Усть-Джегутинський район

Усть-Джегутинський район (абаз. Усть-Джьгваты район, кабард. Усть-Жэгуэтэ къедзыгъуэ , карач.-балк. Джёгетей Аягъы район) - адміністративний район у складі Карачаєво-Черкеської Республіки.

Усть-Джегутинський район
Усть-Джегутинский район
Основні дані
Суб'єкт Російської Федерації:	Карачаєво-Черкесія
Утворений:	1957
Населення (2015):	50 022
Площа:	911 км²
Густота населення:	56,7 осіб/км²
Телефонний код:	7-87875
Населені пункти та поселення
Адміністративний центр:	Усть-Джегута
Кількість сільських поселень:	8
Влада

Адміністративний центр - місто Усть-Джегута.

Географія

Площа району - 911 км².

Історія

12 січня 1957 року Черкеська автономна область була перетворена в Карачаєво-Черкеську АО у складі Ставропольського краю. Їй були також передані Зеленчуцький, і Усть-Джегутинський райони Ставропольського краю .

Населення

Населення - 50 022 осіб.

Національний склад населення:

Народ	Чисельність в 2002 році ^*, людина	Чисельність в 2010 у, человек
Карачаївці	31697 (60,7%)	34938 (69,31%)
Росіяни	12804 (24,5%)	11047 (21,92%)
Абазинці	4666 (8,9%)	2252 (4,47%)
Черкеси	669 (1,3%)	438 (0,87%)
Цигани	н / д	340 (0,67%)
Татари	н / д	235 (0,47%)
Українці	241 (0,5%)	121 (0,24%)
Турки	н / д	98 (0,19%)
Ногаї	116 (0,2%)	76 (0,15%)
Осетини	95 (0,2%)	74 (0,15%)
Лезгини	н / д	74 (0,15%)
Вірмени	н / д	71 (0,14%)
Грузини	н / д	70 (0,14%)
Азербайджанці	н / д	61 (0,12%)
Чеченці	н / д	58 (0,12%)
Інші національності	1899 (2,8%)	454 (0,90%)

^* Включаючи аул , який увійшов в 2006 році до складу Абазинського району.

Пам'ятки

• Найбільший на Північному Кавказі міст-естакада з двосмуговим рухом через річку Кубань автодороги Черкеськ-Домбай. Перша черга відкрита в грудні 2012 року

Примітки

1. / file / Промисловість СК / Хроніка основних АТ змін до Ставропоольском краї в 1945-1991.pdf Збірник «Промисловість Ставропольського краю в архівних документах (1945-1991 рр.)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
2. Етнокавказ. Національний склад КЧР за переписами 1926-2002
3. Статкомітет КЧР^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}
4. . Архів оригіналу за 15 січня 2018. Процитовано 2 квітня 2015.