Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Кратер Менелай (лат. Menelaus) — стародавній великий ударний кратер на південному кордоні моря Ясності, видимій стороні Місяця. Кратер названий на честь Менелая Алексанжрійського (грец. Μενέλαος ὁ Αλεξανδρεύς)- грецького математика і астронома.
| Менелай | |
|---|---|
 Кратер Менелай. Знімок Місячного орбітального зонда. | |
| Координати | 16°15′36″ пн. ш. 15°55′48″ сх. д. / 16.26000000002778023° пн. ш. 15.93000000002777838° сх. д. |
| Діаметр | 27,13 км |
| Глибина | 2,6 км |
| Епонім | Менелай з Александрії |
  Менелай | |
На заході від кратера розташовуються Гемські гори (лат. Montes Haemes), на північний схід невелика система борозен, названа по імені кратера. На сході кратер , на південному сході від кратера розташовується кратер Ауверса. Далі на південному сході лежать три невеликих місячних моря — озеро Ніжності, озеро Радості, озеро Зими. Діаметр кратера 27,13 км, глибина 2,6 км, селенографічні координати центру 16°16′ пн. ш. 15°56′ сх. д. / 16.26° пн. ш. 15.93° сх. д.. За морфологічними ознаками кратер відноситься до класу TRI (за назвою кратера Тріснеккер, який є типовим представником даного класу). Обсяг кратера становить 442 куб.км..
Морфологія кратера типова для невеликих молодих кратерів. Вал кратера має гострий край, крутий террасовідний схил. Ухил східного схилу досягає 53 °. Біля підніжжя внутрішнього схилу знаходяться завали порід, що обрушилися при утворенні кратера, особливо в південній та південно-східній частині. Внутрішній схил кратера має високе альбедо, що помітно, коли сонце знаходиться високо над кратером. При цьому північна частина чаші кратера кілька темніше південній, що пояснюється мабуть різницею в гірських породах, викинутих при імпакт. У північній частині переважає більш темна базальтова порода моря, в південній світліша порода гір. На дні чаші кратера існують кілька хребтів. Замість центрального піка мається система височин. Дно кратера має численні сліди фрагментів, що утворюються при ерозійному руйнуванні кратерного, що скочуються по внутрішнім схилах на дно. Околиці і сам кратер надзвичайно різноманітні в геологічному відношенні і тим становлять великий інтерес.
З південного сходу на північний схід кратер Минулий перетинає світлий промінь, продовжуючись по морю Ясності і проходячи по західному краю кратера Бессель. Належність цього променя до системи конкретного кратера є предметом дискусій. Згідно з найбільш поширеною теорією даний промінь належить до системи променів кратера Тихо, більш докладно про це можна прочитати в статті про кратері Бессель. Крім згаданого променя виділяються яскраві широкі промені в східному і західному напрямку від кратера.
У кратері зареєстровані термальні аномалії під час місячних затемнень. Це явище пояснюється невеликим віком кратера і відсутністю достатнього шару реголіту, який забезпечує термоізолюючу дію. Явище характерне для більшості молодих кратерів.
Кратер Менелай включений в список кратерів з темними радіальними смугами на внутрішньому схилі Асоціації місячної і планетарної астрономії (ALPO) і в список кратерів з яскравою системою променів Асоціації місячної і планетарної астрономії (ALPO).
Детальні знімки кратера і його околиць отримані японським місячним орбітальному супутником Кагуя і Місячним Орбітальним Зондом (LRO).
Сателітні кратери
За угодою ці функції визначені на місячних картах, поміщаючи лист на стороні кратера середині, яка найближче до «Менелай»
| Менелай | Широта | Долгота | Діаметр |
|---|---|---|---|
| A | 17,07° N | 13,39° E | 6,18 км |
| C | 14,81° N | 14,48° E | 4,02 км |
| D | 13,23° N | 16,31° E | 4,11 км |
| E | 13,58° N | 15,89° E | 3,48 км |
Примітки
- Lunar Impact Crater Database (2011) Losiak et al, LPI Lunar Exploration Intern Program (2009). Revised by Ohman, LPI (2011).
- . Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 17 вересня 2014.
- John E. Westfall's Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000). Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 17 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 17 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 30 травня 2018. Процитовано 17 вересня 2014.
- Фотографії з сайту Місячного Орбітального Зонда[недоступне посилання з квітня 2019]
- . Архів оригіналу за 18 березня 2021. Процитовано 17 вересня 2014.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 грудня 2013. Процитовано 17 вересня 2014.
Посилання
- «SMART-1 view of crater Sulpicius Gallus». European Space Agency. 2006-07-12. Retrieved 2006-07-18.(англ.)
J.F. Bell III, B. R. Hawke (1995). «Compositional variability of the Serenitatis/Tranquillitatis region of the Moon from telescopic Multispectral Imaging and Spectroscopy». Icarus 118: 51-68. Bibcode:1995Icar..118…51B. doi:10.1006/icar.1995.1177.(англ.)
- Andersson, L. E.; Whitaker, E. A. (1982). NASA Catalogue of Lunar Nomenclature. NASA RP-1097.(англ.)
Blue, Jennifer (July 25, 2007). «Gazetteer of Planetary Nomenclature». USGS. Retrieved 2007-08-05.(англ.)
Bussey, B.; Spudis, P. (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. .(англ.)
- Cocks, Elijah E.; Cocks, Josiah C. (1995). Who's Who on the Moon: A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature. Tudor Publishers. .(англ.)
- McDowell, Jonathan (July 15, 2007). «Lunar Nomenclature». Jonathan's Space Report. 2007-10-24.(англ.)
Menzel, D. H.; Minnaert, M.; Levin, B.; Dollfus, A.; Bell, B. (1971). «Report on Lunar Nomenclature by the Working Group of Commission 17 of the IAU». Space Science Reviews 12 (2): 136–186. Bibcode:1971SSRv…12..136M. doi:10.1007/BF00171763. edit
- Moore, Patrick (2001). On the Moon. Sterling Publishing Co. .(англ.)
- Price, Fred W. (1988). The Moon Observer's Handbook. Cambridge University Press. .(англ.)
- Rükl, Antonín (1990). Atlas of the Moon. Kalmbach Books. .(англ.)
- Webb, Rev. T. W. (1962). Celestial Objects for Common Telescopes (6th revision ed.). Dover. .(англ.)
- Whitaker, Ewen A. (1999). Mapping and Naming the Moon. Cambridge University Press. .(англ.)
- Wlasuk, Peter T. (2000). Observing the Moon. Springer. .(англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Krater Menelaj lat Menelaus starodavnij velikij udarnij krater na pivdennomu kordoni morya Yasnosti vidimij storoni Misyacya Krater nazvanij na chest Menelaya Aleksanzhrijskogo grec Menelaos ὁ Ale3andreys greckogo matematika i astronoma Harakteristiki krateraMenelajKrater Menelaj Znimok Misyachnogo orbitalnogo zonda Koordinati16 15 36 pn sh 15 55 48 sh d 16 26000000002778023 pn sh 15 93000000002777838 sh d 16 26000000002778023 15 93000000002777838Diametr27 13 kmGlibina2 6 kmEponimMenelaj z AleksandriyiMenelaj Na zahodi vid kratera roztashovuyutsya Gemski gori lat Montes Haemes na pivnichnij shid nevelika sistema borozen nazvana po imeni kratera Na shodi krater na pivdennomu shodi vid kratera roztashovuyetsya krater Auversa Dali na pivdennomu shodi lezhat tri nevelikih misyachnih morya ozero Nizhnosti ozero Radosti ozero Zimi Diametr kratera 27 13 km glibina 2 6 km selenografichni koordinati centru 16 16 pn sh 15 56 sh d 16 26 pn sh 15 93 sh d 16 26 15 93 Za morfologichnimi oznakami krater vidnositsya do klasu TRI za nazvoyu kratera Trisnekker yakij ye tipovim predstavnikom danogo klasu Obsyag kratera stanovit 442 kub km Morfologiya kratera tipova dlya nevelikih molodih krateriv Val kratera maye gostrij kraj krutij terrasovidnij shil Uhil shidnogo shilu dosyagaye 53 Bilya pidnizhzhya vnutrishnogo shilu znahodyatsya zavali porid sho obrushilisya pri utvorenni kratera osoblivo v pivdennij ta pivdenno shidnij chastini Vnutrishnij shil kratera maye visoke albedo sho pomitno koli sonce znahoditsya visoko nad kraterom Pri comu pivnichna chastina chashi kratera kilka temnishe pivdennij sho poyasnyuyetsya mabut rizniceyu v girskih porodah vikinutih pri impakt U pivnichnij chastini perevazhaye bilsh temna bazaltova poroda morya v pivdennij svitlisha poroda gir Na dni chashi kratera isnuyut kilka hrebtiv Zamist centralnogo pika mayetsya sistema visochin Dno kratera maye chislenni slidi fragmentiv sho utvoryuyutsya pri erozijnomu rujnuvanni kraternogo sho skochuyutsya po vnutrishnim shilah na dno Okolici i sam krater nadzvichajno riznomanitni v geologichnomu vidnoshenni i tim stanovlyat velikij interes Z pivdennogo shodu na pivnichnij shid krater Minulij peretinaye svitlij promin prodovzhuyuchis po moryu Yasnosti i prohodyachi po zahidnomu krayu kratera Bessel Nalezhnist cogo promenya do sistemi konkretnogo kratera ye predmetom diskusij Zgidno z najbilsh poshirenoyu teoriyeyu danij promin nalezhit do sistemi promeniv kratera Tiho bilsh dokladno pro ce mozhna prochitati v statti pro krateri Bessel Krim zgadanogo promenya vidilyayutsya yaskravi shiroki promeni v shidnomu i zahidnomu napryamku vid kratera U krateri zareyestrovani termalni anomaliyi pid chas misyachnih zatemnen Ce yavishe poyasnyuyetsya nevelikim vikom kratera i vidsutnistyu dostatnogo sharu regolitu yakij zabezpechuye termoizolyuyuchu diyu Yavishe harakterne dlya bilshosti molodih krateriv Krater Menelaj vklyuchenij v spisok krateriv z temnimi radialnimi smugami na vnutrishnomu shili Asociaciyi misyachnoyi i planetarnoyi astronomiyi ALPO i v spisok krateriv z yaskravoyu sistemoyu promeniv Asociaciyi misyachnoyi i planetarnoyi astronomiyi ALPO Detalni znimki kratera i jogo okolic otrimani yaponskim misyachnim orbitalnomu suputnikom Kaguya i Misyachnim Orbitalnim Zondom LRO Pivdenna chastina morya Yasnosti i krater MenelajSatelitni krateriZa ugodoyu ci funkciyi viznacheni na misyachnih kartah pomishayuchi list na storoni kratera seredini yaka najblizhche do Menelaj Menelaj Shirota Dolgota Diametr A 17 07 N 13 39 E 6 18 km C 14 81 N 14 48 E 4 02 km D 13 23 N 16 31 E 4 11 km E 13 58 N 15 89 E 3 48 kmPrimitkiLunar Impact Crater Database 2011 Losiak et al LPI Lunar Exploration Intern Program 2009 Revised by Ohman LPI 2011 Arhiv originalu za 28 lipnya 2017 Procitovano 17 veresnya 2014 John E Westfall s Atlas of the Lunar Terminator Cambridge Univ Press 2000 Arhiv originalu za 18 grudnya 2014 Procitovano 17 veresnya 2014 Arhiv originalu za 27 listopada 2020 Procitovano 17 veresnya 2014 Arhiv originalu za 30 travnya 2018 Procitovano 17 veresnya 2014 Fotografiyi z sajtu Misyachnogo Orbitalnogo Zonda nedostupne posilannya z kvitnya 2019 Arhiv originalu za 18 bereznya 2021 Procitovano 17 veresnya 2014 PDF Arhiv originalu PDF za 3 grudnya 2013 Procitovano 17 veresnya 2014 Posilannya SMART 1 view of crater Sulpicius Gallus European Space Agency 2006 07 12 Retrieved 2006 07 18 angl J F Bell III B R Hawke 1995 Compositional variability of the Serenitatis Tranquillitatis region of the Moon from telescopic Multispectral Imaging and Spectroscopy Icarus 118 51 68 Bibcode 1995Icar 118 51B doi 10 1006 icar 1995 1177 angl Andersson L E Whitaker E A 1982 NASA Catalogue of Lunar Nomenclature NASA RP 1097 angl Blue Jennifer July 25 2007 Gazetteer of Planetary Nomenclature USGS Retrieved 2007 08 05 angl Bussey B Spudis P 2004 The Clementine Atlas of the Moon New York Cambridge University Press ISBN 978 0 521 81528 4 angl Cocks Elijah E Cocks Josiah C 1995 Who s Who on the Moon A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature Tudor Publishers ISBN 978 0 936389 27 1 angl McDowell Jonathan July 15 2007 Lunar Nomenclature Jonathan s Space Report 2007 10 24 angl Menzel D H Minnaert M Levin B Dollfus A Bell B 1971 Report on Lunar Nomenclature by the Working Group of Commission 17 of the IAU Space Science Reviews 12 2 136 186 Bibcode 1971SSRv 12 136M doi 10 1007 BF00171763 edit Moore Patrick 2001 On the Moon Sterling Publishing Co ISBN 978 0 304 35469 6 angl Price Fred W 1988 The Moon Observer s Handbook Cambridge University Press ISBN 978 0 521 33500 3 angl Rukl Antonin 1990 Atlas of the Moon Kalmbach Books ISBN 978 0 913135 17 4 angl Webb Rev T W 1962 Celestial Objects for Common Telescopes 6th revision ed Dover ISBN 978 0 486 20917 3 angl Whitaker Ewen A 1999 Mapping and Naming the Moon Cambridge University Press ISBN 978 0 521 62248 6 angl Wlasuk Peter T 2000 Observing the Moon Springer ISBN 978 1 85233 193 1 angl