Віденська порцеляна Аугартен відома в Європі порцелянова мануфактура з Австрії Віденська порцеляна Аугартен Дата створен

Віденська порцеляна Аугартен — відома в Європі порцелянова мануфактура з Австрії.

Віденська порцеляна Аугартен
Дата створення / заснування	1923


Сфера роботи	^d
Країна	Австрія
Організаційно-правова форма
Розташування штаб-квартири	Відень

Офіційний сайт
Віденська порцеляна Аугартен у Вікісховищі

Координати: 48°13′25″ пн. ш. 16°22′42″ сх. д. / 48.22369444447222264° пн. ш. 16.37847222225000010° сх. д.

Віденська мануфактура Аугартен, що розташована в колишньому палаці доби бароко.

Історія створення і існування

Фактично порцелянова мануфактура у Відні виникла другою в Європі після Мейсена.

Початковий період

25 травня 1718 року австрійський імператор Карл VI видав указ про особливі привілеї Клаудіусу Інночентусу дю Парк'є (Claudius Innocentus du Parquier)на право монопольного виробництва порцеляни в імперії. Цей період виробництва австрійської порцеляни тепер називають " періодом дю Парк'є ". Мануфактуру розташували в передмісті столиці. Колишнє розташування мануфактури відбилося в сучасній назві вулиці — Porzellangasse. Вироби " періоду дю Пак'є " мали риси пізнього бароко.

Карл VI не мав спадкоємців чоловічої статі і видав наказ про право наслідувати трон жінкою. Так і сталося. Після його смерті трон посіла Марія Терезія.

«Супниця з псевдоарабським декором», Віденська поцеляна Аугартен. Так званий «Період дю Пак'є»

В добу рококо

В часи імператриці Марії Терезії (1740–1780)приватна фірма переведена під імператорську руку і отримала назву « Імператорська державна мануфактура Відня.» З тих часів тавром продукції став герб правлячої династії Бабенбергів. Відень був одним з європейських центрів стилю рококо, що і видбилося на стилістиці виробів.

Мануфактура в 19 ст.

Відень довго дотримувався стилістики бароко і рококо, тому класицизм мав обмежений вплив. Стилістику класицизму в порцеляні відтворював Конрад Зоргель фон Зоргенталь. Наполеонівські війни в Європі поставили віденську мануфактуру на межу зникнення. Полегшення прийшло після 1814 року, коли саме в Відні зібрались монархи — переможці для вирішення долі повоєнних держав (Віденський конгрес).Конгрес тривав довго, і монархи залюбки приїздили на порцелянову мануфактуру. Уряд Австрії дарував вироби мануфактури вельможним візітерам, а виробництво отримало могутній поштовх для розвитку. В 19 столітті славу віденської порцеляни підтримували твори художників Андреаса Баумгартнера, Олександра Лоу, Франца фон Лейтнера тощо. Але завод не витримав конкуренції з порцеляновими заводами (як іноземними, так і в імперії)і його зачинили у 1864 р.

Відновлення

Мануфактура відновлена у 1923 р.

Грассі, «Родина ерцгерцога Леопольда»
Віденська порцеляна в стилі шинуазрі, 1799 рік
Порцеляна з пейзажами, Відень.
Порцеляна в стилі шинуазрі, Відень, 1799 р.

Джерела

Reinhard Engel, Marta Halpert: Luxus aus Wien II. Czernin Verlag, Wien 2002.
Waltraud Neuwirth: Die Wiener Porzellan- Manufaktur Augarten. Jugend u. Volk, Wien (1996).
Waltraud Neuwirth: Wiener Porzellan. Original, Kopie, Verfälschung, Fälschung. Jugend u. Volk, Wien. (1996)
Waltraud Neuwirth: Porzellan aus Wien. Von du Paquier zur Manufaktur im Augarten. Jugend u. Volk, Wien (1992)
Waltraud Neuwirth: Wiener Porzellan. 1744–1864. Neuwirth, Wien (1983).
Wilfried Seipel (Hg.): Weißes Gold aus Europa. Ausstellungskatalog, Kunsthistorisches Museum. Wien (1997).
Wilhelm Siemens: Impulse — Europäische Porzellanmanufakturen als Wegbereiter internationaler Lebenskultur. Zweckverband Dt. Porzellanmuseum, (1995).

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Віденська порцеляна Аугартен