Хокку

Хокку (яп. 発句, літ. "вступний вірш") — вступна строфа японської традиційної спільно створюваної звʼязної поеми, ренга, або його більш пізнього похідного жанру, , (хайкай-но ренга). З часів Мацуо Басьо (1644–1694), хокку почав використовуватись як самостійний вірш: а також включався в хайбун (у поєднанні с прозою). В кінці 19 сторіччя Масаока Сікі (1867–1902) перейменував хокку, який використовувався окремо, в «хайку», і саме цей термін тепер застосовується до всіх хокку, що зʼявляються окремо від ренку або ренга, незалежно від часу написання. Термін хокку як і раніше використовується в своєму первісному значенні, як вступний вірш звʼязної поеми.

Зміст

У традиціях ренга і ренку, хокку, як вступний вірш поеми, завжди займав особливе місце. Традиційно хокку запрошували написати найпочеснішого гостя на сеансі написання віршів, і від нього очікувалося, що він похвалить господаря будинку та/або засудить себе (часто символічно), одночасно включивши у вірш відсилання до навколишнього оточення та пори року. (Наступний вірш діставався господареві, який відповідав компліментом гостю, знову ж таки, зазвичай символічно).

Форма

Як правило, хокку має довжину 17 мор і складається з трьох метричних частин по 5, 7 і 5 мор відповідно. Єдиний серед віршів поеми, хокку включає , або «роздільне слово», яке з'являється наприкінці однієї з трьох його метричних частин. Як і всі інші строфи, японський хокку традиційно пишеться одним вертикальним рядком.

Посилання

1. Blyth, Reginald Horace. Haiku. Volume 1, Eastern culture. The Hokuseido Press, 1981. p123ff.
2. Higginson, William J. The Haiku Handbook, Kodansha International, 1985, , p.20
3. Van den Heuvel, Cor. The Haiku Anthology, 2nd edition, Simon & Schuster, 1986, p357.
4. Haruo Shirane, Traces of Dreams, Stanford University Press, 1998, , p.125