Лещата

Ле́ща́та (прасл. *leščatь, від *leskati — «ударяти», «розщепляти»; за іншими версіями, назва пов'язана з пол. kleszcze чи нім. Leiste — «брусок») — затискальний інструмент, переважно з гвинтовим механізмом, для встановлення та закріплення матеріалів і виробів для обробки. Складається із корпусу та двох лещатових губ, одна губа з яких зазвичай нерухома і виконана єдиною з корпусом, а інша рухома притискається до деталі, що закріплюється за допомогою гвинтового механізму.

Слюсарні лещата з ручним приводом

Машинні лещата з ручним приводом

Ручні лещата шарнірного типу

Столярні лещата (передні) у верстаку

Дерев'яні лещата з Löffelholz-Codex, Нюрнберг, 1505 рік

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лещата (значення).

Історія слюсарних лещат

Прообразом лещат були ковальські кліщі (у діалектах їх можуть називати «лещатами»), на які для постійного утримування надягали сталеве кільце (шпандир). Необхідність постійного затискання оброблюваної деталі привела до винайдення лещат з гвинтом. Перші гвинти для лещат за відсутності верстатів робили вручну, рубали зубилом та допилювали напилками.

Види лещат

Розрізняють лещата:

• ручні (шарнірні, з конічним кріпленням і пружинні), котрі при застосуванні утримуються в руках;
• слюсарні (настільні), що закріплюється до слюсарного верстака;
• верстатні з ручним чи механізованим (пневматичним або гідравлічним) затискним механізмом, та встановлюються як слюсарних верстаках так і на металообробних верстатах (свердлильних, фрезерних тощо);
• столярні (передні та задні — як частина столярного верстака).

Ручні, слюсарні та верстатні лещата виготовляють металевими (корпусні деталі з чавуну СЧ20 або сталей 45, 45Л, ходові гвинти із сталі 45Х, гайки з чавуну СЧ30 або бронзи БрО5Ц5С5, накладки притискних губок з інструментальної сталі У7, У8) столярні лещата — дерев'яними.

Див. також

• Струбцина
• Щипці-затискач

Примітки

1. Лещата // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
2. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — .
3. ГОСТ 28241-89 Тиски ручные. Технические условия.
4. ГОСТ 4045-75 Тиски слесарные с ручным приводом. Технические условия.
5. ГОСТ 16518-96 Тиски станочные с ручным и механизированным приводами. Общие технические условия.

Джерела

• Копелевич В. Г., Спиридонов І. Г., Буфетов Г. П. Слюсарна справа. — К.: Освіта, 1997. — 206 с. —
• Макієнко М. І. Загальний курс слюсарної справи. — К.: Вища школа, 1994. −311 с. —
• Кропивницький М. М. Загальний курс слюсарної справи. — К.: Техніка, 1970. — 344 с.
• Кірик М. Д. Механічне оброблення деревини та деревних матеріалів: підручник для вищих навч. закл. / М. Д. Кірик ; Національний лісотехнічний ун-т України. — Л. : КН, 2006 . — 412 с.: рис. — Бібліогр.: с. 403 .

Посилання

• «Лещата» [ 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] в Академічному тлумачному словнику української мови в 11 томах. Т. 4, С. 481.
• Н. А. Щемелев. Тиски // Большая Советская Энциклопедия [ 13 квітня 2010 у Wayback Machine.]