Α

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Альфа.

А́льфа (велика Α, мала α; грец. ἄλφα) — перша буква грецького алфавіту.

Альфа (літера)
Вимова
давня	[a]
сучасна	[a]
Схожі
латиниця	A
кирилиця	А
гебрейська	א
арабська	ا
Транскрипція
Із давньої	a
Із сучасної	a
Кодування
Велика
Код Юнікод	U+0391
Назва Юнікод	GREEK CAPITAL LETTER ALPHA
HTML	Α
HTML-сутність	Α
Мала
Код Юнікод	U+03B1
Назва Юнікод	GREEK SMALL LETTER ALPHA
HTML	α
HTML-сутність	α

Грецька абетка
Α α — альфа	Β β — бета
Γ γ — гамма	Δ δ — дельта
Ε ε — епсилон	Ζ ζ — дзета
Η η — ета	Θ θ — тета
Ι ι — йота	Κ κ — каппа
Λ λ — лямбда	Μ μ — мю
Ν ν — ню	Ξ ξ — ксі
Ο ο — омікрон	Π π — пі
Ρ ρ — ро	Σ σ ς — сигма
Τ τ — тау	Υ υ — іпсилон
Φ φ — фі	Χ χ — хі
Ψ ψ — псі	Ω ω — омега
Застарілі
Ϝ ϝ — дигамма	Ϛ ϛ — стигма
Ͱ ͱ — хета	Ϻ ϻ — сан
Ϟ(Ϙ) — коппа	Ϡ(Ͳ) — сампі
Ϸ ϸ — шо

Історія

Походить від літери «алеф» () фінікійського алфавіту. Назва фінікійської літери буквально означає «віл» чи «проводир».

Використовування

Велика альфа, через її візуальну тотожність латинській A, поза грецькою абеткою не використовується. Мала буква α використовується для позначення зірки у складі сузір'я, термодинамічних фаз, альфа-частинок, спектральних ліній, сталої тонкої структури, коефіцієнта теплового розширення, кутів різної природи тощо.

У культурі

• У романі О. Гакслі «Прекрасний новий світ» найвища каста людей майбутнього названа «альфами».

У Біблії

Альфа разом з омегою присутні в книзі Об'явлення Івана Богослова 1:8,11; 21:6; 22:13, і представлені в порядку Альфа і Омега відповідно (винятково Об. 1:11). Вони значать перше і останнє. (Геб. 12:2; Іс. 41:4; 44:6; Об. 1:11,17; 2:8). Відповідно до символів ранньої християнської церкви ці дві літери часто об'єднані із хрестом або з монограмою Христа, щоб позначити Його божественність.

Примітки

1. Chambers concise dictionary [ 29 лютого 2020 у Wayback Machine.] p.30 Allied Publishers, 2004 Retrieved 2017-02-06

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Біблійний словник Істона