Тетяна Густавівна Вільхівська Волховська січень 1763 січень 1853 українська поміщиця власниця села Мойсівки Мосівки нині

Тетяна Густавівна Вільхівська (Волховська;* січень 1763 - † січень 1853) — українська поміщиця, власниця села Мойсівки (Мосівки) (нині – Драбівський район, Черкаська область), де бував Тарас Шевченко; родичка де Бальменів та Башилових.

Біографічна довідка

Дружина дійсного статського радника Волховського Петра Степановича, Тетяна Вільхівська (Волховська), вважалась напівнімкенею, напівросіянкою.

Ні дітей, ні прямих спадкоємців вона не мала.

Дуже любила гучні розваги і гру в карти.

Вихована як справжня аристократка свого часу, вона все своє життя прожила у розкоші.

Приймала численних гостей, серед яких були історик М. Маркевич, , сімейство Тарновських, Галаганів, , хрестила дітей у багатьох поміщиків – де Бальменів, Закревських, Вишневських, Селецьких – безоглядно витрачаючи кошти.

Чоловік помер у 1815 році, Волховська набагато пережила його — померла у січні 1853 року, на 91 році життя.

Тетяна Вільхівська і Тарас Шевченко

Тетяна Вільхівська щороку, 12 січня, у день своїх іменин, та 29 червня у день народження покійного чоловіка влаштовувала в Мойсівці пишні бали, на які з’їжджались численні гості з різних повітів Чернігівської, Полтавської, Київської та інших губерній.

Ці бали згадував у своїх спогадах Олександр Афанасьєв-Чужбинський:

«…Їх відвідувала більшість дворян та поміщиків, тривали вони близько двох-трьох днів. Усіх гостей незалежно від стану приймали однаково».

Тарас Шевченко побував у готях в Тетяни Вільхівської тричі.

Вперше він приїхав туди 29 червня 1843 року з Євгеном Гребінкою. Вдруге Шевченко приїздив до Мойсівки 12 січня 1844 року і втретє – 12 січня 1846 року.

У Мойсівці Шевченко познайомився з Яковом де Бальменом, Василем Капністом, Олександром Афанасьєвим-Чужбинським, а також родиною Закревських: та .

На балах гості розважались: танцювали, грали в азартні ігри, хизувались модними строями, освоювали нові танці та слухали нову музику, прогулювались, читали останні новинки літератури. Серед цих новинок був і «Кобзар» Шевченка. Вразливі панянки наввипередки читали напам’ять уривки з «Кобзаря».

«Баль, своїм звичаєм, повинна була розпочати сама господиня танцем в першій парі з гостем, якого вважали найзнаменитішим. Таким гостем усі уважали Шевченка, але 80-літня Вільхівська не спроможна була танцювати. Шевченко сказав, що, опріч господині, він ні з ким не піде танцювати. Погодилися на тому, що Шевченко вдарить трепака, а Вільхівська, сидячи в vis-a-vis, буде притупцьовувати.»

Серед творів Шевченка, виконаних у Мойсівці: акварельний портрет , портрет господині села — Т. Г. Волховської і копія портрета П.С.Волховського. Ці картини довгий час прикрашали стіни однієї з віталень будинку. Також були написані дві картини під назвою «Бал у Волховських», карикатурні портрети «Товариства мочемордія».

Перебуваючи у засланні в Кос-Аралі, Шевченко згадував у листах до Варвари Рєпніної:

«…Жива ли она, добрая старушка? И собираются ли по-прежнему в сей день к ней нецеремонные соседи со чады и домочадцы повеселиться денька на два-три и вновь разъехаться до 12 генваря. Жива ли она и много ли осталось в живых о которых с удовольствием воспоминаю?». «В Мосевке для меня была если не искренняя радость, то во всяком случае и не угнетающая тоска…».

У вірші «Г.З.» () поет згадує:

«… І те село, і ті люде,
Де мене, мов брата
Привітали! Чи жива ти
Старесенька мати?
Чи збираються ще й досі
Веселії гості
Погуляти у старої,
Погуляти просто?

По-давньому, як-то кажуть
Од світу до світу?
А ви, мої молодії
Веселії діти,
Рожевії дівчаточка
І досі в старої … »

Примітки

Дівоче прізвище – Гамиф.
Щоправда не цуралась і меценатства. Зокрема, в 1835 році вона подарувала Санкт-Петербурзькій Академії Мистецтв 26 картин художника , на яких було зображено Росію XVIII століття.
За пишні бали Мойсівку називали Малоросійським Версалем.
1Олександр Афанасьєв-Чужбинський. „Спомини про Тараса Шевченка [ 16 листопада 2021 у Wayback Machine.]; 2)«Русское слово». — 1861. — № 5. — С. 7.
[Олія]. [12.I 1846]. Портрет ймовірно загинув у пожежі.
Візити Т.Г. Шевченка до Мойсівки^{[недоступне посилання з червня 2019]}.
Присвята Ганні Закревські. Ганна Закревська (1822—1857), дружина українського поміщика, полковника у відставці П. О. Закревського (1801—1882). Т. Шевченко познайомився з Закревськими 1843 р., бував у їх маєтку Березовій Рудці на Полтавщині, намалював портрет Г. Закревської і її чоловіка.

Джерела

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя. — К., 1991. — С. 113-156.]
Шевченківський словник. Том перший. К., 1976. с. 412
Волховська Тетяна Густавівна^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]}
Ізборнік [ 12 листопада 2013 у Wayback Machine.]
Родовід [ 19 квітня 2018 у Wayback Machine.]
Гребінка [ 26 грудня 2013 у Wayback Machine.]
Ярмарка марнославства [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

[1] Дівоче прізвище – Гамиф.

[2] Щоправда не цуралась і меценатства. Зокрема, в 1835 році вона подарувала Санкт-Петербурзькій Академії Мистецтв 26 картин художника , на яких було зображено Росію XVIII століття.

[3] За пишні бали Мойсівку називали Малоросійським Версалем.

[4] 1Олександр Афанасьєв-Чужбинський. „Спомини про Тараса Шевченка [ 16 листопада 2021 у Wayback Machine.]; 2)«Русское слово». — 1861. — № 5. — С. 7.

[5] [Олія]. [12.I 1846]. Портрет ймовірно загинув у пожежі.

[6] Візити Т.Г. Шевченка до Мойсівки^{[недоступне посилання з червня 2019]}.

[7] Присвята Ганні Закревські. Ганна Закревська (1822—1857), дружина українського поміщика, полковника у відставці П. О. Закревського (1801—1882). Т. Шевченко познайомився з Закревськими 1843 р., бував у їх маєтку Березовій Рудці на Полтавщині, намалював портрет Г. Закревської і її чоловіка.