Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Церква Святого Роха, також Сен-Рок (фр. Église Saint-Roch) — римо-католицька церква в Парижі, присвячена святому Роху (Року), захиснику від чуми. Побудована між 1653 та 1740 роками. Розташована за адресою 284 Rue Saint-Honoré, в першому окрузі Парижа. Найближча станція метро — Пірамід.
| Церква Святого Роха | |
| Дата створення / заснування | 1653 |
|---|---|
 | |
 | |
| Названо на честь | Рох Монпельєський |
| Країна |  Франція[1][2] |
| Адміністративна одиниця | d[2] |
| Розташовано на вулиці | d |
| Місце розташування | Париж |
| Дієцезія | Паризька архідієцезія |
| Розміщено в релігійній територіальній одиниці | Q100978681?[3] |
| Християнський літургічний обряд | римський обряд |
| Власник | d[1] |
| Присвячено | Рох Монпельєський |
| З матеріалу | d |
| Архітектор | Жак Лемерсьє |
| Архітектурний стиль | бароко |
| Статус спадщини | d[1] |
| Довжина або відстань | 126 м |
| Адреса | 284, rue Saint-Honoré, 75001 Paris |
| Поштовий індекс | 75001 |
 | |
| Сторінка інституції на Вікісховищі | Saint-Roch, Paris |
| Категорія людей, що тут поховані | d |
| Категорія Вікісховища для інтер'єра елемента | d |
| Офіційний сайт | |
 Церква Святого Роха у Вікісховищі | |
Координати: 48°51′55″ пн. ш. 2°19′57″ сх. д. / 48.86532700002777574° пн. ш. 2.332608000028° сх. д.
Історія
В 1521 торговець Жан Діношо побудував капелу на околиці Парижа, яку присвятив святій Сюзанні (Сусанні Римській. 1577 року його небіж Етьєн Діношо спорудив капелу й перетворив її на велику церкву. 1629 року вона стала парафіяльною церквою, після чого будівельні роботи були продовжені. Перший камінь нової церкви на честь святого Роха був закладений у 1653 році Людовіком XIV у супроводі його матері Анни Австрійської. Будівництво будівлі, яку спроєктував Жак Лемерсьє, було призупинено в 1660 році та відновилося в 1701 році під керівництвом архітектора Жака Ардуен-Мансара, брата відомішого архітектора Жуля Ардуен-Мансара. Будівництво було завершено 1754 року.
За часів Французької революції вулиці навколо церкви святого Роха часто опинялися у центрі подій і ставали місцями вуличних битв, що залишили свій слід на фасаді. Одним із таких епізодів був Вандем'єрський заколот, що виявився ключовою точкою в кар'єрі Наполеона Бонапарта. 1795 року біля стін церкви відбулися зіткнення членів революційних груп якобінців з роялістами (прихильниками короля). У роки революції церкву було розграбовано, багато витворів мистецтва було вкрадено або знищено повсталими городянами.
У XIX столітті архітектурний вигляд храму зазнав відновлення. Здобули колишню пишність інтер'єри церкви. 7 грудня 1914 року будівлі було надано статус історичної пам'ятки.
Архітектура та твори мистецтва в інтер'єрі
Церква Сен-Рок є незвичайною спорудою: тринефною базилікою сильно видовженого плану з трансептом, що не виходить за загальну ширину нефів. Церква орієнтована також незвично, по осі північ-південь (через розташування ділянки між стародавніми фортечними мурами). Середохрестя перекрите куполом. Довжина церкви 126 метрів. Це один із найбільших храмів Парижа.
Фасад церкви, створений за проєктом Жака Лемерсьє, є характерним прикладом класичного бароко, або стилю Людовіка XIII. Композиція фасаду, згідно з постановами Тридентського собору, дотримується зразків, розроблених римськими архітекторами-єзуїтами, зокрема класичних прикладів фасадів церков ордена єзуїтів Церкви святого імені Ісуса та Сант-Іньяціо в Римі. Симетричний двоярусний фасад увінчаний трикутним фронтоном у центрі та волютами з боків. Типові для стилю римського бароко розкріплений антаблемент, розірваний фронтон, здвоєні колони, що виступає вперед центральної частини фасаду будівлі. Фасад добудував до 1730 Робер де Кот. На постаментах фасаду вміщено статуї святих Амвросія, Августина, Єроніма, Григорія, Женев'єви, Роха.
У 1653—1654 роках Лемерсьє побудував хор і трансепт, решту інтер'єру було завершено пізніше за його планом. Замість звичайної апсиди архітектор Ж. Ардуен-Мансар створив (з 1701) круглу в плані Капеллу Діви (Chapelle de la Vierge) з деамбулаторієм, завершену П'єром Булле в 1705—1710 роках (відновлена після руйнувань в XIX столітті).
У вівтарі Капели Діви встановили статую Мадонни роботи скульптора Е. М. Фальконе, а також групу Благовіщення (знищені під час революції). Пізніше замість втрачених творів у вівтарі поставили нову мармурову скульптурну групу: «Різдво Христове», перенесену в 1805 році з церкви Валь-де-Грас, так зване «Різдво Валь-де-Грас» (Nativité du Val-de-Grâce), твір скульптора М. Анг'є (1665). У верхній частині вівтарної композиції збереглася «Божественна Слава», твір Фальконе: трикутник Всевидящого ока, хмари, сяючі промені, усіяні головами херувимів, осіняють Святе Сімейство. Внизу, з обох боків вівтаря: статуї Святого Єроніма роботи Л.-С. Адама (1752) та Святої Варвари (бл. 1700 р.) невідомого скульптора. Купол капели в 1756 році розписав Ж.-Б.-М. П'єр сценою «Вознесіння Мадонни» (Assomption de la Vierge).
Уздовж бічних нефів розташовані ряди капел, що містять видатні витвори мистецтва французьких художників, скульпторів та живописців: А. Куазево, Г. Кусту, К. Віньйона, Ж.-Б. Лемуана, Е. Лесюера . Одна з капел присвячена святій Сусанні на згадку про церкву, яка раніше стояла на цьому місці.
В 1754 році до північної апсиди за проєктом Етьєна-Луї Булле прибудували зовнішню Капелу Голгофи (la chapelle dédiée au Calvaire). Раніше на цьому місці був цвинтар (у 1850 році Капелла Голгофи перетворена на Капеллу Катехизису). Фальконе створив для вівтаря капели Голгофи імітацію скелі з Розп'яттям Христа (скульптура не збереглася, замінена твором М. А. Ангьє) .
Меморіальні надгробки
У церкві було поховано багато видатних людей Франції. Більшість поховань зазнали руйнувань у роки революції. В окремих капелах збереглися лише деякі надгробки чи пам'ятні дошки. Серед великих імен:
- Андре Ленотр, архітектор (1700),
* Сезар де Вандом, адмірал Франції (1665),
- Мішель Анг'є, скульптор (1686),
- Франсуа Анг'є, скульптор (1669),
- П'єр Корнель, драматург (1684),
- Антуанетта Дезульєр, письменниця (1694)
- Антуан де Віль, королівський інженер (1640),
- графиня де Бройль-Ревель (1751),
- Клод Адріан Гельвецький, філософ (1771),
- Алексіс Пірон, драматург і поет (1773),
- Шарль П'єр Панден де Роммефор, підполковник, герой незалежність (1783),
- Дені Дідро, письменник і філософ-енциклопедист (1784),
- Поль Анрі Гольбах, письменник і філософ-просвітитель (1789),
- Шарль-Мішель де л'Епе, основоположник сурдопедагогіки (1789),
- Жан-Оноре (1806) .
У церкві розташовані гробниці графа де Грасса, Анрі де Лоррен-Аркура, Марії Терези Жоффрен і Марі-Анн де Бурбон, дочки Людовіка XIV.
В 1791 кілька гробниць були перенесені з [en], коли він був переданий Якобінському клубу; серед них були гробниці маршала Франсуа де Крекі (1629—1687), розроблена Шарлем Лебреном і виконана Антуаном Куазево, і живописця П'єра Міньяра (1612—1695) .
Серед інших відомих поховань можна згадати Сезара де Вандома (1664) та Рене Дюге-Труена (1736).
Серед тих, хто одружився в цій церкві, були маркіз де Сад, маркіз де Лафайєт і Себастьєн Ле Претр де Вобан.
Після невдалого польського повстання у листопаді 1830 року церква Святого Роха стала знана як «Польська церква» через те, що багато вигнанців відвідували там службу; серед них був і Фридерік Шопен (1810—1849), який нібито написав. тут Veni Creator Spiritus та грав цей католицький гімн на церковному органі під час меси.
18 листопада 1880 року в церкві Святого Роха уклали шлюб принц Ролан Бонапарт і [en] .
У 1825 році в церкві була виконана меса, написана Гектором Берліоз.
Примітки
- base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
- archINFORM — 1994.
- https://messes.info/lieu/75/paris-01/saint-roch
- Rome. Paris: Michelin et Cie, 1997, p. 266—267
- Paris: Michelin et Cie, 1997, p. 267
- Église Saint-Roch de Paris — Wikipédia
- Francois de Crequy. Findagrave.com. Процитовано 22 січня 2019.
Література
- Ruth Blackmore. The Rough Guide to Paris. — London : Rough Guides, 2012. — .
- George Morgan. The True LaFayette. — Lippincott, 1919.
- Tad Szulc. Chopin In Paris: The Life and Times of the Romantic Composer. — Da Capo Press, 1998. — .
Посилання
- Вебсайт (французькою)
- Structurae
- (французькою)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cerkva Svyatogo Roha takozh Sen Rok fr Eglise Saint Roch rimo katolicka cerkva v Parizhi prisvyachena svyatomu Rohu Roku zahisniku vid chumi Pobudovana mizh 1653 ta 1740 rokami Roztashovana za adresoyu 284 Rue Saint Honore v pershomu okruzi Parizha Najblizhcha stanciya metro Piramid Cerkva Svyatogo Roha Data stvorennya zasnuvannya1653 Nazvano na chestRoh Monpelyeskij Krayina Franciya 1 2 Administrativna odinicyad 2 Roztashovano na vulicid Misce roztashuvannyaParizh DiyeceziyaParizka arhidiyeceziya Rozmisheno v religijnij teritorialnij odiniciQ100978681 3 Hristiyanskij liturgichnij obryadrimskij obryad Vlasnikd 1 PrisvyachenoRoh Monpelyeskij Z materialud ArhitektorZhak Lemersye Arhitekturnij stilbaroko Status spadshinid 1 Dovzhina abo vidstan126 m Adresa284 rue Saint Honore 75001 Paris Poshtovij indeks75001 Storinka instituciyi na VikishovishiSaint Roch Paris Kategoriya lyudej sho tut pohovanid Kategoriya Vikishovisha dlya inter yera elementad Oficijnij sajt Cerkva Svyatogo Roha u Vikishovishi Koordinati 48 51 55 pn sh 2 19 57 sh d 48 86532700002777574 pn sh 2 332608000028 sh d 48 86532700002777574 2 332608000028IstoriyaV 1521 torgovec Zhan Dinosho pobuduvav kapelu na okolici Parizha yaku prisvyativ svyatij Syuzanni Susanni Rimskij 1577 roku jogo nebizh Etyen Dinosho sporudiv kapelu j peretvoriv yiyi na veliku cerkvu 1629 roku vona stala parafiyalnoyu cerkvoyu pislya chogo budivelni roboti buli prodovzheni Pershij kamin novoyi cerkvi na chest svyatogo Roha buv zakladenij u 1653 roci Lyudovikom XIV u suprovodi jogo materi Anni Avstrijskoyi Budivnictvo budivli yaku sproyektuvav Zhak Lemersye bulo prizupineno v 1660 roci ta vidnovilosya v 1701 roci pid kerivnictvom arhitektora Zhaka Arduen Mansara brata vidomishogo arhitektora Zhulya Arduen Mansara Budivnictvo bulo zaversheno 1754 roku Za chasiv Francuzkoyi revolyuciyi vulici navkolo cerkvi svyatogo Roha chasto opinyalisya u centri podij i stavali miscyami vulichnih bitv sho zalishili svij slid na fasadi Odnim iz takih epizodiv buv Vandem yerskij zakolot sho viyavivsya klyuchovoyu tochkoyu v kar yeri Napoleona Bonaparta 1795 roku bilya stin cerkvi vidbulisya zitknennya chleniv revolyucijnih grup yakobinciv z royalistami prihilnikami korolya U roki revolyuciyi cerkvu bulo rozgrabovano bagato vitvoriv mistectva bulo vkradeno abo znisheno povstalimi gorodyanami U XIX stolitti arhitekturnij viglyad hramu zaznav vidnovlennya Zdobuli kolishnyu pishnist inter yeri cerkvi 7 grudnya 1914 roku budivli bulo nadano status istorichnoyi pam yatki Arhitektura ta tvori mistectva v inter yeriCerkva Sen Rok ye nezvichajnoyu sporudoyu trinefnoyu bazilikoyu silno vidovzhenogo planu z transeptom sho ne vihodit za zagalnu shirinu nefiv Cerkva oriyentovana takozh nezvichno po osi pivnich pivden cherez roztashuvannya dilyanki mizh starodavnimi fortechnimi murami Seredohrestya perekrite kupolom Dovzhina cerkvi 126 metriv Ce odin iz najbilshih hramiv Parizha Fasad cerkvi stvorenij za proyektom Zhaka Lemersye ye harakternim prikladom klasichnogo baroko abo stilyu Lyudovika XIII Kompoziciya fasadu zgidno z postanovami Tridentskogo soboru dotrimuyetsya zrazkiv rozroblenih rimskimi arhitektorami yezuyitami zokrema klasichnih prikladiv fasadiv cerkov ordena yezuyitiv Cerkvi svyatogo imeni Isusa ta Sant Inyacio v Rimi Simetrichnij dvoyarusnij fasad uvinchanij trikutnim frontonom u centri ta volyutami z bokiv Tipovi dlya stilyu rimskogo baroko rozkriplenij antablement rozirvanij fronton zdvoyeni koloni sho vistupaye vpered centralnoyi chastini fasadu budivli Fasad dobuduvav do 1730 Rober de Kot Na postamentah fasadu vmisheno statuyi svyatih Amvrosiya Avgustina Yeronima Grigoriya Zhenev yevi Roha U 1653 1654 rokah Lemersye pobuduvav hor i transept reshtu inter yeru bulo zaversheno piznishe za jogo planom Zamist zvichajnoyi apsidi arhitektor Zh Arduen Mansar stvoriv z 1701 kruglu v plani Kapellu Divi Chapelle de la Vierge z deambulatoriyem zavershenu P yerom Bulle v 1705 1710 rokah vidnovlena pislya rujnuvan v XIX stolitti U vivtari Kapeli Divi vstanovili statuyu Madonni roboti skulptora E M Falkone a takozh grupu Blagovishennya znisheni pid chas revolyuciyi Piznishe zamist vtrachenih tvoriv u vivtari postavili novu marmurovu skulpturnu grupu Rizdvo Hristove perenesenu v 1805 roci z cerkvi Val de Gras tak zvane Rizdvo Val de Gras Nativite du Val de Grace tvir skulptora M Ang ye 1665 U verhnij chastini vivtarnoyi kompoziciyi zbereglasya Bozhestvenna Slava tvir Falkone trikutnik Vsevidyashogo oka hmari syayuchi promeni usiyani golovami heruvimiv osinyayut Svyate Simejstvo Vnizu z oboh bokiv vivtarya statuyi Svyatogo Yeronima roboti L S Adama 1752 ta Svyatoyi Varvari bl 1700 r nevidomogo skulptora Kupol kapeli v 1756 roci rozpisav Zh B M P yer scenoyu Voznesinnya Madonni Assomption de la Vierge Uzdovzh bichnih nefiv roztashovani ryadi kapel sho mistyat vidatni vitvori mistectva francuzkih hudozhnikiv skulptoriv ta zhivopisciv A Kuazevo G Kustu K Vinjona Zh B Lemuana E Lesyuera Odna z kapel prisvyachena svyatij Susanni na zgadku pro cerkvu yaka ranishe stoyala na comu misci V 1754 roci do pivnichnoyi apsidi za proyektom Etyena Luyi Bulle pribuduvali zovnishnyu Kapelu Golgofi la chapelle dediee au Calvaire Ranishe na comu misci buv cvintar u 1850 roci Kapella Golgofi peretvorena na Kapellu Katehizisu Falkone stvoriv dlya vivtarya kapeli Golgofi imitaciyu skeli z Rozp yattyam Hrista skulptura ne zbereglasya zaminena tvorom M A Angye Memorialni nadgrobkiU cerkvi bulo pohovano bagato vidatnih lyudej Franciyi Bilshist pohovan zaznali rujnuvan u roki revolyuciyi V okremih kapelah zbereglisya lishe deyaki nadgrobki chi pam yatni doshki Sered velikih imen Andre Lenotr arhitektor 1700 Sezar de Vandom admiral Franciyi 1665 Mishel Ang ye skulptor 1686 Fransua Ang ye skulptor 1669 P yer Kornel dramaturg 1684 Antuanetta Dezulyer pismennicya 1694 Antuan de Vil korolivskij inzhener 1640 grafinya de Brojl Revel 1751 Klod Adrian Gelveckij filosof 1771 Aleksis Piron dramaturg i poet 1773 Sharl P yer Panden de Rommefor pidpolkovnik geroj nezalezhnist 1783 Deni Didro pismennik i filosof enciklopedist 1784 Pol Anri Golbah pismennik i filosof prosvititel 1789 Sharl Mishel de l Epe osnovopolozhnik surdopedagogiki 1789 Zhan Onore 1806 U cerkvi roztashovani grobnici grafa de Grassa Anri de Lorren Arkura Mariyi Terezi Zhoffren i Mari Ann de Burbon dochki Lyudovika XIV V 1791 kilka grobnic buli pereneseni z en koli vin buv peredanij Yakobinskomu klubu sered nih buli grobnici marshala Fransua de Kreki 1629 1687 rozroblena Sharlem Lebrenom i vikonana Antuanom Kuazevo i zhivopiscya P yera Minyara 1612 1695 Sered inshih vidomih pohovan mozhna zgadati Sezara de Vandoma 1664 ta Rene Dyuge Truena 1736 Sered tih hto odruzhivsya v cij cerkvi buli markiz de Sad markiz de Lafajyet i Sebastyen Le Pretr de Voban Pislya nevdalogo polskogo povstannya u listopadi 1830 roku cerkva Svyatogo Roha stala znana yak Polska cerkva cherez te sho bagato vignanciv vidviduvali tam sluzhbu sered nih buv i Friderik Shopen 1810 1849 yakij nibito napisav tut Veni Creator Spiritus ta grav cej katolickij gimn na cerkovnomu organi pid chas mesi 18 listopada 1880 roku v cerkvi Svyatogo Roha uklali shlyub princ Rolan Bonapart i en U 1825 roci v cerkvi bula vikonana mesa napisana Gektorom Berlioz Primitkibase Merimee ministere de la Culture 1978 d Track Q384602d Track Q68471231d Track Q809830 archINFORM 1994 d Track Q265049 https messes info lieu 75 paris 01 saint roch Rome Paris Michelin et Cie 1997 p 266 267 Paris Michelin et Cie 1997 p 267 Eglise Saint Roch de Paris Wikipedia Francois de Crequy Findagrave com Procitovano 22 sichnya 2019 LiteraturaRuth Blackmore The Rough Guide to Paris London Rough Guides 2012 ISBN 1405386959 George Morgan The True LaFayette Lippincott 1919 Tad Szulc Chopin In Paris The Life and Times of the Romantic Composer Da Capo Press 1998 ISBN 978 0306809330 PosilannyaVebsajt francuzkoyu Structurae francuzkoyu