Шлик

Шлик (очевидно, запозич. зі староболгарської шлыкъ «шапка з конічним верхом», яке вважається похідним від башлыкъ, що з тур. başlik, крим.-тат., азерб., тат. bašlyk «головний убір», від тюрк. baš «голова» та суфікса -lyk-, що застосовується в назвах одягу) — висока хутряна шапка конічної форми, як правило, із закинутим назад верхом, крита сукном чи оксамитом; поля відгинались у вигляді хутряної околиці завширшки з долоню, переважно з V-подібною проріхою попереду. Згодом, у XVIII-ХІХ столітті - верх козацької смушевої шапки (йолома), що звисає вниз, на відміну від основної частини шапки, зробленої з овечої шкіри, зазвичай зроблений з тканини. В старовину мав практичне, бойове застосування (пом'якшував удар), згодом перетворився на декоративний елемент.

Шлик відомий на Русі з XIV ст. Цей тип шапки найвірогідніше походить від головного убору степових народів, що був принесений ними до Персії, а потім за посередництва татарських ханатів і козаків поширився в різних варіантах на теренах Литовсько-Руської держави, Польщі, Угорщини, Румунії, Московії та інших країн Південно-Східної Європи. У пам’ятках української мови поява слова фіксується в середині XVI ст. Шлик був найтиповішим головним убором українських козаків упродовж XVI – першої чверті XVIІI ст. Залежно від моди, верх у шлика міг бути високим і прямим або ж більш м’яким, мішкуватим, закинутим назад, а хутряна околиця – із V-подібною проріхою попереду, мінливої ширини, або ж прямою, завширшки з долоню.

З формуванням гусарських полків на теренах України, сукняний верх ківерів (кольбаків) стає модним серед козаків і отримує назву шлика. Козацькі шапки мали урізаний вверх з пришитим шликом (вилишкетом), який звисав з лівого боку, де він прикріплювався до наголовника гапликом. Такі ж самі шапки з червоним шликом носили чумаки. Шлик оздоблювали нашитим срібним або золотим хрестом і завершувався він золотою або срібною китичкою. Шлик був такого ж кольору, як і жупан, найчастіше червоного або синього кольору.

Чорношличники

Чорношличники

Кінний полк армії УНР Чорні запорожці (згодом 1-й полк Чорних запорожців) через чорний колір шлика називали чорношличниками.

Інша військова формація Армії УНР Чернігівський кінно-гонецький полк, що діяв під проводом отамана Євгена Ангела, за червоний колір шликів називалась «Червоний курінь смерті».

Примітки

1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — .
2. Євген Славутич «Одяг українських козаків переддержавного періоду (до середини XVII ст.) [ 3 квітня 2018 у Wayback Machine.]»
3. Шлик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
4. Руденко, Олекса. ГОЛОВНІ УБОРИ РЕЄСТРОВОГО КОЗАЦЬКОГО ВІЙСЬКА XVI- СЕРЕДИНИ XVII ст. ДВКА (укр.). Процитовано 28 травня 2021.
5. Славутич Є.В. (2012). Військовий костюм в Українській козацькій державі: Уніформологічний словник. Київ: Інститут історії України НАН України. с. 55—56. ISBN .
6. [[Дмитро Калинчук]] «Їх звали Чорні Шлики [ 6 жовтня 2011 у Wayback Machine.]» Український тиждень, 29 серпня 2011
7. Тинченко Я. «Армии Украины 1917—1920 гг.» — Москва; ТОВ «Восточный горизонт», 2002 р.

Посилання

• Шлик // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2087-2088. — 1000 екз.