Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Юліу Маніу (рум. Iuliu Maniu, 8 січня 1873, Шимлеу-Сілванієй, Трансильванія, Австро-Угорщина — 5 лютого 1953, в'язниця Сігет, Румунія) — румунський політичний і державний діяч, радикальний націоналіст. Одна з ключових фігур новітньої історії Румунії. До Першої світової війни входив до керівництва Національної партії трансильванських румунів. З 1926 — лідер об'єднаної Націонал-царанистської партії. Чотири рази займав пост прем'єр-міністра Румунії.
| Юліу Маніу рум. Iuliu Maniu | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 10 листопада 1928 — 7 червня 1930 | |||
| Попередник: | Вінтиле Братіану | ||
| Спадкоємець: | Ґеорґе Миронеску | ||
| |||
| 13 червня 1930 — 10 жовтня 1930 | |||
| Попередник: | Ґеорґе Миронеску | ||
| Спадкоємець: | Ґеорґе Миронеску | ||
| |||
| 20 жовтня 1932 — 14 січня 1933 | |||
| Попередник: | Александру Вайда-Воєвод | ||
| Спадкоємець: | Александру Вайда-Воєвод | ||
| |||
| 23 серпня 1944 — 27 серпня 1944 | |||
| Попередник: | Йон Антонеску | ||
| Спадкоємець: | Константин Санатеску | ||
| Народження: | 8 січня 1873[1][2][…] Перічей, Селаж, Румунія | ||
| Смерть: | 5 лютого 1953[4][5][2] (80 років) Сигіт, Румунія | ||
| Поховання: | d | ||
| Країна: | Румунія | ||
| Релігія: | Румунська греко-католицька церква | ||
| Освіта: | Будапештський університет, Віденський університет, d і d | ||
| Партія: | d | ||
| | |||
|
| |||
Початок політичної кар'єри
Маніу був уродженцем Трансильванії і представником румунської більшості цієї країни. Його батько Йоан Маніу (1833-1895) був юристом, дід його матері Клари Маніу — греко-католицьким священиком.
Середню освіту Юліу отримав в угорському кальвіністському коледжі — хоча сам від народження належав до Греко-католицької Церкви. Досконало оволодів угорською та німецькою мовами. Вищу юридичну освіту здобув в університетах Будапешта та Відня. У молодості вступив в Національну партію, що ставила собі за мету гегемонію румунського елементу в Трансильванії і в суміжній Буковині, з прицілом на приєднання цих країн до Румунського королівства, це приєднання і здійснилося в подальшому, при його особистій участі.
У 1906 Маніу був обраний депутатом в Угорський парламент. У 1915 мобілізований в австро-угорську армію, воював на Італійському фронті.
Зоряний час Юліу Маніу
Наближався кінець Першої світової війни. Влітку 1918 ще «за життя» Австро-Угорської монархії, на її землях стали виникати самопроголошені етнократичні держави, створенню яких передувала інтенсивна робота національного підпілля, не виключаючи румунського. У серпні 1918 в трансильванському місті Сібіу пройшло засідання підпільного комітету, на якому один з лідерів Національної партії Александру Вайда-Воєвод був уповноважений вимагати незалежності Трансильванії від Австро-Угорської Імперії. Слід підкреслити, що на той момент мова йшла не про приєднання до Румунії, але саме про незалежність колишнього князівства. Хоча на цьому засіданні в Сібіу були і делегати з «Старого Королівства». Були присутні Братіану, Арджетояну, Міронеску, Таке Іонеску, Александру Маргіломан. Більшістю голосів було прийнято рішення, щоб Вайда-Воєвод виступив з відповідною вимогою в Угорському парламенті. Вайда-Воєвод негайно виїхав до Будапешта. Після виступу останнього слово взяв угорський прем'єр-міністр, граф Іштван Тиса. Свою промову він завершив жорсткими словами: «Вайда — зрадник!». І тоді виступив Юліу Маніу, який повторив вимогу свого однопартійця Вайда-Воєвода про незалежність Трансильванії від Австро-Угорщини. Після нього взяв слово представник родини Габсбургів, і він виступив на захист румунів. «Ми не можемо звинувачувати цих людей у зраді Батьківщини, тому що вони наші депутати. Вони вимагають незалежності Трансильванії, що цілком природно!»- Сказав Габсбург. Коли ж дійшло до голосування, цей Габсбург утримався. І його голос, його авторитет, врятували Маніу і Вайду від страти, тому що граф Тиса вимагав для них смертної кари, як для «шпигунів і зрадників». Може бути, саме тоді, переживаючи страшні хвилини (а може, звичайно, і ще раніше), Юліу Маніу сповнився лютою ненавистю до угорців.
Тим часом, 27 жовтня 1918 в Чернівцях, на Буковині, відбувся з'їзд місцевих румунів, де було прийнято рішення створити Національні Законодавчі Збори Буковини і скликати Національну раду румунів Буковини. Першим рішенням Буковинської румунської Національної ради стала декларація об'єднання Буковини як з Румунією, так і з Трансильванією. 2 листопада 1918 в Трансильванії був створений Румунська Центральна Національна рада, до складу якого увійшов і Юліу Маніу. Рада поклала на себе повноваження тимчасового уряду краю. У листопаді рада розпочала переговори з угорським урядом про мирне відділенні Трансильванії від Угорщини, але вони провалилися.
1 грудня 1918 в місті Карлсбург (нині — Алба-Юлія) був призначений з'їзд всіх членів Румунської Центральної Національної ради. Цей з'їзд отримав назву Великих Національних Зборів. На з'їзді взяв слово той самий Габсбург. Він проголосив яскраву промову на румунській мові, потім повторив її на німецькій, потім на угорській, потім на чеській. Він закликав різноплемінних делегатів зберігати спокій. Він говорив: «Австрійська конституція забезпечить всім меншинам рівні права!» Але після Габсбурга слово взяв Маніу. Полемізуючи зі своїм рятівником, він дослівно сказав наступне: «Люди добрі, знайте, що під Австро-Угорщиною ми ніколи не перетворимося з пригноблених в гнобителів!» І тоді більшість проголосувала за об'єднання з Румунією. Це був зоряний час Юліу Маніу.
Четверте прем'єрство, арешт і смерть
Юліу Маніу схилив молодого короля Міхая до сепаратного миру з Антигітлерівської коаліцією. 23 серпня 1944 під час аудієнції у короля, були заарештовані колеги-тезки Йон і Міхай Антонеску. А Юліу Маніу був в четвертий раз призначений прем'єр-міністром. 25 серпня Румунія вступила у війну на боці антигітлерівської коаліції. Для Маніу це був перш за все слушна нагода поквитатися з угорцями. Всього чотири дні пробув він на чолі кабінету — але за ці дні дав добро на формування румунських шовіністичних банд, що звались «чорними сермягами», а іноді ж гордо і відверто називали себе гвардією Юліу Маніу («Maniu-gárda»). По справедливості Маніу повинен був нести відповідальність за дикі насильства своїх «гвардійців» над угорським населенням Північно-східній Трансільванії. Однак командування СССР крізь пальці дивилося на цей терор.
При підведенні остаточних підсумків Другої світової війни, за умовами мирного договору, підписаного 10 лютого 1947, був анульований Віденський диктат 1940 і декларувалося приєднання північно-східної Трансильванії до Румунії. В тому ж 1947 Юліу Маніу був заарештований, звинувачений в «антинародної, шпигунсько-диверсійної діяльності проти народно-демократичного ладу» і засуджений до тюремного ув'язнення. У причетності до військових злочинів 1944-1945 ніхто офіційно його не звинуватив. Хоча вони аж ніяк не були таємницею.
Екс-прем'єр захворів і помер в в'язниці Сігету. Офіційна румунська історіографія пост-чаушесковской епохи вважає його героєм-мучеником, жертвою комуністичного режиму.
Бібліографія
- Andreea Dobeș Iuliu Maniu — Un creator de istorie. București, ,Fundația Academia Civică, 2008.
- Ioan Scurtu Iuliu Maniu. București, Editura Enciclopedică, 1995.
- Ionel Pop, Z. Boila, M Boila Amintiri despre Iuliu Maniu. Cluj-Napoca, Dacia, 1998.
- Procesul lui Iuliu Maniu. Documentele procesului conducătorilor Partidului Național Țărănesc. Saeculum.
- Alexandru Aurel S. Morariu Iuliu Maniu — Trei discursuri.
- Iuliu Maniu — Naționalism și democrație. Biografia unui mare român. Saeculum, 1997.
- Nicolae C. Nicolescu Enciclopedia șefilor de guvern ai României (1862—2006). București, Editura Meronia, 2006.
- Гордиенко, Андрей Николаевич|А. Н. Гордиенко Командиры Второй мировой войны. Т. 2., Мн., 1998. . (рос.)
- Орлик, Игорь Иванович|Орлик И. И. Бухарестский процесс над И. Антонеску. 1946 год // Новая и новейшая история. 2012. № 1. С. 187—199. (рос.)
Примітки
- Encyclopædia Britannica
- Енциклопедія Брокгауз
- Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #119314746 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- SNAC — 2010.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yuliu Maniu rum Iuliu Maniu 8 sichnya 1873 Shimleu Silvaniyej Transilvaniya Avstro Ugorshina 5 lyutogo 1953 v yaznicya Siget Rumuniya rumunskij politichnij i derzhavnij diyach radikalnij nacionalist Odna z klyuchovih figur novitnoyi istoriyi Rumuniyi Do Pershoyi svitovoyi vijni vhodiv do kerivnictva Nacionalnoyi partiyi transilvanskih rumuniv Z 1926 lider ob yednanoyi Nacional caranistskoyi partiyi Chotiri razi zajmav post prem yer ministra Rumuniyi Yuliu Maniu rum Iuliu ManiuYuliu Maniu Prapor Prem r ministr Rumuniyi 10 listopada 1928 7 chervnya 1930 Poperednik Vintile Bratianu Spadkoyemec George Mironesku Prapor Prem r ministr Rumuniyi 13 chervnya 1930 10 zhovtnya 1930 Poperednik George Mironesku Spadkoyemec George Mironesku Prapor Prem r ministr Rumuniyi 20 zhovtnya 1932 14 sichnya 1933 Poperednik Aleksandru Vajda Voyevod Spadkoyemec Aleksandru Vajda Voyevod Prapor Prem r ministr Rumuniyi 23 serpnya 1944 27 serpnya 1944 Poperednik Jon Antonesku Spadkoyemec Konstantin Sanatesku Narodzhennya 8 sichnya 1873 1873 01 08 1 2 Perichej Selazh RumuniyaSmert 5 lyutogo 1953 1953 02 05 4 5 2 80 rokiv Sigit RumuniyaPohovannya dKrayina RumuniyaReligiya Rumunska greko katolicka cerkvaOsvita Budapeshtskij universitet Videnskij universitet d i dPartiya d Mediafajli b u Vikishovishi Vislovlyuvannya u VikicitatahPochatok politichnoyi kar yeriManiu buv urodzhencem Transilvaniyi i predstavnikom rumunskoyi bilshosti ciyeyi krayini Jogo batko Joan Maniu 1833 1895 buv yuristom did jogo materi Klari Maniu greko katolickim svyashenikom Serednyu osvitu Yuliu otrimav v ugorskomu kalvinistskomu koledzhi hocha sam vid narodzhennya nalezhav do Greko katolickoyi Cerkvi Doskonalo ovolodiv ugorskoyu ta nimeckoyu movami Vishu yuridichnu osvitu zdobuv v universitetah Budapeshta ta Vidnya U molodosti vstupiv v Nacionalnu partiyu sho stavila sobi za metu gegemoniyu rumunskogo elementu v Transilvaniyi i v sumizhnij Bukovini z pricilom na priyednannya cih krayin do Rumunskogo korolivstva ce priyednannya i zdijsnilosya v podalshomu pri jogo osobistij uchasti U 1906 Maniu buv obranij deputatom v Ugorskij parlament U 1915 mobilizovanij v avstro ugorsku armiyu voyuvav na Italijskomu fronti Zoryanij chas Yuliu ManiuNablizhavsya kinec Pershoyi svitovoyi vijni Vlitku 1918 she za zhittya Avstro Ugorskoyi monarhiyi na yiyi zemlyah stali vinikati samoprogolosheni etnokratichni derzhavi stvorennyu yakih pereduvala intensivna robota nacionalnogo pidpillya ne viklyuchayuchi rumunskogo U serpni 1918 v transilvanskomu misti Sibiu projshlo zasidannya pidpilnogo komitetu na yakomu odin z lideriv Nacionalnoyi partiyi Aleksandru Vajda Voyevod buv upovnovazhenij vimagati nezalezhnosti Transilvaniyi vid Avstro Ugorskoyi Imperiyi Slid pidkresliti sho na toj moment mova jshla ne pro priyednannya do Rumuniyi ale same pro nezalezhnist kolishnogo knyazivstva Hocha na comu zasidanni v Sibiu buli i delegati z Starogo Korolivstva Buli prisutni Bratianu Ardzhetoyanu Mironesku Take Ionesku Aleksandru Margiloman Bilshistyu golosiv bulo prijnyato rishennya shob Vajda Voyevod vistupiv z vidpovidnoyu vimogoyu v Ugorskomu parlamenti Vajda Voyevod negajno viyihav do Budapeshta Pislya vistupu ostannogo slovo vzyav ugorskij prem yer ministr graf Ishtvan Tisa Svoyu promovu vin zavershiv zhorstkimi slovami Vajda zradnik I todi vistupiv Yuliu Maniu yakij povtoriv vimogu svogo odnopartijcya Vajda Voyevoda pro nezalezhnist Transilvaniyi vid Avstro Ugorshini Pislya nogo vzyav slovo predstavnik rodini Gabsburgiv i vin vistupiv na zahist rumuniv Mi ne mozhemo zvinuvachuvati cih lyudej u zradi Batkivshini tomu sho voni nashi deputati Voni vimagayut nezalezhnosti Transilvaniyi sho cilkom prirodno Skazav Gabsburg Koli zh dijshlo do golosuvannya cej Gabsburg utrimavsya I jogo golos jogo avtoritet vryatuvali Maniu i Vajdu vid strati tomu sho graf Tisa vimagav dlya nih smertnoyi kari yak dlya shpiguniv i zradnikiv Mozhe buti same todi perezhivayuchi strashni hvilini a mozhe zvichajno i she ranishe Yuliu Maniu spovnivsya lyutoyu nenavistyu do ugorciv Tim chasom 27 zhovtnya 1918 v Chernivcyah na Bukovini vidbuvsya z yizd miscevih rumuniv de bulo prijnyato rishennya stvoriti Nacionalni Zakonodavchi Zbori Bukovini i sklikati Nacionalnu radu rumuniv Bukovini Pershim rishennyam Bukovinskoyi rumunskoyi Nacionalnoyi radi stala deklaraciya ob yednannya Bukovini yak z Rumuniyeyu tak i z Transilvaniyeyu 2 listopada 1918 v Transilvaniyi buv stvorenij Rumunska Centralna Nacionalna rada do skladu yakogo uvijshov i Yuliu Maniu Rada poklala na sebe povnovazhennya timchasovogo uryadu krayu U listopadi rada rozpochala peregovori z ugorskim uryadom pro mirne viddilenni Transilvaniyi vid Ugorshini ale voni provalilisya 1 grudnya 1918 v misti Karlsburg nini Alba Yuliya buv priznachenij z yizd vsih chleniv Rumunskoyi Centralnoyi Nacionalnoyi radi Cej z yizd otrimav nazvu Velikih Nacionalnih Zboriv Na z yizdi vzyav slovo toj samij Gabsburg Vin progolosiv yaskravu promovu na rumunskij movi potim povtoriv yiyi na nimeckij potim na ugorskij potim na cheskij Vin zaklikav riznopleminnih delegativ zberigati spokij Vin govoriv Avstrijska konstituciya zabezpechit vsim menshinam rivni prava Ale pislya Gabsburga slovo vzyav Maniu Polemizuyuchi zi svoyim ryativnikom vin doslivno skazav nastupne Lyudi dobri znajte sho pid Avstro Ugorshinoyu mi nikoli ne peretvorimosya z prignoblenih v gnobiteliv I todi bilshist progolosuvala za ob yednannya z Rumuniyeyu Ce buv zoryanij chas Yuliu Maniu Chetverte prem yerstvo aresht i smertYuliu Maniu shiliv molodogo korolya Mihaya do separatnogo miru z Antigitlerivskoyi koaliciyeyu 23 serpnya 1944 pid chas audiyenciyi u korolya buli zaareshtovani kolegi tezki Jon i Mihaj Antonesku A Yuliu Maniu buv v chetvertij raz priznachenij prem yer ministrom 25 serpnya Rumuniya vstupila u vijnu na boci antigitlerivskoyi koaliciyi Dlya Maniu ce buv persh za vse slushna nagoda pokvitatisya z ugorcyami Vsogo chotiri dni probuv vin na choli kabinetu ale za ci dni dav dobro na formuvannya rumunskih shovinistichnih band sho zvalis chornimi sermyagami a inodi zh gordo i vidverto nazivali sebe gvardiyeyu Yuliu Maniu Maniu garda Po spravedlivosti Maniu povinen buv nesti vidpovidalnist za diki nasilstva svoyih gvardijciv nad ugorskim naselennyam Pivnichno shidnij Transilvaniyi Odnak komanduvannya SSSR kriz palci divilosya na cej teror Pri pidvedenni ostatochnih pidsumkiv Drugoyi svitovoyi vijni za umovami mirnogo dogovoru pidpisanogo 10 lyutogo 1947 buv anulovanij Videnskij diktat 1940 i deklaruvalosya priyednannya pivnichno shidnoyi Transilvaniyi do Rumuniyi V tomu zh 1947 Yuliu Maniu buv zaareshtovanij zvinuvachenij v antinarodnoyi shpigunsko diversijnoyi diyalnosti proti narodno demokratichnogo ladu i zasudzhenij do tyuremnogo uv yaznennya U prichetnosti do vijskovih zlochiniv 1944 1945 nihto oficijno jogo ne zvinuvativ Hocha voni azh niyak ne buli tayemniceyu Eks prem yer zahvoriv i pomer v v yaznici Sigetu Oficijna rumunska istoriografiya post chausheskovskoj epohi vvazhaye jogo geroyem muchenikom zhertvoyu komunistichnogo rezhimu BibliografiyaAndreea Dobeș Iuliu Maniu Un creator de istorie București Fundația Academia Civică 2008 Ioan Scurtu Iuliu Maniu București Editura Enciclopedică 1995 Ionel Pop Z Boila M Boila Amintiri despre Iuliu Maniu Cluj Napoca Dacia 1998 Procesul lui Iuliu Maniu Documentele procesului conducătorilor Partidului Național Țărănesc Saeculum Alexandru Aurel S Morariu Iuliu Maniu Trei discursuri Iuliu Maniu Naționalism și democrație Biografia unui mare roman Saeculum 1997 Nicolae C Nicolescu Enciclopedia șefilor de guvern ai Romaniei 1862 2006 București Editura Meronia 2006 Gordienko Andrej Nikolaevich A N Gordienko Komandiry Vtoroj mirovoj vojny T 2 Mn 1998 ISBN 985 437 627 3 ros Orlik Igor Ivanovich Orlik I I Buharestskij process nad I Antonesku 1946 god Novaya i novejshaya istoriya 2012 1 S 187 199 ros PrimitkiEncyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Brozovic D Ladan T Hrvatska enciklopedija LZMK 1999 9272 s d Track Q1264934d Track Q429032d Track Q18446d Track Q1789619 Deutsche Nationalbibliothek Record 119314746 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 SNAC 2010 d Track Q29861311