Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Володи́мир Петро́вич Са́льський (4 липня 1885, Острог — 5 жовтня 1940, Варшава) — український військовий діяч. Полковник генштабу, працював у відділі генерала Юнаківа (1918 р.), командував Запорізькою групою у Кам'янець-Подільській операції УНР (1919 р.), згодом генерал-хорунжий Армії УНР.
| Володимир Петрович Сальський | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Підполковник  Генерал-хорунжий | |||||||||||
 Сальський Володимир Петрович | |||||||||||
| Загальна інформація | |||||||||||
| Народження | 4 липня 1885 Острог, Волинська губернія,  Російська імперія | ||||||||||
| Смерть | 5 жовтня 1940 (55 років) Варшава, Генерал-губернаторство,  Третій Рейх | ||||||||||
| Поховання | Православний цвинтар у Варшаві | ||||||||||
| Національність | українець | ||||||||||
| Alma Mater | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації | ||||||||||
| Військова служба | |||||||||||
| Роки служби | 1918–1940 | ||||||||||
| Приналежність |  УНР | ||||||||||
| Вид ЗС |  Армія УНР | ||||||||||
| Війни / битви | Перша світова війна Радянсько-українська війна | ||||||||||
| Командування | |||||||||||
| |||||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||||
| |||||||||||
 Сальський Володимир Петрович у Вікісховищі | |||||||||||
Життєпис
Народився в м. Острозі на Волині у дворянській родині.
Склав іспит за 6 класів при Острозькій гімназії, закінчив (1906), Миколаївську академію Генерального штабу (1912). Закінчив за 1-м розрядом, був 1-м у випуску, нагороджений малою срібною медаллю із занесенням на мармурову дошку академії. Одночасно з ним академію закінчували майбутні українські генерали Микола Капустянський і Віктор Кущ. Після навчання випущений підпоручником до 126-го піхотного Рильського полку (Острог). Офіцер 126-го піхотного Рильського полку, командир роти 132-го піхотного Бендерського полку у Києві, начальник штабу піхотної дивізії. Учасник Першої світової війни. З липня 1914 — старший ад'ютант штабу 70-ї піхотної дивізії. З вересня 1915 — капітан; з травня 1916 — в. о. помічника старшого ад'ютанта оперативного відділу штабу 12-ї армії. З лютого 1917 — старший ад'ютант оперативного відділу генерал-квартирмейстерства штабу 12-ї армії. У квітні 1917 — підполковник російської армії. У 1917 — старший ад'ютант 12-ї російської армії у Прибалтиці. За Першу світову війну був нагороджений Георгіївською зброєю (1915) та всіма орденами до Святого Володимира IV ступеня (з мечами та бантом) включно, також французьким орденом Почесного Легіону.
З листопада 1917 включився в антибільшовицьку боротьбу, начальник штабу 1-ї Сердюцької дивізії військ Центральної Ради. Учасник українізації російських частин Північного фронту (1917). Наприкінці 1917 — начальник штабу командувача протибільшовицьких сил на Лівобережній Україні полковника Ю. Капкана. У січні 1918 р. — начальник штабу отамана Михайла Ковенка — українських військ столиці 1918 року в боях з російськими частинами Муравйова.
З 10 березня 1918 — у комісії з формування української армії. За Гетьманату — начальник штабу 1-ї Сердюцької дивізії, член Комісії з організації військових шкіл та академій в Україні — з 22 червня — 1-й помічник начальника відділу піших шкіл Головної шкільної управи Військового міністерства Української Держави.
У червні 1919 року очолив легендарну Запорізьку дивізію, змінивши на цій посаді полковника Петра Болбочана. Згодом Сальський був одним з тих, хто багато зробив для порятунку полковника від розстрілу.
В армії УНР: начальник штабу коменданта Києва, начальник навчального відділу Головної Шкільної управи Генерального штабу, від початку 1919 року — її голова — з кінця січня. З травня 1919 року — командувач Запорізької групи Армії УНР. З 23 вересня 1919 року — командувач Армії УНР, замінив невинного в поразках від гнітючої більшості білогвардійських військ Василя Тютюнника з листопада 1919 — Міністр військових справ УНР в уряді Б. Мартоса (займав цю посаду до 1940 р.), генерал-хорунжий.
12 листопада 1919 року, під час спільної наради урядів УНР та ЗУНР в Кам'янці-Подільському, погасив гарячу дискусію фразою:
Війна для нас скінчена. Поконала нас не мілітарна сила ворогів, а тиф. Наддніпрянська армія не має заспокоєних навіть елементарних вимог, вона опору ставити не може. Галицька армія в такім самім стані. Вона в більшості вже окружена.
З 11 вересня 1920 року — у відставці.
5.10.1920 — підвищений до звання генерал-хорунжий.
Наприкінці 1920 — інтернований у польському таборі в Каліші. Згодом оселився у Варшаві.
Активний учасник громадсько-політичного життя української діаспори. З 1924 року до дня смерті — військовий міністр УНР в екзилі. Член Українського Центрального Комітету у Варшаві, Вищої Військової Ради, Об'єднання вояків армії УНР, управи Української станиці, працював співробітником військового-наукового та літературного журналу — «Табор». Автор спогадів, статей з історії Визвольних воєн 1917—1921 років.
Був одним з найбільш послідовних прихильників Симона Петлюри, а після його смерті — головним військовим радником Андрія Лівицького. Ініціатор відновлення «Січі» у Галичині. Виїжджав 1926 року до Парижа на судовий процес убивства С. Петлюри. У березні 1930, під час процесу Спілки визволення України у Харкові, підготував заяву-протест зборів українських емігрантів у Варшаві.
Помер 5 жовтня 1940 року, похований у Варшаві на цвинтарі «Воля».
Родина
В Армії УНР служив рідний брат Володимира Сальського — хорунжий Олександр Сальський (поручник — посмертно), який брав участь у Другому зимовому поході, потрапив до полону в бою під Малими Міньками та був розстріляний під Базаром. Кавалер Хреста Симона Петлюри.
Син Сальського Юрій (1915 року народження) закінчив польську льотну школу в Дембліні (1939). У 1939—45 як льотчик польських ВПС брав участь у боях проти німців у Польщі, Франції, Великій Британії. З 1951 року жив у Канаді. У 1953-80 роках — радник із військово-повітряних та військово-космічних питань Військового міністерства Канади; автор численних праць з теорії та практики військової авіації, балістики, космічних операцій.
25 лютого 1964 р. нагороджений Воєнним хрестом.
Вшанування пам'яті
- Провулок Володимира Сальського у місті Первомайськ Миколаївської області.
- У Києві є вулиця Володимира Сальського
- Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 130 років із дня народження відзначалося на державному рівні.
Примітки
- . Історична правда. Архів оригіналу за 17 січня 2020. Процитовано 10 лютого 2020.
- Кіпіані, Вахтанг (2017). Війна двох правд (українська) . Харків: Vivat. с. 85. ISBN .
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. с. 266
- . Архів оригіналу за 7 лютого 2017. Процитовано 6 лютого 2017.
- Політика / Голос України. — К., № 29 (6033) від 18 лютого 2015. — С. 4
- . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 24 квітня 2020.
Джерела та література
- Науменко К. Є. Сальський Володимир [ 9 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 427. — .
- Коваленко Сергій. Сальський Володимир Петрович/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання. — Київ: Видавництво «Стікс», 2015. — 368 с.
- Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої пловини XX століття. Генерали і адмірали. — Львів—Харків, 2007.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — .
- / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — .
- Сальський Володимир Петрович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.
Посилання
- Сальський Володимир // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Сальський Володимир // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1664. — 1000 екз.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Volodi mir Petro vich Sa lskij 4 lipnya 1885 Ostrog 5 zhovtnya 1940 Varshava ukrayinskij vijskovij diyach Polkovnik genshtabu pracyuvav u viddili generala Yunakiva 1918 r komanduvav Zaporizkoyu grupoyu u Kam yanec Podilskij operaciyi UNR 1919 r zgodom general horunzhij Armiyi UNR Volodimir Petrovich Salskij Pidpolkovnik General horunzhijSalskij Volodimir PetrovichZagalna informaciyaNarodzhennya 4 lipnya 1885 1885 07 04 Ostrog Volinska guberniya Rosijska imperiyaSmert 5 zhovtnya 1940 1940 10 05 55 rokiv Varshava General gubernatorstvo Tretij RejhPohovannya Pravoslavnij cvintar u VarshaviNacionalnist ukrayinecAlma Mater Vijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi FederaciyiVijskova sluzhbaRoki sluzhbi 1918 1940Prinalezhnist UNRVid ZS Armiya UNRVijni bitvi Persha svitova vijna Radyansko ukrayinska vijnaKomanduvannyaVijskovij komisar Direktoriyi Ukrayini5 listopada 1919 25 lipnya 1920PoperednikPetriv Vsevolod Mikolajovich v o NastupnikGalkin Oleksij Semenovich v o Nagorodi ta vidznakiOrden Svyatoyi Anni 2 stupenyaOrden Svyatoyi Anni 3 stupenyaOrden Svyatoyi Anni 4 stupenyaOrden Svyatogo Stanislava 2 stupenyaOrden Svyatogo Stanislava 3 stupenya Orden Svyatogo Volodimira 4 stupenya Hrest Simona Petlyuri Voyennij hrest UNR Kavaler ordena Pochesnogo legionu Salskij Volodimir Petrovich u VikishovishiZhittyepisNarodivsya v m Ostrozi na Volini u dvoryanskij rodini V chasi sluzhbi v RIA Sklav ispit za 6 klasiv pri Ostrozkij gimnaziyi zakinchiv 1906 Mikolayivsku akademiyu Generalnogo shtabu 1912 Zakinchiv za 1 m rozryadom buv 1 m u vipusku nagorodzhenij maloyu sribnoyu medallyu iz zanesennyam na marmurovu doshku akademiyi Odnochasno z nim akademiyu zakinchuvali majbutni ukrayinski generali Mikola Kapustyanskij i Viktor Kush Pislya navchannya vipushenij pidporuchnikom do 126 go pihotnogo Rilskogo polku Ostrog Oficer 126 go pihotnogo Rilskogo polku komandir roti 132 go pihotnogo Benderskogo polku u Kiyevi nachalnik shtabu pihotnoyi diviziyi Uchasnik Pershoyi svitovoyi vijni Z lipnya 1914 starshij ad yutant shtabu 70 yi pihotnoyi diviziyi Z veresnya 1915 kapitan z travnya 1916 v o pomichnika starshogo ad yutanta operativnogo viddilu shtabu 12 yi armiyi Z lyutogo 1917 starshij ad yutant operativnogo viddilu general kvartirmejsterstva shtabu 12 yi armiyi U kvitni 1917 pidpolkovnik rosijskoyi armiyi U 1917 starshij ad yutant 12 yi rosijskoyi armiyi u Pribaltici Za Pershu svitovu vijnu buv nagorodzhenij Georgiyivskoyu zbroyeyu 1915 ta vsima ordenami do Svyatogo Volodimira IV stupenya z mechami ta bantom vklyuchno takozh francuzkim ordenom Pochesnogo Legionu Z listopada 1917 vklyuchivsya v antibilshovicku borotbu nachalnik shtabu 1 yi Serdyuckoyi diviziyi vijsk Centralnoyi Radi Uchasnik ukrayinizaciyi rosijskih chastin Pivnichnogo frontu 1917 Naprikinci 1917 nachalnik shtabu komanduvacha protibilshovickih sil na Livoberezhnij Ukrayini polkovnika Yu Kapkana U sichni 1918 r nachalnik shtabu otamana Mihajla Kovenka ukrayinskih vijsk stolici 1918 roku v boyah z rosijskimi chastinami Muravjova Z 10 bereznya 1918 u komisiyi z formuvannya ukrayinskoyi armiyi Za Getmanatu nachalnik shtabu 1 yi Serdyuckoyi diviziyi chlen Komisiyi z organizaciyi vijskovih shkil ta akademij v Ukrayini z 22 chervnya 1 j pomichnik nachalnika viddilu pishih shkil Golovnoyi shkilnoyi upravi Vijskovogo ministerstva Ukrayinskoyi Derzhavi U chervni 1919 roku ocholiv legendarnu Zaporizku diviziyu zminivshi na cij posadi polkovnika Petra Bolbochana Zgodom Salskij buv odnim z tih hto bagato zrobiv dlya poryatunku polkovnika vid rozstrilu V armiyi UNR nachalnik shtabu komendanta Kiyeva nachalnik navchalnogo viddilu Golovnoyi Shkilnoyi upravi Generalnogo shtabu vid pochatku 1919 roku yiyi golova z kincya sichnya Z travnya 1919 roku komanduvach Zaporizkoyi grupi Armiyi UNR Z 23 veresnya 1919 roku komanduvach Armiyi UNR zaminiv nevinnogo v porazkah vid gnityuchoyi bilshosti bilogvardijskih vijsk Vasilya Tyutyunnika z listopada 1919 Ministr vijskovih sprav UNR v uryadi B Martosa zajmav cyu posadu do 1940 r general horunzhij Z vidannya Za derzhavnist Varshava portret napisano do 1937 roku 12 listopada 1919 roku pid chas spilnoyi naradi uryadiv UNR ta ZUNR v Kam yanci Podilskomu pogasiv garyachu diskusiyu frazoyu Vijna dlya nas skinchena Pokonala nas ne militarna sila vorogiv a tif Naddnipryanska armiya ne maye zaspokoyenih navit elementarnih vimog vona oporu staviti ne mozhe Galicka armiya v takim samim stani Vona v bilshosti vzhe okruzhena Z 11 veresnya 1920 roku u vidstavci 5 10 1920 pidvishenij do zvannya general horunzhij Naprikinci 1920 internovanij u polskomu tabori v Kalishi Zgodom oselivsya u Varshavi Aktivnij uchasnik gromadsko politichnogo zhittya ukrayinskoyi diaspori Z 1924 roku do dnya smerti vijskovij ministr UNR v ekzili Chlen Ukrayinskogo Centralnogo Komitetu u Varshavi Vishoyi Vijskovoyi Radi Ob yednannya voyakiv armiyi UNR upravi Ukrayinskoyi stanici pracyuvav spivrobitnikom vijskovogo naukovogo ta literaturnogo zhurnalu Tabor Avtor spogadiv statej z istoriyi Vizvolnih voyen 1917 1921 rokiv Buv odnim z najbilsh poslidovnih prihilnikiv Simona Petlyuri a pislya jogo smerti golovnim vijskovim radnikom Andriya Livickogo Iniciator vidnovlennya Sichi u Galichini Viyizhdzhav 1926 roku do Parizha na sudovij proces ubivstva S Petlyuri U berezni 1930 pid chas procesu Spilki vizvolennya Ukrayini u Harkovi pidgotuvav zayavu protest zboriv ukrayinskih emigrantiv u Varshavi Pomer 5 zhovtnya 1940 roku pohovanij u Varshavi na cvintari Volya RodinaV Armiyi UNR sluzhiv ridnij brat Volodimira Salskogo horunzhij Oleksandr Salskij poruchnik posmertno yakij brav uchast u Drugomu zimovomu pohodi potrapiv do polonu v boyu pid Malimi Minkami ta buv rozstrilyanij pid Bazarom Kavaler Hresta Simona Petlyuri Sin Salskogo Yurij 1915 roku narodzhennya zakinchiv polsku lotnu shkolu v Demblini 1939 U 1939 45 yak lotchik polskih VPS brav uchast u boyah proti nimciv u Polshi Franciyi Velikij Britaniyi Z 1951 roku zhiv u Kanadi U 1953 80 rokah radnik iz vijskovo povitryanih ta vijskovo kosmichnih pitan Vijskovogo ministerstva Kanadi avtor chislennih prac z teoriyi ta praktiki vijskovoyi aviaciyi balistiki kosmichnih operacij 25 lyutogo 1964 r nagorodzhenij Voyennim hrestom Vshanuvannya pam yatiProvulok Volodimira Salskogo u misti Pervomajsk Mikolayivskoyi oblasti U Kiyevi ye vulicya Volodimira Salskogo Postanovoyu 184 VIII Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 11 lyutogo 2015 roku 130 rokiv iz dnya narodzhennya vidznachalosya na derzhavnomu rivni Primitki Istorichna pravda Arhiv originalu za 17 sichnya 2020 Procitovano 10 lyutogo 2020 Kipiani Vahtang 2017 Vijna dvoh pravd ukrayinska Harkiv Vivat s 85 ISBN 978 617 690 940 8 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR Lviv Institut ukrayinoznavstva NAN Ukrayini vidavnicha firma Olir 1995 368 s il ISBN 5 7707 7867 9 s 266 Arhiv originalu za 7 lyutogo 2017 Procitovano 6 lyutogo 2017 Politika Golos Ukrayini K 29 6033 vid 18 lyutogo 2015 S 4 Arhiv originalu za 23 sichnya 2022 Procitovano 24 kvitnya 2020 Dzherela ta literaturaNaumenko K Ye Salskij Volodimir 9 lipnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 427 ISBN 978 966 00 1290 5 Kovalenko Sergij Salskij Volodimir Petrovich Chorni zaporozhci istoriya polku 2 ge vidannya Kiyiv Vidavnictvo Stiks 2015 368 s Litvin M Naumenko K Zbrojni sili Ukrayini pershoyi plovini XX stolittya Generali i admirali Lviv Harkiv 2007 ISBN 978 966 2918 12 0 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga II K Tempora 2011 355 s ISBN 978 617 569 041 3 za red I Z Pidkovi R M Shusta K Geneza 2001 ISBN 966 504 439 7 Salskij Volodimir Petrovich ros grwar ru Rosijska imperatorska armiya v Pershij svitovij vijni PosilannyaSalskij Volodimir Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Salskij Volodimir Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1964 T 7 kn XIII Literi Riz Se S 1664 1000 ekz