Сонячні та місячні літери

В арабській та мальтійській мовах літери можна розділити на дві групи — сонячні (араб. حروف شمسية‎ ḥurūf shamsīyah, мальт. konsonanti xemxin) та місячні (حروف قمرية ḥurūf qamarīyah, мальт. konsonanti qamrin). Цей поділ ґрунтується на тому, чи асимілює певна літера приголосний звук [l] в означеному артиклі al-, чи ні. Назва поділу походить від того, що артикль у слові «сонце» aš-šams асимілюється, а в слові «місяць» al-qamar — ні.

Сонячні літери (червоні) та місячні літери (чорні)

Перед сонячними літерами артикль al не вимовляють як «аль», а «л» асимілюється з першим приголосним наступного слова. Наприклад, замість al-Nīl кажуть an-Nīl. Натомість перед місячними літерами артикль звучить як «аль», тобто «л» не асимілюється.

Кількість сонячних і місячних літер рівна. 14 сонячних це: ﻥ ﻝ ﻅ ﻁ ﺽ ﺹ ﺵ ﺱ ﺯ ﺭ ﺫ ﺩ ﺙ ﺕ; (транслітеровано зліва направо t, ṯ, d, ḏ, r, z, 's, š, ṣ, ḍ, ṭ, ẓ, l, n) і 14 місячних літер це: ه ﻱ ﻭ ﻡ ﻙ ﻕ ﻑ ﻍ ﻉ ﺥ ﺡ ﺝ ﺏ ء; (транслітеровано зліва направо ʾ, b, ǧ, ḥ, ḫ, ʿ, ġ, f, q, k, m, w, y, h).

Поділ на сонячні та місячні літери походить від , якій була притаманна автоматична асиміляція передньоязикового приголосного артикля до будь-якого передньоязикового приголосного на початку наступного слова. Тому сонячними приголосними є всі передньоязикові приголосні сучасної арабської мови, крім літери ج ǧ, яка тепер зазвичай звучить як [ɡ], [ʒ] чи [dʒ], але в класичній арабській мові була палатальним чи велярним приголосним /ɟ ~ ɡʲ/. Внаслідок цього в класичний період ця літера не спричиняла автоматичної асиміляції наступного приголосного і тепер її відносять до місячних приголосних.

Слід відзначити, що в арабській мові правило стосується лише вимови. На написання артикля ال воно не впливає. Натомість у мальтійській ці зміни відображаються й на письмі: dak ir-raġel ra r-raġel.

Посилання

• Moon and Sun Arabic Letters(англ.)
• Чтение определенного артикля Аль. Солнечные и лунные буквы.(рос.)