Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Петро́ Петро́вич Верши́гора (нар. 3 (16) травня 1905, с. Северинівка Ольгопільського повіту Подільської губернії, тепер Кам'янський район Молдови — пом. 27 березня 1963, Москва, Російська РФСР) — активний учасник українського комуністичного руху опору в роки Другої світової війни, генерал-майор (06.08.1944), письменник. Герой Радянського Союзу (7 серпня 1944). Член КПРС (з 1943 р.)
| Петро Петрович Вершигора | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Народився | 3 (16) травня 1905 с. Северинівка | |||||
| Помер | 27 березня 1963 (57 років) Москва, РРФСР | |||||
| Поховання | Новодівичий цвинтар | |||||
| Громадянство |  СРСР | |||||
| Діяльність | • письменник, актор, кінорежисер • учасник радянського партизанського руху • викладач військової академії Генштабу | |||||
| Alma mater | Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової | |||||
| Знання мов | російська | |||||
| Учасник | німецько-радянська війна | |||||
| Членство | СП СРСР | |||||
| Військове звання |  Генерал-майор | |||||
| Партія | КПРС | |||||
| Нагороди |
| |||||
| ||||||
Життєпис
Народився 16 травня 1905 року у селі Северинівка (зараз — Кам'янський район Молдови).
У 1925—1927 рр. служив у Червоній армії. Навчався в Одеському музично-драматичному інституті, який закінчив в 1929 р. Після цього був актором та режисером на Київській кіностудії. У 1935—1938 роках — студент Московської кіноакадемії, після закінчення якої знову працював на Київській кіностудії (1938—1941).
У роки Другої світової війни (у жовтні 1941 — квітні 1942 року) — командир взводу, роти, батальйону, голова бригади кінофотокореспондентів політвідділу 40-ї армії. У червні 1942 року із завданням Українського штабу партизанського руху підполковник Вершигора був призначений командиром спеціальної диверсійно-розвідної групи НКВС (за іншими даними — ГРУ Генштабу СРСР) «Лезвие» (укр. "Лезо") і був перекинутий літаком у тил німецьких військ до партизанського загону Сидора Ковпака. Мав завданням підтримувати зв'язок загону з Москвою та слідкувати безпосередньо за Сидором Ковпаком, контролювати його, перевіряти на лояльність Москві.
З вересня 1942 року — заступник С. А. Ковпака з питань розвідки в партизанському з'єднанні.
У січні — лютому 1943 року разом з АК займався на Волині знищенням загонів УПА, українських поселень.
Існує альтернативна версія, що під час бою під Делятином на Івано-Франківщині радистка спецгрупи Вершигори Анна Туркіна (Лаврухина) застрелила комісара з'єднання генерала Семена Руднєва двома пострілами у скроню, про що згідно з мемуарами Вершигори, зізналася йому пізніше у 1949 році. Проте, ця версія спростована професором Д. В. Вєдєнєєвим).
Після розгрому під Делятином, залишки з'єднання Ковпака окремими групами пробилися до своєї бази в Поліссі. Після цього Ковпака, за персональною вказівкою Сталіна, як «народного героя» було забрано до Москви, а його з'єднання було перетворено в 1-шу Українську партизанську дивізію імені Ковпака, яку з грудня 1943 року очолив П. П. Вершигора.
Учасник 5 великих рейдів тилами німецької армії, з них рейдами в Польщу та Неманським командував особисто.
Протягом 1947—1954 рр. — викладач військової академії Генштабу СРСР, потім — завідувач військового відділу журналу «Знамя». З 1955 року звільнений з військової служби в запас.
Автор книги «Військова творчість народних мас» (1961) — про історію партизанського руху з найдавніших часів до Жовтневого перевороту, співавтор праці «Партизанські рейди» (1962).
У документально-белетристичних книгах «Люди з чистою совістю» (1946) (Сталінська премія, 1947), «Карпатський рейд» (1950), «Рейд на Сан та Віслу» (1961), «Іван-герой» (1960), «Рідний дім» (1962) зображував боротьбу радянських партизанів у тилу німецьких військ.
Нагороджений медаллю «Золота Зірка», двома орденами Леніна, орденами Червоного Прапора, Богдана Хмельницького 1-го ступеня, медалями.
15 вересня 2005 року в ПМР введено в обіг срібну монету вартістю 100 придністровських рублів серії «Видатні люди Придністров'я» з портретом Петра Вершигори.
Див. також
Примітки
- Партизанські операції (PDF). shron1.chtyvo.org.ua. Процитовано 1 січня 2019.
- Дума про Руднєва. Смерть ковпаківського комісара від рук НКВД - вигадка 1990-х. Історична правда. Процитовано 24 червня 2023.
Посилання
- Г. Г. Денисенко. Вершигора Петро Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 494. — .
- Книга «Люди з чистою совістю» (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Petro Petro vich Vershi gora nar 3 16 travnya 1905 19050516 s Severinivka Olgopilskogo povitu Podilskoyi guberniyi teper Kam yanskij rajon Moldovi pom 27 bereznya 1963 Moskva Rosijska RFSR aktivnij uchasnik ukrayinskogo komunistichnogo ruhu oporu v roki Drugoyi svitovoyi vijni general major 06 08 1944 pismennik Geroj Radyanskogo Soyuzu 7 serpnya 1944 Chlen KPRS z 1943 r Petro Petrovich VershigoraNarodivsya3 16 travnya 1905 1905 05 16 s SeverinivkaPomer27 bereznya 1963 1963 03 27 57 rokiv Moskva RRFSRPohovannyaNovodivichij cvintarGromadyanstvo SRSRDiyalnist pismennik aktor kinorezhiser uchasnik radyanskogo partizanskogo ruhu vikladach vijskovoyi akademiyi GenshtabuAlma materOdeska nacionalna muzichna akademiya imeni A V NezhdanovoyiZnannya movrosijskaUchasniknimecko radyanska vijnaChlenstvoSP SRSRVijskove zvannya General majorPartiyaKPRSNagorodi Mediafajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vershigora ZhittyepisNarodivsya 16 travnya 1905 roku u seli Severinivka zaraz Kam yanskij rajon Moldovi U 1925 1927 rr sluzhiv u Chervonij armiyi Navchavsya v Odeskomu muzichno dramatichnomu instituti yakij zakinchiv v 1929 r Pislya cogo buv aktorom ta rezhiserom na Kiyivskij kinostudiyi U 1935 1938 rokah student Moskovskoyi kinoakademiyi pislya zakinchennya yakoyi znovu pracyuvav na Kiyivskij kinostudiyi 1938 1941 U roki Drugoyi svitovoyi vijni u zhovtni 1941 kvitni 1942 roku komandir vzvodu roti bataljonu golova brigadi kinofotokorespondentiv politviddilu 40 yi armiyi U chervni 1942 roku iz zavdannyam Ukrayinskogo shtabu partizanskogo ruhu pidpolkovnik Vershigora buv priznachenij komandirom specialnoyi diversijno rozvidnoyi grupi NKVS za inshimi danimi GRU Genshtabu SRSR Lezvie ukr Lezo i buv perekinutij litakom u til nimeckih vijsk do partizanskogo zagonu Sidora Kovpaka Mav zavdannyam pidtrimuvati zv yazok zagonu z Moskvoyu ta slidkuvati bezposeredno za Sidorom Kovpakom kontrolyuvati jogo pereviryati na loyalnist Moskvi Z veresnya 1942 roku zastupnik S A Kovpaka z pitan rozvidki v partizanskomu z yednanni U sichni lyutomu 1943 roku razom z AK zajmavsya na Volini znishennyam zagoniv UPA ukrayinskih poselen Isnuye alternativna versiya sho pid chas boyu pid Delyatinom na Ivano Frankivshini radistka specgrupi Vershigori Anna Turkina Lavruhina zastrelila komisara z yednannya generala Semena Rudnyeva dvoma postrilami u skronyu pro sho zgidno z memuarami Vershigori ziznalasya jomu piznishe u 1949 roci Prote cya versiya sprostovana profesorom D V Vyedyenyeyevim Pislya rozgromu pid Delyatinom zalishki z yednannya Kovpaka okremimi grupami probilisya do svoyeyi bazi v Polissi Pislya cogo Kovpaka za personalnoyu vkazivkoyu Stalina yak narodnogo geroya bulo zabrano do Moskvi a jogo z yednannya bulo peretvoreno v 1 shu Ukrayinsku partizansku diviziyu imeni Kovpaka yaku z grudnya 1943 roku ocholiv P P Vershigora Uchasnik 5 velikih rejdiv tilami nimeckoyi armiyi z nih rejdami v Polshu ta Nemanskim komanduvav osobisto Moneta PMR z portretom P P Vershigori Protyagom 1947 1954 rr vikladach vijskovoyi akademiyi Genshtabu SRSR potim zaviduvach vijskovogo viddilu zhurnalu Znamya Z 1955 roku zvilnenij z vijskovoyi sluzhbi v zapas Avtor knigi Vijskova tvorchist narodnih mas 1961 pro istoriyu partizanskogo ruhu z najdavnishih chasiv do Zhovtnevogo perevorotu spivavtor praci Partizanski rejdi 1962 U dokumentalno beletristichnih knigah Lyudi z chistoyu sovistyu 1946 Stalinska premiya 1947 Karpatskij rejd 1950 Rejd na San ta Vislu 1961 Ivan geroj 1960 Ridnij dim 1962 zobrazhuvav borotbu radyanskih partizaniv u tilu nimeckih vijsk Nagorodzhenij medallyu Zolota Zirka dvoma ordenami Lenina ordenami Chervonogo Prapora Bogdana Hmelnickogo 1 go stupenya medalyami 15 veresnya 2005 roku v PMR vvedeno v obig sribnu monetu vartistyu 100 pridnistrovskih rubliv seriyi Vidatni lyudi Pridnistrov ya z portretom Petra Vershigori Div takozhRadyanskij partizanskij ruh na teritoriyi Ukrayini u chasi Drugoyi svitovoyi vijni Radyanski partizaniPrimitkiPartizanski operaciyi PDF shron1 chtyvo org ua Procitovano 1 sichnya 2019 Duma pro Rudnyeva Smert kovpakivskogo komisara vid ruk NKVD vigadka 1990 h Istorichna pravda Procitovano 24 chervnya 2023 PosilannyaG G Denisenko Vershigora Petro Petrovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 494 ISBN 966 00 0734 5 Kniga Lyudi z chistoyu sovistyu ros