Кінний лейбгвардії полк — лейбгвардійське кавалерійське формування (військова частина, полк) російської імператорської гвардії ЗС Російської імперії.
Лейбгвардії Кінний полк | |
---|---|
![]() Полковий жетон "До дня двохсотріччя заснування Кінної гвардії" | |
На службі | 7.03.1721 - 1918 |
Країна | Російська імперія |
Роль | Кавалерія |
Чисельність | полк |
У складі | 1-а гвардійська кавалерійська дивізія (Гвардійський корпус, Петербурзький ВО) |
Гарнізон/Штаб | Петербург |
![]() |
Старшинство полку — 7.03.1721
Полкове свято — 25 березня, Благовіщення Пресвятої Богородиці.
Дислокація: Петербург
Історія
Сформований 7 березня 1721 року з драгунського лейбшквадрону (ескадрону) князя Меншикова, домової (особистої) драгунської роти генерал-фельдмаршала графа Шереметєва і Драгунської роти Санкт-Петербурзької губернії під назвою драгунського.
21 грудня 1725 року переформований на на шведський зразок та укомплектований виключно дворянами. На відміну від інших драгун, полк отримав червоний приборний колір та камзоли з золотими шнурами; спорядження та озброєння було однаковим із гвардією; замість одного пістолета — два, і не було сокир. Лейбрегіменту були подаровані литаври шведської кінної гвардії, взяті у них у битві під Полтавою 8 липня 1709 року.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOWtMMlF5THpBeFgwaHBjM1J2Y25sZmIyWmZkR2hsWDB4cFptVmZSM1ZoY21SelgxSmxaMmx0Wlc1MFgwRnNZblZ0TG1wd1p5OHlNakJ3ZUMwd01WOUlhWE4wYjNKNVgyOW1YM1JvWlY5TWFXWmxYMGQxWVhKa2MxOVNaV2RwYldWdWRGOUJiR0oxYlM1cWNHYz0uanBn.jpg)
31 грудня 1730 року полк названо Кінною гвардією й надано усі права гвардії — тим самим було покладено початок регулярній гвардійській кінноті. Штат полку: 5 ескадронів по 2 роти в кожному (разом 1423 чоловік, із них 1111 стройових чинів). Імператриця Анна узяла на себе звання полковника або шефа полку; потім це звання мали Петро III і Катерина II.
Повсякденна форма кінногвардійців була аналогічною до драгунської, відрізнялась тільки червоним кольором камзолу і штанів. Парадна форма складалась із , підколета і штанів зі шкіри оленя, залізної напівкіраси з мідними елементами, палаша на поясній портупеї, карабіна без багнета з перев'язом та двох пістолетів. Спорядження та кінський убір були аналогічними до драгунських. З часів імператриці Анни полк комплектувався переважно остзейськими (прибалтійськими) німцями.
1737 року полк вперше взяв участь у бойових діях — три з десяти рот полку бились під час взяття Очакова й у битві при Ставучанах у ході Російсько-турецької війни.
Павло I включив до складу полку частину кінних , і 1800 року призначив його шефом цісаревича Костянтина Павловича.
1801 року імператор Олександр I назвав полк лейбгвардії Кінним. Шефами полку після смерті цісаревича Костянтина вважались чинні царі.
1805 року полк узяв участь у Австрійському поході, та 20 листопада бився під Аустерліцем. Усі п'ять ескадронів полку під командуванням генерал-майора разом із атакували батальйон французької піхоти. Рядові 3-го взводу 2-го ескадрону Гаврилов, Омельченко, Ушаков і Лазунов захопили почесний трофей — французького батальйонного «орла» 4-го лінійного полку. За цю відзнаку на штандарт полку помістили напис «За взяття ворожого прапора під Аустерліцем 20 листопада 1805 р.».
1807 року кінногвардійці брали участь у битвах під Гейльсбергом та Фрідландом. 2 липня під Фрідландом полк під вогнем 30 французьких гармат атакував та зім'яв французьку кавалерію, увірвавшись потім до порядків піхоти. 4-й ескадрон полку під командуванням ротмістра князя ціною важких втрат врятував полк від контратаки французької кавалерії. В кавалерійській атаці загинуло 16 офіцерів та 116 нижніх чинів полку.
Полк відзначився у (Бородинській битві), разом із атакувавши кірасирську дивізію з корпусу біля батареї Раєвського. За цей бій 32 офіцери-кінногвардійці були нагороджені орденами.
У квітні 1813 року полк був нагороджений Георгіївськими штандартами з написом «За відзнаку під час ураження й вигнання ворога з меж Росії 1812 р.».
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpODRMemcxTHpFNFgwaHBjM1J2Y25sZmIyWmZkR2hsWDB4cFptVmZSM1ZoY21SelgxSmxaMmx0Wlc1MFgwRnNZblZ0TG1wd1p5OHlNakJ3ZUMweE9GOUlhWE4wYjNKNVgyOW1YM1JvWlY5TWFXWmxYMGQxWVhKa2MxOVNaV2RwYldWdWRGOUJiR0oxYlM1cWNHYz0uanBn.jpg)
1813 року полк брав участь у Закордонному поході російської армії та бився 16—18 серпня 1813 року під Кульмом, 4—6 жовтня під Лейпцигом і 13 березня 1814 року під . За останню битву полк отримав 22 Георгіївські труби з написом «За хоробрість проти неприятеля при Фер-Шампенуазі 13 березні 1814 р.». 19 березня 1814 року полк разом з усією російською армією увійшов до Парижа. За цю кампанію полку були подаровані Георгіївські штандарти.
14 грудня 1825 року полк брав участь у розгоні (повстанців) на Сенатській площі. У сутичці загинув рядовий 3-го ескадрону Павло Панюта.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpODJMelkzTHpJMVgwaHBjM1J2Y25sZmIyWmZkR2hsWDB4cFptVmZSM1ZoY21SelgxSmxaMmx0Wlc1MFgwRnNZblZ0TG1wd1p5OHlNakJ3ZUMweU5WOUlhWE4wYjNKNVgyOW1YM1JvWlY5TWFXWmxYMGQxWVhKa2MxOVNaV2RwYldWdWRGOUJiR0oxYlM1cWNHYz0uanBn.jpg)
1831 року два дивізіони полку брали участь у придушенні Польського повстання і штурмі Варшави (25—26 серпня). З 1835 до 1846 року багато офіцерів полку добровольцями брали участь у Кавказькій війні. 1849 року полк брав участь у придушенні заколоту в Угорщині. Під час Кримської війни полк ніс службу з охорони узбережжя Фінської затоки від Петергофа до Петербурга на випадок висадки англо-французького десанту. У 1877—1978 роках багато офіцерів полку добровольцями вирушили на Російсько-турецьку війну. Під час Російсько-японської війни полк не брав участі у боях, але кілька офіцерів і 28 нижніх чинів полку виступили на фронт добровольцями.
1914 року полк виступив на німецький фронт у складі 1-ї армії генерала Ренненкампфа. 6 серпня брав участь у битві під Каушеном, де гвардійці у пішому строю, не лягаючи, атакували німецьку батарею, прикриту кулеметами. Полк зазнав тяжких втрат. Підсумок атаки вирішила кінна атака Лейбескадрону під командуванням ротмістра Врангеля, під час якої загинули майже всі офіцери ескадрону.
28 липня 1917 року полк було перейменовано на Кінну Гвардію. У грудні почалось розформування полку. 19 грудня під Жмеринкою було розформовано перший дивізіон (1, 2 та 5-й ескадрони), а другий дивізіон (3, 4 і 6-й ескадрони) саморозпустились. Офіцери й частина нижніх чинів роз'їхались по домівках, а близько 150 нижніх чинів повернулись до казарм у Петроград, де у лютому-березні 1918 року полк було остаточно розформовано.
З тих, хто повернувся у Петроград у січні 1918 року Петроградська Рада сформувала 1-й Кінний полк РСЧА (командир полку Кусін, помічник командира Фомичєв, командир 1-го ескадрону Єрошов, ад'ютант полку Карачинцев), роззброєний навесні 1919 року за бажання офіцерів перейти до білих.
З січня 1919 року кінногвардійці разом з іншими гвардійськими кірасирами увійшли до складу команди кінних розвідників зведеного гвардійського піхотного полку Добровольчої армії. У березні 1919 року було сформовано зведений полк гвардійської кірасирської дивізії, в якому кінногвардійці склали 2-й ескадрон. У червні 1919 року на базі зведеного полку було сформовано 1-й Гвардійський зведений кірасирський полк, в якому кінногвардійці були представлені 2-ма ескадронами. З 15 грудня 1919 року ескадрон Кінного полку увійшов до зведеного гвардійського кавалерійського полку 1-ї кавалерійської дивізії, а після прибуття до Криму з 1 травня 1920 року став 2-м ескадроном Гвардійського кавалерійського полку російської армії генерала Врангеля. Під час боїв літа-осені 1920 року ескадрон втратив значну частину свого складу, а ті, хто залишився в живих, були зведені у взвод, який генерал Врангель перетворив на свій конвой.
Командири полку
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOHpMek15THlWRU1DVkJNU1ZFTUNWQ01pVkVNQ1ZDTlNWRU1TVTRNQ1ZFTVNVNE55VkVNQ1ZDUVNWRU1DVkNSU1ZFTUNWQ01sOHRYeVZFTUNWQ1JpVkVNQ1ZDUlNWRU1TVTRNQ1ZFTVNVNE1pVkVNU1U0TUNWRU1DVkNOU1ZFTVNVNE1sOGxSREFsT1VRbFJEQWxRamdsUkRBbFFrRWxSREFsUWtVbFJEQWxRa0lsUkRBbFFqQWxSREVsT0VaZlNTNXFjR2N2TWpJd2NIZ3RKVVF3SlVFeEpVUXdKVUl5SlVRd0pVSTFKVVF4SlRnd0pVUXhKVGczSlVRd0pVSkJKVVF3SlVKRkpVUXdKVUl5WHkxZkpVUXdKVUpHSlVRd0pVSkZKVVF4SlRnd0pVUXhKVGd5SlVReEpUZ3dKVVF3SlVJMUpVUXhKVGd5WHlWRU1DVTVSQ1ZFTUNWQ09DVkVNQ1ZDUVNWRU1DVkNSU1ZFTUNWQ1FpVkVNQ1ZDTUNWRU1TVTRSbDlKTG1wd1p3PT0uanBn.jpg)
- 31.12.1730 — 15.12.1731 — підполковник і генерал-аншеф граф (Ягужинський Павло Іванович)
- 15.12.1731 — 05.1736 — підполковник і генерал-ад'ютант, генерал-поручик князь
- 1731 — 2.05.1738 — підполковник и генерал-майор фон
- 28.01.1738 — 9.11.1740 — підполковник спадковий принц Курляндський граф фон
- 10.11.1740 — 24.01.1763 — підполковник і генерал-майор (з 1746 — генерал-поручик, з 1755 — генерал-аншеф)
- 5.09.1748 — 6.03.1762 — підполковник і генерал-аншеф (з 5.09.1756 — генерал-фельдмаршал) граф
- 1744—1761 — прем'єр-майор і генерал-майор (з 1753 — генерал-поручик) князь
- 1761-24.07.1762 — прем'єр-майор (з 9.07.1762 — підполковник) і генерал-майор Бергер Яків
- 28.06.1762-11.04.1780 — підполковник і генерал-аншеф (з 28.06.1768 — генерал-ад'ютант) князь (Волконський Михайло Микитович)
- 24.07.1762-1.01.1764 — секунд-майор і генерал-поручик князь
- 1.01.1764-10.09.1767 — ротмістр (з 1765 — прем'єр-майор, з 22.09.1766 — полковник по армії) князь
- 25.03.1764-1783 — підполковник і генерал-ад'ютант граф
- 22.09.1767-5.03.1781 — прем'єр-майор і генерал-майор (з 21.04.1773 — генерал-поручик)
- 5.03.1781-2.06.1788 — прем'єр-майор і генерал-майор (з 22.09.1786 — генерал-поручик)
- 21.11.1784-25.11.1796 — підполковник і генерал-фельдмаршал граф Румянцев-Задунайський Петро Олександрович
- 2.06.1788-17.05.1789 — прем'єр-майор
- 17.05.-18.06.1789 — секунд-майор і бригадир
- 18.06.1789-5.03.1792 — прем'єр-майор
- 8.09.1790-1795 — підполковник і генерал-ад'ютант генерал-аншеф граф Салтиков Іван Петрович
- 24.11.1792-28.01.1793 — прем'єр-майор і генерал-майор
- 28.01.1793-10.09.1797 — секунд-майор і генерал-майор (з 2.05.1797 — генерал-лейтенант)
- 24 листопада 1797 — 2 березня 1798: генерал-лейтенант Петер-Людвіг фон дер Пален
- 10.09.-24.11.1797 — полковник (з 17.09.1797 — генерал-майор)
- 2-18.03.1798 — генерал-майор
- 18.03.1798-5.01.1800 — генерал-лейтенант князь
- 26.01.-14.08.1800 — генерал-майор
- 14.08.-4.10.1800 — полковник
- 5.10.-8.12.1800 — генерал-ад'ютант генерал-майор
- 8.12.1800-26.01.1803 — генерал-лейтенант (з 15.09.1801 — генерал від кавалерії) Тормасов Олександр Петрович
- 4.02.1803-13.02.1811 — (з 17.05.1803 — генерал-майор)
- 6.05.1811-16.01.1819 — полковник (з 26.12.1812 — генерал-майор)
- 16.01.1819-21.04.1828 — генерал-майор (з 4.06.1820 г. — генерал-ад'ютант, з 25.12.1825 — граф) Орлов Олексій Федорович
- 21.04.1828-27.05.1833 гг. — генерал-майор барон
- 27.05.1833-6.12.1837 — генерал-майор свити барон
- 6.12.1837-9.05.1844 — генерал-майор (з 1.07.1839 — генерал-майор свити)
- 9.05.1844-6.12.1853 — генерал-майор (з 7.11.1846 — генерал-майор свити, з 3.04.1849 — генерал-ад'ютант)
- 6.12.1853-27.12.1855 — генерал-майор свити (з 17.04.1855 — генерал-ад'ютант) граф
- 27.12.1855-30.08.1864 — флігель-ад'ютант полковник (з 26.08.1856 — генерал-майор свити, з 25.03.1863 — генерал-ад'ютант) світліший князь
- 30.08.1864-23.05.1869 — генерал-майор свити граф фон
- 23.05.1869-16.01.1871 — генерал-майор свити
- 16.01.1871-27.07.1875 — генерал-майор свити граф
- 27.07.1875-14.07.1883 — генерал-майор свити барон (Фредерікс Володимир Борисович)
- 14.07.1883-24.07.1884 — флігель-ад'ютант, полковник князь
- 18.08.1884-20.11.1890 — генерал-майор
- 20.11.1890-11.08.1896 — флігель-ад'ютант, полковник (з 30.08.1893 — генерал-майор) великий князь (Павло Олександрович)
- 11.08.1896-25.05.1901 — генерал-майор князь
- 25.05.1901-24.06.1904 — генерал-майор
- 10.07.1904-4.07.1906 — генерал-майор свити князь
- 4.07.1906-15.04.1911 — генерал-майор свити
- 15.04.1911-3.10.1914 — флігель-ад'ютант полковник (з 6.12.1912 — генерал-майор свити) Скоропадський Павло Петрович
- 3.10.1914-23.04.1917 — генерал-майор свити
- 14.05.-9.08.1917 — полковник
- 9.08.-12.1917 — генерал-майор
Шефи полку
- 31.12.1730-17.10.1740 — імператриця (Анна Іоаннівна)
- 10.11.1740-25.11.1741 — імператор Іван VI
- 25.11.1741-25.12.1761 — імператриця Єлизавета Петрівна
- 25.12.1761-9.02.1762 — імператор Петро III
- 9.02.-28.06.1762 — герцог Георг Людвіг Шлезвіг-Гольштейн
- 28.06.1762-6.11.1796 — імператриця Катерина II
- 7-10.11.1796 — імператор Павло I
- 7.11.1796-28.05.1800 — великий князь
- 28.05.-9.09.1800 — великий князь цісаревич Костянтин Павлович
- 9-10.09.1800 — генерал від кавалерії
- 10.09.1800-15.06.1831 — великий князь цісаревич Костянтин Павлович
- 25.06.1831-18.02.1855 — імператор Микола I
- 19.02.1855-1.03.1881 — імператор Олександр II
- 28.10.1866-2.03.1881 — великий князь спадкоємець цісаревич Олександр Олександрович (2-й шеф)
- 2.03.1881-21.10.1894 — імператор Олександр III
- 2.11.1894-4.03.1917 — імператор Микола II
- 25.03.1886-3.03.1888 — шеф 4-го ескадрону генерал-ад'ютант князь
- 25.12.1905-? — шеф 4-го ескадрону генерал-ад'ютант барон (Фредерікс Володимир Борисович)
Бойові відзнаки
- Георгіївський штандарт з Андріївською ювілейною стрічкою й написами: «За взяття при Аустерліці ворожого прапора й за відзнаку під час ураження та вигнання ворога з меж Росії 1812 року» та «1730-1830».
- 22 георгіївські труби, з написом «Фер-Шампенуаз».
- Срібні литаври з написом: «Sub. Felicissimo, cersemine Potentissime Regissvecia Carolus XII cum. Polonis Saxon. Tart. Woloscis et noc formen icta globum, hostitis Clitzoviam in Pol. 1702» («За славну перемогу Великого Короля Шведського Карла XII над Поляками, Саксонцями, Татарами, Валахами та іншими чужоземними народами під Клішовим у Польщі. 1702»). Належали шведській Кінній Гвардії, відбиті під Переволочною й подаровані Лейбшквадрону князя Меншикова; після сформування лейбгвардії Кінного полку здані в арсенал, потім зберігались у Придворній церкві в Стрельні та 4.07.1827 року знову видані в полк.
Казарми
Манеж і казарми Кінногвардійського полку — нині (Центральна виставкова зала «Манеж») у Санкт-Петербурзі, Ісакіївська пл., 1, Кінногвардійський бульв., 2, 4, Поштамтський пров., 1, Якубовича вул., 1, 3, Кінногвардійський пров., 2. Кінногвардійський манеж було збудовано у 1804—1807 роках під керівництвом архітектора Джакомо Кваренгі у суворому класичному стилі. У першій половині XX століття під керівництвом архітектора Лансере Манеж було перероблено під гараж. Було надбудовано другий поверх із пандусами. З 1967 року приміщення Кінногвардійського манежу використовується як виставкова зала.
Відомі люди, які служили в полку
- — генерал-ад'ютант, син великого князя Костянтина Павловича
- — генерал-лейтенант, крупний землевласник і заводчик
- — генерал-лейтенант
- — генерал-лейтенант, герой Вітчизняної війни 1812 року
- — герой Севастопольської оборони
- Врангель Петро Миколайович — генерал-лейтенант, головнокомандувач російської армії
- — генерал-майор, герой Очаківського штурму, Московський і Санкт-Петербурзький обер-поліцмейстер.
- — дипломат, посол у Брюсселі, Парижі й Берліні
- Потьомкін Григорій Олександрович — генерал-фельдмаршал, фаворит Катерини II
- (1726—1809) — дійсний камергер, предводитель дворянства Орловської губернії
- — генерал від інфантерії, управляючий справами Імператорської головної квартири, учасник Кавказьких походів та Кримської війни.
Примітки
Література
- Анненков І. В. История лейб-гвардии Конного полка (1731—1848): в 4 ч. — 1849 г., Імператорська Академія наук [ 11 березня 2012 у Wayback Machine.]
- Памятники в честь победы в Отечественной войне 1812 года. Во славу ратных дел. — Москва, 2012. — .
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кінний лейбгвардії полк
- Анненков Іван Васильович. История Лейб-Гвардии Конного полка. 1731—1848 [ 29 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Казарми[недоступне посилання з квітня 2019]
- Прапор полку (1724) [ 1 березня 2008 у Wayback Machine.]
- Прапор полку (1730) [ 1 березня 2008 у Wayback Machine.]
- Повний список шефів, полкових командирів та офіцерів лейбгвардії Кінного полку з 1731 до 1886 року — СПб., 1886 [ 8 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Russian Horse Guards Commemorative Manual. 1706—1931. Preface and Illustrations. Paris, 1931. [ 14 червня 2012 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет