Адам Ельсгаймер

Адам Ельсгаймер (нім. Adam Elsheimer; 18 березня 1578(15780318), Франкфурт-на-Майні — 11 грудня 1610, Рим) — німецький живописець.

Адам Ельсгаймер
Adam Elsheimer
Автопортрет (1606-1607), Уффіці, Коридор Вазарі
Народження	18 березня 1578(1578-03-18) Франкфурт-на-Майні
Смерть	11 грудня 1610(1610-12-11) (32 роки)
	Рим
Поховання	Сан Лоренцо ін Лучина
Національність	Німеччина
Країна	Німеччина
Жанр	живопис
Навчання
Діяльність	художник, дизайнер, унаочнювач
Покровитель	Гендрік Гауд
Вплив	Філіп Уффенбах, Маттіас Грюневальд, Ганс Гольбайн старший, Альбрехт Дюрер, Мікеланджело, Рафаель, Аннібале Карраччі, Караваджо
Вплив на	Пітер Ластман, Рембрандт, Клод Лоррен.
Вчитель	^d і Ганс Роттенхаммер
Відомі учні	^d^[1], ^d^[2] і Карло Сарачені
Твори	^d і Втеча в Єгипет
Роботи в колекції	Штедель, ^d, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, ^d, ^d, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Музей мистецтв Філадельфії, Рейксмузей, ^d, Баварські державні колекції картин, Державні художні зібрання Дрездена, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Державний музей мистецтв, Національна галерея, Ермітаж, Галерея мистецтв Вокера, ^d, Національний музей у Варшаві, Музей Фіцвільяма, Музей герцога Антона Ульріха, Історичний музей (Франкфурт), Галерея Уффіці, Епслі-хаус, Художня галерея Єльського університету, Петвет-Хаус, Стара пінакотека, Берлінська картинна галерея, Палац Вайсенштайн, Музей Фабра, ^d, Національна галерея Шотландії, Міський музей «Лакенхал» (Лейден), Реннський музей образотворчого мистецтва, Музей Ґетті, Музей Бойманса - ван Бенінгена^[4] і ^d^[5]
Адам Ельсгаймер у Вікісховищі

Біографія

Хрещений 18 березня 1578 року в місті Франкфурт-на-Майні. Після навчання у Йоганна Феттеля старшого Адам Ельсгаймер був учнем , який передав його знання про художню манеру Маттіаса Грюневальда, Ганса Гольбайна старшого та Альбрехта Дюрера. 1596 року він поїхав до Страсбурга, де спілкувався з Фрідріхом Брентелем. 1598 року через Мюнхен Ельсгаймер вирушив до Венеції, де працював разом з іншим німецьким художником Йоганном Роттенгаммером. З 1600 року Ельсгаймер оселився в Римі, де затоваришував з Пітером Паулем Рубенсом та Паулем Брілем. Він студіював твори Мікеланджело, Рафаеля, а також Аннібале Карраччі та Караваджо. 1606 року він перейшов до католицизму. Цього ж року він став членом Академії Святого Луки. З 1604 року в Ельсгаймера проживав голландець Гендрік Гауд, що був його учнем і меценатом.

Творчість

Втеча в Єгипет. 1609. Стара пінакотека. Мюнхен

Пожежа Трої. Бл. 1600. Стара пінакотека. Мюнхен

Ельсгаймер залишив небагато картин, які проте ще за його життя високо цінувалися художниками та колекціонерами, особливо за майстерність найтоншої розробки світлотіні. Більшість пейзажів написані на біблійні або міфологічні теми. Вплив Ельсгаймера не обмежується лише його нідерландськими та італійськими сучасниками, а сягяє творчості таких майстрів, як Пітер Ластман, Рембрандт та Клод Лоррен.

Втеча в Єгипет

Адам Ельсгаймер є першим художником, який не лише точно відобразив сузір'я, а ще й правильно відтворив Чумацький шлях, як послідовність незліченної кількості окремих зірок. Цим знанням Ельсгаймер завдячував знайомству з Галілео Галілеєм і Федеріко Чезі, а також спостереженням зоряного неба за допомогою тоді щойно винайденого телескопа. На думку дослідників на картині відтворене зоряне небо, яке художник спостерігав 16 червня 1609 року близько 21.45 в околицях Риму. Астрономічні спостереження знайшли своє точне й майстерне відображення на картині «Втеча в Єгипет», яка зараз зберігається в Мюнхенській пінакотеці. Це з'ясували вчені Німецького музею в 2005 році. Місяць і зірки чумацького шляху, що зображені на картині, відповідають широті Риму.

Пожежа Трої

У цій картині невеликого формату, написаній на мідній дошці, представлена сцена втечі Енея з сім'єю з палючої Трої. У нічній імлі, осяяній смолоскипами втікачів, можна розрізнити обриси фортеці, храмів, троянського коня. Разючий драматичний ефект досягнуто за допомогою відображення мерехтіння, спалахів тривожного світла у чорній темряві, що охопила землю. Особливістю пейзажу Ельсгаймера є ілюзія величезної протяжності простору, що виникає від тісного зіставлення ближнього і далекого планів. Так, захоплює своєю грандіозністю засіяне зірками небо з кометою, що відбилося на гладі річки. Затишний мирний вогонь, що світиться в темряві, і холодне світіння зірок у вишині зіставлені і відчуті у своїй особливій красі великого і малого, кінцевого і вічного. Завдяки світлотіні Ельсгаймер досягає в своїх творах рідкісної художньої єдності й поетичного настрою.

Див. також

• Живопис бароко
• Карло Сарачені
• Золотий кабінет шляхетного і вільного мистецтва живопису, книга біографій

Примітки

1. http://www.dorotheum.com/auktionen/auktionstermine/aktuelle-auktionen/kataloge/list-lots-detail/auktion/10841-alte-meister/lotID/35/lot/1773415-david-teniers-i.html
2. https://books.google.de/books?id=SZ1MAAAAcAAJ&printsec=frontcover&hl=de&source=gbs_ge_summary_r#v=onepage&q&f=false — С. 13.
3. Bergau R. Juvenel // Allgemeine Deutsche Biographie — L: 1881. — Vol. 14. — S. 762–763.
   d:Track:Q2079d:Track:Q20668841d:Track:Q19226012d:Track:Q19969430d:Track:Q590208
4. колекція Бойманса онлайн — 2010.
   d:Track:Q38707107
5. https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO0050_III
6. Біографічні дані за Markus Dekiert, Holländische und deutsche Malerei. Alte Pinakothek. - Hantje Cantz Verlag, 2006, S. 256, S. 296.
7. Markus Dekiert, Holländische und deutsche Malerei. Alte Pinakothek. - Hantje Cantz Verlag, 2006, S. 256

Література

• Keith Andrews: Adam Elsheimer. Werkverzeichnis der Gemälde, Zeichnungen und Radierungen; München: Verlag Schirmer/Mosel, 1985. . Erweiterte Neuauflage: 2006.
• Reinhold Baumstark (Hrsg.): Von Neuen Sternen. Adam Elsheimers «Flucht nach Ägypten». Anlässlich der Ausstellung Von Neuen Sternen. Adam Elsheimers Flucht nach Ägypten, Alte Pinakothek, München, 17. Dezember 2005 bis 26. Februar 2006; Katalog von Marcus Dekiert, Köln: DuMont Literatur und Kunst Verlag, 2005. .
• Rüdiger Klessmann u. a.: Im Detail die Welt entdecken, Adam Elsheimer 1578—1610. Ausstellungskatalog des Städel-Museums, Frankfurt am Main; Edition Minerva, 2006.
• Andreas Thielemann, Stefan Gronert (Hrsg.): Adam Elsheimer in Rom: Werk — Kontext — Wirkung; München: Hirmer, 2008;
• Franziska Bachner: Gleichartigkeit und Gegensatz. Zur Figurenbildung bei Adam Elsheimer; in: Städel-Jahrbuch NF Bd. 16, 1997, S. 249—256
• Franziska Bachner: Figur und Erzählung in der Kunst Adam Elsheimers; Diss. Würzburg 1995
• Gottfried Sello: Adam Elsheimer; München, C. H. Beck, 1988;
• Christian Lenz: Adam Elsheimer. Die Gemälde im Städel; Ausstellung 1977 im Städelschen Kunstinstitut, Frankfurt am Main 1977.

Посилання

• Web Gallery of Art [ 10 вересня 2021 у Wayback Machine.]
• Artcyclopedia [ 17 лютого 2010 у Wayback Machine.]
• Ельсгаймер Адам. Картини [ 28 вересня 2015 у Wayback Machine.] та біографія [ 29 вересня 2015 у Wayback Machine.]