Євген Віталійович Миронов рос Евгений Витальевич Миронов нар 29 листопада 1966 19661129 Саратов РРФСР СРСР радянський ро

Євген Віталійович Миронов (рос. Евгений Витальевич Миронов; нар. 29 листопада 1966(19661129), Саратов, РРФСР, СРСР) — радянський, російський актор театру і кіно. Художній керівник (Москва, Росія). Театральний і громадський діяч. Заслужений артист Російської Федерації (1996). Народний артист Російської Федерації (2004). Лауреат Державної премії Росії (1995, 2010). Кавалер орденів Пошани (2011), «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2016). Лауреат багатьох російських і міжнародних телевізійних (ТЕФІ), театральних («Зірка театрала», «Золота маска», «Кришталева Турандот», Російська національна акторська премія імені Андрія Миронова «Фігаро») і кінофестивалів («Золотий орел», «Сузір'я» тощо), кінопремії «Ніка».

Євген Вітальович Миронов
рос. Евгений Витальевич Миронов

Ім'я при народженні	рос. Евгений Витальевич Миронов
Народився	29 листопада 1966(1966-11-29) (57 років) Саратов, РРФСР, СРСР
Національність	росіянин
Громадянство	СРСР → Росія
Діяльність	актор театру і кіно; художній керівник Державного театру націй
Alma mater	^d (1986) і Школа-студія МХАТ (1990)
Роки діяльності	з 1987 року
Провідні ролі	Коля Іванов («Мусульманин»)
IMDb	nm0592491
Автограф

Нагороди та премії
Золотий орел Ніка ТЕФІ Премія Олександра Солженіцина ^d ^d (2007)


emironov.ru


Євген Вітальович Миронов у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Миронов.

Життєпис

Народився 29 листопада 1966 року в Саратові.

Закінчив (1986) та Школу-студію МХАТ (1990, майстерня О. Табакова).

Працював в Театрі під керівництвом Олега Табакова.

З 2001 року активно співпрацює з МХТ ім. Чехова. У 2006 році створив «Театральну компанію Євгена Миронова».

З грудня 2006 року — художній керівник .

Дебютував у кіно в 1988 році в картині О. Кайдановського «Дружина керосинника». Знявся в 60-ти кінофільмах, серіалах і телеспектаклях; зокрема, у фільмах «Анкор, ще анкор!» (1992), «Ліміта» (1993), «Мусульманин» (1995), (1999), (2000), «У серпні 44-го...» (2001), (2002), (2003, т/с), (2015), в українській стрічці «Карпатське золото» (1991).

Фільмографія

Акторські роботи:

«Крісло» (1987, фільм-спектакль; відвідувач бару)
«Дружина керосинника» (1988, коханець дружини керосинника; реж. О. Кайдановський)
«Перед світанком» (1989, лейтенант)
«Жінки, яким пощастило» (1989, інвалід з акордеоном на базарі)
(рос.)«Зверь ликующий» (1989, к/м; Немовецький)
«Роби — раз!» (1990, Олексій Гаврилов, рядовий)
«Карпатське золото» (1991, Жора Чупін)
«Любов» (1991, Саша; реж. В. Тодоровський)
«Загублений в Сибіру» (1991, Володя Миронов; реж. О. Мітта)
«Анкор, ще анкор!» (1992, Володимир Полєтаєв, лейтенант; реж. П. Тодоровський)
(«Як живете, карасі?») (1992, Микита, молода людина внучки)
«Зоряна година за місцевим часом» (1992, фільм-спектакль; Коля)
«Ліміта» (1993, Міша Вулах; реж. Д. Євстигнєєв)
(1993, Саша)
«Стомлені сонцем» (1994, лейтенант-танкіст; реж. М. Михалков)
«Мусульманин» (1995, Коля Іванов; реж. В. Хотиненко)
«Трамвай у Москві» (1995, к/м, Андрій)
«Двадцять хвилин з ангелом» (1996, фільм-спектакль; Хомутов)
«Ревізор» (1996, Хлестаков)
«Карамазови і пекло» (1996, фільм-спектакль; Іван Карамазов)
(1997, Андрон Анатолійович, секретар директора школи, серійний маніяк; реж. )
«Матроська тиша» (1997, фільм-спектакль; Давид Шварц)
(1999, Павло; реж. Д. Євстигнєєв)
«Ще Ван Гог» (1999, фільм-спектакль)
(2000, Леонід Гуров, письменник; реж. О. Учитель)
«У серпні 44-го...» (2001, Альохін, капітан)
«Чайка» (2001, фільм-спектакль; Треплєв)
(2002, офіцер; реж. А. Кончаловський)
(2002, Єлець, ротмістр)
(2002, Грегор Замза; реж. )
«Пристрасті за Бумбарашем» (2002, фільм-спектакль; Бумбараш)
(2003, Антон)
(2003, режисер)
(2003, т/с, 10 с, князь Мишкін, премія О. Солженіцина, 2004)
«№ 13» (2003, фільм-спектакль; Джордж Пігден, секретар)
(2004, Петя; реж. К. Худяков)
«Космос як передчуття» (2005, Віктор Коньков — Коник; реж. О. Учитель)
«Втеча» (2005, Євген Вєтров, кардіохірург; реж. )
(2005, телесеріал, Гліб Нержин, математик; реж. Г. Панфілов)
«Полювання на піранью» (2006, Прохор)
«Панове Головльови» (2006, фільм-спектакль; Порфирій Головльов)
«По етапу»/In Transit (2006, Велика Британія—Росія; Андрій, охоронець табору)
«Зберігати вічно» (2007, Гліб Нержин)
(2007, т/с, близнюки Петро Істомін і Павло Істомін)
(новела «Скрипаль») (2010, найманий вбивця)
«Достоєвський» (2010, т/с, Федір Михайлович Достоєвський)
«Стомлені сонцем 2: Предстояння» (2010, Ізюмов, старший лейтенант — начальник укріпрайону; реж. М. Михалков)
(2011, т/с, Борис Буреце)
«Попіл» (2013, т/с, Сенько Попіл, злодій)
«Обчислювач» (2014, Ервін Канн, обчислювач)
(2015, Петя, актор-лялькар)
«Норвег» (2015, Євген Кирилов)
(2016, к/м, Петро Ілліч Чайковський; реж. К. Серебренников)
«Час перших» (2017, космонавт Олексій Леонов)
«Матильда» (2017, Іван Карлович, директор Імператорських театрів; реж. О. Учитель)
«Жанна» (2022, Віталій)
(2022, єпископ-хреститель Іона)
«Нюрнберг» (2023, Мигачов) та ін.

Озвучування:

«Ближнє коло» (1991, Іван Саньшін — роль ; реж. А. Кончаловський)
«Лускунчик» (2004, мультфільм; Лускунчик, він же Принц)
«Мені не боляче» (2006, Міша — роль Олександра Яценка)
(2007, анімаційний освітній проект)
(2010, анімаційний фільм; щурик Веня)
(2014, анімаційний фільм; щурик Веня)та ін.

Нагороди

Кінематографічні нагороди

Рік	Нагорода	Категорія	Фільм	Роль	Результат
1992	Приз Відкритого Російського кінофестивалю «Кінотавр»	Найкраща чоловіча роль	Любов	Саша	Перемога
	Приз міжнародного фестивалю акторів кіно «Сузір'я»	Найкраща чоловіча роль			Перемога
	Гран-прі				Перемога
1994	Ніка	Найкраща чоловіча роль	Ліміта	Міша Вулах	Перемога
1995	Приз кінокритики і Орден духовного управління мусульман Росії	Найкраща чоловіча роль	Мусульманин	Рядовий Микола	Перемога
	Ніка	Найкраща чоловіча роль	Мусульманин	Рядовий Микола	Номінація
	Приз міжнародного фестивалю акторів кіно «Сузір'я»	Найкраща епізодична роль		Лейтенант-танкіст	Перемога
2001	Ніка	Найкраща чоловіча роль	В серпні 44-го...	Капітан Альохін	Номінація
2003	ТЕФІ	Виконавець чоловічої ролі в телевізійному фільмі/серіалі		Князь Мишкін	Перемога
2003	Золотий орел	Найкраща чоловіча роль			Перемога
2004		Найкраща чоловіча роль в драмі			Перемога
2004	Премія Олександра Солженіцина	«за проникливе втілення образу князя Мишкіна на екрані, що дає новий імпульс розуміння християнських цінностей російської літературної класики»			Перемога
2005	Золотий орел	Найкраща чоловіча роль	Космос як передчуття	Коник	Номінація
2005	Ніка	Найкраща чоловіча роль	Космос як передчуття	Коник	Перемога
2006	Золотий орел	Найкраща чоловіча роль на телебаченні		Гліб Нєржин	Номінація
2006		Акторська робота	В серпні 44-го...	Капітан Альохін	Перемога
2007		Найкращий кінозлодій	Полювання на піранью	Прохор Петрович	Перемога
2008	ТЕФІ	Виконавець чоловічої ролі в телевізійному фільмі/серіалі	Апостол	Павло Істомін/Петро Істомін	Номінація
2011	Ніка	Найкраща чоловіча роль другого плану	Стомлені Сонцем 2: Передстояння	Старший лейтенант Ізюмов	Перемога
2018	Золотий орел (за 2017 рік)	Найкраща чоловіча роль в кіно	Час перших	Олексій Леонов	Перемога

Театральні нагороди

Державні нагороди

Заслужений артист Російської Федерації (1996) — за заслуги в області мистецтва
Народний артист Російської Федерації (2004) — за великі заслуги в області мистецтва
Орден Пошани (2011) — за великий внесок у розвиток вітчизняного театрального і кінематографічного мистецтва, активну громадську діяльність
Орден «За заслуги перед Вітчизною» 4-го ступеня (2016) — за заслуги в розвитку вітчизняної культури і мистецтва, багаторічну плідну діяльність

Інші

Рік	Нагорода	Категорія	Результат
2006	Росіянин року	Зірка Росії	Перемога

Громадянська позиція

Вважає, що Микита Хрущов несправедливо віддав Крим УРСР.

Фігурант бази даних центру «Миротворець» за участь у пропагандистських заходах РФ проти України та порушення українського законодавства.

На початку червня 2022 року приїхав у рамках чергових пропагандистських заходів РФ проти України до Маріуполя з головою партії «Єдина Росія» Андрієм Турчаком та ватажком псевдореспубліки «ДНР» Денисом Пушиліним. Закінченням поїздки став візит Миронова до співробітників розбомбленого Маріупольського драмтеатру, де ховалися мирні городяни та їхні діти. Миронов дав численні інтерв'ю російським продержавним ЗМІ, у яких пообіцяв взяти шефство над театром.

Політична діяльність

Перед президентськими виборами 2012 року в РФ знявся в агітаційному відеоролику і публічно висловився на підтримку кандидата в президенти Володимира Путіна.

Критика цензури

У 2016, на нараді російських президентських рад з питань культури та російської мови виступив з критикою цензури в путінській Росії, за що сам був підданий критиці з боку прихильників Путіна.

Примітки

Актор Євген Миронов про анексію півострова: «Несправедливо, що Хрущов віддав Крим». Крым.Реалии (укр.). Процитовано 13 жовтня 2022.
. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 2 червня 2022.
. Архів оригіналу за 3 червня 2022. Процитовано 3 червня 2022.
. Архів оригіналу за 3 червня 2022. Процитовано 3 червня 2022.
https://www.kp.ru/daily/27399/4596760
. Архів оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 12 грудня 2016.
. Архів оригіналу за 12 грудня 2016. Процитовано 12 грудня 2016.

Посилання

http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/ros/2868/works/ [ 21 травня 2017 у Wayback Machine.]
Евгений Миронов в программе «Без антракта», 2000 на YouTube
(рос.)
Государственный Театр Наций [ 19 березня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
Евгений Миронов на сайте «Культура Саратова» [ 12 червня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Интервью Евгения Миронова на радио «Эхо Москвы» [ 7 серпня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Неофициальный сайт [ 24 листопада 2013 у Wayback Machine.] из коллекции Г. Любовских. (рос.)
Интервью Евгения Миронова Михаилу Верещагину [ 15 серпня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Евгений Миронов — неофициальный сайт [ 11 січня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

[1] Актор Євген Миронов про анексію півострова: «Несправедливо, що Хрущов віддав Крим». Крым.Реалии (укр.). Процитовано 13 жовтня 2022.

[2] . Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 2 червня 2022.

[3] . Архів оригіналу за 3 червня 2022. Процитовано 3 червня 2022.

[4] . Архів оригіналу за 3 червня 2022. Процитовано 3 червня 2022.

[5] ttps://www.kp.ru/daily/27399/4596760

[6] . Архів оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 12 грудня 2016.

[7] . Архів оригіналу за 12 грудня 2016. Процитовано 12 грудня 2016.