnya 1781 21 lyutogo 1824 francuzkij politichnij ta vijskovij diyach vice korol Italiyi u 1805 1814 rokah knyaz gercog Lojhtenberzkij Ezhen BogarnePsevdoRozNarodivsya3 veresnya 1781 1781 09 03 ParizhPomer21 lyutogo 1824 1824 02 21 42 roki Myunhen insultPohovannyaCerkva Svyatogo Mihayila d Gromadyanstvo FranciyaNacionalnistfrancuzDiyalnistpolitik vijskovij ochilnikAlma materdZnannya movfrancuzka 1 UchasnikNapoleonivski vijniChlenstvoBavarska akademiya naukMagnum opusdTitulgercog vice korolPosadad per Franciyi d i dVijskove zvannyadivizijnij generalKonfesiyakatolicka cerkvaRidBogarneBatkoOleksandr BogarneMatiZhozefina BogarneRodichiNapoleon I BonapartBrati sestriNapoleon II Stefaniya de Bogarne d Gortenziya Bogarne d d Oleksandr Kolonna Valevskij i dU shlyubi zAvgusta BavarskaDiti2 sina ta 5 donokAvtografNagorodiimena naneseni na Triumfalnu arku Orden Zaliznoyi KoroniGerb Mediafajli u VikishovishiZhittyepisChasi Respubliki Narodivsya u 1781 roci u Parizhi u rodini vikonta Oleksandra Bogarne ta Zhozefini Roz Tashe de lya Pazheri Zamolodu privchavsya do politiki zokrema u 1790 1791 rokah razom z batkom vidviduye zasidannya Ustanovchih zboriv Z pochatkom vijni Avstriyi proti Franciyi u 1792 roci batko zarahovuye svogo sina do armiyi Ezhen razom z vijskom yide do Strasburga de roztashovuvavsya shtab Oleksandra Bogarne Vtim ostannij ne dosit vpravno voyuvav proti vorogiv krayini tomu pidpav pid pidozru u zradi j buv strachenij u 1794 roci Ezhen Bogarne opinivsya u skrutnomu stanovishi mati faktichno ne zajmalasya jogo vihovannyam Stanovishe Ezhena pokrashilosya pislya shlyubu Zhozefini z Napoleonom Bonapartom u 1796 roci Ezhen stav pasorbkom ostannogo Pislya 18 bryumera 1799 Bonapart robit Bogarne oficerom Pislya cogo bere uchast v italijskij kampaniyi vidznachivshis u bitvi pri Marengo U 1802 staye polkovnikom a u 1804 brigadnim generalom Chasi Imperiyi Z progoloshennyam Franciyi imperiyeyu Bogarne staye kavalerom Ordenu Pochesnogo legionu otrimuye u pidporyadkuvannya yegerski chastini imperatorskoyi gvardiyi U 1805 roci priznachayetsya kanclerom j otrimuye velikogo orla Pochesnogo legionu 7 chervnya 1805 roku Napoleon I priznachaye Ezhena Bogarne vice korolem Italiyi Togo zh roku na chest shlyubu Bogarne z predstavniceyu bavarskih Vitelsbahiv Napoleon nadaye svoyemu pasorbku titul knyazya Veneciyi U 1806 staye yiyi general gubernatorom Z pochatkom novoyi vijni z Avstriyeyu u 1809 roci Ezhenovi Bogarne doruchayetsya oborona Italiyi Spochatku vid zaznav porazki pri Sachile ale nezabarom u nizci bitv zavdav porazki avstrijskim vijskam Osoblivo znachushoyu bula peremoga Bogarne 8 travnya bilya P yave Pislya cogo z yednavsya z osnovnoyu armiyeyu Franciyi brav uchast u bitvi pri Raabi razom iz yakoyu vstupiv do Vidnya Vslid za cim Bogarne rushiv do Ugorshinu pid chas marshu dovidavsya pro sprobu horvatskogo vijskovika Ferenca Elachicha prijti na dopomogu avstrijcyam Todi Bogarne shvidko rushiv proti horvativ j zmusiv yih sklasti zbroyu Zgodom Ezhen 5 6 lipnya 1809 roku bere uchast u bitvi pid Vagramom Ezhen Bogarne negativno sprijnyav zvistku pro rozriv shlyubu materi z Napoleonom Bonapartom navit hotiv zalishiti sluzhbu prote zreshtoyu pogodivsya zalishitisya na posadi U 1812 na choli 4 korpusu stav uchasnikom pohodu Napoleona I proti Rosiyi Tut staye uchasnikom najbilsh vazhlivih bitv ciyeyi vijskovoyi kampaniyi pislya togo yak Napoleon j Myurat zalishili armiyu Ezhen Bogarne ocholiv vidhid reshtkiv Velikoyi armiyi do Saksoniyi U 1813 roci povernuvsya do Italiyi de namagayetsya trimati cyu krayinu pid kontrolem Jomu dovelosya protistoyati Avstriyi ta Neapolyu U 1814 zumiv zavdati porazki u bitvi pri Mincho Vtim zreshtoyu virishiv zalishiti Italiyu rozumiyuchi nemozhlivist sprotivu Vin 26 kvitnya 1814 roku zrikayetsya titulu vice korolya j perebirayetsya do Bavariyi Ostanni roki Pislya zrechennya Napoleona I Ezhen Bogarne obminyuye svoyi volodinnya v Italiyi na 5 mln frankiv za yaki kupuye u Maksimiliana I korolya Bavariyi landgrafstvo Lejhtenberg yake zgodom staye gercogstvom ta knyazivstvo Ajhshtetske V podalshomu Ezhen Bogarne ne bere uchasti u politichnih podiyah zokrema vidmovlyayetsya priyednuvatisya do Bonaparta pid chas Sta dniv Za ce otrimuye vid korolya Lyudovika XVIII zvannya pera Bogarne pomer 21 lyutogo 1824 u Myunheni RodinaDruzhina Avgusta 1788 1851 donka Maksimiliana I korolya Bavariyi Diti Zhozefina 1807 1876 poshlyublena iz korolem Shveciyi ta Norvegiyi Oskarom I z dinastiyi Bernadottiv narodila chotiroh siniv ta donku Ezheni 1808 1847 poshlyublena z knyazem Konstantinom Gogencollernom Hehingenskim ditej ne mala Ogyust 1810 1835 2 j gercog Lejhtenberzkij odruzhenij z Mariyeyu Portugalskoyu pomer ne zalishivshi nashadkiv u vici 24 rokiv Ameliya 1812 1873 odruzhena z imperatorom Braziliyi Pedru I mali yedinu donku Teodelinda 1814 1857 poshlyublena z 1 m gercogom Urahskim Vilgelmom narodila chotiroh donok Karolina 1816 vmerla nemovlyam Maksimilian 1817 1852 3 j gercog Lejhtenberzkij poshlyublenij z Mariyeyu Mikolayivnoyu donkoyu rosijskogo imperatora Mikoli I mav chotiroh siniv ta tri donki PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Bogarne Enciklopedicheskij slovar pod red I E Andreevskij SPb Brokgauz Efron 1891 T IV S 144 145 d Track Q23892898d Track Q656d Track Q602358d Track Q4065721d Track Q24349031d Track Q19908137 Genealogiya Zhozefini de Bogarne Genealogiya Ezheni de Bogarne Arhiv originalu za 12 serpnya 2011 Procitovano 19 grudnya 2012 Arhiv originalu za 4 listopada 2012 Procitovano 19 grudnya 2012 Genealogiya Teodelindi de Bogarne Arhiv originalu za 1 bereznya 2014 Procitovano 19 grudnya 2012 DzherelaKarl Theodor von Heigel Leuchtenberg Eugen Beauharnais Herzog v In Allgemeine Deutsche Biographie ADB Band 18 Duncker amp Humblot Leipzig 1883 S 475 479 nim