Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Церква ікони Божої Матері Живоносне Джерело головна церква відродженого Покровського Голосіївського чоловічого монастиря

Церква ікони Божої Матері «Живоносне Джерело» (Голосіївська пустинь)

Церква ікони Божої Матері «Живоносне Джерело» (Голосіївська пустинь)

Церква ікони Божої Матері «Живоносне Джерело» — головна церква відродженого Покровського Голосіївського чоловічого монастиря (так званої Голосіївської пустині). Сучасна будівля церкви зведена у 2000-х роках на місці зруйнованої у 1930-х—1980-х роках старої мурованої церкви.

Церква ікони Божої Матері «Живоносне Джерело»
image
50°22′42″ пн. ш. 30°30′38″ сх. д. / 50.37854195820142422° пн. ш. 30.51072506366165982° сх. д. / 50.37854195820142422; 30.51072506366165982Координати: 50°22′42″ пн. ш. 30°30′38″ сх. д. / 50.37854195820142422° пн. ш. 30.51072506366165982° сх. д. / 50.37854195820142422; 30.51072506366165982
Тип спорудицерква
Розташуванняimage Україна, Київ
АрхітекторЄрмаков Євген Федорович
ЗасновникПетро Могила
Перша згадка1631
Початок будівництва1910
Кінець будівництва1912
Зруйновано1930-ті—1980-ті
Відбудовано2003
Стильпсевдоросійський стиль
НалежністьУПЦ[1]
КерівництвоПокровський Голосіївський чоловічий монастир
ЕпонімІкона Божої Матері «Живоносне джерело»
image
image
Церква ікони Божої Матері «Живоносне Джерело» (Голосіївська пустинь) (Київ)
image Церква ікони Божої Матері «Живоносне Джерело» у Вікісховищі

Історія

У 1631 році архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила збудував у Голосієві, поблизу свого родинного садибного будинку невелику дерев'яну церкву на честь Іоанна Сучавського, молдавського великомученика і покровителя молдавського роду Мовіле, з якого походив Петро Могила. Реліквією церкви була привезена з Молдови частинка мощей великомученика. Церква стала однією з перших будівель монастирського комплексу Голосіївської пустині, яка, ймовірно, первісно також мала ім'я на честь Іоанна Сучавського.

У 1680-х роках поряд із церквою Іоанна Сучавського звели ще один храм на честь Варлаама та Іоасафа Індійських. Опікувався цією церквою тодішній архімандрит Києво-Печерської лаври Варлаам (Ясинський). Наступний архімандрит Лаври, учень Варлаама Йоасаф Кроковський також піклувався про Голосіївську пустинь, зокрема, за його правління для церкви Іоанна Сучавського відлили дзвін вагою понад 5 пудів, із зображенням великомученика Іоанна та пам'ятним написом. Втім, після смерті у 1718 році Іоасафа Кроковського дерев'яні храми Голосіївської пустині занепали. На початку 1750-х років за рішенням митрополита Тимофія (Щербацького) два храми об'єднали в один із назвою на честь Іоанна Сучавського. За свідченням сучасників нова церква мала верхній престол на честь святого Іоанна, а нижній — на честь святих Варлаама та Іоасафа.

Після секуляризації у 1786 році монастирських земель Голосіївську пустинь перевели до найнижчого, третього класу монастирів, за штатним розписом тут мало бути не більше 12 ченців, хоча за деякими даними у 1784 році тут мешкало 14 ченців. Того ж 1786 року в пустинь перевели останнього архімандрита Києво-Печерської лаври Зосиму Валкевича, після смерті якого у 1793 році монастир закрили. Церковні споруди пустині перенесли в інші обителі, зокрема, церкву Іоанна Сучавського, яку за часів архімандрита Зосима (або у 1764 році) переосвятили на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело», перевели до Китаївської пустині.

Втім, на початку 1830-х років почалося відродження Голосіївської пустині. У березні 1831 році тут почали будівництво дерев'яної на мурованому фундаменті церкви, присвяченої знову Іоанну Сучавському, причому розібравши для цього церкву в ім'я Трьох Російських святителів у Китаєві. Керував роботами тесляр Федір Котов. Будівництво зайняло всього два з половиною місяці, церковне начиння передали з Києво-Печерської лаври, а в жовтні того ж року до церкви перенесли з Китаєва і частинку мощей Іоанна Сучавського. Для нової церкви виготовили два дзвони вагою 10 пудів 11 фунтів і 5 пудів 25 фунтів відповідно, а 1833 року до церкви повернули з Китаєва і перший дзвін із зображенням святого Іоанна. Того ж 1833 року благодійним коштом оновили іконостас.

У 1852 році церкву Іоанна Сучавського знову переосвятили на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело». В церкві та біля неї ховали настоятелів і ченців обителі.

XX століття

Наприкінці XIX століття митрополит київський Іоаннікій вирішив збудувати на місці старої занепалої церкви Живоносного Джерела нову, також дерев'яну на мурованому фундаменті, але цьому завадила його раптова смерть у 1900 році. Після смерті митрополита, який не залишив ніякого письмового заповіту, його родина почала претендувати на кошти, призначені для будівництва церкви (на той час стару церковну будівлю вже розібрали). Протягом десяти років тривав судовий позов від Лаври проти родичів покійного митрополита Іоаннікія, який зрештою виграла Лавра. Однак за ці роки деревина значно зросла в ціні, тому лаврський синод вирішив будувати цегляну церкву. Проєкт храму склав єпархіальний архітектор Євген Єрмаков. Будівництво почалося у 1910 році і завершилося у 1912 році. Освятив новозведений храм намісник Києво-Печерської лаври архімандрит Амвросій (Булгаков) 4 (17) жовтня 1912 року.

Нова мурована церква Живоносного джерела була мурованою, п'ятибанною, квадратною у плані, декорованою у формах московсько-ярославської архітектури XVI—XVII століть. Фасади були пишно оздоблені дрібними візерунками з цегли, основний об'єм увінчувався п'ятьма цибулястими банями на круглих у плані барабанах. Підрядником, що відповідав за будівельні роботи, після своєрідного конкурсу призначили Спиридона Бикова, внутрішнє опорядження робив майстер штукатурних робіт В. Сафонов. Інтер'єр церкви прикрашав двоярусний сосновий іконостас із іконами, виконаними на поцинкованих дошках, виготовлений в іконописній майстерні Д. Невежина.

Після встановлення в Києві радянської влади Голосіївську пустинь закрили, у 1927 році припинилися богослужіння в церкві Живоносного джерела. Пізніше будівлю церкви знищили вибухівкою, це сталося у 1930-х роках або пізніше, до 1980-х років.

Відновлення

У 1993 році, вже за незалежної України, в Голосієві знову відкрився чернечий скит. У 1994—1995 роках архітектори інституту «Укрпроектреставрація» В. Хромченков і О. Нікітіна розробили проєктну пропозицію щодо відновлення церкви Живоносного джерела, а у 1997—1998 році АТ «Київпроект» виконав проєкт відновлення архітектурного ансамблю Голосіївської пустині (архітектор Г. Гречина). У 1999 році освятили місце закладки нової мурованої церкви Живоносного джерела, зведення церковної будівлі, відтвореної максимально наближено до проєкту Єрмакова, завершили 2003 року. Нова церква зведена на вцілілих фундаментах старої, проте, на відміну від проєкту 1910—1912 років, має дев'ять бань, а не п'ять. У 2007 році розпочався розпис інтер'єрів церкви. Богослужіння в церкві проводяться з весни 2005 року. Реліквіями церкви Живоносного джерела є мощі преподобного Парфенія та преподобного Олексія Голосіївського, ікони з частками мощей Іоанна Сучавського та Миколая Іскрівського.

18 травня 2006 року в церкві Живоносного джерела перепоховали рештки матінки Аліпії. Біля будівлі храму відновили монастирський цвинтар.

Коментарі

  1. У первісній Голосіївській пустині, закритій більшовиками у 1920-х роках, головним храмом була Покровська церква

Примітки

  1. https://goloseevo.church.ua/?lang=uk
  2. Кальницький, 2012, с. 137.
  3. Игумения Татиана (Алатарцева). Глава I. «Здесь будет скит!» // Русский Афон: Голосеевский Богородичный монастырь. — К. : Мужской монастырь «Свято-Покровская Голосеевская пустынь», 2008.
  4. Звід, 1999, с. 304.
  5. Олег Година. Лісові пустині Голосієва. Свято-Покровський Голосіївський монастир. ukrainaincognita.com. Україна Інкогніта. Процитовано 14 червня 2022 року.
  6. Игумения Татиана (Алатарцева). Глава III. Голосеево в XVII—XVIII веках // Русский Афон: Голосеевский Богородичный монастырь. — К. : Мужской монастырь «Свято-Покровская Голосеевская пустынь», 2008.
  7. Игумения Татиана (Алатарцева). Глава IV. Первый архимандрит // Русский Афон: Голосеевский Богородичный монастырь. — К. : Мужской монастырь «Свято-Покровская Голосеевская пустынь», 2008.
  8. Кальницький, 2011, с. 58.
  9. Игумения Татиана (Алатарцева). Глава V. Возвращение церкви // Русский Афон: Голосеевский Богородичный монастырь. — К. : Мужской монастырь «Свято-Покровская Голосеевская пустынь», 2008.
  10. ЕІУ, 2004.
  11. Третяк, 2004, с. 27.
  12. Игумения Татиана (Алатарцева). Глава XIX. О неистощимыя твоея благодати! // Русский Афон: Голосеевский Богородичный монастырь. — К. : Мужской монастырь «Свято-Покровская Голосеевская пустынь», 2008.
  13. Игумения Татиана (Алатарцева). Глава XXIII. Игуменский крест // Русский Афон: Голосеевский Богородичный монастырь. — К. : Мужской монастырь «Свято-Покровская Голосеевская пустынь», 2008.
  14. Звід, 1999, с. 305.
  15. Кальницький, 2012, с. 176.
  16. Игумения Татиана (Алатарцева). Глава XXVIII. Жизнь — продолжается! // Русский Афон: Голосеевский Богородичный монастырь. — К. : Мужской монастырь «Свято-Покровская Голосеевская пустынь», 2008.
  17. Кальницький, 2011, с. 59.

Джерела

  • Білокінь С. Голосіївська пустинь // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 147. — .
  • Київ: Кн. 1, ч. 1: А—Л Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Л. Федорова. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — 608 с. — 3900 прим. — .
  • Третяк К. О. Втрачені споруди та пам'ятники Києва: довідник. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. — 248 с. — 500 прим. — .
  • Кальницький М. Б. Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — 224 с. — 600 прим. — .
  • Кальницький М. Б. Храми Києва. — 2-ге, уточн. і доп. — К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2011. — 296 с. — 1000 прим. — .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Cerkva ikoni Bozhoyi Materi Zhivonosne Dzherelo golovna cerkva vidrodzhenogo Pokrovskogo Golosiyivskogo cholovichogo monastirya tak zvanoyi Golosiyivskoyi pustini Suchasna budivlya cerkvi zvedena u 2000 h rokah na misci zrujnovanoyi u 1930 h 1980 h rokah staroyi murovanoyi cerkvi Cerkva ikoni Bozhoyi Materi Zhivonosne Dzherelo 50 22 42 pn sh 30 30 38 sh d 50 37854195820142422 pn sh 30 51072506366165982 sh d 50 37854195820142422 30 51072506366165982 Koordinati 50 22 42 pn sh 30 30 38 sh d 50 37854195820142422 pn sh 30 51072506366165982 sh d 50 37854195820142422 30 51072506366165982Tip sporudicerkvaRoztashuvannya Ukrayina KiyivArhitektorYermakov Yevgen FedorovichZasnovnikPetro MogilaPersha zgadka1631Pochatok budivnictva1910Kinec budivnictva1912Zrujnovano1930 ti 1980 tiVidbudovano2003Stilpsevdorosijskij stilNalezhnistUPC 1 KerivnictvoPokrovskij Golosiyivskij cholovichij monastirEponimIkona Bozhoyi Materi Zhivonosne dzherelo Cerkva ikoni Bozhoyi Materi Zhivonosne Dzherelo Golosiyivska pustin Kiyiv Cerkva ikoni Bozhoyi Materi Zhivonosne Dzherelo u VikishovishiIstoriyaU 1631 roci arhimandrit Kiyevo Pecherskoyi lavri Petro Mogila zbuduvav u Golosiyevi poblizu svogo rodinnogo sadibnogo budinku neveliku derev yanu cerkvu na chest Ioanna Suchavskogo moldavskogo velikomuchenika i pokrovitelya moldavskogo rodu Movile z yakogo pohodiv Petro Mogila Relikviyeyu cerkvi bula privezena z Moldovi chastinka moshej velikomuchenika Cerkva stala odniyeyu z pershih budivel monastirskogo kompleksu Golosiyivskoyi pustini yaka jmovirno pervisno takozh mala im ya na chest Ioanna Suchavskogo U 1680 h rokah poryad iz cerkvoyu Ioanna Suchavskogo zveli she odin hram na chest Varlaama ta Ioasafa Indijskih Opikuvavsya ciyeyu cerkvoyu todishnij arhimandrit Kiyevo Pecherskoyi lavri Varlaam Yasinskij Nastupnij arhimandrit Lavri uchen Varlaama Joasaf Krokovskij takozh pikluvavsya pro Golosiyivsku pustin zokrema za jogo pravlinnya dlya cerkvi Ioanna Suchavskogo vidlili dzvin vagoyu ponad 5 pudiv iz zobrazhennyam velikomuchenika Ioanna ta pam yatnim napisom Vtim pislya smerti u 1718 roci Ioasafa Krokovskogo derev yani hrami Golosiyivskoyi pustini zanepali Na pochatku 1750 h rokiv za rishennyam mitropolita Timofiya Sherbackogo dva hrami ob yednali v odin iz nazvoyu na chest Ioanna Suchavskogo Za svidchennyam suchasnikiv nova cerkva mala verhnij prestol na chest svyatogo Ioanna a nizhnij na chest svyatih Varlaama ta Ioasafa Pislya sekulyarizaciyi u 1786 roci monastirskih zemel Golosiyivsku pustin pereveli do najnizhchogo tretogo klasu monastiriv za shtatnim rozpisom tut malo buti ne bilshe 12 chenciv hocha za deyakimi danimi u 1784 roci tut meshkalo 14 chenciv Togo zh 1786 roku v pustin pereveli ostannogo arhimandrita Kiyevo Pecherskoyi lavri Zosimu Valkevicha pislya smerti yakogo u 1793 roci monastir zakrili Cerkovni sporudi pustini perenesli v inshi obiteli zokrema cerkvu Ioanna Suchavskogo yaku za chasiv arhimandrita Zosima abo u 1764 roci pereosvyatili na chest ikoni Bozhoyi Materi Zhivonosne Dzherelo pereveli do Kitayivskoyi pustini Vtim na pochatku 1830 h rokiv pochalosya vidrodzhennya Golosiyivskoyi pustini U berezni 1831 roci tut pochali budivnictvo derev yanoyi na murovanomu fundamenti cerkvi prisvyachenoyi znovu Ioannu Suchavskomu prichomu rozibravshi dlya cogo cerkvu v im ya Troh Rosijskih svyatiteliv u Kitayevi Keruvav robotami teslyar Fedir Kotov Budivnictvo zajnyalo vsogo dva z polovinoyu misyaci cerkovne nachinnya peredali z Kiyevo Pecherskoyi lavri a v zhovtni togo zh roku do cerkvi perenesli z Kitayeva i chastinku moshej Ioanna Suchavskogo Dlya novoyi cerkvi vigotovili dva dzvoni vagoyu 10 pudiv 11 funtiv i 5 pudiv 25 funtiv vidpovidno a 1833 roku do cerkvi povernuli z Kitayeva i pershij dzvin iz zobrazhennyam svyatogo Ioanna Togo zh 1833 roku blagodijnim koshtom onovili ikonostas U 1852 roci cerkvu Ioanna Suchavskogo znovu pereosvyatili na chest ikoni Bozhoyi Materi Zhivonosne Dzherelo V cerkvi ta bilya neyi hovali nastoyateliv i chenciv obiteli XX stolittya Naprikinci XIX stolittya mitropolit kiyivskij Ioannikij virishiv zbuduvati na misci staroyi zanepaloyi cerkvi Zhivonosnogo Dzherela novu takozh derev yanu na murovanomu fundamenti ale comu zavadila jogo raptova smert u 1900 roci Pislya smerti mitropolita yakij ne zalishiv niyakogo pismovogo zapovitu jogo rodina pochala pretenduvati na koshti priznacheni dlya budivnictva cerkvi na toj chas staru cerkovnu budivlyu vzhe rozibrali Protyagom desyati rokiv trivav sudovij pozov vid Lavri proti rodichiv pokijnogo mitropolita Ioannikiya yakij zreshtoyu vigrala Lavra Odnak za ci roki derevina znachno zrosla v cini tomu lavrskij sinod virishiv buduvati ceglyanu cerkvu Proyekt hramu sklav yeparhialnij arhitektor Yevgen Yermakov Budivnictvo pochalosya u 1910 roci i zavershilosya u 1912 roci Osvyativ novozvedenij hram namisnik Kiyevo Pecherskoyi lavri arhimandrit Amvrosij Bulgakov 4 17 zhovtnya 1912 roku Nova murovana cerkva Zhivonosnogo dzherela bula murovanoyu p yatibannoyu kvadratnoyu u plani dekorovanoyu u formah moskovsko yaroslavskoyi arhitekturi XVI XVII stolit Fasadi buli pishno ozdobleni dribnimi vizerunkami z cegli osnovnij ob yem uvinchuvavsya p yatma cibulyastimi banyami na kruglih u plani barabanah Pidryadnikom sho vidpovidav za budivelni roboti pislya svoyeridnogo konkursu priznachili Spiridona Bikova vnutrishnye oporyadzhennya robiv majster shtukaturnih robit V Safonov Inter yer cerkvi prikrashav dvoyarusnij sosnovij ikonostas iz ikonami vikonanimi na pocinkovanih doshkah vigotovlenij v ikonopisnij majsterni D Nevezhina Pislya vstanovlennya v Kiyevi radyanskoyi vladi Golosiyivsku pustin zakrili u 1927 roci pripinilisya bogosluzhinnya v cerkvi Zhivonosnogo dzherela Piznishe budivlyu cerkvi znishili vibuhivkoyu ce stalosya u 1930 h rokah abo piznishe do 1980 h rokiv Vidnovlennya U 1993 roci vzhe za nezalezhnoyi Ukrayini v Golosiyevi znovu vidkrivsya chernechij skit U 1994 1995 rokah arhitektori institutu Ukrproektrestavraciya V Hromchenkov i O Nikitina rozrobili proyektnu propoziciyu shodo vidnovlennya cerkvi Zhivonosnogo dzherela a u 1997 1998 roci AT Kiyivproekt vikonav proyekt vidnovlennya arhitekturnogo ansamblyu Golosiyivskoyi pustini arhitektor G Grechina U 1999 roci osvyatili misce zakladki novoyi murovanoyi cerkvi Zhivonosnogo dzherela zvedennya cerkovnoyi budivli vidtvorenoyi maksimalno nablizheno do proyektu Yermakova zavershili 2003 roku Nova cerkva zvedena na vcililih fundamentah staroyi prote na vidminu vid proyektu 1910 1912 rokiv maye dev yat ban a ne p yat U 2007 roci rozpochavsya rozpis inter yeriv cerkvi Bogosluzhinnya v cerkvi provodyatsya z vesni 2005 roku Relikviyami cerkvi Zhivonosnogo dzherela ye moshi prepodobnogo Parfeniya ta prepodobnogo Oleksiya Golosiyivskogo ikoni z chastkami moshej Ioanna Suchavskogo ta Mikolaya Iskrivskogo 18 travnya 2006 roku v cerkvi Zhivonosnogo dzherela perepohovali reshtki matinki Alipiyi Bilya budivli hramu vidnovili monastirskij cvintar KomentariU pervisnij Golosiyivskij pustini zakritij bilshovikami u 1920 h rokah golovnim hramom bula Pokrovska cerkvaPrimitkihttps goloseevo church ua lang uk Kalnickij 2012 s 137 Igumeniya Tatiana Alatarceva Glava I Zdes budet skit Russkij Afon Goloseevskij Bogorodichnyj monastyr K Muzhskoj monastyr Svyato Pokrovskaya Goloseevskaya pustyn 2008 Zvid 1999 s 304 Oleg Godina Lisovi pustini Golosiyeva Svyato Pokrovskij Golosiyivskij monastir ukrainaincognita com Ukrayina Inkognita Procitovano 14 chervnya 2022 roku Igumeniya Tatiana Alatarceva Glava III Goloseevo v XVII XVIII vekah Russkij Afon Goloseevskij Bogorodichnyj monastyr K Muzhskoj monastyr Svyato Pokrovskaya Goloseevskaya pustyn 2008 Igumeniya Tatiana Alatarceva Glava IV Pervyj arhimandrit Russkij Afon Goloseevskij Bogorodichnyj monastyr K Muzhskoj monastyr Svyato Pokrovskaya Goloseevskaya pustyn 2008 Kalnickij 2011 s 58 Igumeniya Tatiana Alatarceva Glava V Vozvrashenie cerkvi Russkij Afon Goloseevskij Bogorodichnyj monastyr K Muzhskoj monastyr Svyato Pokrovskaya Goloseevskaya pustyn 2008 EIU 2004 Tretyak 2004 s 27 Igumeniya Tatiana Alatarceva Glava XIX O neistoshimyya tvoeya blagodati Russkij Afon Goloseevskij Bogorodichnyj monastyr K Muzhskoj monastyr Svyato Pokrovskaya Goloseevskaya pustyn 2008 Igumeniya Tatiana Alatarceva Glava XXIII Igumenskij krest Russkij Afon Goloseevskij Bogorodichnyj monastyr K Muzhskoj monastyr Svyato Pokrovskaya Goloseevskaya pustyn 2008 Zvid 1999 s 305 Kalnickij 2012 s 176 Igumeniya Tatiana Alatarceva Glava XXVIII Zhizn prodolzhaetsya Russkij Afon Goloseevskij Bogorodichnyj monastyr K Muzhskoj monastyr Svyato Pokrovskaya Goloseevskaya pustyn 2008 Kalnickij 2011 s 59 DzherelaBilokin S Golosiyivska pustin Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 147 ISBN 966 00 0405 2 Kiyiv Kn 1 ch 1 A LZvid pam yatok istoriyi ta kulturi Ukrayini Enciklopedichne vidannya U 28 tomah Redkol tomu Vidp red P Tronko ta in Uporyad V Gorbik M Kiporenko L Fedorova K Golov red Zvodu pam yatok istoriyi ta kulturi pri vid vi Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1999 608 s 3900 prim ISBN 966 95478 1 4 Tretyak K O Vtracheni sporudi ta pam yatniki Kiyeva dovidnik K Vidavnicho poligrafichnij centr Kiyivskij universitet 2004 248 s 500 prim ISBN 966 594 548 3 Kalnickij M B Zrujnovani svyatini Kiyeva vtrati ta vidrodzhennya K Vidavnichij dim Dmitra Burago 2012 224 s 600 prim ISBN 978 966 489 183 4 Kalnickij M B Hrami Kiyeva 2 ge utochn i dop K Vidavnichij Dim Dmitra Burago 2011 296 s 1000 prim ISBN 978 966 489 099 8

Дата публікації:
Топ