Борщагівка (річка)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Борщагівка.

Борщагі́вка (помилково — Ни́вка) — річка в Україні, що протікає територією міста Києва та приміського Києво-Святошинського району Київської області. Права притока Ірпеня (басейн Дніпра).

Борщагівка
Один зі Святошинських ставків на річці Борщагівка
50°22′18″ пн. ш. 30°27′47″ сх. д. / 50.37170000002777215° пн. ш. 30.46330000002777894° сх. д. / 50.37170000002777215; 30.46330000002777894
Витік	Київ, Голосіївський район, поблизу Одеської площі
• координати	50°22′ пн. ш. 30°27′ сх. д. / 50.3717° пн. ш. 30.4633° сх. д. / 50.3717; 30.4633
Гирло	Ірпінь
• координати	50°28′03″ пн. ш. 30°14′54″ сх. д. / 50.46750° пн. ш. 30.24833° сх. д. / 50.46750; 30.24833
Басейн	Ірпінь → Дніпро → Чорне море
Країни:	Україна, Київська область
Регіон	Київ
Довжина	близько 20 км
Площа басейну:	94
Притоки:	Нивка, невеликі потічки
Медіафайли у Вікісховищі

Назва

За однією з версій, свою назву річка отримала від рослини борщівник, що, очевидно, росла на її берегах.

Одне із згадувань про назву річки Борщагівка (нім. Boerßgowka) міститься в щоденнику німецького купця Мартіна Ґруневеґа, який відвідав Київ у 1584 році. Ґруневеґ записав у щоденнику, як місцеві кияни розповіли йому, що річка була названа так, бо у цій місцевості свого часу діяв борщовий базар. На думку Ґруневеґа, це місце торгу в князівські часи «могло називатися борщовим майданом чи торгом, незалежно від того, чи торгували там борщем», тому що «русини, ніколи не купують борщу, тому що кожен готує його у себе дома сам, оскільки це їхня повсякденна їжа і питво».

На річці розташовувалися Борщагівки (5 сіл-володінь різних монастирів м. Києва, названих на їхню честь: Михайлівська, Братська, Микільська, Софіївська, Петропавлівська).

У 1921 році щодо річки Борщагівки була вперше помилково вжита назва Нивка (від однойменного струмка, що починався неподалік перетину вулиць Артеківської та Капітанівської, і впадав у річку Борщагівку на ). Ця назва була розтиражована в масиві картографічних та текстових довідників 1960-х — 1990-х рр. Подекуди використовується й досі, хоча нині офіційною назвою річки є Борщагівка.

Іноді щодо річки Борщагівки також можна зустріти назви:

• Желя́нь (дав.-рус. Желѧнь) — трапляється в руських літописах.
• Нова́ Гре́бля — зафіксовано в І. Фундуклея, трапляється на картах ХІХ ст.
• Жилка — трапляється в довідниках ХХ ст.

Опис

Довжина близько 20 км. Особливістю річки є наявність великої кількості ставків (близько 20) на всій її протяжності. В нижній течії річки влаштоване рибне господарство.

Розташування

Борщагівка бере початок у Києві, неподалік від Одеської площі, точніше — в районі Льодового стадіону та Київського іподрому. Далі річка перетинає під землею проспект Академіка Глушкова і її витік виходить на денну поверхню на житловому масиві Теремки-II (де на річці розташовано перші 3 ставки), перетинає селище Жуляни (в якому також утворено декілька невеличких ставків) та Михайлівську Борщагівку, далі у підземному колекторі проходить під масивом Південна Борщагівка (на її історичному руслі розташоване озеро Віра), перетинає Кільцеву дорогу і на значному за довжиною відтинку покидає межі міста. Тут на берегах річки розташовані приміські села Софіївська Борщагівка та Петропавлівська Борщагівка, в яких на річці також утворено декілька великих ставів.

Неподалік від автошляху Київ — Житомир річка знов опиняється на території Києва (тут на ній розташовані Святошинські ставки), протікає через сосновий Святошинський ліс. Неподалік від місця впадіння в Ірпінь вона остаточно покидає межі міста.

Фауна

Іхтіофауна Борщагівки налічує 7 видів: чебачок амурський, карась сріблястий, верховка, гірчак, короп, вівсянка, в'юн.

Історія

23 липня 1093 року на березі Желяні (Борщівки) відбулася битва між військом київського князя Святополка Ізяславича і половцями, яка закінчилася поразкою русів.

За краєзнавчими матеріалами Л. Похилевича про річку відомо наступне:

«Речка Борщаговка протекает мимо села Беличи и за три версты впадает в р. Ирпень». «По речке, начавшейся выше села Желян и именующейся Борщаговкою, расположено пять деревень, носящих название Борщаговок, с присовокуплением имен монастырей, коим они принадлежали до поступления в казну… Эта небольшая речка, сопровождаемая плодородными лугами и небольшими возвышенностями, в древности называлась Желань и под этим именем оча часто упоминается в летописях. Борщаговкою же названа в последствии времени от того, что по ней были расположены ближайшие к городу монастырские хутора, снабжавшие монахов огородными продуктами, для борща необходимыми». «Село Желяне расположено при вершине ручья в древности именовавшегося Желанью, а ныне Борщаговкою. В настоящее время ручей этот при селе Желянах так слаб, что имеет воду только весною после таяния снегов и после продолжительных дождей».

1991 року на річці Борщагівці виявлено залишки поселення давньоруського і післямонгольського часу. Це говорить про велику територію давнього міста Києва.

Галерея

• Ставок на річці Борщагівка, Петропавлівська Борщагівка
• Святошин, р. Борщагівка, став № 14
• Річка Борщагівка
• Став № 15
• Став № 15
• Став № 15
• Став № 15
• Став № 15
• Борщагівка, Біличі
• Осушений ставок в заплаві Борщагівки, ~1 км від гирла
• Гирло Борщагівки
• Гирло Борщагівки (ліворуч), при впадінні в річку Ірпінь (праворуч)

Див. також

• Святошинські ставки

Примітки

1. Вакулишин С. Топонімія Києва ХХ століття. — К., 2014. — С. 22, 120.
2. Леп'явко С. А. Про український борщ від 1584 р. з історичними приправами [ 23 січня 2021 у Wayback Machine.] // Історична правда. — 3.11.2020.
3. Ісаєвич Я. Д. Мартин Груневег і його опис Києва [ 25 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Мартин Груневег. Славнозвісне місто Київ (фрагменти з подорожніх записок) // Всесвіт, 1981, № 5. — с. 204—211.
4. Мартин Груневег (о. Венцеслав): духовник Марины Мнишек. Записки о торговой поездке в Москву в 1584—1585 гг. [ 8 грудня 2020 у Wayback Machine.] Составитель А. Л. Хорошкевич. (Москва: Памятники исторической мысли, 2013. — Российская Академия наук. Институт славяноведения. Институт российской истории). — C. 161. — .
5. . Архів оригіналу за 28 квітня 2017. Процитовано 17 травня 2020.
6. Леонід Махновець. [1] — С. С. 135, 189, 283, 290;. з джерела 14 лютого 2017
7. Фундуклей, Иван. Статистическое описание Киевской губернии / изд. Иваном Фундуклеем. — Санкт-Петербург: в Тип. М-ва внутрен. дел, 1852. — Ч. 1 . — 1852. — С. 41.
8. Гриб Й.В., Ситник Ю.М., Борбат М.О. Гідроекологія р. Нивка: сучасний стан та виходи із екологічних ризиків. Рибогосподарська наука України. 2010. № 2. С. 79-88. URL: https://www.fsu.ua/images/jurnal/2010-02/2010-02_079-88Hryb.pdf
9. Полное Собрание Русских Летописей. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 212—213. — л.81об.
10. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989. С. 135.
11. рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — К., 1864. — C. 15-16.
12. рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — К., 1864. — C. 17.
13. рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — К., 1864. — C. 19-20.

Джерела

• Борщагівка. Звід пам'яток історії та культури м. Києва [ 28 квітня 2017 у Wayback Machine.]
• Вакулишин С. Топонімія Києва ХХ століття. — К., 2014. — С. 22, 120.
• Полное собрание русских летописей (ПСРЛ). — Т. 2. Ипатьевская летопись [ 22 червня 2019 у Wayback Machine.] (2-е издание). — Санкт-Петербург: Археографическая комиссия, 1908.
• Літопис руський [ 12 жовтня 2012 у Wayback Machine.] / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989.
• Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 66

Посилання

Зовнішні відеофайли
	1. Заплава р. Нивка, Біличанський ліс // snowowlify, 4 травня 2013
	2. ГВП-Україна представляє малі річки Києва: річка Нивка // MAMA86NGO, 31 серпня 2015

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Борщагівка (річка)

• Енциклопедія Києва [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Откуда есть и пошла Земля Борщаговская [ 3 листопада 2016 у Wayback Machine.]
• За течією Нивки — Льошко [ 2 лютого 2018 у Wayback Machine.]