Венсан Оріоль

Венсан Оріоль (фр. Vincent Auriol фр. вимова: [vɛ̃sɑ̃ oʁjɔl]; 27 серпня 1884, Ревель — 1 січня 1966, Париж) — президент Франції (Четверта республіка, 1947—1954), перший після Другої світової війни.

Венсан Оріоль
Венсан Оріоль
Президент Франції
16 січня 1947 — 16 січня 1954
Попередник	Леон Блюм (де-факто) Альбер Лебрен (де-юре)
Наступник	Рене Коті
Князь Андорри
16 січня 1947 — 16 січня 1954
Попередник	Філіпп Петен (Режим Віші)
Наступник	Рене Коті
Народився	27 серпня 1884(1884-08-27) Ревель, Верхня Гаронна Франція
Помер	1 січня 1966(1966-01-01) (81 рік) Париж Франція
Похований	Мюре
Відомий як	політик, адвокат, учасник французького Руху Опору
Країна	Франція
Alma mater	Тулузький університет
Політична партія	Французька секція робітничого інтернаціоналу
У шлюбі з	^d
Діти	^d
Релігія	атеїзм
Нагороди	^d (1951)
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився в департаменті Верхня Гаронна, син м'ясника; отримав юридичну освіту. До війни активний діяч соціалістичної партії, був мером Тулузи (обраний у 31 рік), потім міністром у двох соціалістичних урядах Леона Блюма. У 1942—1943 Оріоль брав участь у діяльності підпілля французького Опору в окупованій Франції, потім втік до Лондона і вступив до уряду генерала де Голля. Після звільнення Франції державний міністр тимчасового уряду; в 1946 представник Франції в Раді Безпеки ООН.

Президент Четвертої республіки

Після проголошення Четвертої республіки в січні 1947 обраний її президентом, перебував на посаді один семирічний термін. Правління Оріолі було дуже важким, країну потрясали безперервні страйки і масові заворушення трудящих, колоніальна Французька імперія розпадалася; метрополія вела війни з повстанцями одночасно в Індокитаї, на Мадагаскарі і в Північній Африці. Перед закінченням терміну Оріоль заявив, що в жодному разі не буде балотуватися на наступний: «Ця робота мало не звела мене в могилу: мене будили в будь-який час ночі, щоб приймати відставки прем'єр-міністрів!» Дійсно, за 7 років його правління змінилося 18 (!) «примарних урядів».

Після президентства

Покинувши Єлисейський палац, Оріоль зайнявся політичною публіцистикою. У 1958 році він як екс-президент увійшов до Конституційної ради Франції. Це відбулося при установі П'ятої республіки, проекту конституції якої він різко противився, вважаючи, що влада президента має залишитися такою ж слабкою і церемоніальною, якою була при Третій і Четвертій республіках. У 1960 він пішов у відставку з Ради, протестуючи проти авторитарної політики президента де Голля. За рік до смерті Оріоль встиг благословити соціаліста Франсуа Міттерана балотуватися в президенти.

Посилання

• Біографія [ 22 січня 2019 у Wayback Machine.](рос.)