Бурачинський Осип

О́сип Йосипович Бурачи́нський (21 серпня 1877, Криворівня, Косівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії — 29 лютого 1948, Хойниці, Польська Народна Республіка) — видатний український галицький правник, громадський та політичний діяч, посол до Буковинського сейму, державний секретар судівництва ЗУНР.

Осип Бурачинський
Народився	21 серпня 1877(1877-08-21) с. Криворівня, Косівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Помер	29 лютого 1948(1948-02-29) (70 років) м. Хойниці, Польська Народна Республіка
Країна	ЗУНР  Долитавщина
Національність	українець
Діяльність	політик
Відомий завдяки	правник, громадський та політичний діяч
Посада	Депутат Буковинського крайового сейму^[d]
Брати, сестри	Бурачинський Ераст і Бурачинська-Куровець Цецилія Йосипівна
Андрій (*1863 — †1941) — доктор медицини, військовий лікар-дерматолог, полковник, шеф санітарної служби УГА, член Українського лікарського товариства, культурно-громадський діяч, одружений з Людмилою Конрец; Марія (*1865 — †1935) — культурно-громадська діячка, збирач гуцульського фольклору, укладач словника гуцульських слів, одна з перших членкинь Товариства Руських женщин, дружина о. Олексія Волянського; Ераст (*1875 — †1942) — інженер-лісотехнік, одружений з Ольгою з Лопатинських; Тит-Євген (*1880 — †1968) — видатний український лікар та громадський діяч, одружений із Зеновією Левинською. Правнича та громадська діяльність Після закінчення правничих студій працював судовим радником у Чернівцях. Своєю активною громадською та культурно-освітньою діяльністю заслужив повагу серед українського населення Буковини. Виявом цієї поваги і довіри стало обрання його послом до Буковинського сейму на період 1911 —1919 рр. У жовтні 1918 р., як посол від Буковини, став членом Української Національної Ради Західноукраїнської Народної Республіки. Був серед активних організаторів Буковинського народного віча 3 листопада 1918 р. у Чернівцях, на яке зібралося понад 10 тисяч учасників з усіх повітів Буковини. На віче ухвалили, що українські повіти творять окрему українську область, у якій найвищою визнається влада Української Національної Ради у Львові. З січня 1919 р. Осип Бурачинський був обраний державним секретарем судівництва ЗУНР. У час польської окупації Галичини провадив приватну адвокатську практику в Станиславові та Львові. Пізніше у 30-роках польська влада скерувала його в Поморське воєводство спочатку в місто Старогард-Ґданський на посаду директора окружного суду, пізніше в місто Хойніце на ту ж посаду. Після залишення державної служби провадив приватну адвокатську практику. Помер Осип Бурачинський 29 лютого 1948 року в місті Хойниці, де похований. Родина Дружина — Олена з Добровольських (*1884 — †1968). Мали трьох дітей: Андрія (трагічно загинув у дитинстві) Олену (*1908 — †1998) — лікаря-стоматолога Марію (*1912 — †1998)— бухгалтера. Джерела Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — . Арсенич П. Священичий рід Бурачинських.  — Івано-Франківськ: Нова зоря, 2004.  — 192 с. Арсенич П. І. Бурачинський Осип Йосипович [ 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — . Патер І. Бурачинський Осип [ 10 липня 2021 у Wayback Machine.] // Західно-українська народна республіка. 1918—1923. Уряди. Постаті / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича; гол. ред. Ярослав Ісаєвич; упоряд.: Микола Литвин, Іван Патер, Ігор Соляр. — Львів. 2009. — 350 с. (link [ 20 березня 2022 у Wayback Machine.])