Північне Приладожжя, або Ладозька Карелія (фін. Laatokan Karjala Лаатокан Карьяла) — природно-історичний регіон, в даний час обмежений з півдня берегом Ладозького озера, адміністративним кордоном Ленінградської області та Республіки Карелії на заході, російсько-фінляндським кордоном на півночі, і умовною лінією старого радянсько-фінського кордону сході.
Регіон має своєрідні, які від суміжних територій ландшафти (зокрема — повністю включає т.д. н. шхерний район Ладозького озера) та унікальну історичну долю. На відміну від свого південно-західного сусіда — Карельського перешийка, Північне Приладожжя в основному досі зберігає найдавнішу карельську топоніміку, хоч і фінізацію і слов'янізацію.
Історія
Північне Приладдя стає відомим як єдиний регіон з Карельським перешийком як старовинна територія розселення літописного племені корела. Саме звідси зі своєї корінної території древні карели розселялися в північному напрямку до Лапландії та сучасної Карелії. Тут же розташовується найдавніший комплекс оборонних споруд стародавніх карел раннього Середньовіччя, найвідоміші споруди якого розташовані в районі сучасних населених пунктів Куркієкі (гора Ліннамякі) та Сортавала (городище Паасо).
Після поділу території Корельської землі між Шведським королівством і Великим Новгородом за Ореховецьким договором 1323 Північне Приладдя відходить до Новгорода.
На території регіону розташовуються цвинтарі Корельської землі (з кінця XV століття — Корельського повіту) Водської пятини: Кирьязький, Сердобольський, Іломанський, Солом'янський. Через близьке сусідство зі шведськими землями населення цвинтарів часто піддається грабежам та розбою.
З XVII століття Північне Приладдя відходить у володіння Шведського королівства і на сто років стає частиною Кексгольмського льону. За цей час православне карельське населення майже повністю залишає регіон, а на його місце приходять фіни-лютерани з центральних областей герцогства Фінляндського Шведського королівства. Регіон втрачає свою етнічну та релігійну самобутність.
Після закінчення Північної війни Приладожжя поряд з іншими шведськими володіннями знову відходить до Росії, де стає частиною Виборзької губернії спочатку безпосередньо у складі Російської імперії, а з 1811) у складі Великого князівства Фінляндського Російської імперії. У 1917 році Фінляндія отримує незалежність, і Північне Приладдя стає для Радянської Росії закордонною територією. Ці зміни не вплинули на етнічний та релігійний склад населення регіону.
У ході Зимової війни фінське населення Північного Приладожжя, що відійшло до СРСР, було евакуйовано Фінляндії.
З 1940 року Північне Приладдя адміністративно належить до Карело-Фінської РСР.
У 1942 році, після зайняття цих територій фінськими військами в ході Радянсько-фінської війни 1941—1944 р.р. («війни-продовження»), фінське населення тимчасово повертається, а 1944 року, після звільнення території радянськими військами, повертається до Фінляндії. З цього часу населення регіону становлять переселенці із районів РРФСР та інших союзних республік.
З 1956 року Північне Приладдя адміністративно належить до Карельської АРСР.
Географія
Розташування Північного Приладдя на південно-західному краю Балтійського щита визначає наявність у ландшафті скельних виходів різних порід (в основному гранітів), так званих баранячих лобів. Пересіченість місцевості, однак, не дуже велика, найвища точка регіону — гора на Півночі від Сортавали висотою всього 187 метрів. Ліс характерний для пояса південної тайги, переважно представлені хвойні породи: сосна, ялина. Південь регіону представляє протяжний берег одного з найбільших прісноводних озер світу, порізаний затоками та островами, це так звані Ладозькі шхери, унікальні своїми ландшафтами, рослинним та тваринним світом. Наявність невеликих, але різких перепадів висот утворює біля Приладожья велика кількість водоспадів на річках і струмках. Одні з найвідоміших водоспадів — Рускеальські на річці Тохмайокі, де знімався фільм "А зорі тут тихі".
Сучасність
Зараз Північне Приладожжя знаходиться у складі Республіки Карелія, Російська Федерація, і поділено на чотири райони: Лахденпохський, Сортавальський, Суоярвський та Піткярантський. Завдяки насиченому історичному минулому та унікальній природі воно має великий туристичний потенціал. У місті Сортавала працює Музей Північного Приладожжя, а з 2008 року щокварталу випускається міський альманах «Сердобіль», в якому публікуються статті на краєзнавчу тематику.
Примітки
- «Водопады Северного Приладожья»//«Диагональный мир». оригіналу за 11 серпня 2007. Процитовано 12 серпня 2007.
- Музей Северного Приладожья на сайте «Музеи России». оригіналу за 31 жовтня 2011. Процитовано 12 серпня 2007.
- «Сердоболь»: о людях и истории Приладожья. оригіналу за 12 лютого 2017. Процитовано 7 листопада 2009.
Посилання
- Краєзнавчий центр у Куркієки
- Регіональний музей Північного Приладдя
- Газета «Вісник „Ладозький Край“»
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pivnichne Priladozhzhya abo Ladozka Kareliya fin Laatokan Karjala Laatokan Karyala prirodno istorichnij region v danij chas obmezhenij z pivdnya beregom Ladozkogo ozera administrativnim kordonom Leningradskoyi oblasti ta Respubliki Kareliyi na zahodi rosijsko finlyandskim kordonom na pivnochi i umovnoyu liniyeyu starogo radyansko finskogo kordonu shodi Shherni landshafti Pivnichnogo Priladdya ostriv Riyekkalansaari Region maye svoyeridni yaki vid sumizhnih teritorij landshafti zokrema povnistyu vklyuchaye t d n shhernij rajon Ladozkogo ozera ta unikalnu istorichnu dolyu Na vidminu vid svogo pivdenno zahidnogo susida Karelskogo pereshijka Pivnichne Priladozhzhya v osnovnomu dosi zberigaye najdavnishu karelsku toponimiku hoch i finizaciyu i slov yanizaciyu IstoriyaPivnichne Priladdya staye vidomim yak yedinij region z Karelskim pereshijkom yak starovinna teritoriya rozselennya litopisnogo plemeni korela Same zvidsi zi svoyeyi korinnoyi teritoriyi drevni kareli rozselyalisya v pivnichnomu napryamku do Laplandiyi ta suchasnoyi Kareliyi Tut zhe roztashovuyetsya najdavnishij kompleks oboronnih sporud starodavnih karel rannogo Serednovichchya najvidomishi sporudi yakogo roztashovani v rajoni suchasnih naselenih punktiv Kurkiyeki gora Linnamyaki ta Sortavala gorodishe Paaso Korelska zemlya u XIV XV st Pislya podilu teritoriyi Korelskoyi zemli mizh Shvedskim korolivstvom i Velikim Novgorodom za Orehoveckim dogovorom 1323 Pivnichne Priladdya vidhodit do Novgoroda Na teritoriyi regionu roztashovuyutsya cvintari Korelskoyi zemli z kincya XV stolittya Korelskogo povitu Vodskoyi pyatini Kiryazkij Serdobolskij Ilomanskij Solom yanskij Cherez blizke susidstvo zi shvedskimi zemlyami naselennya cvintariv chasto piddayetsya grabezham ta rozboyu Z XVII stolittya Pivnichne Priladdya vidhodit u volodinnya Shvedskogo korolivstva i na sto rokiv staye chastinoyu Keksgolmskogo lonu Za cej chas pravoslavne karelske naselennya majzhe povnistyu zalishaye region a na jogo misce prihodyat fini lyuterani z centralnih oblastej gercogstva Finlyandskogo Shvedskogo korolivstva Region vtrachaye svoyu etnichnu ta religijnu samobutnist Pislya zakinchennya Pivnichnoyi vijni Priladozhzhya poryad z inshimi shvedskimi volodinnyami znovu vidhodit do Rosiyi de staye chastinoyu Viborzkoyi guberniyi spochatku bezposeredno u skladi Rosijskoyi imperiyi a z 1811 u skladi Velikogo knyazivstva Finlyandskogo Rosijskoyi imperiyi U 1917 roci Finlyandiya otrimuye nezalezhnist i Pivnichne Priladdya staye dlya Radyanskoyi Rosiyi zakordonnoyu teritoriyeyu Ci zmini ne vplinuli na etnichnij ta religijnij sklad naselennya regionu U hodi Zimovoyi vijni finske naselennya Pivnichnogo Priladozhzhya sho vidijshlo do SRSR bulo evakujovano Finlyandiyi Z 1940 roku Pivnichne Priladdya administrativno nalezhit do Karelo Finskoyi RSR U 1942 roci pislya zajnyattya cih teritorij finskimi vijskami v hodi Radyansko finskoyi vijni 1941 1944 r r vijni prodovzhennya finske naselennya timchasovo povertayetsya a 1944 roku pislya zvilnennya teritoriyi radyanskimi vijskami povertayetsya do Finlyandiyi Z cogo chasu naselennya regionu stanovlyat pereselenci iz rajoniv RRFSR ta inshih soyuznih respublik Z 1956 roku Pivnichne Priladdya administrativno nalezhit do Karelskoyi ARSR GeografiyaRoztashuvannya Pivnichnogo Priladdya na pivdenno zahidnomu krayu Baltijskogo shita viznachaye nayavnist u landshafti skelnih vihodiv riznih porid v osnovnomu granitiv tak zvanih baranyachih lobiv Peresichenist miscevosti odnak ne duzhe velika najvisha tochka regionu gora na Pivnochi vid Sortavali visotoyu vsogo 187 metriv Lis harakternij dlya poyasa pivdennoyi tajgi perevazhno predstavleni hvojni porodi sosna yalina Pivden regionu predstavlyaye protyazhnij bereg odnogo z najbilshih prisnovodnih ozer svitu porizanij zatokami ta ostrovami ce tak zvani Ladozki shheri unikalni svoyimi landshaftami roslinnim ta tvarinnim svitom Nayavnist nevelikih ale rizkih perepadiv visot utvoryuye bilya Priladozhya velika kilkist vodospadiv na richkah i strumkah Odni z najvidomishih vodospadiv Ruskealski na richci Tohmajoki de znimavsya film A zori tut tihi SuchasnistZaraz Pivnichne Priladozhzhya znahoditsya u skladi Respubliki Kareliya Rosijska Federaciya i podileno na chotiri rajoni Lahdenpohskij Sortavalskij Suoyarvskij ta Pitkyarantskij Zavdyaki nasichenomu istorichnomu minulomu ta unikalnij prirodi vono maye velikij turistichnij potencial U misti Sortavala pracyuye Muzej Pivnichnogo Priladozhzhya a z 2008 roku shokvartalu vipuskayetsya miskij almanah Serdobil v yakomu publikuyutsya statti na krayeznavchu tematiku Primitki Vodopady Severnogo Priladozhya Diagonalnyj mir originalu za 11 serpnya 2007 Procitovano 12 serpnya 2007 Muzej Severnogo Priladozhya na sajte Muzei Rossii originalu za 31 zhovtnya 2011 Procitovano 12 serpnya 2007 Serdobol o lyudyah i istorii Priladozhya originalu za 12 lyutogo 2017 Procitovano 7 listopada 2009 PosilannyaKrayeznavchij centr u Kurkiyeki Regionalnij muzej Pivnichnogo Priladdya Gazeta Visnik Ladozkij Kraj