Мюррей Перайя

Мюррей Перайя (англ. Murray Perahia; рід. 19 квітня 1947, Нью-Йорк) — американський піаніст сефардського походження.

Мюррей Перайя
англ. Murray Perahia
Основна інформація
Дата народження	19 квітня 1947(1947-04-19)^[1]^[2]^[…] (77 років)
Місце народження	Нью-Йорк, Нью-Йорк, США^[4]
Роки активності	1973 — тепер. час
Громадянство	США
Професії	диригент, піаніст
Освіта	^d і Школа музики Маннеса
Вчителі	Мечислав Хоршовський^[5], ^d, Рудольф Серкін, Пабло Касальс і ^d
Відомі учні	^d
Інструменти	фортепіано
Жанри	класична музика
Заклад	Кертісовий інститут музики
Лейбли	Columbia Records
Нагороди	^d (2013) ^d (2014) ^d (2011) Classical BRIT Awards
murrayperahia.com
Файли у Вікісховищі

Мюррей Моше Перайя народився в Бронксі в єврейській родині вихідців із Солуня і його рідною мовою була ладіно. його батько переїхав до США 1935 року, а більша частина родини загинула внаслідок антиєврейського геноциду під час Другої світової війни.

Почав грати на фортепіано з чотирьох років, але систематичні заняття розпочав лише в 15 років. У 17 років вступив до Маннес-коледжу, де навчався у Мечислава Хоршовського. Перайя також займався в літній музичній школі у Рудольфа Серкіна. 1972 року Перайя виграв Лідський міжнародний конкурс піаністів, причому його перемога була настільки передбачувана, що інші американські піаністи, дізнавшись про його участь, відкликали свої заявки. З цього часу починається блискуча гастрольна кар'єра Перайї: так, вже наступного року він брав участь у Олдебурзькому фестивалі класичної музики, що проводився Бенджаміном Бріттеном та Пітером Пірсом (пізніше, в 1981 — 1989 рр., Перайя був одним з художніх керівників цього фестивалю). 1975 року Мюррей Перайя став (разом з віолончелістом ) першим лауреатом новозаснованому премії Евері Фішера за видатний внесок в американську академічну музику.

У дискографії Перайя переважають твори Моцарта, Бетховена, Шопена, Шумана, Брамса. Особливу популярність придбала здійснена ним запис усіх концертів Моцарта для фортепіано з оркестром, де Перайя не лише виконував соло, а й диригував через фортепіано Англійським камерним оркестром. Крім сольної кар'єри, Перайя також охоче грав в ансамблі — зокрема, з квартетом Гварнері та .

Майстерність Перайя тричі було відзначено премією Греммі: двічі в номінації «Найкраще інструментальне соло» («Англійські сюїти» Баха в 1999 р. та етюди Шопена в 2003 р.) і один раз у номінації «Найкращий камерний ансамбль» (Соната для двох фортепіано та ударних Бели Бартока, 1989, разом з ударником та та диригентом Георгом Шолто, в цьому випадку виступив як піаніст).

Примітки

1. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
2. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
3. Енциклопедія Брокгауз
   d:Track:Q237227
4. Deutsche Nationalbibliothek Record #124218296 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
6. , 88 notes pour piano solo, "Solo nec plus ultra", Neva Editions, 2015, 51..

Посилання

• Офіційний сайт [ 3 березня 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
• Інтерв'ю Московському музичному віснику [ 6 грудня 2011 у Wayback Machine.]