Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Це іберійські ім я та прізвище Перше батькове прізвище цієї особи Ларрасабаль а друге материне прізвище Угуето Вольфганг

Вольфганг Ларрасабаль Угуето

Вольфганг Ларрасабаль Угуето
Це іберійські ім'я та прізвище. Перше (батькове) прізвище цієї особи Ларрасабаль, а друге (материне) прізвище Угуето.

Вольфганг Енріке Ларрасабаль Угуето (ісп. Wolfang Enrique Larrazábal Ugueto, 5 березня 1911 — 27 лютого 2003) — венесуельський політичний та військовий діяч. Контр-адмірал, голова урядової хунти 1958 року. Прийшов до влади після усунення диктатури генерала Маркоса Переса Хіменеса та провів загальні вибори, повернувши країну до демократичного цивільного правління. З 1958 року кілька разів виставляв свою кандидатуру на президентських виборах, однак не зміг здобути перемогу.

Вольфганг Ларрасабаль Угуето
Wolfang Larrazábal Ugueto
image
image
Прапор
 50-й Президент Венесуели
23 січня — 14 листопада 1958 року
Попередник: Маркос Перес Хіменес
Наступник: Едгар Санабріа
 
Народження: 5 березня 1911(1911-03-05)[1]
Сукре, Венесуела
Смерть: 27 лютого 2003(2003-02-27)[1] (91 рік)
Каракас, Венесуела
Країна: Венесуела
Релігія: Католицизм
Партія: d
Автограф: image

image Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Вольфганг Ларрасабаль народився 5 березня 1911 року в містечку Карупано, штат Сукре, Венесуела, в родині спадкового моряка Фабіо Ларрасабаля Бланко (нар. 1889) й Хероніми Угуето Маркес. Здобув середню освіту в коледжі Інституту Песталоцці в Маракайбо. 1928, у віці 17 років, вступив до Військово-морського училища, де навчався чотири роки.

Військова кар'єра

1932 року Вольфганг Ларрасабаль закінчив училище, отримав перший офіцерський чин та розпочав службу у військово-морських силах Венесуели. Служив у Маракайбо, Пуерто-Кабельйо та Ла-Гуайрі. 1942 року отримав під своє командування канонерський човен «General Urdaneta». У подальшому, до 1945 року також командував судном берегової охорони «El Leandro» й канонеркою «Soublette». 1945 року, після падіння режиму Ісайаса Медіни Ангаріти й приходу до влади Революційної хунти Ромуло Бетанкура, кар'єра Ларрасабаля пішла вгору — він отримав звання капітана фрегата й невдовзі був призначений командиром головної бази ВМФ у Пуерто-Кабельйо. У липні 1947 року він став командувачем військово-морськими силами Венесуели. Однак 1949 року, після приходу до влади військового угрупування Карлоса Дельгадо Чальбо й Маркоса Переса Хіменеса, Вольфганг Ларрасабаль був відряджений військово-морським аташе до США. 1951 року його було відкликано на батьківщину та 1952 року призначено директором Національного інституту спорту (ісп. Instituto Nacional de Deportes). Ларрасабаль займав цей пост до 1955 року, а 1957 був обраний директором Ради збройних сил (ісп. Círculo de las Fuerzas Armadas).

Січень 1958 року

15 грудня 1957 року диктатор Маркос Перес Хіменес провів плебісцит, на якому, за офіційними даними, більшість венесуельців проголосувала за продовження терміну його президентських повноважень. Підсумки плебісциту спричинили широке невдоволення у суспільстві. Коли 20 грудня уряд оголосив, що Перес Хіменес отримав загальну підтримку та продовжить залишатись главою держави, це повідомлення спричинило хвилю обурення не тільки серед опозиційних кіл і населення, але й в армії. 31 грудня 1957 року на військовій авіабазі «Бока-де-Ріо» (Boca de Río) поблизу Маракая спалахнуло антиурядове повстання, а 1 січня 1958 авіація бази завдала удару по Каракасу. Повстання в Маракаї підтримала дислокована в казармах «Урданета» частина столичного гарнізону на чолі з підполковником Уго Трехо. Наступного дня, 2 січня, повстанці капітулювали. Коли всіх причетних до змови було викрито й заарештовано, стало зрозуміло, наскільки було поширено невдоволення режимом серед офіцерів усіх трьох видів військ.

На світанку 23 січня 1958 року Перес Хіменес вирішив залишити охоплений хвилюваннями Каракас. Із палацу «Мірафлорес» він із родиною та найближчими прибічниками відбув на аеродром «Карлота», звідки президентський авіалайнер «Vaca Sagrada» («Священна корова») доставив його до Сьюдад-Трухільйо (Домініканська Республіка), де один з найбільш одіозних диктаторів того часу Рафаель Трухільйо надав йому політичний притулок. Звістка про втечу диктатора, який ще місяць тому заявляв про свою всенародну підтримку, спричинила шквал радощів у столиці. Армія та поліція швидко втратили контроль над ситуацією, й населення почало громити будинки прибічників Переса Хіменеса, редакцію урядової газети «El Heraldo» і штаб-квартиру політичної поліції «Seguridad Nacional». Деякі офіцери поліції були вбиті на місці. Маси народу прямували з усіх боків до пустого президентського палацу «Мірафлорес» та заповнили його коридори. Невдовзі лідери опозиції та представники армійського командування заявили там про сформування Тимчасової урядової хунти трьох видів військ.

Глава тимчасового режиму

Тимчасову урядову хунту (ісп. Junta de Gobierno Provisional) очолив контр-адмірал Вольфганг Ларрасабаль, який склав із себе командування флотом. До хунти також увійшли полковники Роберто Касанова, Абель Ромеро Вільяте, Карлос Луїс Арагуе та Педро Хосе Кеведо. Дипломат Едгар Санабріа став секретарем хунти. Однак присутність у складі хунти полковників Касанови та Ромеро Вільяте спричинила нові протести, та вдень 24 січня їх було виведено з її складу. Місця військовиків посіли підприємці Еухеніо Мендоса та Блас Ламберті. Хунта сформувала тимчасовий уряд, складений із цивільних юристів, бізнесменів та чиновників. Полковник Хесус Марія Кастро Леон, міністр оборони, став єдиним військовиком у його складі. Хунта Ларрасабаля оголосила про проведення до кінця року загальних виборів, звільнила політичних в'язнів, дозволила політичним вигнанцям повернутись на батьківщину, віддала під суд причетних до репресій діячів часів «перехіменізму» (perejimenismo) — режиму Переса Хіменеса.

Під час свого нетривалого правління Вольфганг Ларрасабаль пережив дві спроби усунення. Першу здійснив 23 липня 1958 року міністр оборони полковник Хесус Марія Кастро Леон, другу — 7 вересня — офіцери Хосе Елі Мендоса та Діас Монкада Відаль, які прагнули не допустити проведення виборів. 31 жовтня провідні політичні партії Демократична дія, КОПЕЙ та Республіканський демократичний союз уклали пакт «Punto Fijo», в якому зобов'язались захищати конституцію, визнавати підсумки народного волевиявлення та підтримувати національну єдність. Сам Вольфганг Ларрасабаль передав 14 листопада 1958 року владу цивільному члену хунти Едгару Санабріа й виставив свою кандидатуру на президентських виборах від блоку партій у складі Демократичного республіканського союзу, Комуністичної партії та Незалежного національного виборчого руху.

Дипломатія та політика

Однак на виборах 7 грудня 1958 року контр-адмірал Ларрасабаль зайняв за кількістю голосів лише друге місце (903.479 бюлетенів або 34,61 %), поступившись Ромуло Бетанкуру (Демократична дія). Він пішов у відставку зі збройних сил та 1959 року погодився зайняти пост посла Венесуели в Чилі. 1962 року Ларрасабаль пішов з дипломатичної служби, очолив партію Народна демократична сила та виставив свою кандидатуру на президентські вибори. Проте вибори 1 грудня 1963 року принесли йому тільки п'яте місце за кількістю голосів (9,43 %). 1968 року він утретє намагався виставити свою кандидатуру в президенти, однак знову зазнав невдачі — у 1960-их роках в країні сформувалась фактично двопартійна система, за якої при владі чергувались представники КОПЕЙ та Демократичної дії. Втім, Ларрасабаль успішно обирався до Національних зборів Венесуели кілька разів поспіль, а потім став довічним сенатором.

Вольфганг Ларрасабаль помер 27 лютого 2003 року в Каракасі від зупинки дихання.

Примітки

  1. Munzinger Personen
    d:Track:Q107343683
  2. Biografias. Larrazabal (іспанська) . 2003. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 27 січня 2013.
  3. Efemerides venezolanas. WOLFGANG LARRAZABAL (іспанська) . Архів оригіналу за 2 лютого 2012. Процитовано 27 січня 2013.
  4. Historia. Personajes. Marcos Pérez Jiménez. Wolfang Larrazábal. 23 de enero de 1958. Pacto de Punto fijo (іспанська) . El Rincón del Vago, Política de Venezuela. 1998. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 27 січня 2013.
  5. Щорічник ВРЕ. 1959 / М. Советская энциклопедия, 1959 — С.229.
  6. Evolución política de Venezuela: Marcos Pérez Jiménez (іспанська) . El Rincón del Vago, Política de Venezuela. Архів оригіналу за 7 вересня 2012. Процитовано 27 січня 2013.
  7. Щорічник ВРЕ. 1959 / М. Советская энциклопедия, 1959 — С.251.
  8. Вольфганг Ларрасабаль Угуето // Латинська Америка. Енциклопедичний довідник. Т.2/М.1982 — С.119.
  9. . Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 27 січня 2013.

Література

  • Вольфганг Ларрасабаль Угуето // Латинська Америка. Енциклопедичний довідник. Т.2/М.1982 — С.119.
  • Lambert M. Surhone. Wolfgang Larrazabal. ; 2010 г.
  • Blanco Muñoz А. Б1 23 de eneros habla la conspiración. Caracas, 1980

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ce iberijski im ya ta prizvishe Pershe batkove prizvishe ciyeyi osobi Larrasabal a druge materine prizvishe Ugueto Volfgang Enrike Larrasabal Ugueto isp Wolfang Enrique Larrazabal Ugueto 5 bereznya 1911 27 lyutogo 2003 venesuelskij politichnij ta vijskovij diyach Kontr admiral golova uryadovoyi hunti 1958 roku Prijshov do vladi pislya usunennya diktaturi generala Markosa Peresa Himenesa ta proviv zagalni vibori povernuvshi krayinu do demokratichnogo civilnogo pravlinnya Z 1958 roku kilka raziv vistavlyav svoyu kandidaturu na prezidentskih viborah odnak ne zmig zdobuti peremogu Volfgang Larrasabal Ugueto Wolfang Larrazabal Ugueto Prapor 50 j Prezident Venesueli 23 sichnya 14 listopada 1958 roku Poperednik Markos Peres Himenes Nastupnik Edgar Sanabria Narodzhennya 5 bereznya 1911 1911 03 05 1 Sukre VenesuelaSmert 27 lyutogo 2003 2003 02 27 1 91 rik Karakas VenesuelaKrayina VenesuelaReligiya KatolicizmPartiya d Avtograf Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaVolfgang Larrasabal narodivsya 5 bereznya 1911 roku v mistechku Karupano shtat Sukre Venesuela v rodini spadkovogo moryaka Fabio Larrasabalya Blanko nar 1889 j Heronimi Ugueto Markes Zdobuv serednyu osvitu v koledzhi Institutu Pestalocci v Marakajbo 1928 u vici 17 rokiv vstupiv do Vijskovo morskogo uchilisha de navchavsya chotiri roki Vijskova kar yera 1932 roku Volfgang Larrasabal zakinchiv uchilishe otrimav pershij oficerskij chin ta rozpochav sluzhbu u vijskovo morskih silah Venesueli Sluzhiv u Marakajbo Puerto Kabeljo ta La Guajri 1942 roku otrimav pid svoye komanduvannya kanonerskij choven General Urdaneta U podalshomu do 1945 roku takozh komanduvav sudnom beregovoyi ohoroni El Leandro j kanonerkoyu Soublette 1945 roku pislya padinnya rezhimu Isajasa Medini Angariti j prihodu do vladi Revolyucijnoyi hunti Romulo Betankura kar yera Larrasabalya pishla vgoru vin otrimav zvannya kapitana fregata j nevdovzi buv priznachenij komandirom golovnoyi bazi VMF u Puerto Kabeljo U lipni 1947 roku vin stav komanduvachem vijskovo morskimi silami Venesueli Odnak 1949 roku pislya prihodu do vladi vijskovogo ugrupuvannya Karlosa Delgado Chalbo j Markosa Peresa Himenesa Volfgang Larrasabal buv vidryadzhenij vijskovo morskim atashe do SShA 1951 roku jogo bulo vidklikano na batkivshinu ta 1952 roku priznacheno direktorom Nacionalnogo institutu sportu isp Instituto Nacional de Deportes Larrasabal zajmav cej post do 1955 roku a 1957 buv obranij direktorom Radi zbrojnih sil isp Circulo de las Fuerzas Armadas Sichen 1958 roku 15 grudnya 1957 roku diktator Markos Peres Himenes proviv plebiscit na yakomu za oficijnimi danimi bilshist venesuelciv progolosuvala za prodovzhennya terminu jogo prezidentskih povnovazhen Pidsumki plebiscitu sprichinili shiroke nevdovolennya u suspilstvi Koli 20 grudnya uryad ogolosiv sho Peres Himenes otrimav zagalnu pidtrimku ta prodovzhit zalishatis glavoyu derzhavi ce povidomlennya sprichinilo hvilyu oburennya ne tilki sered opozicijnih kil i naselennya ale j v armiyi 31 grudnya 1957 roku na vijskovij aviabazi Boka de Rio Boca de Rio poblizu Marakaya spalahnulo antiuryadove povstannya a 1 sichnya 1958 aviaciya bazi zavdala udaru po Karakasu Povstannya v Marakayi pidtrimala dislokovana v kazarmah Urdaneta chastina stolichnogo garnizonu na choli z pidpolkovnikom Ugo Treho Nastupnogo dnya 2 sichnya povstanci kapitulyuvali Koli vsih prichetnih do zmovi bulo vikrito j zaareshtovano stalo zrozumilo naskilki bulo poshireno nevdovolennya rezhimom sered oficeriv usih troh vidiv vijsk Na svitanku 23 sichnya 1958 roku Peres Himenes virishiv zalishiti ohoplenij hvilyuvannyami Karakas Iz palacu Miraflores vin iz rodinoyu ta najblizhchimi pribichnikami vidbuv na aerodrom Karlota zvidki prezidentskij avialajner Vaca Sagrada Svyashenna korova dostaviv jogo do Syudad Truhiljo Dominikanska Respublika de odin z najbilsh odioznih diktatoriv togo chasu Rafael Truhiljo nadav jomu politichnij pritulok Zvistka pro vtechu diktatora yakij she misyac tomu zayavlyav pro svoyu vsenarodnu pidtrimku sprichinila shkval radoshiv u stolici Armiya ta policiya shvidko vtratili kontrol nad situaciyeyu j naselennya pochalo gromiti budinki pribichnikiv Peresa Himenesa redakciyu uryadovoyi gazeti El Heraldo i shtab kvartiru politichnoyi policiyi Seguridad Nacional Deyaki oficeri policiyi buli vbiti na misci Masi narodu pryamuvali z usih bokiv do pustogo prezidentskogo palacu Miraflores ta zapovnili jogo koridori Nevdovzi lideri opoziciyi ta predstavniki armijskogo komanduvannya zayavili tam pro sformuvannya Timchasovoyi uryadovoyi hunti troh vidiv vijsk Glava timchasovogo rezhimu Timchasovu uryadovu huntu isp Junta de Gobierno Provisional ocholiv kontr admiral Volfgang Larrasabal yakij sklav iz sebe komanduvannya flotom Do hunti takozh uvijshli polkovniki Roberto Kasanova Abel Romero Vilyate Karlos Luyis Arague ta Pedro Hose Kevedo Diplomat Edgar Sanabria stav sekretarem hunti Odnak prisutnist u skladi hunti polkovnikiv Kasanovi ta Romero Vilyate sprichinila novi protesti ta vden 24 sichnya yih bulo vivedeno z yiyi skladu Miscya vijskovikiv posili pidpriyemci Euhenio Mendosa ta Blas Lamberti Hunta sformuvala timchasovij uryad skladenij iz civilnih yuristiv biznesmeniv ta chinovnikiv Polkovnik Hesus Mariya Kastro Leon ministr oboroni stav yedinim vijskovikom u jogo skladi Hunta Larrasabalya ogolosila pro provedennya do kincya roku zagalnih viboriv zvilnila politichnih v yazniv dozvolila politichnim vignancyam povernutis na batkivshinu viddala pid sud prichetnih do represij diyachiv chasiv perehimenizmu perejimenismo rezhimu Peresa Himenesa Pid chas svogo netrivalogo pravlinnya Volfgang Larrasabal perezhiv dvi sprobi usunennya Pershu zdijsniv 23 lipnya 1958 roku ministr oboroni polkovnik Hesus Mariya Kastro Leon drugu 7 veresnya oficeri Hose Eli Mendosa ta Dias Monkada Vidal yaki pragnuli ne dopustiti provedennya viboriv 31 zhovtnya providni politichni partiyi Demokratichna diya KOPEJ ta Respublikanskij demokratichnij soyuz uklali pakt Punto Fijo v yakomu zobov yazalis zahishati konstituciyu viznavati pidsumki narodnogo voleviyavlennya ta pidtrimuvati nacionalnu yednist Sam Volfgang Larrasabal peredav 14 listopada 1958 roku vladu civilnomu chlenu hunti Edgaru Sanabria j vistaviv svoyu kandidaturu na prezidentskih viborah vid bloku partij u skladi Demokratichnogo respublikanskogo soyuzu Komunistichnoyi partiyi ta Nezalezhnogo nacionalnogo viborchogo ruhu Diplomatiya ta politika Odnak na viborah 7 grudnya 1958 roku kontr admiral Larrasabal zajnyav za kilkistyu golosiv lishe druge misce 903 479 byuleteniv abo 34 61 postupivshis Romulo Betankuru Demokratichna diya Vin pishov u vidstavku zi zbrojnih sil ta 1959 roku pogodivsya zajnyati post posla Venesueli v Chili 1962 roku Larrasabal pishov z diplomatichnoyi sluzhbi ocholiv partiyu Narodna demokratichna sila ta vistaviv svoyu kandidaturu na prezidentski vibori Prote vibori 1 grudnya 1963 roku prinesli jomu tilki p yate misce za kilkistyu golosiv 9 43 1968 roku vin utretye namagavsya vistaviti svoyu kandidaturu v prezidenti odnak znovu zaznav nevdachi u 1960 ih rokah v krayini sformuvalas faktichno dvopartijna sistema za yakoyi pri vladi cherguvalis predstavniki KOPEJ ta Demokratichnoyi diyi Vtim Larrasabal uspishno obiravsya do Nacionalnih zboriv Venesueli kilka raziv pospil a potim stav dovichnim senatorom Volfgang Larrasabal pomer 27 lyutogo 2003 roku v Karakasi vid zupinki dihannya PrimitkiMunzinger Personen d Track Q107343683 Biografias Larrazabal ispanska 2003 Arhiv originalu za 6 veresnya 2012 Procitovano 27 sichnya 2013 Efemerides venezolanas WOLFGANG LARRAZABAL ispanska Arhiv originalu za 2 lyutogo 2012 Procitovano 27 sichnya 2013 Historia Personajes Marcos Perez Jimenez Wolfang Larrazabal 23 de enero de 1958 Pacto de Punto fijo ispanska El Rincon del Vago Politica de Venezuela 1998 Arhiv originalu za 6 veresnya 2012 Procitovano 27 sichnya 2013 Shorichnik VRE 1959 M Sovetskaya enciklopediya 1959 S 229 Evolucion politica de Venezuela Marcos Perez Jimenez ispanska El Rincon del Vago Politica de Venezuela Arhiv originalu za 7 veresnya 2012 Procitovano 27 sichnya 2013 Shorichnik VRE 1959 M Sovetskaya enciklopediya 1959 S 251 Volfgang Larrasabal Ugueto Latinska Amerika Enciklopedichnij dovidnik T 2 M 1982 S 119 Arhiv originalu za 12 sichnya 2014 Procitovano 27 sichnya 2013 LiteraturaVolfgang Larrasabal Ugueto Latinska Amerika Enciklopedichnij dovidnik T 2 M 1982 S 119 Lambert M Surhone Wolfgang Larrazabal ISBN 978 6 1322 0839 2 2010 g Blanco Munoz A B1 23 de eneros habla la conspiracion Caracas 1980PosilannyaRodovid 23 bereznya 2010 u Wayback Machine Biografiya 29 chervnya 2011 u Wayback Machine Biografiya 4 bereznya 2012 u Wayback Machine Biografiya 12 sichnya 2014 u Wayback Machine LABOR DE LA JUNTA DE GOBIERNO Arhivovano 2 lyutogo 2012 u WebCite

Дата публікації:
Топ