У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Дмитровичі Дми тровичі село в Україні у Яворівському районі Львівсь

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дмитровичі.

Дми́тровичі — село в Україні, у Яворівському районі Львівської області. Населення становить 535 осіб. Орган місцевого самоврядування — Судововишнянська міська рада. Розташоване за 2 км від села Кульматичі.

село Дмитровичі
Нова церква Святого Миколая Нова церква Святого Миколая
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Яворівський район
Громада	Судововишнянська міська громада
Основні дані
Засноване	1461
Населення	535
Площа	1,285 км²
Густота населення	416,02 осіб/км²
Поштовий індекс	81383
Телефонний код	+380 3234
Географічні дані
Географічні координати	49°45′38″ пн. ш. 23°21′36″ сх. д. / 49.76056° пн. ш. 23.36000° сх. д. / 49.76056; 23.36000Координати: 49°45′38″ пн. ш. 23°21′36″ сх. д. / 49.76056° пн. ш. 23.36000° сх. д. / 49.76056; 23.36000
Середня висота над рівнем моря	225 м


Місцева влада
Адреса ради	81383, Львівська обл., Мостиський р-н, с. Дмитровичі
Карта
Дмитровичі
Дмитровичі
Мапа

Дмитровичі у Вікісховищі

Історія

Перша згадка про Дмитровичі належить до XIV століття, як власність руських бояр Дечка та Івана. У 1385 році село визначається як таке, що втратило власників і тому може бути надане новим. В історичній науці існує думка, що із селом пов'язане походження управителя Русі Дмитра Дедька, оскільки, як відомо, він був воєводою Перемишля укріплення якого утримувались, крім Аксманичів, Плешовичів та Поповичів також і Дмитровичами. Ймовірно, саме ним у цей час було збудоване, або укріплено поселення. Однак, така версія не знайшла загальної підтримки у інших вчених. Відсутність спадкоємців у перших відомих власників поселення Дечка та Івана може бути пов'язана із різаниною руських бояр, що мала місце у районі Перемишля в цей час. У 1385 році угорська королева Марія передала поселення деякому Іоанну з Палугії (Ioanni de Palugya) та його братам всі ці під-Перемишльські місцевості для продовження тут господарської діяльності, ймовірно, для справного виконання тих функцій із підтримання укріплень міста, які вони виконувати і раніше.

Церква Святого Миколая

Відомо, що у 1510 році вже існувала парафіяльна церква. Теперішню збудували у 1655 році. Була важена у травні 1705 року і в 1873 році. Реставрована в кінці XVIII ст. та в 1974 році. З 1960 по 1989 рік стояла зачиненою. Зовні ремонтована у 2007-2008 рр. В церкві зберігся іконостас з 1674 року пензля маляра Федора з Вишні та стінопис 1698 року.

Розміри церкви 14,9 м. х 6,3 м. Цікаво, що церква дійшла до нашого часу без жодної прибудови.

На північ від церкви збереглася дерев’яна триярусна дзвіниця, довжина і ширина якої 4,5 м. х 4,5 м. Територія оточена глухим дерев’яним парканом.

Також в селі у 1993 році збудована нова мурована церква Святого Миколая.

Головний фасад
Кутовий вигляд
Дзвіниця
Інформаційна таблиця

Відомі люди

Народились

Пантелеймон Шпилька (1883—1950) — греко-католицький священик, активний учасник українського національного руху на Лемківщині, ініціатор проголошення Команецької республіки (1918)
Богдан (Шпилька) (1892—1965) — єпископ Константинопольської православної церкви, митрополит Евкарпійський, вікарій Американської архієпископії.
Тадей Дмитрасевич (1906—1976) — український громадський діяч, публіцист, історик, краєзнавець, засновник історико-краєзнавчий музей Судової Вишні.
Йосип Губаль (1893—1983) — вояк-артилерист легіону Українських Січових Стрільців, громадський діяч, в'язень радянських таборів.
Степан Козак - четар військової формації Січових стрільців під командуванням Євгена Коновальця, у складі цього формування брав участь у війнах за незалежність УНР, після розформування Січових стрільців, станом на серпень 1920 р. перебував в одній з робітничих сотень у Кошицях, а в другій половині серпня 1920 р. повернувся додому.

Примітки

. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 11 лютого 2016.
Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus ac civilis (1834) Studio et opera G. Fejer. –Budae. – T. 10, V. 1. – S. 225–226
Куник А. (1907) Объяснительное введение к грамотам и летописным сказаниям, касающимся истории Червонной Руси в XIV в., с приложением подлинных текстов. СПб. -С. 132-133
Волощук М. (2012) Проблема васальної залежності Дмитра Детька від угорського короля Людовика І, Княжа доба: історія і культура, відп. ред. Володимир Александрович; Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича. — Львів: — Вип. 6. — 354 с. — С. 269—279.
Филевич И. (1890) Борьба Польши и Литвы-Руси за галицко-владимирское наследие, Санкт-Петербург: Тип. В. С. Балашева, - С.212-213
Грушевський М. (1907) Історія України-Руси. Том IV. Примітки. Стор. 1., 1. Джерела й лїтература сформовання в. кн. Литовського. 3. Дмитро Дедько (до c. 20), Львів: НТШ
Codex diplomaticus Hungariae... – Budae, 1834. – T. 10, V. 1. – S. 225–226, 261–262, 321–322
Церква Дмитровичі Мостиський район. decerkva.org.ua. Процитовано 8 серпня 2023.
(PDF). https://io.ua/29118879p; http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/820/file.pdf - С. 165, 238. Архів https://io.ua/29118879p оригіналу за 7 січня 2014.
Хома, Іван (2019). ДІЯЛЬНІСТЬ Є. КОНОВАЛЬЦЯ НАВКОЛО ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ У СЕРПНІ – ЖОВТНІ 1920 р. Історико-культурні студії. № 6. 2019 (українська) . Львів: Львівська політехніка. с. 81. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()

Див. також

Шеврет

Джерела

Dmytrowice (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 44. (пол.) — S. 44. (пол.)
Дмитровичі, Мостиський район, Львівська область // Історія міст і сіл Української РСР

Посилання

Бернар навчить Віктора Ющенка, як кіз розводити… [ 31 серпня 2011 у Wayback Machine.]
СВ. МИКОЛИ 1655^{[недоступне посилання з квітня 2019]}. «Дерев'яні церкви Львівщини»
Погода в селі Дмитровичі [ 12 серпня 2020 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 11 лютого 2016.

[2] Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus ac civilis (1834) Studio et opera G. Fejer. –Budae. – T. 10, V. 1. – S. 225–226

[3] Куник А. (1907) Объяснительное введение к грамотам и летописным сказаниям, касающимся истории Червонной Руси в XIV в., с приложением подлинных текстов. СПб. -С. 132-133

[4] Волощук М. (2012) Проблема васальної залежності Дмитра Детька від угорського короля Людовика І, Княжа доба: історія і культура, відп. ред. Володимир Александрович; Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича. — Львів: — Вип. 6. — 354 с. — С. 269—279.

[5] Филевич И. (1890) Борьба Польши и Литвы-Руси за галицко-владимирское наследие, Санкт-Петербург: Тип. В. С. Балашева, - С.212-213

[6] Грушевський М. (1907) Історія України-Руси. Том IV. Примітки. Стор. 1., 1. Джерела й лїтература сформовання в. кн. Литовського. 3. Дмитро Дедько (до c. 20), Львів: НТШ

[7] Codex diplomaticus Hungariae... – Budae, 1834. – T. 10, V. 1. – S. 225–226, 261–262, 321–322

[8] Церква Дмитровичі Мостиський район. decerkva.org.ua. Процитовано 8 серпня 2023.

[9] (PDF). https://io.ua/29118879p; http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/820/file.pdf - С. 165, 238. Архів https://io.ua/29118879p оригіналу за 7 січня 2014.

[10] Хома, Іван (2019). ДІЯЛЬНІСТЬ Є. КОНОВАЛЬЦЯ НАВКОЛО ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ У СЕРПНІ – ЖОВТНІ 1920 р. Історико-культурні студії. № 6. 2019 (українська) . Львів: Львівська політехніка. с. 81. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()