Зарудна Варвара Михайлівна

Варва́ра Миха́йлівна Зару́дна (в шлюбі Іпполітова-Іванова) (* 17 (5 грудня) 1857, Катеринослав — † 14 березня 1939, Москва) — оперна співачка (ліричне сопрано) та музична педагогиня, 1903 — професор Московської консерваторії, 1914 — заслужений професор.

Зарудна Варвара Михайлівна
Народилася	17 грудня 1857(1857-12-17) Катеринослав
Померла	14 березня 1939(1939-03-14) (81 рік) Москва
Громадянство	Російська імперія →  СРСР
Діяльність	оперна співачка, музична педагогиня
Alma mater	Петербурзька академія мистецтв
Відомі учні	Ждановський Євген Тадейович і Зорич Стефанія Петрівна
Заклад	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Чоловік	Іпполітов-Іванов Михайло Михайлович
Зарудна Варвара Михайлівна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зарудна.

Життєпис

Походить з дворянської родини, донька Зарудного Михайла Івановича. У 1876 році закінчила Харківську гімназію, того ж року вступила до музичного училища, педагогинею була Прохорова-Мауреллі Ксенія Олексіївна.

Протягом 1879—1882 років навчалася в Петербурзькій консерваторії, педагогами були Наталія Ірецька, Ніссен-Саломан Генрієтта, Камілло Еверарді. Уроки Еверарді справили на неї найбільше враження, його методикою вона послуговувалася в подальшій педагогічній праці.

Під час навчання в консерваторії вона познайомилася та заручилася, 1883 року одружилася з Михайлом Іпполітовим.

Сценічну діяльність розпочала ще студенткою, виступала на домашніх студентах з виконанням уривків арій у Мілія Балакірєва, Олександра Бородіна, Римського-Корсакова, Володимир Стасова, Цезаря Кюї. Згідно свідчень музичних джерел, партію Ярославни до опери «князь Ігор» Олександр Бородін писав з врахуванням вокальних даних Зарудної.

По закінченні навчання виступала в різних містах — сезон 1882 року в Києві — антреприза Йосипа Сетова, тоді ж продовжувала навчання у Еверарді та виступала в Київському оперному театрі; у Харкові, в 1883—1893 роках — у Тифлісі, примітно, що деякі арії виконувала грузинською мовою. Також виступала в Петербурзькому Маріїнському театрі, Іркутську, Казані, Калузі.

Одночасно зі сценічною провадила педагогічну діяльність. З 1883 року працювала музичним педагогом в Тифлісі — разом з чоловіком була при витоках місцевого музичного училища — Іпполітов-Іванов був директором навчального закладу. У її класах займалося близько 40 учнів, разом з ними окрім основних музичних занять організовувала постановку студентами спектаклів та уривків з опер. В пізнішому часі викладала у Московській консерваторії — 1893—1924 роки.

Чоловік їй присвятив оперу «» — 1900 та романс «Ельзаська балада».

1917 року разом з чоловіком організовує при Московській консерваторії Вокальну студію ім. Чайковського, де займалася робітнича молодь; в студії було поставлено декілька оперних спектаклів Моцарта, Мусоргського, Римського-Корсакова, Чайковського.

1921 року написала «Про те, про се і про все щодо співів та оперної справи»,

• 1924 року надрукована її замітка «Мистецтво співів»,
• 1927 року вийшло друком її листування з Петром Чайковським.

1924 року припинила педагогічну діяльність.

Багато виступала на концертах, її репертуар включав арії опер, академічні симфонічні твори, російські та українські народні пісні.

Виступала разом з , Павлом Кошицем, , Іполитом Прянишниковим, , Йоакимом Тартаковим, , Степаном Молчановським.

Серед її учнів: , , , Аврелія-Цецилія Добровольська, Єгор Єгоров, , Євген Ждановський, Стефанія Зорич, Надія Кемарська, , , , Кузьма Мінаєв, , , , Надія Новоспаська, , , , Оксана Петрусенко, , , .

Серед виконаних оперних партій:

• 1883 — Антоніда — «Життя за царя» Глінки, Тифліс,
• 1884 — Тетяна — «Євгеній Онєгін» Чайковського, Київ,
• 1885 — Марія — «Мазепа» Чайковського, виконувала в Тифлісі у присутності автора,
• 1887 — Ноемінь — «Руфь» Іпполітова-Іванова, перша виконавиця,
• 1887 — кума Настасья — «Чародійка» Чайковського,
• 1890 — Зорайя — «Азра» Іпполітова-Іванова, перша виконавиця,
• Мікаела — «Кармен» Бізе,
• Аїда — «Аїда» Верді,
• Джильда — «Ріголетто» Верді,
• Людмила — «Руслан і Людмила» Глінки,
• Ярославна — «Князь Ігор» Бородіна,
• Селіка — «Африканка» Мейєрбера,
• Галька — «Галька» Монюшка,
• Церліна — «Дон-Жуан» Моцарта,
• Джоконда — «Джоконда» Понк'єллі.

1999 року в Москві вийшло друком листування Іпполітова-Іванова з Зарудною.

Джерела

• Зарудні [ 3 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• (рос.)
• http://www.mosconsv.ru/ru/book.aspx?id=127832&page=131241 [ 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Варвара Зарудна(рос.) [ 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]

Посилання

• Зарудна Варвара Михайлівна // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 134-135.