Голосіївська пустинь

Покровський Голосіївський чоловічий монастир — православний чоловічий монастир у Голосієві в Києві. Належить УПЦ Московського патріархату.

Покровський Голосіївський чоловічий монастир
головна площа монастиря
50°22′42″ пн. ш. 30°30′36″ сх. д. / 50.37833° пн. ш. 30.5100833° сх. д. / 50.37833; 30.5100833
Статус	монастир
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Пустинська вулиця, 14. Київ
Конфесія	УПЦ МП
Єпархія	Київська єпархія УПЦ (МП)
Тип монастиря	чоловічий
Тип будівлі	сучасний цілісно-завершений монастирський комплекс
Архітектурний стиль	Еклектико-модерністська готика
Автор проєкту	Група архітекторів ДПК Київпроект
Матеріал	декоративна цегла
Засновник	Петро Могила
Засновано	1631
Перша згадка	1631
Будівництво	1631, відновлення — 1992 — 1927, у ХХІ столітті — 2017
Настоятель	Єпископ Ісаакій (Андроник)
Стан	діючий
Сайт	Сайт монастиря
Покровський Голосіївський чоловічий монастир (Україна)
Покровський Голосіївський чоловічий монастир у Вікісховищі

Історія

1631 року архимандрит Києво-Печерської лаври, а потім вже митрополит Петро Могила збудував тут церкву Святого Іоанна Сочавського, небесного покровителя Молдови. Невдовзі Голосіївська пустинь стала літньою резиденцією митрополитів. В пустині було збудовано дерев'яні келії. Петро Могила часто приїздив сюди, «щоби молитвою і тишою лікувати та скріпляти душу, а також просити помочі покровителя своєї батьківщини». Після смерті Петра Могили збудували церкви на честь Варлаама та Йоасафа.

1918 року обитель пограбували, а в 1919 монастир перейшов під крило комунального господарства Київського міськвиконкому. У зв'язку з цим більша частина поселення пішла заробляти гроші по селах.

У 1922—1923 рр. монастир був переданий Сільськогосподарській академії.

Під час німецько-радянської війни майже не була пошкоджена. Після війни монастирські будівлі використовувались як господарчі споруди. Було втрачено усі храми, зокрема церкву ікони Божої Матері «Живоносне Джерело» та Покровську церкву. В 1950-х — 1960-х їх було розібрано як такі, що не мають художньої цінності.

Сучасний стан

У 1990-ті — 2000-ні Голосіївську пустинь (Свято-Покровський монастир) було відновлено й відбудовано. 12 вересня 2023 року згідно з вимогами закону Духовна академія та семінарія УПЦ МП звільнила приміщення Києво-Печерської лаври, а корпуси номер 63 і 64, де раніше діяв навчальний заклад, були опечатані комісією національного заповідника «Києво-Печерська лавра». Після цього семінаристи та співробітники КДАіС переїхали до Покровського Голосіївського монастиря.

Керівництво

З початку відновлення і донині (2023) ігуменом-настоятелем монастиря є єпископ Ісаакій (Андроник).

Скандал з прихистком терориста з Л/ДНР

Монастир надав прихисток учаснику бойових дій на Донбасі на боці бандитсько-сепаратистських формувань, бразилійцеві з угорськими коренями Рафаелю Лусваргі, який обіцяв «дійти до Києва і закінчити війну». У квітні 2018 року журналісти виявили бразильця в монастирі.

4 травня 2018 року представники організації С14 та партії «Національний корпус» затримали Рафаеля Лусваргі та привели його до будівлі Служби безпеки України у Києві.

Поховання

На території монастиря поховані:

• Аліпія Голосіївська — юродива черниця з неоднозначною репутацією.
• Геронтій (Захаров) — насельник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.
• Кисіль Володимир Карпович — український спортсмен та громадський діяч, кримінальний авторитет.
• Чернець Варлаам, у світі Володимир Хрустицький — військовий діяч, генерал-лейтенант ВМФ.

Галерея

Панорама

Панорама основної площі монастиря

Примітки

1. Facebook. www.facebook.com. Процитовано 25 вересня 2023.
2. КДАіС переїжджає до Голосіївського монастиря Києва. СПЖ | SPZH (укр.). Процитовано 25 вересня 2023.
3. . Архів оригіналу за 2 червня 2017. Процитовано 26 травня 2017.
4. . Архів оригіналу за 16 червня 2017. Процитовано 17 червня 2017.
5. . Архів оригіналу за 5 травня 2018. Процитовано 20 грудня 2018.
6. . Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 20 грудня 2018.
7. . Архів оригіналу за 4 травня 2018. Процитовано 4 травня 2018.
8. . www.religion.in.ua. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2024.

Джерела

• Білокінь С. І. Голосіївська пустинь [ 18 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 147. — .
• Білокінь С.І. Голосіївська пустинь, Свято-Покровський чоловічий монастир [ 18 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .

Посилання

• Сайт Київської Митрополії УПЦ МП [ 17 серпня 2017 у Wayback Machine.]
• Офіційний сайт монастиря [ 3 червня 2017 у Wayback Machine.]
• Сайт Київської єпархії УПЦ МП [ 20 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Фотографії [ 28 березня 2018 у Wayback Machine.]
• Веб-енциклопедія Києва.
• Голосіївська пустинь. Україна Інкогніта [ 16 вересня 2010 у Wayback Machine.]