Вели́ка Скі́фія або Вели́ка Ски́тія — сучасна наукова назва політичного утворення, що існувало у Північному Причорномор'ї в V—VI століттях до н. е. В античні часи дане поняття було розмите і позначало собою всі невідомі їм землі сучасної Євразії на схід від сучасної України (Малої Скіфії), включно з нею самою, тобто сучасну центральну і східну Євразію, на противагу Євразії західній (тобто сучасній Європі).
За свідченням Геродота, Велика Скіфія простягалася від Дунаю до Дону та на таку ж відстань від узбережжя Чорного моря на північ.
Щільну роль у цьому регіоні відігравали кочові скіфи під проводом царських скіфів. Північніше мешкали агафірси, скіфи-орачі, будини, неври, гелони, меланхлени, гіпербореї, що можуть бути зіставлені з різними культурами скіфського типу лісостепової України та прилеглих районів. Збирання данини з осілих племен цієї території, зиск із транзитної торгівлі між землеробами лісостепу та античними містами північного узбережжя Чорного моря становили економічні підвалини Великої Скіфії та сприяли накопиченню в руках вищої аристократії величезних багатств, наявним підтвердженням чого є «царські» скіфські кургани у Нижній Наддніпрянщині — Солоха, Чортомлик, Огуз, Козел, Чорнуха та інші.
Загибель Великої Скіфії пов'язана, зокрема, з погіршенням кліматичних умов і усиханням степів, з виснаженням господарства лісостепових районів унаслідок економічної експлуатації кочовиками тощо.
Поняття «Великої Скіфії» в історичній літературі
Питання про єдність Скіфії зазвичай розглядається лише в географічному аспекті, перш за все як співвідношення пам'ятників Степу і Лісостепу. Розвиток же скіфської причорноморської культури в часі традиційно, ще з робіт М. І. Ростовцева, відображається як процес, що протікав безперервно з VII по IV ст. до н. е., хоча і не цілком плавно, але не супроводжувався значними економічними і соціальними змінами. Що стосується тих відмінностей, які дослідниками наголошуються, то вони пояснюються найчастіше посиленням контактів з сусідами-греками і загальними змінами культури кочівників Євразії. Сама ж основа скіфської європейської спільності визнається незмінною.
Проте весь набір ознак, якими можна описати причорноморську культуру кочівників з VII по IV ст., розпадається на дві майже дискретні групи (загалом добре відомі скіфологам), що відрізняються своїми хронологічними рамками: VII—VI і V—IV ст. до н. е. Ранні пам'ятники, пам'ятники архаїчної Скіфії (поховальні споруди переважно з дерев'яними конструкціями, неглибокими підбійними могилами, західне орієнтування в степу, стремовидні вудила, тридірчасті петельні псалії, дво-, трилопатеві наконечники стріл, у звіриному стилі переважають мотиви оленя, котячого хижака, голови хижого птаха тощо) нечисленні в степу, але широко поширені в лісостепі (Придніпров'я, Пн. Кавказ). З V ст. до н. е. друга група пам'ятників — класична Скіфія (катакомби, західне, східне і південне орієнтування, петельні вудила, дводірчасті псалії, бронзові деталі кінських масок, тригранні базисні і інші різновиди наконечників стріл; у прикладному мистецтві — мотив лося, оленя, вовчого хижака, хижого птаха та ін.) займає степову зону Причорномор'я, що не може не бути віддзеркаленням іншої економічної основи і політичного становища цього суспільства. Причому ці зміни, що особливо важливе, відбуваються у вельми короткі терміни — протягом декількох десятиліть з кін. VI по поч. V ст. Таким чином, можна припускати існування в рамках чотирьох століть двох археологічних культур скіфів Причорномор'я. Уявлення про Велику Скіфію, що йде від античної традиції, опиняється в деяких аспектах неточним. Так, наприклад, скіфський похід Дарія I в кін. VI ст., виходячи з новітнього аналізу (Кукліна, 1985; Полін, 1987; Гардінер, 1987), спрямовувався не проти степового Причорномор'я. Династична історія скіфських царів, відома з Геродота, як би розривається на рубежі VI—V ст. (династії Спаргапіфа і Аріапіфа), що добре узгоджується з археологічними даними про переривчастість розвитку скіфської культури. В той же час деякі характерні категорії виробів європейських скіфів можуть свідчити (не зважаючи на істотні відмінності в ранніх і пізніх пам'ятниках) про певну спадкоємність культур двох Скіфій; у зв'язку з цим опоненти висловленої точки зору називають наконечники, казани. Часткову формальну схожість можна пояснити лише тим, що, ймовірно, повної зміни населення не відбулося (і культура архаїчної Скіфії виявилася якимсь субстратом, що придбав нову якість), а сусіди скіфів зберегли внаслідок тісних виробничих контактів з ними ранні традиції.
Цікаві дослідження з історії великої Скіфії зробили радянські дослідники Феофан Коппола та Станіслав Кубрик. Вони висунули теорію про походження Великоскіфскої держави. Теорія полягала у проведенні паралелізму між скіфами та кочовиками Іранського нагір'я, які сформували свою державу Авлерків.
Становлення класичної Скіфії (V—IV ст.) може бути пов'язане з певним імпульсом зі східної зони євразійських степів (Алексєєв, 1987) і, можливо, Пн. Кавказу, що фіксується поки найліпше на предметах торевтики. У кін. VI ст. в прикордонних кочових районах Перської імперії складається нестабільна ситуація, пов'язана з військовою діяльністю Кира II та Дарія I. Для деяких східних районів як наслідки цих подій відомі зміни зовнішності археологічних культур (Членова, 1987) [67]. Події в Північному Причорномор'ї також могли виявитися наслідком тиску Перської імперії на кочовий світ.
Безцінним джерелом для відтворення етнічної карти України за часів існування скіфів є «Історія» Геродота. Перед розповіддю про головні події скіфо-перської війни автор подає опис театру воєнних дій — Північного Причорномор'я.
Країна скіфів, за Геродотом, являла собою багату на траву і добре зрошувану рівнину, яку перетинали численні річки, найбільшими серед яких були Істр (Дунай), Тірас (Дністер), Гіпаніс (Південний Буг), Борисфен (Дніпро) і Танаїс (Дон). Природа була найщедрішою до Борисфену, що є «найприбутковіша річка: по її берегах простягаються чудові родючі пасовиська для худоби; у ній мешкає у великій кількості найкраща риба; вода має приємний смак для питва і прозора… Посіви уздовж берегів Борисфену чудові, там, де земля не засіяна, розстилається висока трава. У гирлі Борисфену сама собою осідає величезна кількість солі. У річці мешкають великі безкості риби під назвою „антаксей“ і є багато інших дивин» [Геродот, книга IV, с. 53].
Сама Скіфія, за описом Геродота [Геродот, книга IV, с. 101], нагадувала величезний квадрат, південний край якого простягався вздовж Чорного моря від Істру до Меотиди (Азовського моря). Відповідно до цього, північний її кордон мав би проходити приблизно вздовж Прип'яті, через Чернігів, Курськ і далі до Воронежа (Рибаков).
На цьому великому просторі, у межах і Лісостепу, жили численні племена і народи.
Найближчі землі до Ольвії — «торговельної гавані борисфенітів», яка лежала майже посередині південного краю скіфського квадрата, займали калліпіди чи то , за ними були землі алізонів, а ще далі на північ — скіфи-орачі, які «сіють зерно не для власного вжитку, а на продаж». Ще далі мешкають неври. Так розповідав Геродот про народи на захід від Борисфену. За Борисфеном [Геродот, книга IV] спочатку розташована Гілея (тобто Полісся — імовірно, заплавні ліси у гирлі Дніпра), а на північ від неї жили скіфи-землероби. Вище них по течії — велика пустеля, а за нею мешкають андрофаги — особливе, не скіфське, плем'я.
На схід від землеробів живуть скіфи-кочовики, а за річкою Герром (чи то сучасною Кінською, чи то Молочною) кочує найчисленніше скіфське плем'я — , які вважають усіх інших скіфів своїми рабами. На північ від них живуть меланхлени — вже не скіфське плем'я. І за річкою Танаїсом також вже не скіфська земля — тут мешкають савромати, а територію вище них Геродот «віддає» будинам, поряд з якими мешкали також і гелони.
Спроби розмістити усі ці племена на сучасній географічній карті робили чимало дослідників. Одну з них здійснив видатний знавець скіфської історії і культури М. І. Ростовцев. Згідно з його уявленням, Скіфія була могутньою державою, що розкинулася від Дунаю до Волги у широтному напрямку та від узбережжя Чорного моря на півдні до межі Лісостепу і Лісу на півночі. Уся ця територія, за М. І. Ростовцевим, була зайнята , що прийшли з глибин Азії у VII ст. до н. е. Припускаючи наявність у деяких районах, зокрема на території Середнього Подніпров'я, залишків місцевого доскіфського населення, він, проте, вважав, що останнє перебувало у цілковитій залежності від скіфів і входило до складу скіфської держави [54].
Пізніше широкого визнання набули карти Скіфії, складені Б. М. Граковим, М. І. Артамоновим, О. І. Тереножкіним та В. А. Іллінською. Розглядаючи ці історико-географічні реконструкції, ми одразу побачимо, що майже усю степову смугу України дослідники одностайно «віддають» власне скіфським кочовим племенам — скіфам-кочовикам і скіфам царським, а на приольвійських територіях, згідно з Геродотом, розміщують еллінізованих скіфів. Певні труднощі виникають лише у пошуках території скіфів-землеробів, бо на Нижньому Подніпров'ї за часів Геродота й дещо раніше археологія не фіксує численного осілого населення. Виникнення цієї розбіжності між даними письмового джерела та археологічними реаліями фахівець з іранської лінгвістики В. І. Абаєв пояснює хибним тлумаченням слова georgoi, яке Геродот вживає щодо цих скіфів — дослідник запропонував виводити його не з давньогрецької мови, де воно має значення «землероб», а з іранської, і вважати його огреченою скіфською племінною назвою gauvarga — «ті, що розводять худобу», тобто перекладати Геродота не як «скіфи-землероби», а як «скіфи-скотарі».
Проте найдискусійнішим є питання локалізації лісостепових племен. Це наслідок того, що фахівці стали по-різному сприймати сам термін «Скіфія» у його географічному аспекті. Поступово, завдяки накопиченню археологічного матеріалу і виділенню локальних варіантів скіфської культури з'ясовувалось, що висновок про іранську належність населення Скіфії вірний лише стосовно степових районів Північного Причорномор'я, які були заселені власне скіфами. На території ж Лісостепу за скіфської доби мешкали племена, які сприйняли скіфську культуру, проте походили головним чином від місцевого населення попереднього часу — носіїв чорноліської культури на Середньому Подніпров'ї, культури фракійського гальштату — у межиріччі Дністра та Дунаю тощо" [63, 61]. Унаслідок цього виникла дилема — чи вважати, що скіфська держава не була одноетнічною і до неї входили різні за походженням народи й зберегти, таким чином, Геродотове уявлення про північний кордон Скіфії, чи то визнавати тезу про одноетнічність Скіфії, але скоротити її уявні межі до розмірів північнопричорноморського Степу.
Саме другий погляд обрали М. І. Артамонов і Б. М. Граков, на їхніх картах Геродотові племена були «посунуті» до півдня. Проти такої етногеографічної схеми послідовно виступали О. І. Тереножкін, В. А. Іллінська, які вважали, що територія і степової, і лісостепової України входила до складу єдиної Скіфії з різнорідним населенням. У Лісостеповому Правобережжі вони розміщували скіфів-орачів, які походили від місцевих, вірогідніше, протослов'янських, племен, а на східному березі — іраномовне населення. Визначення локальних варіантів скіфської культури тривало і в наступні роки, не припиняється воно й зараз. У зв'язку з цим можна згадати роботи В. А. Іллінської, В. Г. Петренко, Г. Т. Ковпаненко, Г. І. Смирнової, Л. І. Крушельницької. Матеріали цих та інших досліджень були використані у спеціальній монографії, в якій уважно вивчено етногеографію Геродотової Скіфії (Рибаков). Автор проаналізував дані, наведені Геродотом, і порівняв їх зі свідченнями інших авторів — зокрема Птолемея і Страбона. Це дало змогу уточнити місцезнаходження деяких річок і районів, назви яких були наведені Геродотом. Географічні координати, отримані у такий спосіб, були зіставлені із локальними варіантами скіфської культури, що спричинилося до створення ще одного варіанту етногеографічної карти Скіфії. На ній ми бачимо, що степові райони України традиційно «віддані» кочовим, власне скіфським, племенам. На більшій частині Лісостепового Лівобережжя Дніпра розміщені гелони, яких автор вважає іраномовними землеробськими племенами. Територія Лісостепового Правобережжя належала протослов'янському населенню. Таким чином, на погляд вченого, Скіфія була конфедерацією кочових та землеробських, різних за своїм походженням, племен, що населяли степові і лісостепові простори Північного Причорномор'я [Карта Великої Скіфії, Додаток 8]. Безумовно, ці висновки будуть і надалі коригуватись, головним чином завдяки точнішій локалізації окремих племен. Проте запропонована цілісна реконструкція етнічної карти за Геродотом, на нашу думку, відповідає дійсності.
З цього короткого екскурсу в історію дослідження проблеми етногеографії Скіфії стає зрозумілим, чому це питання є одним з найдискусійніших у скіфознавстві. Адже річ не лише у тім, щоб реконструювати описану Геродотом картину (що, безперечно, важливо для історичної науки), але й у тім, що згадані Геродотом племена і народи, генетичні корені яких сягають глибин більш ранніх епох, потім і самі брали участь у формуванні багатьох історичних народів. Тому при вивченні Геродотової етногеографії фахівці спроможні не тільки відтворити тогочасну ситуацію, а й деякою мірою відшукати витоки сучасних етносів [18, 53].
Звертаючись до Геродотової праці, треба мати на увазі, що наведені ним дані являють собою немовби одноманітний зріз великого генеалогічного дерева північнопричорноморських народів, який відбиває певну історичну ситуацію кінця VI—V ст. до н. е. Протягом тривалого періоду, який увійшов до нашої історії під назвою «скіфського», вона, безперечно, змінювалась. Наприклад, у період передньоазіатських походів, коли більшість власне скіфських племен мешкала у Передкавказзі, степові райони України були малонаселені. Змінювалась ця ситуація і пізніше. Так, у IV ст. до н. е. скіфами була захоплена велика територія у сучасній Добруджі, зазнавали змін кордони й між іншими племенами. Проте дані Геродота мають величезну цінність не тільки завдяки їхній повноті, але й тому, що вони відтворюють ситуацію найважливішого часу в житті Північнопричорноморської Скіфії — часу її формування і піднесення.
Уявлення про дві, а не одну Скіфії: архаїчну (VII—VI ст.) і класичну (V—IV ст.), з різними економічними і політичними тенденціями, могло б стати принципово важливим елементом реконструкції процесу етноісторичного розвитку Північного Причорномор'я в скіфську епоху.
Згадки у пізніші часи
Назва Велика Скіфія, однак, і далі вживалася в Європі й у пізніші часи, спочатку стосовно до населення Русі, потім Монгольської імперії, а потім людності Дикого Поля, передусім козаків і татар.
Так, у повісті Минулих літ читаємо: «В лето 6415 (907). Иде Олег на Грекы, Игоря оставив /в/ Киеве, поя же множество варяг, и словенъ, и чюдь, и кривичи, и мерю, и деревляны, и радимичи, и поляны, и северо, и вятичи, и хорваты, и дулебы, и тиверци, яже суть толковины: си вси звахуться от грекъ Великая Скуфь.».
Див. також
Література
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — .
Посилання
- А. Г. Плахонін. Велика Скіфія [ 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 459. — .
- М. Грушевський. Історія України-Руси. Том I. Розділ III. с. 4.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Veli ka Ski fiya abo Veli ka Ski tiya suchasna naukova nazva politichnogo utvorennya sho isnuvalo u Pivnichnomu Prichornomor yi v V VI stolittyah do n e V antichni chasi dane ponyattya bulo rozmite i poznachalo soboyu vsi nevidomi yim zemli suchasnoyi Yevraziyi na shid vid suchasnoyi Ukrayini Maloyi Skifiyi vklyuchno z neyu samoyu tobto suchasnu centralnu i shidnu Yevraziyu na protivagu Yevraziyi zahidnij tobto suchasnij Yevropi Za svidchennyam Gerodota Velika Skifiya prostyagalasya vid Dunayu do Donu ta na taku zh vidstan vid uzberezhzhya Chornogo morya na pivnich Shilnu rol u comu regioni vidigravali kochovi skifi pid provodom carskih skifiv Pivnichnishe meshkali agafirsi skifi orachi budini nevri geloni melanhleni giperboreyi sho mozhut buti zistavleni z riznimi kulturami skifskogo tipu lisostepovoyi Ukrayini ta prileglih rajoniv Zbirannya danini z osilih plemen ciyeyi teritoriyi zisk iz tranzitnoyi torgivli mizh zemlerobami lisostepu ta antichnimi mistami pivnichnogo uzberezhzhya Chornogo morya stanovili ekonomichni pidvalini Velikoyi Skifiyi ta spriyali nakopichennyu v rukah vishoyi aristokratiyi velicheznih bagatstv nayavnim pidtverdzhennyam chogo ye carski skifski kurgani u Nizhnij Naddnipryanshini Soloha Chortomlik Oguz Kozel Chornuha ta inshi Zagibel Velikoyi Skifiyi pov yazana zokrema z pogirshennyam klimatichnih umov i usihannyam stepiv z visnazhennyam gospodarstva lisostepovih rajoniv unaslidok ekonomichnoyi ekspluataciyi kochovikami tosho Ponyattya Velikoyi Skifiyi v istorichnij literaturiPitannya pro yednist Skifiyi zazvichaj rozglyadayetsya lishe v geografichnomu aspekti persh za vse yak spivvidnoshennya pam yatnikiv Stepu i Lisostepu Rozvitok zhe skifskoyi prichornomorskoyi kulturi v chasi tradicijno she z robit M I Rostovceva vidobrazhayetsya yak proces sho protikav bezperervno z VII po IV st do n e hocha i ne cilkom plavno ale ne suprovodzhuvavsya znachnimi ekonomichnimi i socialnimi zminami Sho stosuyetsya tih vidminnostej yaki doslidnikami nagoloshuyutsya to voni poyasnyuyutsya najchastishe posilennyam kontaktiv z susidami grekami i zagalnimi zminami kulturi kochivnikiv Yevraziyi Sama zh osnova skifskoyi yevropejskoyi spilnosti viznayetsya nezminnoyu Prote ves nabir oznak yakimi mozhna opisati prichornomorsku kulturu kochivnikiv z VII po IV st rozpadayetsya na dvi majzhe diskretni grupi zagalom dobre vidomi skifologam sho vidriznyayutsya svoyimi hronologichnimi ramkami VII VI i V IV st do n e Ranni pam yatniki pam yatniki arhayichnoyi Skifiyi pohovalni sporudi perevazhno z derev yanimi konstrukciyami neglibokimi pidbijnimi mogilami zahidne oriyentuvannya v stepu stremovidni vudila tridirchasti petelni psaliyi dvo trilopatevi nakonechniki stril u zvirinomu stili perevazhayut motivi olenya kotyachogo hizhaka golovi hizhogo ptaha tosho nechislenni v stepu ale shiroko poshireni v lisostepi Pridniprov ya Pn Kavkaz Z V st do n e druga grupa pam yatnikiv klasichna Skifiya katakombi zahidne shidne i pivdenne oriyentuvannya petelni vudila dvodirchasti psaliyi bronzovi detali kinskih masok trigranni bazisni i inshi riznovidi nakonechnikiv stril u prikladnomu mistectvi motiv losya olenya vovchogo hizhaka hizhogo ptaha ta in zajmaye stepovu zonu Prichornomor ya sho ne mozhe ne buti viddzerkalennyam inshoyi ekonomichnoyi osnovi i politichnogo stanovisha cogo suspilstva Prichomu ci zmini sho osoblivo vazhlive vidbuvayutsya u velmi korotki termini protyagom dekilkoh desyatilit z kin VI po poch V st Takim chinom mozhna pripuskati isnuvannya v ramkah chotiroh stolit dvoh arheologichnih kultur skifiv Prichornomor ya Uyavlennya pro Veliku Skifiyu sho jde vid antichnoyi tradiciyi opinyayetsya v deyakih aspektah netochnim Tak napriklad skifskij pohid Dariya I v kin VI st vihodyachi z novitnogo analizu Kuklina 1985 Polin 1987 Gardiner 1987 spryamovuvavsya ne proti stepovogo Prichornomor ya Dinastichna istoriya skifskih cariv vidoma z Gerodota yak bi rozrivayetsya na rubezhi VI V st dinastiyi Spargapifa i Ariapifa sho dobre uzgodzhuyetsya z arheologichnimi danimi pro pererivchastist rozvitku skifskoyi kulturi V toj zhe chas deyaki harakterni kategoriyi virobiv yevropejskih skifiv mozhut svidchiti ne zvazhayuchi na istotni vidminnosti v rannih i piznih pam yatnikah pro pevnu spadkoyemnist kultur dvoh Skifij u zv yazku z cim oponenti vislovlenoyi tochki zoru nazivayut nakonechniki kazani Chastkovu formalnu shozhist mozhna poyasniti lishe tim sho jmovirno povnoyi zmini naselennya ne vidbulosya i kultura arhayichnoyi Skifiyi viyavilasya yakims substratom sho pridbav novu yakist a susidi skifiv zberegli vnaslidok tisnih virobnichih kontaktiv z nimi ranni tradiciyi Cikavi doslidzhennya z istoriyi velikoyi Skifiyi zrobili radyanski doslidniki Feofan Koppola ta Stanislav Kubrik Voni visunuli teoriyu pro pohodzhennya Velikoskifskoyi derzhavi Teoriya polyagala u provedenni paralelizmu mizh skifami ta kochovikami Iranskogo nagir ya yaki sformuvali svoyu derzhavu Avlerkiv Stanovlennya klasichnoyi Skifiyi V IV st mozhe buti pov yazane z pevnim impulsom zi shidnoyi zoni yevrazijskih stepiv Aleksyeyev 1987 i mozhlivo Pn Kavkazu sho fiksuyetsya poki najlipshe na predmetah torevtiki U kin VI st v prikordonnih kochovih rajonah Perskoyi imperiyi skladayetsya nestabilna situaciya pov yazana z vijskovoyu diyalnistyu Kira II ta Dariya I Dlya deyakih shidnih rajoniv yak naslidki cih podij vidomi zmini zovnishnosti arheologichnih kultur Chlenova 1987 67 Podiyi v Pivnichnomu Prichornomor yi takozh mogli viyavitisya naslidkom tisku Perskoyi imperiyi na kochovij svit Bezcinnim dzherelom dlya vidtvorennya etnichnoyi karti Ukrayini za chasiv isnuvannya skifiv ye Istoriya Gerodota Pered rozpoviddyu pro golovni podiyi skifo perskoyi vijni avtor podaye opis teatru voyennih dij Pivnichnogo Prichornomor ya Krayina skifiv za Gerodotom yavlyala soboyu bagatu na travu i dobre zroshuvanu rivninu yaku peretinali chislenni richki najbilshimi sered yakih buli Istr Dunaj Tiras Dnister Gipanis Pivdennij Bug Borisfen Dnipro i Tanayis Don Priroda bula najshedrishoyu do Borisfenu sho ye najpributkovisha richka po yiyi beregah prostyagayutsya chudovi rodyuchi pasoviska dlya hudobi u nij meshkaye u velikij kilkosti najkrasha riba voda maye priyemnij smak dlya pitva i prozora Posivi uzdovzh beregiv Borisfenu chudovi tam de zemlya ne zasiyana rozstilayetsya visoka trava U girli Borisfenu sama soboyu osidaye velichezna kilkist soli U richci meshkayut veliki bezkosti ribi pid nazvoyu antaksej i ye bagato inshih divin Gerodot kniga IV s 53 Sama Skifiya za opisom Gerodota Gerodot kniga IV s 101 nagaduvala velicheznij kvadrat pivdennij kraj yakogo prostyagavsya vzdovzh Chornogo morya vid Istru do Meotidi Azovskogo morya Vidpovidno do cogo pivnichnij yiyi kordon mav bi prohoditi priblizno vzdovzh Prip yati cherez Chernigiv Kursk i dali do Voronezha Ribakov Na comu velikomu prostori u mezhah i Lisostepu zhili chislenni plemena i narodi Najblizhchi zemli do Olviyi torgovelnoyi gavani borisfenitiv yaka lezhala majzhe poseredini pivdennogo krayu skifskogo kvadrata zajmali kallipidi chi to za nimi buli zemli alizoniv a she dali na pivnich skifi orachi yaki siyut zerno ne dlya vlasnogo vzhitku a na prodazh She dali meshkayut nevri Tak rozpovidav Gerodot pro narodi na zahid vid Borisfenu Za Borisfenom Gerodot kniga IV spochatku roztashovana Gileya tobto Polissya imovirno zaplavni lisi u girli Dnipra a na pivnich vid neyi zhili skifi zemlerobi Vishe nih po techiyi velika pustelya a za neyu meshkayut androfagi osoblive ne skifske plem ya Na shid vid zemlerobiv zhivut skifi kochoviki a za richkoyu Gerrom chi to suchasnoyu Kinskoyu chi to Molochnoyu kochuye najchislennishe skifske plem ya yaki vvazhayut usih inshih skifiv svoyimi rabami Na pivnich vid nih zhivut melanhleni vzhe ne skifske plem ya I za richkoyu Tanayisom takozh vzhe ne skifska zemlya tut meshkayut savromati a teritoriyu vishe nih Gerodot viddaye budinam poryad z yakimi meshkali takozh i geloni Sprobi rozmistiti usi ci plemena na suchasnij geografichnij karti robili chimalo doslidnikiv Odnu z nih zdijsniv vidatnij znavec skifskoyi istoriyi i kulturi M I Rostovcev Zgidno z jogo uyavlennyam Skifiya bula mogutnoyu derzhavoyu sho rozkinulasya vid Dunayu do Volgi u shirotnomu napryamku ta vid uzberezhzhya Chornogo morya na pivdni do mezhi Lisostepu i Lisu na pivnochi Usya cya teritoriya za M I Rostovcevim bula zajnyata sho prijshli z glibin Aziyi u VII st do n e Pripuskayuchi nayavnist u deyakih rajonah zokrema na teritoriyi Serednogo Podniprov ya zalishkiv miscevogo doskifskogo naselennya vin prote vvazhav sho ostannye perebuvalo u cilkovitij zalezhnosti vid skifiv i vhodilo do skladu skifskoyi derzhavi 54 Piznishe shirokogo viznannya nabuli karti Skifiyi skladeni B M Grakovim M I Artamonovim O I Terenozhkinim ta V A Illinskoyu Rozglyadayuchi ci istoriko geografichni rekonstrukciyi mi odrazu pobachimo sho majzhe usyu stepovu smugu Ukrayini doslidniki odnostajno viddayut vlasne skifskim kochovim plemenam skifam kochovikam i skifam carskim a na priolvijskih teritoriyah zgidno z Gerodotom rozmishuyut ellinizovanih skifiv Pevni trudnoshi vinikayut lishe u poshukah teritoriyi skifiv zemlerobiv bo na Nizhnomu Podniprov yi za chasiv Gerodota j desho ranishe arheologiya ne fiksuye chislennogo osilogo naselennya Viniknennya ciyeyi rozbizhnosti mizh danimi pismovogo dzherela ta arheologichnimi realiyami fahivec z iranskoyi lingvistiki V I Abayev poyasnyuye hibnim tlumachennyam slova georgoi yake Gerodot vzhivaye shodo cih skifiv doslidnik zaproponuvav vivoditi jogo ne z davnogreckoyi movi de vono maye znachennya zemlerob a z iranskoyi i vvazhati jogo ogrechenoyu skifskoyu pleminnoyu nazvoyu gauvarga ti sho rozvodyat hudobu tobto perekladati Gerodota ne yak skifi zemlerobi a yak skifi skotari Prote najdiskusijnishim ye pitannya lokalizaciyi lisostepovih plemen Ce naslidok togo sho fahivci stali po riznomu sprijmati sam termin Skifiya u jogo geografichnomu aspekti Postupovo zavdyaki nakopichennyu arheologichnogo materialu i vidilennyu lokalnih variantiv skifskoyi kulturi z yasovuvalos sho visnovok pro iransku nalezhnist naselennya Skifiyi virnij lishe stosovno stepovih rajoniv Pivnichnogo Prichornomor ya yaki buli zaseleni vlasne skifami Na teritoriyi zh Lisostepu za skifskoyi dobi meshkali plemena yaki sprijnyali skifsku kulturu prote pohodili golovnim chinom vid miscevogo naselennya poperednogo chasu nosiyiv chornoliskoyi kulturi na Serednomu Podniprov yi kulturi frakijskogo galshtatu u mezhirichchi Dnistra ta Dunayu tosho 63 61 Unaslidok cogo vinikla dilema chi vvazhati sho skifska derzhava ne bula odnoetnichnoyu i do neyi vhodili rizni za pohodzhennyam narodi j zberegti takim chinom Gerodotove uyavlennya pro pivnichnij kordon Skifiyi chi to viznavati tezu pro odnoetnichnist Skifiyi ale skorotiti yiyi uyavni mezhi do rozmiriv pivnichnoprichornomorskogo Stepu Same drugij poglyad obrali M I Artamonov i B M Grakov na yihnih kartah Gerodotovi plemena buli posunuti do pivdnya Proti takoyi etnogeografichnoyi shemi poslidovno vistupali O I Terenozhkin V A Illinska yaki vvazhali sho teritoriya i stepovoyi i lisostepovoyi Ukrayini vhodila do skladu yedinoyi Skifiyi z riznoridnim naselennyam U Lisostepovomu Pravoberezhzhi voni rozmishuvali skifiv orachiv yaki pohodili vid miscevih virogidnishe protoslov yanskih plemen a na shidnomu berezi iranomovne naselennya Viznachennya lokalnih variantiv skifskoyi kulturi trivalo i v nastupni roki ne pripinyayetsya vono j zaraz U zv yazku z cim mozhna zgadati roboti V A Illinskoyi V G Petrenko G T Kovpanenko G I Smirnovoyi L I Krushelnickoyi Materiali cih ta inshih doslidzhen buli vikoristani u specialnij monografiyi v yakij uvazhno vivcheno etnogeografiyu Gerodotovoyi Skifiyi Ribakov Avtor proanalizuvav dani navedeni Gerodotom i porivnyav yih zi svidchennyami inshih avtoriv zokrema Ptolemeya i Strabona Ce dalo zmogu utochniti misceznahodzhennya deyakih richok i rajoniv nazvi yakih buli navedeni Gerodotom Geografichni koordinati otrimani u takij sposib buli zistavleni iz lokalnimi variantami skifskoyi kulturi sho sprichinilosya do stvorennya she odnogo variantu etnogeografichnoyi karti Skifiyi Na nij mi bachimo sho stepovi rajoni Ukrayini tradicijno viddani kochovim vlasne skifskim plemenam Na bilshij chastini Lisostepovogo Livoberezhzhya Dnipra rozmisheni geloni yakih avtor vvazhaye iranomovnimi zemlerobskimi plemenami Teritoriya Lisostepovogo Pravoberezhzhya nalezhala protoslov yanskomu naselennyu Takim chinom na poglyad vchenogo Skifiya bula konfederaciyeyu kochovih ta zemlerobskih riznih za svoyim pohodzhennyam plemen sho naselyali stepovi i lisostepovi prostori Pivnichnogo Prichornomor ya Karta Velikoyi Skifiyi Dodatok 8 Bezumovno ci visnovki budut i nadali koriguvatis golovnim chinom zavdyaki tochnishij lokalizaciyi okremih plemen Prote zaproponovana cilisna rekonstrukciya etnichnoyi karti za Gerodotom na nashu dumku vidpovidaye dijsnosti Z cogo korotkogo ekskursu v istoriyu doslidzhennya problemi etnogeografiyi Skifiyi staye zrozumilim chomu ce pitannya ye odnim z najdiskusijnishih u skifoznavstvi Adzhe rich ne lishe u tim shob rekonstruyuvati opisanu Gerodotom kartinu sho bezperechno vazhlivo dlya istorichnoyi nauki ale j u tim sho zgadani Gerodotom plemena i narodi genetichni koreni yakih syagayut glibin bilsh rannih epoh potim i sami brali uchast u formuvanni bagatoh istorichnih narodiv Tomu pri vivchenni Gerodotovoyi etnogeografiyi fahivci spromozhni ne tilki vidtvoriti togochasnu situaciyu a j deyakoyu miroyu vidshukati vitoki suchasnih etnosiv 18 53 Zvertayuchis do Gerodotovoyi praci treba mati na uvazi sho navedeni nim dani yavlyayut soboyu nemovbi odnomanitnij zriz velikogo genealogichnogo dereva pivnichnoprichornomorskih narodiv yakij vidbivaye pevnu istorichnu situaciyu kincya VI V st do n e Protyagom trivalogo periodu yakij uvijshov do nashoyi istoriyi pid nazvoyu skifskogo vona bezperechno zminyuvalas Napriklad u period perednoaziatskih pohodiv koli bilshist vlasne skifskih plemen meshkala u Peredkavkazzi stepovi rajoni Ukrayini buli malonaseleni Zminyuvalas cya situaciya i piznishe Tak u IV st do n e skifami bula zahoplena velika teritoriya u suchasnij Dobrudzhi zaznavali zmin kordoni j mizh inshimi plemenami Prote dani Gerodota mayut velicheznu cinnist ne tilki zavdyaki yihnij povnoti ale j tomu sho voni vidtvoryuyut situaciyu najvazhlivishogo chasu v zhitti Pivnichnoprichornomorskoyi Skifiyi chasu yiyi formuvannya i pidnesennya Uyavlennya pro dvi a ne odnu Skifiyi arhayichnu VII VI st i klasichnu V IV st z riznimi ekonomichnimi i politichnimi tendenciyami moglo b stati principovo vazhlivim elementom rekonstrukciyi procesu etnoistorichnogo rozvitku Pivnichnogo Prichornomor ya v skifsku epohu Zgadki u piznishi chasiNazva Velika Skifiya odnak i dali vzhivalasya v Yevropi j u piznishi chasi spochatku stosovno do naselennya Rusi potim Mongolskoyi imperiyi a potim lyudnosti Dikogo Polya peredusim kozakiv i tatar Tak u povisti Minulih lit chitayemo V leto 6415 907 Ide Oleg na Greky Igorya ostaviv v Kieve poya zhe mnozhestvo varyag i sloven i chyud i krivichi i meryu i derevlyany i radimichi i polyany i severo i vyatichi i horvaty i duleby i tiverci yazhe sut tolkoviny si vsi zvahutsya ot grek Velikaya Skuf Div takozh Skifiya Pizni skifi Skifske mistectvo Skifske ozbroyennya Skifski etnonimiLiteraturaMalij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 PosilannyaA G Plahonin Velika Skifiya 1 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 459 ISBN 966 00 0734 5 M Grushevskij Istoriya Ukrayini Rusi Tom I Rozdil III s 4