Azərbaycanca
Dansk
Deutsch
Española
Français
Italiana
Қазақ
Lietuvos
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
Салтиков Іван Петрович (28 червня 1730, Москва, Російська імперія — 14 листопада 1805, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський воєначальник, генерал-фельдмаршал (1796), син генерал-фельдмаршала (П. С. Салтикова). Київський та московський генерал-губернатор.
| Салтиков Іван Петрович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 28 червня 1730 або 1730[1] |
| Смерть | 14 листопада 1805[2] або 14 (26) листопада 1805[1] |
| Країна |  Російська імперія |
| Звання | генерал-майор, генерал-аншеф, генерал від кавалерії і генерал-фельдмаршал[d] |
| Війни / битви | Семирічна війна, Російсько-турецька війна, Російсько-турецька війна і Російсько-шведська війна |
| Рід | Салтикови |
| Діти | d, d і d |
| Нагороди |        |
 Салтиков Іван Петрович у Вікісховищі | |
Біографія
Народився у знатній дворянській родині, син фельдмаршала Петра Салтикова. На військовій службі — з 1745 року, служив у Лейб-гвардії Семеновському полку. З 1758 року — камер-юнкер імператорського двору.
Учасник Семирічної війни. За успіхи в боях отримав військові звання бригадира (1760) і генерал-майора (1761), був нагороджений орденом Святого Олександра Невського.
Учасник російсько-турецьких воєн 1768—1774 і 1787—1791 років, командував дивізією. Прославився як хоробрий, але водночас і невмілий воєначальник. Вів розпусний спосіб життя, прославився як великий боржник. З 1784 року — генерал-ад'ютант, владимирський і костромський намісник. Під час російсько-шведської війни 1788—1790 років — головнокомандувач фінляндської армії. З 1795 року — у відставці.
З початком правління Павла I відновлений на військовій службі. Імператор присвоїв Салтикову звання генерал-фельдмаршала (15 грудня 1796). Із 15 грудня 1796 року — київський генерал-губернатор. Із 2 листопада 1797 року — московський генерал-губернатор (раніше цю ж посаду займав і його батько). З 1804 року — у відставці за власним бажанням. Жив і помер у Петербурзі.
Військові звання
- Бригадир (1760)
- Генерал-майор (1761)
- Генерал-поручник (1766)
- Генерал-аншеф (1773)
- Генерал-фельдмаршал (1796)
Нагороди
Був нагороджений орденами Андрія Первозванного, Святого Георгія 2-го ступеня, Святого Володимира, Святого Олександра Невського, Святої Анни, орденом Святого Іоанна Єрусалимського, почесною золотою зброєю.
Примітки
- Исаев Ю. Н. Чуваська енциклопедія — Чувашское книжное издательство, 2006. — С. 2567. — 2567 с. —
- https://www.biografija.ru/biography/saltykov-graf-ivan-petrovich.htm
- Алисханова, М.Х. (24 червня 2020). СОЛДАТЫ ПОБЕДЫ: ВОИНЫ-ЧЕЧЕНЦЫ, КАВАЛЕРЫ ОРДЕНА АЛЕКСАНДРА НЕВСКОГО НА ФРОНТАХ ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЫ. Известия Чеченского государственного университета. № 1/17. с. 130—133. doi:10.36684/12-2020-17-1-130-133. ISSN 2587-9626. Процитовано 1 січня 2022.
- Frantsouzoff, Serge (31 грудня 2016). Four Deaths of Saint George. St.Tikhons' University Review. Series III. Philology. Т. 49, № 4. с. 87—95. doi:10.15382/sturiii201649.87-95. ISSN 1991-6485. Процитовано 1 січня 2022.
Джерела
- Бантыш-Каменский Д. Н. 33-й Генералъ-Фельдмаршалъ Графъ Иванъ Петровичь Салтыковъ // Биографии российских генералиссимусов и генерал-фельдмаршалов. В 4 частях. Репринтное воспроизведение издания 1840 года. — Пушкино: Культура, 1991.
- Е. П. Карнович. Замечательные богатства частных лиц в России.- Спб., 1874.- С. 95.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет