Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Любуська земля (пол. Lubusz, ziemia lubuska, нім. Land Lebus, чеськ. Lubušsko) — історична область у Польщі й Німеччині по обидва боки Одри.
Спочатку це була земля проживання лютицького племені любушан. Це болотиста місцевість, розташована на схід від Бранденбурзького маркграфства, на захід від Великопольщі, на південь від Померанії та на північ від Сілезії.
Історія
Польське королівство
Коли в 928 році Генріх I Птахолов перетнув Ельбу для завоювання лютичів, то він не підкорив любушан, що жили за Шпрее. Польський князь Мешко I (~960-992) або успадкував цю землю, або завоював її на початку свого правління. За Відукіндом Корвейським, Мешко на початку свого правління панував над плем'ям «Licicaviki», яке в даний час ототожнюється саме з любушанами. Після смерті Мешко всю країну успадкував його син Болеслав I Хоробрий. Коли в 983 році в результаті слов'янського повстання німці втратили Північну марку, то князь Болеслав і імператор Оттон III в 991 році в Кведлінбурзі домовилися спільно завоювати лютицькі землі, що лишилися. Оттон атакував із заходу, а Болеслав — зі сходу, але успіху вони не досягли; навпаки, наступник Оттона — Генріх II Святий — під час конфлікту за лужицьку марку уклав союз з лютичами і постійно атакував Болеслава.
Любуська земля залишилася під польською владою навіть після того, як у 1031 році король Мешко II був змушений відмовитися від щойно завойованої лужицької марки і визнати сюзеренітет імператора Конрада II. У 1125 році король Болеслав III Кривоустий заснував Любуське єпископство, підпорядковане Гнезненському архієпископству, однак підпорядкованість цього єпископства з самого початку стала оскаржуватися потужним Магдебурзьким архієпископством.
Коли 1163 року князівство Сілезія було передано синам Владислава II Вигнанця, то Любуську землю разом з іншими територіями отримав старший з них — Болеслав I Довготелесий. Пізніше Любуська земля залишалася під владою Сілезький П'ястів; в 1206 році князь Генріх I Бородатий підписав угоду з польським князем Владиславом III Тонконогим про обмін Любуської землі на Каліський регіон, однак угода не відбулася: повстав правитель Калішу Владислав Одонич (племінник Владислава III), а лужицький маркграф Конрад II скористався ситуацією для вторгнення в Любуську землю. В 1248 князівство Сілезія було розділено між синами Генрика II Побожного, і Любуська земля дісталася Болеславу II Лисому. У тому ж році Болеслав продав Любуську землю магдебурзькому архієпископу Вільбранду фон Кефернбургу як секулярне володіння, і в підсумку вона потрапила в маркграфство Бранденбург.
Маркграфство Бранденбург
Хоча в якості секулярного володіння Любуська земля була повністю відокремлена від Сілезії, відповідно до канонічного права Лебуська дієцезія, в який входила практично вся Любуська земля, залишався в підпорядкуванні у Гнезненської митрополії. Тим часом магдебурзькі маркграфи продовжували інкорпорувати Любуську землю в Нову марку, яка розширювалася на північний схід, до кордонів Померанії, увібравши в себе в 1296 році Сантокське кастелянство.
Лебуські єпископи намагалися підтримувати зв'язок з Польщею, і в 1276 році перемістили свою резиденцію на східний берег Одри, в Ґужицю, яка була єпископським володінням. Коли 1320 року припинилася магдебургская гілка Асканіїв, то польський король Владислав Локетек побачив в цьому свій шанс, і в союзі з єпископом Стефаном II вторгся в Нову марку. Однак глава світської влади в Любуській землі — Еріх Вулковський — підтримав нового маркграфа Людвіга V з династії Віттельсбахів, 1325 року вторгся в єпископські володіння, розграбував їх і спалив Ґужицький кафедральний собор. Єпископ Стефан утік у Польщу.
У 1354 році єпископ Генріх Бенч прийшов до угоди з маркграфом Людвігом VI, і йому були повернуті єпископські володіння. Єпископський престол повернувся в Лебус, був побудований новий кафедральний собор. У 1373 дієцезія піддалася розграбуванню з боку чеської армії, коли імператор Карл IV відібрав Бранденбурзьке маркграфство від Віттельсбахів. Резиденція єпископа була переміщена в Фюрстенвальде.
У 1424 році Лебуське єпископство перейшло в підпорядкування Магдебурзькій архидієцезії, остаточно порвавши зв'язки з Гнезненською церковної провінцією. У 1518 році єпископ Дітріх фон Бюлов придбав секулярне володіння Бєсков-Шторков, яке в світському плані було васалом Богемської корони, а в духовному входило до складу Мейсенської дієцезії; замок в Бєскові став новою єпископською резиденцією. Коли в 1547 році під час Шмалькальденської війни єпископ Георг фон Блюменталь спробував набрати війська, щоб приєднатися до імперських католицьких сил, то його васали з Бєскова відмовилися допомогти йому в цьому.
В 1555 єпископство було секуляризоване і перетворилося в лютеранську дієцезію. У 1575 році імператор Фердинанд I передав Бєсковський феод Бранденбургу. У 1598 року правитель Бранденбурга Йоахім III Фрідріх став курфюрстом Священної Римської імперії, і зв'язки Любуської землі з Польщею були надовго перервані.
У складі Польщі та Німеччини
Довгий час Любуська земля була частиною Пруссії, а згодом — Німеччини. У 1945 році, коли була встановлена межа по Одеру — Нейсе між Польщею і НДР, велика частина Любуської землі повернулася до складу Польщі, однак її історичний центр Лебус, а також міста Фюрстенвальде і Франкфурт-на-Одері залишилися на німецькій території.
Примітки
- G. Labuda, Mieszko I, cap. III.2.; S. Szczur, Historia Polski średniowiecze, p. 26
Джерела
- Edward Rymar: Klucz do ziem polskich czyli Dzieje Ziemi Lubuskiej aż po jej utratę przez Piastów i ugruntowanie władzy margrabiów brandenburskich. Gorzów Wielkopolski: Wojewódzka i Miejska Biblioteka Publiczna, 2007, . (пол.)
- Józef Spors. Przynależność administracyjna ziem nad środkową Odrą i dolną Wartą w XII i 1. połowie XIII w.. «Śląski Kwartalnik Historyczny „Sobótka“». 1, 1986. ISSN 0037-7511. (пол.)
- Adam Dubowski: Ziemia Lubuska. Warszawa: Wydawnictwo «Sport i Turystyka», 1955 (пол.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lyubuska zemlya pol Lubusz ziemia lubuska nim Land Lebus chesk Lubussko istorichna oblast u Polshi j Nimechchini po obidva boki Odri Lyubuska zemlya za pravlinnya P yastiv zhovtij Spochatku ce bula zemlya prozhivannya lyutickogo plemeni lyubushan Ce bolotista miscevist roztashovana na shid vid Brandenburzkogo markgrafstva na zahid vid Velikopolshi na pivden vid Pomeraniyi ta na pivnich vid Sileziyi IstoriyaPolske korolivstvo Lyubuska zemlya blakitna v Silezkomu knyazivstvi 1242 roku Koli v 928 roci Genrih I Ptaholov peretnuv Elbu dlya zavoyuvannya lyutichiv to vin ne pidkoriv lyubushan sho zhili za Shpree Polskij knyaz Meshko I 960 992 abo uspadkuvav cyu zemlyu abo zavoyuvav yiyi na pochatku svogo pravlinnya Za Vidukindom Korvejskim Meshko na pochatku svogo pravlinnya panuvav nad plem yam Licicaviki yake v danij chas ototozhnyuyetsya same z lyubushanami Pislya smerti Meshko vsyu krayinu uspadkuvav jogo sin Boleslav I Horobrij Koli v 983 roci v rezultati slov yanskogo povstannya nimci vtratili Pivnichnu marku to knyaz Boleslav i imperator Otton III v 991 roci v Kvedlinburzi domovilisya spilno zavoyuvati lyuticki zemli sho lishilisya Otton atakuvav iz zahodu a Boleslav zi shodu ale uspihu voni ne dosyagli navpaki nastupnik Ottona Genrih II Svyatij pid chas konfliktu za luzhicku marku uklav soyuz z lyutichami i postijno atakuvav Boleslava Lyubuska zemlya zalishilasya pid polskoyu vladoyu navit pislya togo yak u 1031 roci korol Meshko II buv zmushenij vidmovitisya vid shojno zavojovanoyi luzhickoyi marki i viznati syuzerenitet imperatora Konrada II U 1125 roci korol Boleslav III Krivoustij zasnuvav Lyubuske yepiskopstvo pidporyadkovane Gneznenskomu arhiyepiskopstvu odnak pidporyadkovanist cogo yepiskopstva z samogo pochatku stala oskarzhuvatisya potuzhnim Magdeburzkim arhiyepiskopstvom Koli 1163 roku knyazivstvo Sileziya bulo peredano sinam Vladislava II Vignancya to Lyubusku zemlyu razom z inshimi teritoriyami otrimav starshij z nih Boleslav I Dovgotelesij Piznishe Lyubuska zemlya zalishalasya pid vladoyu Silezkij P yastiv v 1206 roci knyaz Genrih I Borodatij pidpisav ugodu z polskim knyazem Vladislavom III Tonkonogim pro obmin Lyubuskoyi zemli na Kaliskij region odnak ugoda ne vidbulasya povstav pravitel Kalishu Vladislav Odonich pleminnik Vladislava III a luzhickij markgraf Konrad II skoristavsya situaciyeyu dlya vtorgnennya v Lyubusku zemlyu V 1248 knyazivstvo Sileziya bulo rozdileno mizh sinami Genrika II Pobozhnogo i Lyubuska zemlya distalasya Boleslavu II Lisomu U tomu zh roci Boleslav prodav Lyubusku zemlyu magdeburzkomu arhiyepiskopu Vilbrandu fon Kefernburgu yak sekulyarne volodinnya i v pidsumku vona potrapila v markgrafstvo Brandenburg Markgrafstvo Brandenburg Polsha okreslena chervonim kolorom pislya vtrati Lyubuskoyi zemli na pochatku XIV stolittya Hocha v yakosti sekulyarnogo volodinnya Lyubuska zemlya bula povnistyu vidokremlena vid Sileziyi vidpovidno do kanonichnogo prava Lebuska diyeceziya v yakij vhodila praktichno vsya Lyubuska zemlya zalishavsya v pidporyadkuvanni u Gneznenskoyi mitropoliyi Tim chasom magdeburzki markgrafi prodovzhuvali inkorporuvati Lyubusku zemlyu v Novu marku yaka rozshiryuvalasya na pivnichnij shid do kordoniv Pomeraniyi uvibravshi v sebe v 1296 roci Santokske kastelyanstvo Lebuski yepiskopi namagalisya pidtrimuvati zv yazok z Polsheyu i v 1276 roci peremistili svoyu rezidenciyu na shidnij bereg Odri v Guzhicyu yaka bula yepiskopskim volodinnyam Koli 1320 roku pripinilasya magdeburgskaya gilka Askaniyiv to polskij korol Vladislav Loketek pobachiv v comu svij shans i v soyuzi z yepiskopom Stefanom II vtorgsya v Novu marku Odnak glava svitskoyi vladi v Lyubuskij zemli Erih Vulkovskij pidtrimav novogo markgrafa Lyudviga V z dinastiyi Vittelsbahiv 1325 roku vtorgsya v yepiskopski volodinnya rozgrabuvav yih i spaliv Guzhickij kafedralnij sobor Yepiskop Stefan utik u Polshu U 1354 roci yepiskop Genrih Bench prijshov do ugodi z markgrafom Lyudvigom VI i jomu buli povernuti yepiskopski volodinnya Yepiskopskij prestol povernuvsya v Lebus buv pobudovanij novij kafedralnij sobor U 1373 diyeceziya piddalasya rozgrabuvannyu z boku cheskoyi armiyi koli imperator Karl IV vidibrav Brandenburzke markgrafstvo vid Vittelsbahiv Rezidenciya yepiskopa bula peremishena v Fyurstenvalde U 1424 roci Lebuske yepiskopstvo perejshlo v pidporyadkuvannya Magdeburzkij arhidiyeceziyi ostatochno porvavshi zv yazki z Gneznenskoyu cerkovnoyi provinciyeyu U 1518 roci yepiskop Ditrih fon Byulov pridbav sekulyarne volodinnya Byeskov Shtorkov yake v svitskomu plani bulo vasalom Bogemskoyi koroni a v duhovnomu vhodilo do skladu Mejsenskoyi diyeceziyi zamok v Byeskovi stav novoyu yepiskopskoyu rezidenciyeyu Koli v 1547 roci pid chas Shmalkaldenskoyi vijni yepiskop Georg fon Blyumental sprobuvav nabrati vijska shob priyednatisya do imperskih katolickih sil to jogo vasali z Byeskova vidmovilisya dopomogti jomu v comu V 1555 yepiskopstvo bulo sekulyarizovane i peretvorilosya v lyuteransku diyeceziyu U 1575 roci imperator Ferdinand I peredav Byeskovskij feod Brandenburgu U 1598 roku pravitel Brandenburga Joahim III Fridrih stav kurfyurstom Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi i zv yazki Lyubuskoyi zemli z Polsheyu buli nadovgo perervani U skladi Polshi ta Nimechchini Dovgij chas Lyubuska zemlya bula chastinoyu Prussiyi a zgodom Nimechchini U 1945 roci koli bula vstanovlena mezha po Oderu Nejse mizh Polsheyu i NDR velika chastina Lyubuskoyi zemli povernulasya do skladu Polshi odnak yiyi istorichnij centr Lebus a takozh mista Fyurstenvalde i Frankfurt na Oderi zalishilisya na nimeckij teritoriyi PrimitkiG Labuda Mieszko I cap III 2 S Szczur Historia Polski sredniowiecze p 26DzherelaEdward Rymar Klucz do ziem polskich czyli Dzieje Ziemi Lubuskiej az po jej utrate przez Piastow i ugruntowanie wladzy margrabiow brandenburskich Gorzow Wielkopolski Wojewodzka i Miejska Biblioteka Publiczna 2007 ISBN 978 83 907249 5 9 pol Jozef Spors Przynaleznosc administracyjna ziem nad srodkowa Odra i dolna Warta w XII i 1 polowie XIII w Slaski Kwartalnik Historyczny Sobotka 1 1986 ISSN 0037 7511 pol Adam Dubowski Ziemia Lubuska Warszawa Wydawnictwo Sport i Turystyka 1955 pol