Етьєн Ленуар

|Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина= |Чоловік=

Етьєн Ленуар
Jean Joseph Étienne Lenoir
Етьєн Ленуар Етьєн Ленуар
Народився	12 січня 1822(1822-01-12)^[1]^[2]^[3] Мюссі-ла-Віль, провінція Люксембург, Бельгія
Помер	4 серпня 1900(1900-08-04)^[1](78 років) Ла-Варенн-Сент-Ілер, район в Сен-Мор-де-Фоссе біля Парижа, Франція
Поховання	Пер-Лашез
Місце проживання	Бельгія, Франція
Країна	Бельгія  Люксембург
Діяльність	винахідник, технік, automotive engineer, marine architect, торговець
Галузь	винахідник
Відомий завдяки:	Двигун внутрішнього згоряння
Нагороди	^d (1878)
Етьєн Ленуар у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ленуар.

Жан Жозеф Етьєн Ленуар (фр. Jean Joseph Étienne Lenoir; 12 січня 1822, Мюссі-ла-Віль, провінція Люксембург, Бельгія, з 1839 року входить до Бельгії — 4 серпня 1900, , район в Сен-Мор-де-Фоссе біля Парижа, Франція) — французький винахідник (80 патентів) та підприємець. Ленуар був відзначений Орденом Почесного легіону й одержав французьке громадянство.

Двигун Ленуара

У 1859 році Ленуар винайшов газовий двигун, відомий зараз як двигун Ленуара. Двигун було продемонстровано 23 січня 1860 року у присутності близько 20 осіб. 1863 року Ленуар сконструював автомобіль на газовому моторі, 1866 року він сконструював моторний човен. Авто Ленуара проїхало 9-и кілометрову трасу з Парижа до за 3 години. Загалом було зібрано близько 400 моторів Ленуара.

Двотактний газовий двигун був менш громіздким і важким у порівнянні з паровими, простішим в управлінні, при запуску не вимагав тривалої підготовки (розігрівання котла), а в стаціонарному режимі працював повністю автоматично, тоді як для роботи парової машини потрібна постійна участь кочегара. З цих причин газовий двигун відразу привернув до себе увагу споживачів.

Проте після появи у продажу чотиритактного двигуна внутрішнього згоряння конструкції Ніколауса Отто (принцип дії якого широко використовується і сьогодні) двигун Ленуара швидко втрачає свої позиції на ринку і, зрештою, витісняється двигуном Отто.

Газовий двотактовий мотор Ленуара, 1861

Двигун Ленуара значно поступався конкуренту в термічному ККД, крім того, порівняно з іншими поршневими двигунами внутрішнього згоряння в нього була вкрай низька потужність, що знімається з одиниці робочого об'єму циліндра. Двигун з 18-літровим циліндром розвивав потужність усього 2 кінські сили. Ці недоліки були спричинені відсутністю в двигуні Ленуара стиску паливної суміші перед запалюванням. Рівний за потужністю двигун Отто (в циклі якого був передбачений спеціальний такт стиснення) важив у кілька разів менше і був набагато компактнішим.

Навіть очевидні переваги двигуна Ленуара — відносно малий шум (внаслідок вихлопу практично при атмосферному тиску) і низький рівень вібрацій (внаслідок рівномірнішого розподілу робочих ходів за циклом) — не допомогли йому витримати конкуренцію.

У технічній термодинаміці робочий процес двигуна Ленуара описується циклом Ленуара.

Галерея

• Схема мотора Ленуара
• Газовий мотор Ленуара в паризькому Музеї мистецтв і ремесел
• Hippomobile Ленуара (1863)
• Авто з мотором Ленуара

Примітки

1. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
2. Dictionnaire des Wallons — Fédération Wallonie-Bruxelles, Institut Jules-Destrée.
   d:Track:Q30494971d:Track:Q89959d:Track:Q3151757d:Track:Q30494718
3. Енциклопедія Брокгауз
   d:Track:Q237227

Посилання

• Біографія [ 14 січня 2012 у Wayback Machine.] (фр.)
• (фр.)
• Moteur Lenoir en Vidéo [ 30 жовтня 2014 у Wayback Machine.]