Нестор Кіршнер

Не́стор Кі́ршнер (ісп. Néstor Kirchner; 25 лютого 1950, Ріо-Гальєгос — 27 жовтня 2010, Ель Калафате) — президент Аргентини у 2003—2007 роках. За поглядами поділяв ідеї перонізму та соціалізму. До обрання на президентську посаду був губернатором провінції Санта-Крус з 1991 по 2003 та мером міста Ріо-Гальєгос з 1987 по 1991 роки. З 2009 року і до смерті був депутатом аргентинського парламенту.

Нестор Кіршнер Néstor Kirchner
ісп. Néstor Kirchner
Нестор Кіршнер Néstor Kirchner
Президент Аргентини
25 травня 2003 — 10 грудня 2007
Віцепрезидент
Попередник	Едуардо Дуальде
Наступник	Крістіна Фернандес де Кіршнер
Депутат
10 грудня 1991 — 24 травня 2003
Губернатор провінції Санта-Крус
10 грудня 2009 — 27 жовтня 2010
Попередник	Ектор Марселіно Гарсія
Наступник	Ектор Ікасурьяга
Мер Ріо-Гальєгоса
10 грудня 1987 — 10 грудня 1991
Попередник	Хорхе Марсело Сепернік
Наступник	Альфредо Ансельмо Мартінес
Народився	25 лютого 1950(1950-02-25)^[1]^[2]^[…] Ріо-Гальєгос, Аргентина
Помер	27 жовтня 2010(2010-10-27)^[4]^[1]^[…] (60 років) Ель-Калафате, Санта-Крус, Аргентина
Похований	^d
Відомий як	адвокат, політик
Країна	Аргентина^[6]
Національність	Хорвати в Аргентині^[7]
Alma mater	Національний університет Ла-Плати (1976) і ^d
Політична партія	Хустисіалістська Фронт за перемогу
У шлюбі з	Крістіна Фернандес
Діти	Максімо і Флоренсія
Професія	адвокат
Релігія	християнство
Нагороди	^d (2004)
Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 25 лютого 1950 року в Ріо-Гальєгос (Патагонія, Аргентина) у родині емігрантів. Батько — швейцарець, був першим зубним техніком в Ріо-Гальєгосі, підробляв на пошті телефоністом, де познайомився з напівчилійкою-напівхорваткою Марією Хуаною Остоїч, з якою невдовзі одружився. У них народилося троє дітей — Алісія (майбутня міністр соціального розвитку), Нестор (майбутній президент Аргентини) та Марія Крістіна (у майбутньому стала фармацевтом).

Нестор у 1976 році закінчив Національний університет в Ла-Платі, отримавши диплом юриста. У 1975 одружився з однокурсницею Крістіною Фернандес. Після закінчення навчання повернувся до рідного міста та зайнявся адвокатською практикою. За часів військової диктатури йому доводилось часто переховуватись від влади у своїх друзів. Одного разу його заарештували, але за три дні відпустили.

У 1982 році він почав працювати в адміністрації провінції Санта-Крус, у 1987 році він очолив адміністрацію рідного міста, а у 1991 році став губернатором провінції Санта-Крус.

Здобув перемогу на виборах 2003 року над екс-президентом Аргентини Карлосом Менемом.

Президентство

Кіршнер прийняв бідну країну, де вирувала економічна криза. Аргентина — країна, яка була колись на одному рівні з розвиненими країнами Європи, виявилась охопленою економічними проблемами, боргами та корупцією.

Невдовзі після приходу до влади Кіршнер здійснив зміни в аргентинському Верховному суді. Він звинуватив деяких суддів у хабарництві і здійснив тиск на них, щоб вони пішли у відставку, також сприяючи усуненню двох інших. Замість більшості правих та консервативних суддів, він призначив нових, хто був за ідеологією ближче до нього, включаючи двох жінок (одна з них — загальновизнаний атеїст). Кіршнер також відправив у відставку багатьох генералів та адміралів, репутація яких була заплямована злочинами «брудної війни».

Кіршнер розсекретив архіви спецслужб, в яких містились відомості про нацистських військових злочинців, які знайшли притулок у країні після Другої світової війни. Також було скасовано амністію військовим, які скоїли жахливі злочини у 1976—1983 роках. Нестор Кіршнер відновив виплату зовнішнього боргу країни, вивів країну з «темної смуги» в історії.

У зовнішній політиці був прибічником «виважених» відносин з США, продовжив діалог з Великою Британією з питання Фолклендських островів, був прибічником потеплішання і стабілізації у стосунках з Альбіоном. Відносини з Європою за президентства Кіршнера стали прохолоднішими, Аргентина не погоджувалась із позицією ЄС у СОТ. Відводив центральну роль у розв'язанні міжнародних проблем Організації Об'єднаних Націй. Був противником розширення Ради безпеки ООН за рахунок Німеччини, Японії, Індії та Бразилії. Велику увагу Кіршнер приділяв боротьбі з тероризмом, виступив із засудженням терактів у Росії. Прихильник участі Аргентини у миротворчих операціях ООН (направив у «гарячі точки» 653 миротворців). Підтримував роззброєння й політику нерозповсюдження ядерної зброї. Засудив військову операцію НАТО в Іраку, вважаючи, що головну роль у врегулюванні конфлікту має відігравати ООН. Засуджував як палестинців, так і ізраїльтян у близькосхідному конфлікті. Був противником блокади Куби американцями.

Партія Кіршнера «Фронт за перемогу» виграла парламентські вибори 2005 року (набрала понад 40% голосів виборців).

Однак у 2007 році він заявив, що не буде балотуватись на пост президента Аргентини, незважаючи на підтримку понад 60% населення країни. Пішов у відставку з посту президента країни 28 жовтня 2007 року у зв'язку з обранням нового президента — його дружини Крістіни Кіршнер.

Критика

Незважаючи на високу народну підтримку, його критикували деякі журналісти й політологи. Вони звинувачували Нестора у зловживанні владою та зайвій централізації влади.

Після президентства

Після відставки він залишався впливовою постаттю «при буенос-айреському» дворі. 3 грудня 2009 року був обраний депутатом Національного конгресу. 7 лютого 2010 року у Нестора Кіршнера сталось блокування сонної артерії. Його було екстрено госпіталізовано та прооперовано.

У травні 2010 року Нестора Кіршнера було обрано генеральним секретарем Союзу південноамериканських націй на надзвичайному саміті цієї організації в аргентинському місті Кампана. Як парламентар він разом із дружиною-президентом активно підтримував закон про легалізацію одностатевих шлюбів.

Помер 27 жовтня 2010 року у лікарні міста Ель-Калафате, провінція Санта-Крус. Похований у рідному місті Ріо-Гальєгос на півдні країни. Поховальну процесію очолювала його вдова, яку супроводжували кілька тисяч чоловік. У Бразилії та Венесуелі було оголошено триденний траур.

Примітки

1. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
2. Енциклопедія Брокгауз
   d:Track:Q237227
3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
4. http://www.bbc.co.uk/news/world-latin-america-10627873
5. Los restos de Néstor Kirchner descansan en un gran mausoleo // El País — Madrid: Grupo Prisa, 2011. — ISSN 1576-3757; 1134-6582
   d:Track:Q2807d:Track:Q1466106d:Track:Q50009
6. http://www.nytimes.com/top/reference/timestopics/people/k/cristina_fernandez_de_kirchner/index.html
7. https://www.perfil.com/noticias/politica/dona-maria-20061016-0045.phtml
8. . latindex. 4 травня 2010 року. Архів оригіналу за 6 травня 2010. Процитовано 18 березня 2012.
9. Boda gay: para Bergoglio es una “movida del Diablo” y Kirchner lo acusó de presión. El Cronista Comercial. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 18 березня 2012.
10. (рос.). Частный Корреспондент. 30 жовтня 2010 року. Архів оригіналу за 31 жовтня 2010. Процитовано 18 березня 2012.

Посилання

• (ісп.)
• Біографія (ісп.)
• Alberto Amato (28 жовтня 2010). Facundo Landívar (ред.). 1950—2010 / Néstor Kirchner, ex presidente de la Nación. Clarín (Spanish) . Buenos Aires, Argentina. Special edition (23.293). ISSN 1514-965x. {{}}: Перевірте значення |issn= ()
• (2010). El Final. Buenos Aires: Ediciones B. ISBN .
• (ісп.)
• The Boston Globe про похорони Нестора Кіршнера(англ.)
• La Nación про похорони Нестора Кіршнера (ісп.)