Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Казимир-Луї-Віктюрньєн де Рошешуар, принц Тонне-Шарант, (20 березня 1787, Париж — 1 січня 1875, Нофль-ле-В'є) — французький генерал і дипломат, посол Франції у Російській імперії, в. о. прем'єр-міністра Франції 29 липня 1830 року.
| Казимир-Луї-Віктюрн'єн де Рошешуар де Мортемар | ||||||||
 | ||||||||
 | ||||||||
| ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 29 липня1830 | ||||||||
| Монарх: | Карл X | |||||||
| Попередник: | Жуль де Поліньяк | |||||||
| Наступник: | Жак-Шарль Дюпон де л'Ер | |||||||
| ||||||||
| 1828—1830, 1833 | ||||||||
| Попередник: | ||||||||
| Наступник: | Адольф Едуар Казимир Жозеф Мортьє | |||||||
| | ||||||||
| 1812—1875 | ||||||||
| Народження: | 20 березня 1787 Париж | |||||||
| Смерть: | 1 січня 1875 (87 років) | |||||||
| Поховання: | Q110478841? | |||||||
| Країна: | Франція | |||||||
| Батько: | d | |||||||
| Мати: | d | |||||||
| Шлюб: | d | |||||||
| Діти: | d[1], d[1] і d | |||||||
| Нагороди: |
| |||||||
| | ||||||||
Біографія
Син генерала і поета, який 1791 року емігрував до Англії разом із сім'єю.
Виховувався в Англії і лише 1801 року зміг повернутися до Парижа, де вступив у 1803 році на військову службу і брав участь у прусській та польській кампаніях 1806—1807 років. У 1811 році був взятий Наполеоном в ординарці і з успіхом виконав багато його важливих доручень.
Приєднавшись до великої армії Наполеона в Познані, він здійснив похід до Росії і отримав баронський титул. У битвах при Лейпцигу і був знову нагороджений Наполеоном.
Однак, одним з перших вітав реставрацію Бурбонів, Людовик XVIII призначив його пером Франції (4 червня 1814 р.) і капітан-полковником сотні швейцарців своєї гвардії. Під час Ста днів він пішов за Людовиком XVIII в Гент, де і залишався до падіння Наполеона I. Його послуги та відданість королю були послідовно винагороджені чинами генерал-майора та генерал-лейтенанта (1815), а потім він став кавалером королівських орденів (1825).
Посол у Росії
Призначений послом до Росії в березні 1828 р. на місце . У квітні 1828 р. де Мортемар з Парижа попрямував прямо на театр російсько-турецької війни, що почалася, оскільки був запрошений супроводжувати Миколу I у його поїздці до діючої армії, разом з деякими іншими дипломатами.
Після закінчення першої частини кампанії Мортемар з'їздив до Парижа, звідки прибув до Петербурга лише в лютому 1829 р., проїхавши через Відень. При самому в'їзді до Петербурга його зустрів флігель-ад'ютант Миколи І, який вручив йому за рескриптом від 27 лютого орден Андрія Первозванного — як знак особливого вподобання імператора до французького посланця за його прихильність до Росії і за дружні на її користь виступи під час поїздки до Відня.
У травні 1830 р. де Мортемар вирушив до Франції, де політичне становище був вже дуже напружене. Відпускаючи Мортемара, Микола I доручив йому передати Карлу Х поради бути поміркованим і поважати конституцію, щоб уникнути революції.
Прем'єр-міністр на один день
Приїхавши до Франції у червні 1830, де Мортемар збирався їхати на води, коли дізнався про революцію, яка спалахнула в Парижі 27 липня. Він поспішив у Сен-Клу до Карла X, щоб благати його вжити швидких і рішучих заходів проти хвилювань. Король після довгих заперечень вирішив зробити поступку революції, на його думку достатню, доручивши Мортемару (29 липня) утворити нове міністерство, до якого мали увійти Казимир Пер'є, генерал Жерар та інші, з де Мортемаром на чолі. Де Мортемар спочатку відмовлявся, кажучи, що подібний тягар йому не під силу, але переможений наполяганнями короля, погодився і отримав обіцянку короля негайно скликати Палату депутатів.
Тим часом коливання Карла X затримали де Мортемара в Сен-Клу, і він уже не міг пробратися звідти до Парижа, де зібралися депутати під головуванням Лаффіта, так як і командував військами син Карла — герцог Ангулемський, який не співчував призначенню де Мортемара, не випускаючи його з Сен-Клу. Коли нарешті, 30 липня, де Мортемар досяг Парижа, він зустрів тут депутата Берара, який сказав йому фразу, що стала історичною: «Надто пізно!» (Il est trop tard!).
Розмістившись в Люксембурзькому палаці, Мортемар підготував проекти кількох законів, які полягали у закріпленні становища, мав побачення з герцогом Орлеанським, який запевняв у незмінній відданості старшому члену родини. Але вже 31 липня, бачачи, що ні офіційна преса, ні Палата депутатів не визнають його, Мортемар усвідомив своє безсилля і повернувся до Сен-Клу, а 9 серпня обидві палати проголосили королем герцога Орлеанського під ім'ям Луї-Філіпа I.
Липнева монархія та Друга імперія
Де Мортемар запропонував свої послуги новій династії і, як і раніше, зайняв місце в Палаті перів. 5 січня 1831 р. він знову, як людина особисто відома Миколі I і заслуговуюча його уваги, був призначений надзвичайним послом до Росії, з дорученням йому спеціальної місії до Миколи I. 26 січня де Мортемар проїхав через Берлін, де представився прусському королю, і незабаром прибув до Петербурга через Курляндію.
Особисте становище де Мортемара під час другого перебування у Петербурзі залишилося таке саме, але обставини значно змінилися. Франція замість того, щоб бути в очах Миколи I союзницею, яка користувалася всіма його симпатіями, стала предметом недовіри і навіть ворожості, і це нове почуття сильно розвинулося під впливом польського повстання. Клопотання і переконання Мортемара служили іноді приводом до розбіжностей, інколи ж і до зіткнень. У липні того ж 1831 р. Мортемар остаточно замінив герцога Тревізо як французький посланець у Петербурзі. У жовтні 1831 р. Мортемар отримав відпустку до Парижа, тимчасово заміщений бароном Бургуеном, який дістав звання повноважного міністра. За деякими даними, Мортемар змушений був виїхати з Петербурга внаслідок гніву на нього Миколи I за клопотання на користь поляків. Повернувшись до Петербурга, він залишався тут до 1833 року.
Зійшовши на деякий час з політичної сцени після Лютневої революції 1848 року, де Мортемар 31 серпня 1849 р. був знову прийнятий на службу в Генеральний штаб, приєднався до Наполеонівської партії, командував потім одним із військових округів, а 27 березня 1852 р. був призначений сенатором. Революція 4 вересня 1870 р. змусила його відійти від справ.
Примітки
- Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- (Baron Paul de Bourgoing, "Episodes militaires et politiques", Paris, 1864, p. 469; "Військовий Збірник" 1866, т. LXIX, відд II, стор 139)
- Татищев С. С. Імператор Микола та іноземні двори, С.-Пб., 1889, стор. 160, 170
Посилання
- Мортемар, Казимир-Людовік-Вікторьєн // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kazimir Luyi Viktyurnyen de Rosheshuar princ Tonne Sharant 20 bereznya 1787 1787 03 20 Parizh 1 sichnya 1875 1875 01 01 Nofl le V ye francuzkij general i diplomat posol Franciyi u Rosijskij imperiyi v o prem yer ministra Franciyi 29 lipnya 1830 roku Kazimir Luyi Viktyurn yen de Rosheshuar de MortemarKazimir Luyi Viktyurn yen de Rosheshuar de Mortemar Prapor prem yer ministr Franciyi v o 29 lipnya1830 Monarh Karl X Poperednik Zhul de Polinyak Nastupnik Zhak Sharl Dyupon de l Er Prapor Prapor 1828 1830 1833 Poperednik Nastupnik Adolf Eduar Kazimir Zhozef Mortye 1812 1875 Narodzhennya 20 bereznya 1787 1787 03 20 ParizhSmert 1 sichnya 1875 1875 01 01 87 rokiv Nofl le V yePohovannya Q110478841 Krayina FranciyaBatko dMati dShlyub dDiti d 1 d 1 i d Nagorodi Velikij Hrest ordena Pochesnogo legionu Velikij oficer ordena Pochesnogo legionu Komandor ordena Pochesnogo legionu Kavaler ordena Pochesnogo legionu Oficer ordena Pochesnogo legionu Orden Svyatogo Georgiya Orden Svyatogo Andriya Pervozvannogo Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaSin generala i poeta yakij 1791 roku emigruvav do Angliyi razom iz sim yeyu Vihovuvavsya v Angliyi i lishe 1801 roku zmig povernutisya do Parizha de vstupiv u 1803 roci na vijskovu sluzhbu i brav uchast u prusskij ta polskij kampaniyah 1806 1807 rokiv U 1811 roci buv vzyatij Napoleonom v ordinarci i z uspihom vikonav bagato jogo vazhlivih doruchen Priyednavshis do velikoyi armiyi Napoleona v Poznani vin zdijsniv pohid do Rosiyi i otrimav baronskij titul U bitvah pri Lejpcigu i buv znovu nagorodzhenij Napoleonom Odnak odnim z pershih vitav restavraciyu Burboniv Lyudovik XVIII priznachiv jogo perom Franciyi 4 chervnya 1814 r i kapitan polkovnikom sotni shvejcarciv svoyeyi gvardiyi Pid chas Sta dniv vin pishov za Lyudovikom XVIII v Gent de i zalishavsya do padinnya Napoleona I Jogo poslugi ta viddanist korolyu buli poslidovno vinagorodzheni chinami general majora ta general lejtenanta 1815 a potim vin stav kavalerom korolivskih ordeniv 1825 Posol u Rosiyi Priznachenij poslom do Rosiyi v berezni 1828 r na misce U kvitni 1828 r de Mortemar z Parizha popryamuvav pryamo na teatr rosijsko tureckoyi vijni sho pochalasya oskilki buv zaproshenij suprovodzhuvati Mikolu I u jogo poyizdci do diyuchoyi armiyi razom z deyakimi inshimi diplomatami Pislya zakinchennya pershoyi chastini kampaniyi Mortemar z yizdiv do Parizha zvidki pribuv do Peterburga lishe v lyutomu 1829 r proyihavshi cherez Viden Pri samomu v yizdi do Peterburga jogo zustriv fligel ad yutant Mikoli I yakij vruchiv jomu za reskriptom vid 27 lyutogo orden Andriya Pervozvannogo yak znak osoblivogo vpodobannya imperatora do francuzkogo poslancya za jogo prihilnist do Rosiyi i za druzhni na yiyi korist vistupi pid chas poyizdki do Vidnya U travni 1830 r de Mortemar virushiv do Franciyi de politichne stanovishe buv vzhe duzhe napruzhene Vidpuskayuchi Mortemara Mikola I doruchiv jomu peredati Karlu H poradi buti pomirkovanim i povazhati konstituciyu shob uniknuti revolyuciyi Prem yer ministr na odin den Priyihavshi do Franciyi u chervni 1830 de Mortemar zbiravsya yihati na vodi koli diznavsya pro revolyuciyu yaka spalahnula v Parizhi 27 lipnya Vin pospishiv u Sen Klu do Karla X shob blagati jogo vzhiti shvidkih i rishuchih zahodiv proti hvilyuvan Korol pislya dovgih zaperechen virishiv zrobiti postupku revolyuciyi na jogo dumku dostatnyu doruchivshi Mortemaru 29 lipnya utvoriti nove ministerstvo do yakogo mali uvijti Kazimir Per ye general Zherar ta inshi z de Mortemarom na choli De Mortemar spochatku vidmovlyavsya kazhuchi sho podibnij tyagar jomu ne pid silu ale peremozhenij napolyagannyami korolya pogodivsya i otrimav obicyanku korolya negajno sklikati Palatu deputativ Tim chasom kolivannya Karla X zatrimali de Mortemara v Sen Klu i vin uzhe ne mig probratisya zvidti do Parizha de zibralisya deputati pid golovuvannyam Laffita tak yak i komanduvav vijskami sin Karla gercog Angulemskij yakij ne spivchuvav priznachennyu de Mortemara ne vipuskayuchi jogo z Sen Klu Koli nareshti 30 lipnya de Mortemar dosyag Parizha vin zustriv tut deputata Berara yakij skazav jomu frazu sho stala istorichnoyu Nadto pizno Il est trop tard Rozmistivshis v Lyuksemburzkomu palaci Mortemar pidgotuvav proekti kilkoh zakoniv yaki polyagali u zakriplenni stanovisha mav pobachennya z gercogom Orleanskim yakij zapevnyav u nezminnij viddanosti starshomu chlenu rodini Ale vzhe 31 lipnya bachachi sho ni oficijna presa ni Palata deputativ ne viznayut jogo Mortemar usvidomiv svoye bezsillya i povernuvsya do Sen Klu a 9 serpnya obidvi palati progolosili korolem gercoga Orleanskogo pid im yam Luyi Filipa I Lipneva monarhiya ta Druga imperiya De Mortemar zaproponuvav svoyi poslugi novij dinastiyi i yak i ranishe zajnyav misce v Palati periv 5 sichnya 1831 r vin znovu yak lyudina osobisto vidoma Mikoli I i zaslugovuyucha jogo uvagi buv priznachenij nadzvichajnim poslom do Rosiyi z doruchennyam jomu specialnoyi misiyi do Mikoli I 26 sichnya de Mortemar proyihav cherez Berlin de predstavivsya prusskomu korolyu i nezabarom pribuv do Peterburga cherez Kurlyandiyu Osobiste stanovishe de Mortemara pid chas drugogo perebuvannya u Peterburzi zalishilosya take same ale obstavini znachno zminilisya Franciya zamist togo shob buti v ochah Mikoli I soyuzniceyu yaka koristuvalasya vsima jogo simpatiyami stala predmetom nedoviri i navit vorozhosti i ce nove pochuttya silno rozvinulosya pid vplivom polskogo povstannya Klopotannya i perekonannya Mortemara sluzhili inodi privodom do rozbizhnostej inkoli zh i do zitknen U lipni togo zh 1831 r Mortemar ostatochno zaminiv gercoga Trevizo yak francuzkij poslanec u Peterburzi U zhovtni 1831 r Mortemar otrimav vidpustku do Parizha timchasovo zamishenij baronom Burguenom yakij distav zvannya povnovazhnogo ministra Za deyakimi danimi Mortemar zmushenij buv viyihati z Peterburga vnaslidok gnivu na nogo Mikoli I za klopotannya na korist polyakiv Povernuvshis do Peterburga vin zalishavsya tut do 1833 roku Zijshovshi na deyakij chas z politichnoyi sceni pislya Lyutnevoyi revolyuciyi 1848 roku de Mortemar 31 serpnya 1849 r buv znovu prijnyatij na sluzhbu v Generalnij shtab priyednavsya do Napoleonivskoyi partiyi komanduvav potim odnim iz vijskovih okrugiv a 27 bereznya 1852 r buv priznachenij senatorom Revolyuciya 4 veresnya 1870 r zmusila jogo vidijti vid sprav PrimitkiPas L v Genealogics org 2003 d Track Q19847329d Track Q19847326 Baron Paul de Bourgoing Episodes militaires et politiques Paris 1864 p 469 Vijskovij Zbirnik 1866 t LXIX vidd II stor 139 Tatishev S S Imperator Mikola ta inozemni dvori S Pb 1889 stor 160 170PosilannyaMortemar Kazimir Lyudovik Viktoryen Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref