Захоплення американських заручників у Тегерані — інцидент, відомий також як Захоплення американських заручників в Ірані, Дипломатична ірано-американська криза, коли 4 листопада 1979 року більше 60 американських дипломатів і працівників посольства США в Тегерані були захоплені групою іранських студентів із організації і більшість з них утримувалась як заручники протягом 444 днів.. Ця подія стала початком тривалої кризи американо-іранських стосунків і отримала діаметрально-протилежні оцінки: у США вона розглядалась як порушення міжнародного права і акт «тероризму та анархії», а в Ірані — як протест проти втручання США у його внутрішні справи, включаючи спроби протидіяти перемозі Ісламської революції, в результаті якої була повалена влада давнього союзника США на Близькому Сході шаха Мохаммеда Реза Пахлаві.
Загострення американо-іранських стосунків | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Ісламська революція в Ірані | |||||||
Іранські студенти захоплюють Посольство США в Тегерані, 4 листопада 1979 | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
|
| ||||||
Командувачі | |||||||
Аятолла Рухолла Мусаві Хомейні | президент Джиммі Картер | ||||||
Втрати | |||||||
1 іранський цивільний | 8 американських військових, убитих під час операції «Орлиний кіготь» |
Після усунення від влади Мохаммеда Реза Пахлаві, він отримав політичний притулок в Єгипті, звідки у 1979 році відбув на лікування до США. Влада Ірану вимагала його повернення на батьківщину для судового переслідування за злочини, скоєні таємною поліцією САВАК проти громадян країни за часів авторитарного правління шаха, і захоплення заручників, яке відбулось без відома влади Ірану, було, однак, нею підтримане і використане для тиску на США. Стосунки між державами вкрай загострились після невдалої спроби США провести 24 квітня 1980 року воєнну операцію зі звільнення заручників, відому як Операція «Орлиний кіготь».
Мохаммед Реза Пахлаві помер від раку 27 липня 1980 року після повернення із США до Єгипту, а у вересні того ж року Ірак розпочав війну з Іраном за контроль над провінцією Хузестан, що змусило іранський уряд шукати дипломатичного вирішення ірано-американської кризи для зняття торгових санкцій, накладених на Іран, і розмороження його банківських активів у США. За посередництва Алжиру вдалось знайти порозуміння і 20 січня 1981 року, через кілька хвилин після відставки президента Джиммі Картера, всі заручники були звільнені.
Передісторія
Ісламська революція в Ірані
Мохаммед Реза Пахлаві прийшов до влади у 1941 році за підтримки Великої Британії та СРСР. В серпні 1953 року через непорозуміння з прем'єр-міністром Мохаммедом Мосаддиком був змушений залишити країну і повернувся після проведення спецслужбами Великої Британії і США , в результаті якої Мосаддик був усунутий і заарештований. США доклали чимало фінансових зусиль для зміцнення положення шаха, модернізації Ірану, чому сприяло зростання прибутків від експорту нафти у 1960-70-х роках. Авторитарне правління шаха підтримувалось спецслужбою САВАК, створеною за підтримки ЦРУ, яка жортсоко переслідувало опозицію, зокрема ісламське духовенство, лідер якого священик з міста Кума Рухолла Хомейні у 1964 році був висланий з країни.
У 1978 році у більшості великих міст Ірану почалися масові антишахські заворушення радикально настроєного студентства і представників нижчих та середніх класів, які в грудні були підтримані армією. 16 січня 1979 року Реза Пехлаві був змушений виїхати з Ірану. 1 лютого 1979 року аятола Хомейні повернувся до Ірану і через два дні оголосив про створення , яка взяла курс на перетворення країни в ісламську державу.
Адміністрація президента Картера
Після перемоги революції адміністрація президента Картера намагалась налагодити стосунки із новим урядом Ірану, проте через сильні антиамериканські настрої посольство США було кілька разів атаковане демонстрантами, яким 14 лютого 1979 року вдалось захопити його. Завдяки зусиллям іранської влади воно було звільнене, проте кількість персоналу довелось зменшити із майже тисячі чоловік до 66. 22 жовтня США дозволили колишньому іранському шаху, хворому на лімфому, пройти обстеження в нью-йоркській лікарні, що викликало невдоволення керівництва Ірану, яке побачило в цьому втручання у справи Ірану, і підштовхнуло радикально налаштованих студентів на нове захоплення посольства США з метою усунення від влади голови тимчасового уряду Мехді Базаргана, який, як вони вважали, підтримує США, і обміну захоплених заручників на шаха, який мав постати перед судом.
Як стало відомо значно пізніше, ЦРУ в той час не планувало жодних дій, направлених на повалення нової влади, і обмежувалось збором інформації для захисту посольства.
Хроніка подій
Перша спроба
14 лютого 1979 року озброєні люди увірвались на територію посольства США в Тегерані і захопили у заручники морського піхотинця Кеннета Крауса (Kenneth Kraus). Посол Вільям Салліван (William H. Sullivan) звернувся по допомогу до міністра іноземних справ Ірану Ібрагіма Язді (Ebrahim Yazdi) і посольство силами поліції було звільнене за три години. Краус був вивезений у невідомому напрямку, підданий тортурам і звільнений лише через шість днів
Друга спроба
Наступна спроба захоплення посольства була організована у вересні 1979 року 24-річним студентом тегеранського Технологічного університету ім. Шаріфа (Ebrahim Asgharzadeh), якого підтримало керівництво Ісламської організації університетів, що об'єднувала студентів більшості вузів іранської столиці, які для підготовки захоплення посольства створили організацію «Мусульманські студенти — послідовники шляху Імама ()».
Як стало відомо пізніше зі слів Азгарзадеха, на першій зустрічі було п'ятеро студентів, двоє з яких пропонували захопити посольство СРСР, а метою акції було зайняти посольство на кілька днів, щоб привернути світову увагу до вимог Ірану.. Для виконання задуманого вони заручились підтримкою поліцейських, відповідальних за охорону посольства, та членів Корпусу вартових Ісламської революції і організували групу із близько 500 студентів, які дізнались про план захоплення лише за кілька годин до його початку.
Захоплення
4 листопада 1979 року близько 6:30 ранку одна із дівчат-студенток підійшла до воріт посольства і схованими під одягом ножицями перерізала ланцюг на воротах, через які невелика група студентів зайшла на територію. Після цього до посольства стали під'їжджати автобуси з людьми, які влаштували перед ворітьми імпровізований мітинг, що не дозволило охороні застосувати радикальні заходи зі звільнення території.
За словами міністра закордонних справ Ібрагіма Язді, коли він повідомив Хомейні про захоплення посольства студентами, той наказав йому «викинути їх геть», проте того ж дня увечері, виступаючи по радіо, Хомейні назвав захоплення «другою революцією», що «очистить Тегеран від американських шпигунів». Студенти, зрозумівши, що ні американська охорона, ні влада Ірану не мають наміру силою звільняти посольство, оголосили всіх, хто перебував на його території, заручниками і, зав'язавши їм очі, виставили перед фотографами, що фільмували події. Група із шести дипломатів, яка, дізнавшись про події, намагалась знайти захист у Британському посольстві, була перехоплена по дорозі до нього, а ще одна група з шести чоловік зуміла добратись до посольства Швеції, де переховувалась протягом шести місяців. В ході операції, відомої як Канадська хитрість, їх вдалось доставити до посольства Канади і з допомогою ЦРУ 28 січня 1980 року вивезти до Швейцарії.
Розвиток подій
Утримання заручників
В середині листопада із «солідарності до пригнічених націй» і з «поваги до жінок» були звільнені 13 жінок і афро-американців (єдиним незвільненим афро-американцем був Чарльз Джонс-молодший (Charles A. Jones, Jr.). Ще один заручник, віце-консул Річард Квін, був звільнений 11 липня 1980 року після діагностування у нього розсіяного склерозу. Решта 52 заручника були звільнені через 444 дні у січні 1981 року.
Спочатку всі заручники утримувались у посольстві, але після спроби їх звільнення були розділені і утримувались в різних місцях Тегерану. У середині літа 1980 року заручників перевели в тюрму в Тегерані, щоб унеможливити їх втечу, звільнення і спростити процедуру їх харчування та охорону. З листопада і до самого звільнення заручники проживали в приватному маєтку в Тегерані, де, нарешті, отримали доступ до гарячої і холодної води і де їх відвідали кілька послів та дипломатів інших країн.
Пропаганда Ірану, а також офіційні особи стверджували, що заручники насправді їх гості і належно утримуються. Реальні умови утримання у заручників були різні, але більшість із них згодом відзначали, що загроза їх життю була реальною і вони її відчували протягом усього терміну утримання. Серед скарг заручників були побиття, кількаденне утримування із зав'язаними руками, крадіжка особистих речей, фіктивні розстріли, гра в «російську рулетку».
На знак протесту проти умов утримання армійський медик Дональд Хоман (Donald Hohman) два тижні голодував, Стів Лаутербах (Steve Lauterbach) здійснив спробу самогубства, розрізавши вени розбитою склянкою, а зв'язківець Джеррі Міл (Jerry Miele) навмисно розбив собі голову об край дверей; він став об'єктом постійних жартів охоронців, які спорудили імпровізований електричний стілець, натякаючи що чекає його після повернення на батьківщину. Обом постраждалим була надана кваліфікована медична допомога у лікарні.
У день звільнення всі заручники пройшли через стрій озброєних студентів, які кричали «Смерть Америці!»
Реакція у США
У США ситуація із заручниками була сприйнята не як порушення правил дипломатії, а як «оголошення війни інституту дипломатичних відносин». За розпорядженням президента Картера 12 листопада 1980 року був заборонений імпорт нафтопродуктів з Ірану, 14 листопада був накладений арешт на 8 млрд доларів уряду Ірану, які зберігались в американських банках.
Канадська хитрість
У день захоплення заручників шість працівників змогли сховатись спочатку у шведському посольстві, звідки через три місяці перебрались в дім канадського дипломата Джона Шердауна, де проживали з відома посла Канади в Ірані Кеннета Тейлора (Kenneth D. Taylor). В кінці 1979 року прем'єр Канади Джо Кларк видав секретне розпорядження, яким дозволив виготовлення для американців канадських паспортів, з якими вони мали б виїхати з Ірану. Разом із ЦРУ США була розроблена операція, за легендою якої шість американських дипломатів мали б зображати канадську знімальну групу, яка перебувала в Ірані для пошуку місця зйомок для майбутнього фільму. Їм вдалось вилетіти до Швейцарії 28 січня 1980 року, а історія з їх звільнення, описана у книзі керівника операції агента ЦРУ Тоні Мендеса «Майстер маскування», стала основою сценарію, за яким у 2012 році було знято кінострічку «Арго».
Спроби звільнення
Перша спроба
Відхиливши вимоги Ірану, Джимі Картер санкціонував операцію з їх звільнення, яка розпочалась 24 квітня 1980 року. Згідно із задумом вона складалася з двох фаз й мала проводититись протягом двох ночей. На першому етапі бойова група спецоперацій літаками мала перетнути повітряний простір Ірану поблизу морського узбережжя 100 км західніше міста . Далі авіація прямувала у точку «Пустеля Один» (33°04′23″ пн. ш. 55°53′33″ сх. д. / 33.07306° пн. ш. 55.89250° сх. д.) над пустелею Деште-Лут, куди літаком C-130 доставлялися запаси пального. Для проведення спецоперації виділялися вісім важких вертольотів ВМС RH-53D «Сі Сталліон» з борту авіаносця «Німіц», які мали своїх ходом прибути до пункту «Пустеля Один», де дозаправлялися, і перелітали ще 400 км до району «Пустеля Два» (35°14′00″ пн. ш. 52°09′00″ сх. д. / 35.23333° пн. ш. 52.15000° сх. д.) за 80 км від Тегерану.
На другу ніч планувалося проведення активної фази операції з рятування заручників. Агенти ЦРУ, що були в Ірані, за планом операції приїжджали на вантажівках до району «Пустеля Два», звідки разом зі штурмовою групою висувалися по шосе до столиці Ірану. З повітря штурмову групу прикривав літак вогневої підтримки AC-130, який мав літати понад містом для здійснення безпосереднього прикриття атакуючих наземних сил. Ще одна ударна група — армійських рейнджерів — мала захопити військовий аеродром у Манзаріхі (під Тегераном), куди приземлятимуться військово-транспортні літаки C-141 «Старліфтер».
По готовності основна штурмова група здійснювала нічний напад на захоплену будівлю американського посольства, нейтралізацію охорони і переміщення заручників на розташований поблизу стадіон, звідки ті вертольотами мали бути доставлені на захоплену військову авіабазу у Манзаріхі, відправну точку для вильоту з території Ірану C-141 усіх учасників операції. Загальне прикриття усіх етапів акції покладалося на два авіаційних крила палубної авіації.
Операція готувалася поспіхом, без врахування думки та порад фахівців. Виконавці з самого початку зіткнулися з безліччю труднощів і врешті-решт операція була скасована, навіть не вийшовши на активну фазу. При перельоті ударного угруповання вертольотів до точки «Пустеля Один», з 8 вертольотів до цілі прибуло тільки 5, решта з технічних причин не була здатна діяти далі. Після скасування операції один з гелікоптерів врізався в транспортний літак, що привело до загибелі 8 американських військових і втрати літака та вертольота. Ще однією жертвою операції став пасажир іранського бензовоза, який був підірваний американцями після приземлення в точці «Пустеля Один».
Після того як про фіаско операції «Орлиний кіготь» стало загальновідомо, шанси на дипломатичне вирішення питання звільнення заручників були повністю втрачені, а для Джиммі Картера воно стало однією із основних причин поразки на майбутніх президентських виборах 1980 року.
Друга спроба
Друга спроба звільнення заручників, яка планувалась, але не була втілена, передбачала використання двох літаків , які були перероблені для того, щоб бути в змозі приземлитись на футбольному стадіоні поблизу американського посольства в Тегерані. Проте, під час випробувань один з літаків зазнав аварії і згорів, а після поразки Картера на виборах у листопаді 1980 року, робота над цією операцією була припинена.
Невдачі при звільнення заручників зумовили створення спеціальної вертольотної групи для виконання подібних задач.
Звільнення
Ослаблення іранських позицій на міжнародній арені підштовхнуло Саддама Хусейна 22 вересня 1980 року розпочати війну за контроль над провінцією Хузестан. Успіх Іраку у перші місяці війни змусив іранський уряд ініціювати вирішення конфлікту із США, щоб домогтися зняття торгових санкцій, накладених на Іран, і розмороження його банківських активів у США. За посередництва Алжиру і Великої Британії 19 січня 1981 було підписано Алжирські угоди і 20 січня 1981 року, через кілька хвилин після відставки президента Джиммі Картера, коли новий президент США Рональд Рейган виголошував свою інавгураційну промову, всі 52 заручники були звільнені. Вони вилетіли до на знак вдячності за зусилля цієї країни з їх звільнення, звідки літак взяв курс на у Західній Німеччині, де їх вітав Джиммі Картер і віце-президент Джордж Буш-старший.
Післямова
Іран
Ірано-іракська війна почалась менше, ніж через рік після захоплення заручників у Тегерані і стала можливою багато в чому через втрату Іраном міжнародної підтримки і втрату в особі США потужного союзника. Військові невдачі загострили і без того непрості відносини між членами іранської верхівки, дискредитували армію і підірвали політичні позиції президента Банісадра, який був зміщений у червні 1981 року.
Організація моджахедів іранського народу (ОМІН), протестуючи проти посилення ролі клерикалів, розгорнула терористичну діяльність. Її найбільшим успіхом стало вбивство нового президента країни Мохаммада Алі Раджаї і прем'єр-міністра Мухаммеда Джавада Бахонара. Коли в кінці 1982 року Іран зумів перейти у контрнаступ, США почали надавати підтримку Іраку, якому також допомагали СРСР, країни НАТО, Франція, Велика Британія, Бразилія, Югославія, Іспанія, Італія, Єгипет, Саудівська Аравія і ФРН.
США
На Джиммі Картер, який балотувався на другий термін, програв республіканцю Рональду Рейгану. На думку оглядачів, це відбулось не в останню чергу через невдалу операцію зі звільнення заручників, яких Іран відпустив через кілька хвилин після того, як Джиммі Картер перестав бути президентом.
Колишнє приміщення посольства США у Тегерані тривалий час використовувалось урядом Ірану, а з 2001 року стало музеєм революції.
Заручники
Всього було 66 заручників — 57 було захоплено безпосередньо в приміщенні посольства, 6 при спробі втечі біля посольства Великої Британії і 3 були схоплені біля Міністерства закордонних справ Ірану, де й утримувались. Троє із заручників були кадровими офіцерами ЦРУ.
Дипломати, яким вдалось уникнути захоплення
- Роберт Андерс 54 роки, радник консульства;
- Марк Дж. Ліджек 29 років, радник консульства;
- Кора А. Ліджек, 25 років, асистент консульства;
- Генрі Л. Шац, 31 рік, аташе з сільськогосподарських питань;
- Джозеф Д. Стаффорд 29 років, радник консульства;
- Кетлін Ф. Стаффорд 28 років, асистент консульства.
Заручники, звільнені 19–20 листопада 1979 року
- Kathy Gross, 22 роки, секретарка
- Sgt. James Hughes, 30 років, офіцер служби безпеки
- Lillian Johnson, 32 роки, секретарка
- Sgt. Ladell Maples, 23 роки, морський піхотинець
- Elizabeth Montagne, 42 роки, секретарка
- Sgt. William Quarles, 23 роки, морський піхотинець
- Lloyd Rollins, 40 років, адміністратор
- Capt. Neal (Terry) Robinson, офіцер служби безпеки
- Terri Tedford, 24 роки, секретар
- Sgt. Joseph Vincent, 42 роки, офіцер служби безпеки
- Sgt. David Walker, 25 років, морський піхотинець
- Joan Walsh, 33 роки, секретарка
- Cpl. Wesley Williams, 24 роки, морський піхотинець
Заручник, звільнений 11 липня 1980 року
- Річард Квін, 28 років, віце-консул
Заручники, звільнені 20 січня 1981 року
- Thomas L. Ahern, Jr., офіцер з контролю за наркотиками (пізніше ідентифікований як кадровий співробітник ЦРУ
- Clair Cortland Barnes, 35 років, спеціаліст по зв'язку
- William E. Belk, 44 роки, спеціаліст по зв'язку
- Robert O. Blucker, 54 роки, економіст
- Donald J. Cooke, 25 років, віце-консул
- William J. Daugherty, 33 роки, секретар посольства (пізніше ідентифікований як кадровий співробітник ЦРУ)
- Lt. Cmdr. Robert Englemann, 34 роки, аташе з морських питань
- Sgt. William Gallegos, 22 роки, морський піхотинець
- Bruce W. German, 44 роки, фінансовий спеціаліст
- Duane L. Gillette, 24 роки, спеціаліст по зв'язку
- Alan B. Golacinski, 30 років, голова служби безпеки
- John E. Graves, 53 роки, спеціаліст по зв'язках з громадськістю
- CWO Joseph M. Hall, 32 роки, військовий аташе
- Sgt. Kevin J. Hermening, 21 рік, морський піхотинець
- Sgt. 1st Class Donald R. Hohman, 38 років, військовий медик
- Col. Leland J. Holland, 53 роки, військовий аташе
- Michael Howland, 34 роки, офіцер служби безпеки
- Charles A. Jones, Jr., 40 років, спеціаліст по зв'язку, оператор телетайпу
- Malcolm K. Kalp, 42 роки, фінансовий спеціаліст
- Moorhead C. Kennedy, Jr., 50 років, спеціаліст із фінансових і економічних питань
- William F. Keough, Jr., 50 років, суперінтендант Американської школи в Ісламабаді (перебував у посольстві з візитом)
- Cpl. Steven W. Kirtley, морський піхотинець
- Kathryn L. Koob, 42 роки, спеціаліст з питань культури (одна з двох жінок-заручниць)
- Frederick Lee Kupke, 34 роки, спеціаліст по зв'язку
- L. Bruce Laingen, 58 років,
- Steven Lauterbach, 29 років, адміністратор
- Gary E. Lee, 37 років, адміністратор
- Sgt. Paul Edward Lewis, 23 роки, морський піхотинець
- John W. Limbert, Jr., 37 років, спеціаліст з питань Близького Сходу
- Sgt. James M. Lopez, 22 роки, морський піхотинець
- Sgt. John D. McKeel, Jr., 27 років, морський піхотинець
- Michael J. Metrinko, 34 роки, спеціаліст з політичних питань
- Jerry J. Miele, 42 роки, спеціаліст по зв'язку
- Staff Sgt. Michael E. Moeller, 31 рік, керівник підрозділу морської піхоти
- Bert C. Moore, 45 років, адміністратор
- Richard Morefield, 51 рік, генеральний консул
- Capt. Paul M. Needham, Jr., 30 років, спеціаліст з логістики
- Robert C. Ode, 65 років, пенсіонер, тимчасовий працівник посольства
- Sgt. Gregory A. Persinger, 23 роки, морський піхотинець
- Jerry Plotkin, 45 років, бізнесмен (перебував у посольстві з візитом)
- MSgt. Regis Ragan, 38 років, військовий аташе
- Lt. Col. David M. Roeder, 41 рік. заступник військового аташе
- Barry M. Rosen, 36 років, прес-аташе
- William B. Royer, Jr., 49 років, помічник керівника Товариства Іран-США
- Col. Thomas E. Schaefer, 50 років, військовий аташе
- Col. Charles W. Scott, 48 років, військовий аташе
- Cmdr. Donald A. Sharer, 40 років, військовий аташе
- Sgt. Rodney V. (Rocky) Sickmann, 22 роки, морський піхотинець
- Staff Sgt. Joseph Subic, Jr., 23 роки, військовий аташе
- Elizabeth Ann Swift, 40 років, заступниця начальника відділу з політичних питань (одна з двох жінок-заручниць)
- Victor L. Tomseth, 39 років, радник відділу політичних питань
- Phillip R. Ward, 40 років, офіцер ЦРУ
Всі співробітники посольства США в Тегерані і ЦРУ були нагороджені . Всі військові (крім сержанта Джозефа Субіка, який «в складних умовах вів себе не так, як це належить військовому» — за заявами інших заручників співпрацював із терористами) були нагороджені медаллю за похвальну службу.
У 2000 році заручники і їх сім'ї програли суд проти Ірану — федеральний суддя постановив, що немає підстави вимагати компенсації завданих моральних і матеріальних збитків, оскільки це не було передбачено Алжирськими угодами, за якими заручники були звільнені.
Студенти, що брали участь в захопленні посольства і стали відомими політиками
- — один з організаторів захоплення; журналіст, соціолог-самоучка, після 1993 року став одним із найзапекліших критиків влади в Ірані.
- — дипломат і посол в Австралії, Італії, Європейському Союзі, ООН (з 2014 року).
- (англ. Ebrahim Asgharzadeh) — організатор захоплення; впливовий політик, депутат іранського парламенту в 1989—1993 роках, голова міської ради Тегерану у 1999—2003 роках.
- — депутат іранського парламенту в 2000—2004 роках; згодом — голова партії .
- — прес-секретар студентів, що захопили посольство; пізніше — журналістка, вчений з охорони довкілля, перша жінка, що стала віце-президентом Ірану (з 2013 року).
- — духовний наставник студентів; пізніше — голова .
- — депутат, посол Ірану в Сирії.
Теорія змови
Противники Рональда Рейгана стверджують, проте, бездоказово, що між його командою з підготовки президентських виборів і владою Ірану існувала спеціальна угода, за якою заручники ні за яких обставин не повинні були бути звільнені за президентства Джиммі Картера. Прихильники цієї теорії стверджують, що відповідні переговори проводив у Парижі віце-президент часів Рональда Рейгана і 41-й президент США Джордж Буш-старший і спираються на припущення, що успіх в операції по звільненню заручників дозволив би Картеру перемогти на виборах в листопаді 1980 року.
Див. також
Примітки
- . historyguy.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2021. Процитовано 4 січня 2016.
- State of the Union Address by President Carter [ 27 листопада 2012 у Wayback Machine.], Air Force Magazine, January 23, 1980
- . CNN. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 5 січня 2007.
- Bowden 2006, p. 19
- Daniels, Lee A. (24 жовтня 1979). . The New York Times. с. A1. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 21 січня 2016.
Altman, Lawrence K. (24 жовтня 1979). . The New York Times. с. A1. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 21 січня 2016.
Altman, Lawrence K. (25 жовтня 1979). . The New York Times. с. A1. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 21 січня 2016. - Journal of Homeland Security review of Mark Bowden's "Guests of the Ayatollah". Архів оригіналу за 24 листопада 2010. Процитовано 25 лютого 2007.
- Houghton, David Patrick (2001). (вид. [Online-Ausg.].). Cambridge [u.a.]: Cambridge University Press. с. 77. ISBN . Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 21 січня 2016.
- (4 лютого 1981). . The Deseret News. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 21 січня 2016.
- . Архів оригіналу за 12 травня 2008. Процитовано 21 січня 2016.
- Bowden 2006, pp. 8, 13
- . Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 21 січня 2016.
- Bowden 2006, pp. 40, 77
- Bowden 2006, p. 93
- Bowden 2006, p. 50, 132–4
- . Архів оригіналу за 8 листопада 2004. Процитовано 21 січня 2016.
- . The New York Times. 27 січня 1981. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 4 січня 2016.
- Bowden 2006, pp. 514–5
- Bowden 2006, p. 565
- . Edmonton Journal. New York. Associated Press. 21 січня 1981. с. A3. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 21 січня 2016.
- Bowden 2006, pp. 516–7
- Bowden 2006, p. 587
- «Doing Satan's Work in Iran», New York Times, November 6, 1979.
- Parliament of Canada, House of Commons Procedure and Practice, Secret Sittings [ 18 квітня 2016 у Wayback Machine.]. Retrieved 2013-01-11
- . Архів оригіналу за 6 травня 2013. Процитовано 21 січня 2016.
- . Time. 17 грудня 1979. Архів оригіналу за 17 листопада 2007. Процитовано 25 квітня 2007.
- Michael B. Farrell (27 червня 2006). . . Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 25 квітня 2007.
- . Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 21 січня 2016.
- . The New York Times. 1 липня 1981. Архів оригіналу за 21 березня 2008. Процитовано 21 січня 2016.
- Bowden, Mark Guests of the Ayatollah, Grove Press, 2006, p. 374
- Wald, Matthew L. (19 квітня 2002). . The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 21 січня 2016. Процитовано 5 січня 2016.
- Sick, Gary (1991). October Surprise: America's Hostages in Iran and the Election of Ronald Reagan. New York: Random House.
Посилання
- Bakhash, Shaul (1984). The Reign of the Ayatollahs: Iran and the Islamic Revolution. Basic Books.
- Bowden, Mark (2006). Guests of the Ayatollah: The Iran Hostage Crisis: The First Battle in America's War with Militant Islam. New York: .
- Ebtekar, Massoumeh; Reed, Fred (2000). Takeover in Tehran: The Inside Story of the 1979 U.S. Embassy Capture. Burnaby, BC: .
- Harris, Les (1997). 444 Days to Freedom: What Really Happened in Iran. DVD UPC 033909253390
- Moin, Baqer (2000). Khomeini: Life of the Ayatollah. .
- Sick, Gary (1991). October Surprise: America's Hostages in Iran and the Election of Ronald Reagan. New York: Random House.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zahoplennya amerikanskih zaruchnikiv u Tegerani incident vidomij takozh yak Zahoplennya amerikanskih zaruchnikiv v Irani Diplomatichna irano amerikanska kriza koli 4 listopada 1979 roku bilshe 60 amerikanskih diplomativ i pracivnikiv posolstva SShA v Tegerani buli zahopleni grupoyu iranskih studentiv iz organizaciyi i bilshist z nih utrimuvalas yak zaruchniki protyagom 444 dniv Cya podiya stala pochatkom trivaloyi krizi amerikano iranskih stosunkiv i otrimala diametralno protilezhni ocinki u SShA vona rozglyadalas yak porushennya mizhnarodnogo prava i akt terorizmu ta anarhiyi a v Irani yak protest proti vtruchannya SShA u jogo vnutrishni spravi vklyuchayuchi sprobi protidiyati peremozi Islamskoyi revolyuciyi v rezultati yakoyi bula povalena vlada davnogo soyuznika SShA na Blizkomu Shodi shaha Mohammeda Reza Pahlavi Zagostrennya amerikano iranskih stosunkiv Islamska revolyuciya v Irani Iranski studenti zahoplyuyut Posolstvo SShA v Tegerani 4 listopada 1979 Iranski studenti zahoplyuyut Posolstvo SShA v Tegerani 4 listopada 1979 Data 4 listopada 1979 20 sichnya 1981 Trivalist 444 dni 1 rik 2 misyaci 2 tizhni i 2 dni Misce Tegeran Iran Rezultat Zvilnennya zaruchnikiv zgidno z Alzhirskimi ugodami Storoni Musulmanski studenti poslidovniki shlyahu Imama CRU SShA v Tegerani Komanduvachi Ayatolla Ruholla Musavi Homejni prezident Dzhimmi Karter Vtrati 1 iranskij civilnij 8 amerikanskih vijskovih ubitih pid chas operaciyi Orlinij kigot Pislya usunennya vid vladi Mohammeda Reza Pahlavi vin otrimav politichnij pritulok v Yegipti zvidki u 1979 roci vidbuv na likuvannya do SShA Vlada Iranu vimagala jogo povernennya na batkivshinu dlya sudovogo peresliduvannya za zlochini skoyeni tayemnoyu policiyeyu SAVAK proti gromadyan krayini za chasiv avtoritarnogo pravlinnya shaha i zahoplennya zaruchnikiv yake vidbulos bez vidoma vladi Iranu bulo odnak neyu pidtrimane i vikoristane dlya tisku na SShA Stosunki mizh derzhavami vkraj zagostrilis pislya nevdaloyi sprobi SShA provesti 24 kvitnya 1980 roku voyennu operaciyu zi zvilnennya zaruchnikiv vidomu yak Operaciya Orlinij kigot Mohammed Reza Pahlavi pomer vid raku 27 lipnya 1980 roku pislya povernennya iz SShA do Yegiptu a u veresni togo zh roku Irak rozpochav vijnu z Iranom za kontrol nad provinciyeyu Huzestan sho zmusilo iranskij uryad shukati diplomatichnogo virishennya irano amerikanskoyi krizi dlya znyattya torgovih sankcij nakladenih na Iran i rozmorozhennya jogo bankivskih aktiviv u SShA Za poserednictva Alzhiru vdalos znajti porozuminnya i 20 sichnya 1981 roku cherez kilka hvilin pislya vidstavki prezidenta Dzhimmi Kartera vsi zaruchniki buli zvilneni PeredistoriyaIslamska revolyuciya v Irani Dokladnishe Islamska revolyuciya v Irani Mohammed Reza Pahlavi prijshov do vladi u 1941 roci za pidtrimki Velikoyi Britaniyi ta SRSR V serpni 1953 roku cherez neporozuminnya z prem yer ministrom Mohammedom Mosaddikom buv zmushenij zalishiti krayinu i povernuvsya pislya provedennya specsluzhbami Velikoyi Britaniyi i SShA v rezultati yakoyi Mosaddik buv usunutij i zaareshtovanij SShA doklali chimalo finansovih zusil dlya zmicnennya polozhennya shaha modernizaciyi Iranu chomu spriyalo zrostannya pributkiv vid eksportu nafti u 1960 70 h rokah Avtoritarne pravlinnya shaha pidtrimuvalos specsluzhboyu SAVAK stvorenoyu za pidtrimki CRU yaka zhortsoko peresliduvalo opoziciyu zokrema islamske duhovenstvo lider yakogo svyashenik z mista Kuma Ruholla Homejni u 1964 roci buv vislanij z krayini U 1978 roci u bilshosti velikih mist Iranu pochalisya masovi antishahski zavorushennya radikalno nastroyenogo studentstva i predstavnikiv nizhchih ta serednih klasiv yaki v grudni buli pidtrimani armiyeyu 16 sichnya 1979 roku Reza Pehlavi buv zmushenij viyihati z Iranu 1 lyutogo 1979 roku ayatola Homejni povernuvsya do Iranu i cherez dva dni ogolosiv pro stvorennya yaka vzyala kurs na peretvorennya krayini v islamsku derzhavu Administraciya prezidenta Kartera Pislya peremogi revolyuciyi administraciya prezidenta Kartera namagalas nalagoditi stosunki iz novim uryadom Iranu prote cherez silni antiamerikanski nastroyi posolstvo SShA bulo kilka raziv atakovane demonstrantami yakim 14 lyutogo 1979 roku vdalos zahopiti jogo Zavdyaki zusillyam iranskoyi vladi vono bulo zvilnene prote kilkist personalu dovelos zmenshiti iz majzhe tisyachi cholovik do 66 22 zhovtnya SShA dozvolili kolishnomu iranskomu shahu hvoromu na limfomu projti obstezhennya v nyu jorkskij likarni sho viklikalo nevdovolennya kerivnictva Iranu yake pobachilo v comu vtruchannya u spravi Iranu i pidshtovhnulo radikalno nalashtovanih studentiv na nove zahoplennya posolstva SShA z metoyu usunennya vid vladi golovi timchasovogo uryadu Mehdi Bazargana yakij yak voni vvazhali pidtrimuye SShA i obminu zahoplenih zaruchnikiv na shaha yakij mav postati pered sudom Yak stalo vidomo znachno piznishe CRU v toj chas ne planuvalo zhodnih dij napravlenih na povalennya novoyi vladi i obmezhuvalos zborom informaciyi dlya zahistu posolstva Hronika podijPersha sproba 14 lyutogo 1979 roku ozbroyeni lyudi uvirvalis na teritoriyu posolstva SShA v Tegerani i zahopili u zaruchniki morskogo pihotincya Kenneta Krausa Kenneth Kraus Posol Vilyam Sallivan William H Sullivan zvernuvsya po dopomogu do ministra inozemnih sprav Iranu Ibragima Yazdi Ebrahim Yazdi i posolstvo silami policiyi bulo zvilnene za tri godini Kraus buv vivezenij u nevidomomu napryamku piddanij torturam i zvilnenij lishe cherez shist dniv Druga sproba Nastupna sproba zahoplennya posolstva bula organizovana u veresni 1979 roku 24 richnim studentom tegeranskogo Tehnologichnogo universitetu im Sharifa Ebrahim Asgharzadeh yakogo pidtrimalo kerivnictvo Islamskoyi organizaciyi universitetiv sho ob yednuvala studentiv bilshosti vuziv iranskoyi stolici yaki dlya pidgotovki zahoplennya posolstva stvorili organizaciyu Musulmanski studenti poslidovniki shlyahu Imama Yak stalo vidomo piznishe zi sliv Azgarzadeha na pershij zustrichi bulo p yatero studentiv dvoye z yakih proponuvali zahopiti posolstvo SRSR a metoyu akciyi bulo zajnyati posolstvo na kilka dniv shob privernuti svitovu uvagu do vimog Iranu Dlya vikonannya zadumanogo voni zaruchilis pidtrimkoyu policejskih vidpovidalnih za ohoronu posolstva ta chleniv Korpusu vartovih Islamskoyi revolyuciyi i organizuvali grupu iz blizko 500 studentiv yaki diznalis pro plan zahoplennya lishe za kilka godin do jogo pochatku Zahoplennya Zagolovok v Islamskij respublikanskij gazeti za 5 listopada 1979 roku Revolyucioneri zahopili posolstvo SShA 4 listopada 1979 roku blizko 6 30 ranku odna iz divchat studentok pidijshla do vorit posolstva i shovanimi pid odyagom nozhicyami pererizala lancyug na vorotah cherez yaki nevelika grupa studentiv zajshla na teritoriyu Pislya cogo do posolstva stali pid yizhdzhati avtobusi z lyudmi yaki vlashtuvali pered voritmi improvizovanij miting sho ne dozvolilo ohoroni zastosuvati radikalni zahodi zi zvilnennya teritoriyi Za slovami ministra zakordonnih sprav Ibragima Yazdi koli vin povidomiv Homejni pro zahoplennya posolstva studentami toj nakazav jomu vikinuti yih get prote togo zh dnya uvecheri vistupayuchi po radio Homejni nazvav zahoplennya drugoyu revolyuciyeyu sho ochistit Tegeran vid amerikanskih shpiguniv Studenti zrozumivshi sho ni amerikanska ohorona ni vlada Iranu ne mayut namiru siloyu zvilnyati posolstvo ogolosili vsih hto perebuvav na jogo teritoriyi zaruchnikami i zav yazavshi yim ochi vistavili pered fotografami sho filmuvali podiyi Grupa iz shesti diplomativ yaka diznavshis pro podiyi namagalas znajti zahist u Britanskomu posolstvi bula perehoplena po dorozi do nogo a she odna grupa z shesti cholovik zumila dobratis do posolstva Shveciyi de perehovuvalas protyagom shesti misyaciv V hodi operaciyi vidomoyi yak Kanadska hitrist yih vdalos dostaviti do posolstva Kanadi i z dopomogoyu CRU 28 sichnya 1980 roku vivezti do Shvejcariyi Rozvitok podijUtrimannya zaruchnikiv Dva zaruchnika v den zahoplennya posolstva V seredini listopada iz solidarnosti do prignichenih nacij i z povagi do zhinok buli zvilneni 13 zhinok i afro amerikanciv yedinim nezvilnenim afro amerikancem buv Charlz Dzhons molodshij Charles A Jones Jr She odin zaruchnik vice konsul Richard Kvin buv zvilnenij 11 lipnya 1980 roku pislya diagnostuvannya u nogo rozsiyanogo sklerozu Reshta 52 zaruchnika buli zvilneni cherez 444 dni u sichni 1981 roku Spochatku vsi zaruchniki utrimuvalis u posolstvi ale pislya sprobi yih zvilnennya buli rozdileni i utrimuvalis v riznih miscyah Tegeranu U seredini lita 1980 roku zaruchnikiv pereveli v tyurmu v Tegerani shob unemozhliviti yih vtechu zvilnennya i sprostiti proceduru yih harchuvannya ta ohoronu Z listopada i do samogo zvilnennya zaruchniki prozhivali v privatnomu mayetku v Tegerani de nareshti otrimali dostup do garyachoyi i holodnoyi vodi i de yih vidvidali kilka posliv ta diplomativ inshih krayin Propaganda Iranu a takozh oficijni osobi stverdzhuvali sho zaruchniki naspravdi yih gosti i nalezhno utrimuyutsya Realni umovi utrimannya u zaruchnikiv buli rizni ale bilshist iz nih zgodom vidznachali sho zagroza yih zhittyu bula realnoyu i voni yiyi vidchuvali protyagom usogo terminu utrimannya Sered skarg zaruchnikiv buli pobittya kilkadenne utrimuvannya iz zav yazanimi rukami kradizhka osobistih rechej fiktivni rozstrili gra v rosijsku ruletku Na znak protestu proti umov utrimannya armijskij medik Donald Homan Donald Hohman dva tizhni goloduvav Stiv Lauterbah Steve Lauterbach zdijsniv sprobu samogubstva rozrizavshi veni rozbitoyu sklyankoyu a zv yazkivec Dzherri Mil Jerry Miele navmisno rozbiv sobi golovu ob kraj dverej vin stav ob yektom postijnih zhartiv ohoronciv yaki sporudili improvizovanij elektrichnij stilec natyakayuchi sho chekaye jogo pislya povernennya na batkivshinu Obom postrazhdalim bula nadana kvalifikovana medichna dopomoga u likarni U den zvilnennya vsi zaruchniki projshli cherez strij ozbroyenih studentiv yaki krichali Smert Americi Reakciya u SShA U SShA situaciya iz zaruchnikami bula sprijnyata ne yak porushennya pravil diplomatiyi a yak ogoloshennya vijni institutu diplomatichnih vidnosin Za rozporyadzhennyam prezidenta Kartera 12 listopada 1980 roku buv zaboronenij import naftoproduktiv z Iranu 14 listopada buv nakladenij aresht na 8 mlrd dolariv uryadu Iranu yaki zberigalis v amerikanskih bankah Amerikanci vislovlyuyut podyaku Kanadi za zusillya zi zvilnennya amerikanskih diplomativ Kanadska hitrist Dokladnishe Kanadska hitrist U den zahoplennya zaruchnikiv shist pracivnikiv zmogli shovatis spochatku u shvedskomu posolstvi zvidki cherez tri misyaci perebralis v dim kanadskogo diplomata Dzhona Sherdauna de prozhivali z vidoma posla Kanadi v Irani Kenneta Tejlora Kenneth D Taylor V kinci 1979 roku prem yer Kanadi Dzho Klark vidav sekretne rozporyadzhennya yakim dozvoliv vigotovlennya dlya amerikanciv kanadskih pasportiv z yakimi voni mali b viyihati z Iranu Razom iz CRU SShA bula rozroblena operaciya za legendoyu yakoyi shist amerikanskih diplomativ mali b zobrazhati kanadsku znimalnu grupu yaka perebuvala v Irani dlya poshuku miscya zjomok dlya majbutnogo filmu Yim vdalos viletiti do Shvejcariyi 28 sichnya 1980 roku a istoriya z yih zvilnennya opisana u knizi kerivnika operaciyi agenta CRU Toni Mendesa Majster maskuvannya stala osnovoyu scenariyu za yakim u 2012 roci bulo znyato kinostrichku Argo Toni Mendes i Dzhimmi Karter 1980 rik Sprobi zvilnennya Persha sproba Dokladnishe Operaciya Orlinij kigot Vidhilivshi vimogi Iranu Dzhimi Karter sankcionuvav operaciyu z yih zvilnennya yaka rozpochalas 24 kvitnya 1980 roku Zgidno iz zadumom vona skladalasya z dvoh faz j mala provodititis protyagom dvoh nochej Na pershomu etapi bojova grupa specoperacij litakami mala peretnuti povitryanij prostir Iranu poblizu morskogo uzberezhzhya 100 km zahidnishe mista Dali aviaciya pryamuvala u tochku Pustelya Odin 33 04 23 pn sh 55 53 33 sh d 33 07306 pn sh 55 89250 sh d 33 07306 55 89250 nad pusteleyu Deshte Lut kudi litakom C 130 dostavlyalisya zapasi palnogo Dlya provedennya specoperaciyi vidilyalisya visim vazhkih vertolotiv VMS RH 53D Si Stallion z bortu avianoscya Nimic yaki mali svoyih hodom pributi do punktu Pustelya Odin de dozapravlyalisya i perelitali she 400 km do rajonu Pustelya Dva 35 14 00 pn sh 52 09 00 sh d 35 23333 pn sh 52 15000 sh d 35 23333 52 15000 za 80 km vid Tegeranu Grupa vertolotiv RH 53D Si Stallion zi skladu 16 go krila palubnoyi aviaciyi HM 16 na avianosci Nimic gotovi do zlotu v Iran 24 kvitnya 1980 Na drugu nich planuvalosya provedennya aktivnoyi fazi operaciyi z ryatuvannya zaruchnikiv Agenti CRU sho buli v Irani za planom operaciyi priyizhdzhali na vantazhivkah do rajonu Pustelya Dva zvidki razom zi shturmovoyu grupoyu visuvalisya po shose do stolici Iranu Z povitrya shturmovu grupu prikrivav litak vognevoyi pidtrimki AC 130 yakij mav litati ponad mistom dlya zdijsnennya bezposerednogo prikrittya atakuyuchih nazemnih sil She odna udarna grupa armijskih rejndzheriv mala zahopiti vijskovij aerodrom u Manzarihi pid Tegeranom kudi prizemlyatimutsya vijskovo transportni litaki C 141 Starlifter Po gotovnosti osnovna shturmova grupa zdijsnyuvala nichnij napad na zahoplenu budivlyu amerikanskogo posolstva nejtralizaciyu ohoroni i peremishennya zaruchnikiv na roztashovanij poblizu stadion zvidki ti vertolotami mali buti dostavleni na zahoplenu vijskovu aviabazu u Manzarihi vidpravnu tochku dlya vilotu z teritoriyi Iranu C 141 usih uchasnikiv operaciyi Zagalne prikrittya usih etapiv akciyi pokladalosya na dva aviacijnih krila palubnoyi aviaciyi Operaciya gotuvalasya pospihom bez vrahuvannya dumki ta porad fahivciv Vikonavci z samogo pochatku zitknulisya z bezlichchyu trudnoshiv i vreshti resht operaciya bula skasovana navit ne vijshovshi na aktivnu fazu Pri pereloti udarnogo ugrupovannya vertolotiv do tochki Pustelya Odin z 8 vertolotiv do cili pribulo tilki 5 reshta z tehnichnih prichin ne bula zdatna diyati dali Pislya skasuvannya operaciyi odin z gelikopteriv vrizavsya v transportnij litak sho privelo do zagibeli 8 amerikanskih vijskovih i vtrati litaka ta vertolota She odniyeyu zhertvoyu operaciyi stav pasazhir iranskogo benzovoza yakij buv pidirvanij amerikancyami pislya prizemlennya v tochci Pustelya Odin Pislya togo yak pro fiasko operaciyi Orlinij kigot stalo zagalnovidomo shansi na diplomatichne virishennya pitannya zvilnennya zaruchnikiv buli povnistyu vtracheni a dlya Dzhimmi Kartera vono stalo odniyeyu iz osnovnih prichin porazki na majbutnih prezidentskih viborah 1980 roku Druga sproba Druga sproba zvilnennya zaruchnikiv yaka planuvalas ale ne bula vtilena peredbachala vikoristannya dvoh litakiv yaki buli pererobleni dlya togo shob buti v zmozi prizemlitis na futbolnomu stadioni poblizu amerikanskogo posolstva v Tegerani Prote pid chas viprobuvan odin z litakiv zaznav avariyi i zgoriv a pislya porazki Kartera na viborah u listopadi 1980 roku robota nad ciyeyu operaciyeyu bula pripinena Nevdachi pri zvilnennya zaruchnikiv zumovili stvorennya specialnoyi vertolotnoyi grupi dlya vikonannya podibnih zadach Zvilnennya Oslablennya iranskih pozicij na mizhnarodnij areni pidshtovhnulo Saddama Husejna 22 veresnya 1980 roku rozpochati vijnu za kontrol nad provinciyeyu Huzestan Uspih Iraku u pershi misyaci vijni zmusiv iranskij uryad iniciyuvati virishennya konfliktu iz SShA shob domogtisya znyattya torgovih sankcij nakladenih na Iran i rozmorozhennya jogo bankivskih aktiviv u SShA Za poserednictva Alzhiru i Velikoyi Britaniyi 19 sichnya 1981 bulo pidpisano Alzhirski ugodi i 20 sichnya 1981 roku cherez kilka hvilin pislya vidstavki prezidenta Dzhimmi Kartera koli novij prezident SShA Ronald Rejgan vigoloshuvav svoyu inavguracijnu promovu vsi 52 zaruchniki buli zvilneni Voni viletili do na znak vdyachnosti za zusillya ciyeyi krayini z yih zvilnennya zvidki litak vzyav kurs na u Zahidnij Nimechchini de yih vitav Dzhimmi Karter i vice prezident Dzhordzh Bush starshij PislyamovaIran Dokladnishe Irano irakska vijna Irano irakska vijna pochalas menshe nizh cherez rik pislya zahoplennya zaruchnikiv u Tegerani i stala mozhlivoyu bagato v chomu cherez vtratu Iranom mizhnarodnoyi pidtrimki i vtratu v osobi SShA potuzhnogo soyuznika Vijskovi nevdachi zagostrili i bez togo neprosti vidnosini mizh chlenami iranskoyi verhivki diskredituvali armiyu i pidirvali politichni poziciyi prezidenta Banisadra yakij buv zmishenij u chervni 1981 roku Organizaciya modzhahediv iranskogo narodu OMIN protestuyuchi proti posilennya roli klerikaliv rozgornula teroristichnu diyalnist Yiyi najbilshim uspihom stalo vbivstvo novogo prezidenta krayini Mohammada Ali Radzhayi i prem yer ministra Muhammeda Dzhavada Bahonara Koli v kinci 1982 roku Iran zumiv perejti u kontrnastup SShA pochali nadavati pidtrimku Iraku yakomu takozh dopomagali SRSR krayini NATO Franciya Velika Britaniya Braziliya Yugoslaviya Ispaniya Italiya Yegipet Saudivska Araviya i FRN SShA Na Dzhimmi Karter yakij balotuvavsya na drugij termin prograv respublikancyu Ronaldu Rejganu Na dumku oglyadachiv ce vidbulos ne v ostannyu chergu cherez nevdalu operaciyu zi zvilnennya zaruchnikiv yakih Iran vidpustiv cherez kilka hvilin pislya togo yak Dzhimmi Karter perestav buti prezidentom Kolishnye primishennya posolstva SShA u Tegerani trivalij chas vikoristovuvalos uryadom Iranu a z 2001 roku stalo muzeyem revolyuciyi ZaruchnikiVsogo bulo 66 zaruchnikiv 57 bulo zahopleno bezposeredno v primishenni posolstva 6 pri sprobi vtechi bilya posolstva Velikoyi Britaniyi i 3 buli shopleni bilya Ministerstva zakordonnih sprav Iranu de j utrimuvalis Troye iz zaruchnikiv buli kadrovimi oficerami CRU Diplomati yakim vdalos uniknuti zahoplennya Dokladnishe Kanadska hitrist Robert Anders 54 roki radnik konsulstva Mark Dzh Lidzhek 29 rokiv radnik konsulstva Kora A Lidzhek 25 rokiv asistent konsulstva Genri L Shac 31 rik atashe z silskogospodarskih pitan Dzhozef D Stafford 29 rokiv radnik konsulstva Ketlin F Stafford 28 rokiv asistent konsulstva Zaruchniki zvilneni 19 20 listopada 1979 roku Kathy Gross 22 roki sekretarka Sgt James Hughes 30 rokiv oficer sluzhbi bezpeki Lillian Johnson 32 roki sekretarka Sgt Ladell Maples 23 roki morskij pihotinec Elizabeth Montagne 42 roki sekretarka Sgt William Quarles 23 roki morskij pihotinec Lloyd Rollins 40 rokiv administrator Capt Neal Terry Robinson oficer sluzhbi bezpeki Terri Tedford 24 roki sekretar Sgt Joseph Vincent 42 roki oficer sluzhbi bezpeki Sgt David Walker 25 rokiv morskij pihotinec Joan Walsh 33 roki sekretarka Cpl Wesley Williams 24 roki morskij pihotinec Zaruchnik zvilnenij 11 lipnya 1980 roku Richard Kvin 28 rokiv vice konsul Zaruchniki zvilneni 20 sichnya 1981 roku Thomas L Ahern Jr oficer z kontrolyu za narkotikami piznishe identifikovanij yak kadrovij spivrobitnik CRU Clair Cortland Barnes 35 rokiv specialist po zv yazku William E Belk 44 roki specialist po zv yazku Robert O Blucker 54 roki ekonomist Donald J Cooke 25 rokiv vice konsul William J Daugherty 33 roki sekretar posolstva piznishe identifikovanij yak kadrovij spivrobitnik CRU Lt Cmdr Robert Englemann 34 roki atashe z morskih pitan Sgt William Gallegos 22 roki morskij pihotinec Bruce W German 44 roki finansovij specialist Duane L Gillette 24 roki specialist po zv yazku Alan B Golacinski 30 rokiv golova sluzhbi bezpeki John E Graves 53 roki specialist po zv yazkah z gromadskistyu CWO Joseph M Hall 32 roki vijskovij atashe Sgt Kevin J Hermening 21 rik morskij pihotinec Sgt 1st Class Donald R Hohman 38 rokiv vijskovij medik Col Leland J Holland 53 roki vijskovij atashe Michael Howland 34 roki oficer sluzhbi bezpeki Charles A Jones Jr 40 rokiv specialist po zv yazku operator teletajpu Malcolm K Kalp 42 roki finansovij specialist Moorhead C Kennedy Jr 50 rokiv specialist iz finansovih i ekonomichnih pitan William F Keough Jr 50 rokiv superintendant Amerikanskoyi shkoli v Islamabadi perebuvav u posolstvi z vizitom Cpl Steven W Kirtley morskij pihotinec Kathryn L Koob 42 roki specialist z pitan kulturi odna z dvoh zhinok zaruchnic Frederick Lee Kupke 34 roki specialist po zv yazku L Bruce Laingen 58 rokiv Steven Lauterbach 29 rokiv administrator Gary E Lee 37 rokiv administrator Sgt Paul Edward Lewis 23 roki morskij pihotinec John W Limbert Jr 37 rokiv specialist z pitan Blizkogo Shodu Sgt James M Lopez 22 roki morskij pihotinec Sgt John D McKeel Jr 27 rokiv morskij pihotinec Michael J Metrinko 34 roki specialist z politichnih pitan Jerry J Miele 42 roki specialist po zv yazku Staff Sgt Michael E Moeller 31 rik kerivnik pidrozdilu morskoyi pihoti Bert C Moore 45 rokiv administrator Richard Morefield 51 rik generalnij konsul Capt Paul M Needham Jr 30 rokiv specialist z logistiki Robert C Ode 65 rokiv pensioner timchasovij pracivnik posolstva Sgt Gregory A Persinger 23 roki morskij pihotinec Jerry Plotkin 45 rokiv biznesmen perebuvav u posolstvi z vizitom MSgt Regis Ragan 38 rokiv vijskovij atashe Lt Col David M Roeder 41 rik zastupnik vijskovogo atashe Barry M Rosen 36 rokiv pres atashe William B Royer Jr 49 rokiv pomichnik kerivnika Tovaristva Iran SShA Col Thomas E Schaefer 50 rokiv vijskovij atashe Col Charles W Scott 48 rokiv vijskovij atashe Cmdr Donald A Sharer 40 rokiv vijskovij atashe Sgt Rodney V Rocky Sickmann 22 roki morskij pihotinec Staff Sgt Joseph Subic Jr 23 roki vijskovij atashe Elizabeth Ann Swift 40 rokiv zastupnicya nachalnika viddilu z politichnih pitan odna z dvoh zhinok zaruchnic Victor L Tomseth 39 rokiv radnik viddilu politichnih pitan Phillip R Ward 40 rokiv oficer CRU Vsi spivrobitniki posolstva SShA v Tegerani i CRU buli nagorodzheni Vsi vijskovi krim serzhanta Dzhozefa Subika yakij v skladnih umovah viv sebe ne tak yak ce nalezhit vijskovomu za zayavami inshih zaruchnikiv spivpracyuvav iz teroristami buli nagorodzheni medallyu za pohvalnu sluzhbu U 2000 roci zaruchniki i yih sim yi prograli sud proti Iranu federalnij suddya postanoviv sho nemaye pidstavi vimagati kompensaciyi zavdanih moralnih i materialnih zbitkiv oskilki ce ne bulo peredbacheno Alzhirskimi ugodami za yakimi zaruchniki buli zvilneni Studenti sho brali uchast v zahoplenni posolstva i stali vidomimi politikami odin z organizatoriv zahoplennya zhurnalist sociolog samouchka pislya 1993 roku stav odnim iz najzapeklishih kritikiv vladi v Irani diplomat i posol v Avstraliyi Italiyi Yevropejskomu Soyuzi OON z 2014 roku angl Ebrahim Asgharzadeh organizator zahoplennya vplivovij politik deputat iranskogo parlamentu v 1989 1993 rokah golova miskoyi radi Tegeranu u 1999 2003 rokah deputat iranskogo parlamentu v 2000 2004 rokah zgodom golova partiyi pres sekretar studentiv sho zahopili posolstvo piznishe zhurnalistka vchenij z ohoroni dovkillya persha zhinka sho stala vice prezidentom Iranu z 2013 roku duhovnij nastavnik studentiv piznishe golova deputat posol Iranu v Siriyi Teoriya zmoviProtivniki Ronalda Rejgana stverdzhuyut prote bezdokazovo sho mizh jogo komandoyu z pidgotovki prezidentskih viboriv i vladoyu Iranu isnuvala specialna ugoda za yakoyu zaruchniki ni za yakih obstavin ne povinni buli buti zvilneni za prezidentstva Dzhimmi Kartera Prihilniki ciyeyi teoriyi stverdzhuyut sho vidpovidni peregovori provodiv u Parizhi vice prezident chasiv Ronalda Rejgana i 41 j prezident SShA Dzhordzh Bush starshij i spirayutsya na pripushennya sho uspih v operaciyi po zvilnennyu zaruchnikiv dozvoliv bi Karteru peremogti na viborah v listopadi 1980 roku Div takozhIslamska revolyuciya v Irani Operaciya Orlinij kigot Kanadska hitrist Irano irakska vijna Iran kontras Argo film 2012 Primitki historyguy com Arhiv originalu za 19 serpnya 2021 Procitovano 4 sichnya 2016 State of the Union Address by President Carter 27 listopada 2012 u Wayback Machine Air Force Magazine January 23 1980 CNN Arhiv originalu za 26 listopada 2020 Procitovano 5 sichnya 2007 Bowden 2006 p 19 Daniels Lee A 24 zhovtnya 1979 The New York Times s A1 Arhiv originalu za 29 kvitnya 2014 Procitovano 21 sichnya 2016 Altman Lawrence K 24 zhovtnya 1979 The New York Times s A1 Arhiv originalu za 29 kvitnya 2014 Procitovano 21 sichnya 2016 Altman Lawrence K 25 zhovtnya 1979 The New York Times s A1 Arhiv originalu za 29 kvitnya 2014 Procitovano 21 sichnya 2016 Journal of Homeland Security review of Mark Bowden s Guests of the Ayatollah Arhiv originalu za 24 listopada 2010 Procitovano 25 lyutogo 2007 Houghton David Patrick 2001 vid Online Ausg Cambridge u a Cambridge University Press s 77 ISBN 978 0521805094 Arhiv originalu za 17 zhovtnya 2015 Procitovano 21 sichnya 2016 4 lyutogo 1981 The Deseret News Arhiv originalu za 5 sichnya 2016 Procitovano 21 sichnya 2016 Arhiv originalu za 12 travnya 2008 Procitovano 21 sichnya 2016 Bowden 2006 pp 8 13 Arhiv originalu za 25 serpnya 2013 Procitovano 21 sichnya 2016 Bowden 2006 pp 40 77 Bowden 2006 p 93 Bowden 2006 p 50 132 4 Arhiv originalu za 8 listopada 2004 Procitovano 21 sichnya 2016 The New York Times 27 sichnya 1981 Arhiv originalu za 5 sichnya 2016 Procitovano 4 sichnya 2016 Bowden 2006 pp 514 5 Bowden 2006 p 565 Edmonton Journal New York Associated Press 21 sichnya 1981 s A3 Arhiv originalu za 17 zhovtnya 2015 Procitovano 21 sichnya 2016 Bowden 2006 pp 516 7 Bowden 2006 p 587 Doing Satan s Work in Iran New York Times November 6 1979 Parliament of Canada House of Commons Procedure and Practice Secret Sittings 18 kvitnya 2016 u Wayback Machine Retrieved 2013 01 11 Arhiv originalu za 6 travnya 2013 Procitovano 21 sichnya 2016 Time 17 grudnya 1979 Arhiv originalu za 17 listopada 2007 Procitovano 25 kvitnya 2007 Michael B Farrell 27 chervnya 2006 Arhiv originalu za 30 veresnya 2007 Procitovano 25 kvitnya 2007 Arhiv originalu za 3 serpnya 2019 Procitovano 21 sichnya 2016 The New York Times 1 lipnya 1981 Arhiv originalu za 21 bereznya 2008 Procitovano 21 sichnya 2016 Bowden Mark Guests of the Ayatollah Grove Press 2006 p 374 Wald Matthew L 19 kvitnya 2002 The New York Times ISSN 0362 4331 Arhiv originalu za 21 sichnya 2016 Procitovano 5 sichnya 2016 Sick Gary 1991 October Surprise America s Hostages in Iran and the Election of Ronald Reagan New York Random House PosilannyaBakhash Shaul 1984 The Reign of the Ayatollahs Iran and the Islamic Revolution Basic Books Bowden Mark 2006 Guests of the Ayatollah The Iran Hostage Crisis The First Battle in America s War with Militant Islam New York ISBN 0 87113 925 1 Ebtekar Massoumeh Reed Fred 2000 Takeover in Tehran The Inside Story of the 1979 U S Embassy Capture Burnaby BC ISBN 0 88922 443 9 Harris Les 1997 444 Days to Freedom What Really Happened in Iran DVD UPC 033909253390 Moin Baqer 2000 Khomeini Life of the Ayatollah Sick Gary 1991 October Surprise America s Hostages in Iran and the Election of Ronald Reagan New York Random House