У небесній механіці стандартний гравітаційний параметр μ астрономічного об'єкта є добутком гравітаційної сталої G і маси M небесного тіла.
Небесне тіло | μ (м3 с−2) |
---|---|
Сонце | 1.32712440018(9)×1020 |
Меркурій | 2.2032(9)×1013 |
Венера | 3.24859(9)×1014 |
Земля | 3.986004418(9)×1014 |
Місяць | 4.9048695(9)×1012 |
Марс | 4.282837(2)×1013 |
Церера | 6.26325×1010 |
Юпітер | 1.26686534(9)×1017 |
Сатурн | 3.7931187(9)×1016 |
Уран | 5.793939(9)×1015 |
Нептун | 6.836529(9)×1015 |
Плутон | 8.71(9)×1011 |
Ерида | 1.108(9)×1012 |
Для декількох об'єктів Сонячної системи, значення μ відомо з більшою точністю ніж значення G або M.Оскільки здебільшого μ може вимірюватися із безпосередньо астрономічних спостережень, як це робилося в давнину. Розділення цієї величини на G і M повинно виконуватися вимірюванням сили тяжіння у лабораторних умовах, як це вперше було проведено у експерименті Кавендіша. У системі одиниць SI стандартний гравітаційний параметр вимірюється м3 с−2. Однак, у науковій літературі і навігації космічних кораблів частіше використовують км3 с−2.
Примітки
- Astrodynamic Constants. NASA/JPL. 27 February 2009. Процитовано 27 July 2009.
- Anderson, John D.; Colombo, Giuseppe; Esposito, Pasquale B.; Lau, Eunice L.; Trager, Gayle B. (September 1987). The mass, gravity field, and ephemeris of Mercury. Icarus. 71 (3): 337—349. Bibcode:1987Icar...71..337A. doi:10.1016/0019-1035(87)90033-9.
- . Western Australian Geodesy Group. Архів оригіналу за 10 квітня 2013. Процитовано 19 березня 2018.
- Asteroid Ceres P_constants (PcK) SPICE kernel file. Процитовано 5 листопада 2015.
- E.V. Pitjeva (2005). (PDF). . 39 (3): 176. Bibcode:2005SoSyR..39..176P. doi:10.1007/s11208-005-0033-2. Архів оригіналу (PDF) за 7 вересня 2012. Процитовано 19 березня 2018.
- D. T. Britt; D. Yeomans; K. Housen; G. Consolmagno (2002). Asteroid density, porosity, and structure (PDF). У W. Bottke; A. Cellino; P. Paolicchi; R.P. Binzel (ред.). Asteroids III. . с. 488.
- R.A. Jacobson; J.K. Campbell; A.H. Taylor; S.P. Synnott (1992). The masses of Uranus and its major satellites from Voyager tracking data and Earth-based Uranian satellite data. Astronomical Journal. 103 (6): 2068—2078. Bibcode:1992AJ....103.2068J. doi:10.1086/116211.
- M.W. Buie; W.M. Grundy; E.F. Young; L.A. Young та ін. (2006). Orbits and photometry of Pluto's satellites: Charon, S/2005 P1, and S/2005 P2. Astronomical Journal. 132: 290. arXiv:astro-ph/0512491. Bibcode:2006AJ....132..290B. doi:10.1086/504422.
- M.E. Brown; E.L. Schaller (2007). The Mass of Dwarf Planet Eris. Science. 316 (5831): 1586. Bibcode:2007Sci...316.1585B. doi:10.1126/science.1139415. PMID 17569855.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U nebesnij mehanici standartnij gravitacijnij parametr m astronomichnogo ob yekta ye dobutkom gravitacijnoyi staloyi G i masi M nebesnogo tila Nebesne tilo m m3 s 2 Sonce 1 327124 400 18 9 1020 Merkurij 2 2032 9 1013 Venera 3 24859 9 1014 Zemlya 3 986004 418 9 1014 Misyac 4 9048695 9 1012 Mars 4 282837 2 1013 Cerera 6 26325 1010 Yupiter 1 266865 34 9 1017 Saturn 3 7931187 9 1016 Uran 5 793939 9 1015 Neptun 6 836529 9 1015 Pluton 8 71 9 1011 Erida 1 108 9 1012 m G M displaystyle mu GM Dlya dekilkoh ob yektiv Sonyachnoyi sistemi znachennya m vidomo z bilshoyu tochnistyu nizh znachennya G abo M Oskilki zdebilshogo m mozhe vimiryuvatisya iz bezposeredno astronomichnih sposterezhen yak ce robilosya v davninu Rozdilennya ciyeyi velichini na G i M povinno vikonuvatisya vimiryuvannyam sili tyazhinnya u laboratornih umovah yak ce vpershe bulo provedeno u eksperimenti Kavendisha U sistemi odinic SI standartnij gravitacijnij parametr vimiryuyetsya m3 s 2 Odnak u naukovij literaturi i navigaciyi kosmichnih korabliv chastishe vikoristovuyut km3 s 2 PrimitkiAstrodynamic Constants NASA JPL 27 February 2009 Procitovano 27 July 2009 Anderson John D Colombo Giuseppe Esposito Pasquale B Lau Eunice L Trager Gayle B September 1987 The mass gravity field and ephemeris of Mercury Icarus 71 3 337 349 Bibcode 1987Icar 71 337A doi 10 1016 0019 1035 87 90033 9 Western Australian Geodesy Group Arhiv originalu za 10 kvitnya 2013 Procitovano 19 bereznya 2018 Asteroid Ceres P constants PcK SPICE kernel file Procitovano 5 listopada 2015 E V Pitjeva 2005 PDF 39 3 176 Bibcode 2005SoSyR 39 176P doi 10 1007 s11208 005 0033 2 Arhiv originalu PDF za 7 veresnya 2012 Procitovano 19 bereznya 2018 D T Britt D Yeomans K Housen G Consolmagno 2002 Asteroid density porosity and structure PDF U W Bottke A Cellino P Paolicchi R P Binzel red Asteroids III s 488 R A Jacobson J K Campbell A H Taylor S P Synnott 1992 The masses of Uranus and its major satellites from Voyager tracking data and Earth based Uranian satellite data Astronomical Journal 103 6 2068 2078 Bibcode 1992AJ 103 2068J doi 10 1086 116211 M W Buie W M Grundy E F Young L A Young ta in 2006 Orbits and photometry of Pluto s satellites Charon S 2005 P1 and S 2005 P2 Astronomical Journal 132 290 arXiv astro ph 0512491 Bibcode 2006AJ 132 290B doi 10 1086 504422 M E Brown E L Schaller 2007 The Mass of Dwarf Planet Eris Science 316 5831 1586 Bibcode 2007Sci 316 1585B doi 10 1126 science 1139415 PMID 17569855