Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Комуністична партія Венесуели (ісп. Partido Comunista de Venezuela) — марксистсько-ленінська політична партія Венесуели, нині є найстарішою в країні партією. Молодіжним крилом партії є організація (ісп. Juventud Comunista de Venezuela), центральний друкований орган — газета Народна трибуна, (ісп. Tribuna Popular).
Комуністична партія Венесуели Partido Comunista de Venezuela | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Венесуела |
| Голова партії | (голова) (генеральний секретар) |
| Ген. секретар | d |
| Дата заснування | 5 березня, 1931 |
| Штаб-квартира | Каракас, Венесуела |
| Ідеологія | Комунізм, марксизм-ленінізм |
| Союзники та блоки | |
| Друкований орган | Газета "Tribuna Popular" ("Народна трибуна") |
| Офіційний сайт | pcv-venezuela.org |
Історія партії
КПВ була утворена 5 березня 1931 року. Партія виникла за часів правління Хуана Гомеса та з самого початку була змушена діяти у підпіллі. В серпні 1935 року КПВ була прийнята до Комінтерну.
I національна конференція КПВ відбулась у серпні 1937 року в місті Маракай. На ній були обрані керівні органи, ухвалено низку заходів, спрямованих на організаційне посилення партії.
КПВ підтримувала уряд генерала Медіни Ангаріти (1941—1945), однак офіційно партія була легалізована тільки після конституційної реформи в серпні 1945 року.
1946 року двох членів Компартії, Хуана Баутісту Фуенмайора та було обрано до Конституційної асамблеї. В листопаді того ж року відбувся I з'їзд КПВ, що ухвалив політичні тези і статут партії. У вересні 1947 року була заснована молодіжна організація КПВ, «Комуністична молодь Венесуели» (КМВ).
На президентських виборах 1947 року КПВ висунула своїм кандидатом Густаво Мачадо, який набрав 3,33 % голосів (президентом було обрано Ромуло Гальєгоса).
У серпні 1948 року відбувся II з'їзд КПВ. На ньому комуністи закликали всі прогресивні сили країни сформувати єдиний фронт боротьби проти імперіалістичних монополій та внутрішньої реакції.
КПВ виступила проти військового перевороту (листопад 1948), коли владу захопила хунта Дельгадо Чальбо. У травні 1950 партія брала участь в антиурядовому страйку нафтовиків, після чого її діяльність було заборонено. За часів диктаторського режиму Переса Хіменеса (1952—1958) Компартія перебувала на нелегальному положенні, її члени жорстоко переслідувались.
1957 року КПВ виступила ініціатором створення Патріотичної хунти, яка ставила собі на меті ліквідацію диктатури. До складу хунти увійшли також представники «Демократичної дії», Республіканського демократичного союзу та партії КОПЕЙ.
Після ліквідації диктатури 1958 року Компартія вийшла з підпілля. На загальних виборах у грудні того ж року комуністи здобули 9 місць у Конгресі, а підтриманий ними кандидат на пост президента від Республіканського демократичного союзу Ларрасабаль набрав майже 35 % голосів, поступившись Ромуло Бетанкуру.
1959 року за участі КПВ були створені Конфедерація трудящих Венесуели та Національна селянська федерація.
III з'їзд партії, що відбувся в березні 1961 року, поставив завдання завдати поразки урядовій політиці капітуляції перед імперіалізмом США, постановив боротись за створення демократичного й патріотичного уряду всіма можливими способами, в тому числі з використанням методів збройної боротьби. Також на з'їзді було прийнято політичні тези й новий статут.
У травні 1961 року революційно налаштовані військовики за підтримки комуністів і Революційного лівого руху (MIR) підбурили в містах Карупано й Пуерто-Кабельйо повстання проти уряду Ромуло Бетанкура. Після їхнього придушення КПВ була знову заборонена, а багатьох з її керівників, в тому числі та генеральний секретар Фаріа, було ув'язнено, дехто був змушений залишити Венесуелу. В країні розгорнулась збройна боротьба.
У жовтні 1965 року в Каракасі агентами політичної поліції був заарештований та вбитий один із керівників компартії Альберто Ловера, згодом його тіло було виявлено зі слідами тортур.
Після 1966 року КПВ відмовилась від збройної боротьби, визнавши її безперспективною за наявних умов.
У лютому 1967 року КПВ організувала втечу з в'язниці Сан-Карлос трьох своїх керівників — , й . VIII пленум ЦК КПВ, що відбувся у квітні того ж року звернувся до всіх демократичних сил із закликом створити широкий фронт цивільних та військових осіб заради досягнення прогресивних змін, які мали б відкрити шлях до незалежного розвитку країни.
Будучи забороненою, КПВ брала участь у парламентських виборах у грудні 1968 року під назвою «Союз руху вперед», здобувши 6 місць у Національному конгресі.
У березні 1969 року уряд Рафаеля Кальдери легалізував Компартію. XIII пленум ЦК КПВ у травні того ж року виступив за розширення антиімперіалістичних заходів на захист суверенітету й незалежності країни, за націоналізацію нафтової промисловості та встановлення дипломатичних і торгових відносин із Радянським Союзом.
IV з'їзд Компартії (січень 1971) ухвалив політичну декларацію, програм найближчих вимог, новий статут і намітив лінію боротьби проти імперіалізму, за глибинні соціальні перетворення. Компартія активізувала свою діяльність, посилила вплив у масах, її чисельність до січня 1973 року збільшилась до 16 000 членів. Незважаючи на це, результати КПВ на всіх подальших виборах залишались низькими за умов існування де-факто двопартійної системи. Так на загальних виборах 1973 року комуністи здобули 0,69 % голосів і отримали 2 місця в парламенті, а 1978 року кандидат Компартії набрав лише 0,55 %.
На V з'їзді КПВ, що відбувся у липні 1974 року, була ухвалена політична декларація, внесено зміни до статуту партії. З'їзд поставив завдання подальшого організованого посилення КПВ, активізації діяльності всіх комуністів серед мас трудящих, підвищення рівню ідеологічної роботи. У серпні 1975 року компартія провела VII національну конференцію, присвячену роботі комуністів у масах, зокрема у профспілках.
8-11 серпня 1980 року в Каракасі відбувся VI з'їзд КПВ; було ухвалено нову програму партії та політичну декларацію. На наступному VII з'їзді, що відбувався з 23 до 27 листопада 1985 року, Фаріа посів пост голови, а Алонсо Охеда став генеральним секретарем КПВ.
На президентських виборах у грудні 1993 року Компартія підтримала Рафаеля Кальдеру, кандидата від коаліції «Національна конвергенція», який здобув перемогу з результатом 30,46 % голосів, однак невдовзі КПВ перейшла до опозиції до нового уряду через незгоду з його соціально-економічною політикою.
Сучасний стан
1998 року комуністи виступили на підтримку висунутого кандидатом на пост президента країни від коаліції «Патріотичний полюс» Уго Чавеса. Останній переміг, здобувши 56,20 % голосів виборців. З тих пір Компартія підтримує політичний курс президента на побудову .
За підсумками парламентських виборів 2005 року партія здобула 8 місць у Національній асамблеї.
З 3 до 4 березня 2007 року в Каракасі відбувся XIII позачерговий з'їзд КПВ, на якому обговорювалось питання про можливе входження Компартії до (ЄСПВ), яку створював Уго Чавес. З'їзд висловив підтримку політичної лінії президента, однак відмовився шляхом саморозпуску приєднатись до ЄСПВ. КПВ заявила про необхідність створення Широкого Антиімперіалістичного Фронту на національному й континентальному рівнях.
На виборах у жовтні 2010 року виступила в блоці з ЄСПВ, отримала одне місце в Національній асамблеї замість колишніх восьми, хоча загальна кількість відданих за партію голосів значно збільшилась з часу попередніх виборів.
Керівництво партії
Відповідно до статуту КПВ базується на принципах демократичного централізму. Вищим органом партії є з'їзд, у перервах між з'їздами — ЦК, який обирає Політбюро, генерального секретаря та голову партії. Політбюро обирає Секретаріат.
Список керівників
Генеральні секретарі:
- Хуан Баутіста Фуенмайор (1937—1946)
- Хесус Фаріа (1953—1985)
- Алонсо Охеда Олаечеа (1985—1990)
- Тріно Мелеан (1990—1996)
- Оскар Фігера (1996—)
Голова:
- Густаво Мачадо (1971—1983)
- Хесус Фаріа (1985—1990)
- (? — 2006)
- Херонімо Каррера Дамас (2006—)
Примітки
- Х. Каррера. Покарати убивць Альберто Ловери! // «Проблеми миру та соціалізму», № 11 (99), 1966.
Джерела
- Велика радянська енциклопедія[недоступне посилання з липня 2019]
- Карлос Лопес. Компартія Венесуели та сучасний стан у країні // «Проблеми миру та соціалізму», № 10 (74), 1964. стр.19-26
 | Це незавершена стаття про політичні партії. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Komunistichna partiya Venesueli isp Partido Comunista de Venezuela marksistsko leninska politichna partiya Venesueli nini ye najstarishoyu v krayini partiyeyu Molodizhnim krilom partiyi ye organizaciya isp Juventud Comunista de Venezuela centralnij drukovanij organ gazeta Narodna tribuna isp Tribuna Popular Komunistichna partiya Venesueli Partido Comunista de VenezuelaKrayina VenesuelaGolova partiyi golova generalnij sekretar Gen sekretardData zasnuvannya5 bereznya 1931Shtab kvartiraKarakas VenesuelaIdeologiyaKomunizm marksizm leninizmSoyuzniki ta blokiDrukovanij organGazeta Tribuna Popular Narodna tribuna Oficijnij sajtpcv venezuela orgIstoriya partiyiKPV bula utvorena 5 bereznya 1931 roku Partiya vinikla za chasiv pravlinnya Huana Gomesa ta z samogo pochatku bula zmushena diyati u pidpilli V serpni 1935 roku KPV bula prijnyata do Kominternu I nacionalna konferenciya KPV vidbulas u serpni 1937 roku v misti Marakaj Na nij buli obrani kerivni organi uhvaleno nizku zahodiv spryamovanih na organizacijne posilennya partiyi KPV pidtrimuvala uryad generala Medini Angariti 1941 1945 odnak oficijno partiya bula legalizovana tilki pislya konstitucijnoyi reformi v serpni 1945 roku 1946 roku dvoh chleniv Kompartiyi Huana Bautistu Fuenmajora ta bulo obrano do Konstitucijnoyi asambleyi V listopadi togo zh roku vidbuvsya I z yizd KPV sho uhvaliv politichni tezi i statut partiyi U veresni 1947 roku bula zasnovana molodizhna organizaciya KPV Komunistichna molod Venesueli KMV Na prezidentskih viborah 1947 roku KPV visunula svoyim kandidatom Gustavo Machado yakij nabrav 3 33 golosiv prezidentom bulo obrano Romulo Galyegosa U serpni 1948 roku vidbuvsya II z yizd KPV Na nomu komunisti zaklikali vsi progresivni sili krayini sformuvati yedinij front borotbi proti imperialistichnih monopolij ta vnutrishnoyi reakciyi KPV vistupila proti vijskovogo perevorotu listopad 1948 koli vladu zahopila hunta Delgado Chalbo U travni 1950 partiya brala uchast v antiuryadovomu strajku naftovikiv pislya chogo yiyi diyalnist bulo zaboroneno Za chasiv diktatorskogo rezhimu Peresa Himenesa 1952 1958 Kompartiya perebuvala na nelegalnomu polozhenni yiyi chleni zhorstoko peresliduvalis 1957 roku KPV vistupila iniciatorom stvorennya Patriotichnoyi hunti yaka stavila sobi na meti likvidaciyu diktaturi Do skladu hunti uvijshli takozh predstavniki Demokratichnoyi diyi Respublikanskogo demokratichnogo soyuzu ta partiyi KOPEJ Pislya likvidaciyi diktaturi 1958 roku Kompartiya vijshla z pidpillya Na zagalnih viborah u grudni togo zh roku komunisti zdobuli 9 misc u Kongresi a pidtrimanij nimi kandidat na post prezidenta vid Respublikanskogo demokratichnogo soyuzu Larrasabal nabrav majzhe 35 golosiv postupivshis Romulo Betankuru 1959 roku za uchasti KPV buli stvoreni Konfederaciya trudyashih Venesueli ta Nacionalna selyanska federaciya III z yizd partiyi sho vidbuvsya v berezni 1961 roku postaviv zavdannya zavdati porazki uryadovij politici kapitulyaciyi pered imperializmom SShA postanoviv borotis za stvorennya demokratichnogo j patriotichnogo uryadu vsima mozhlivimi sposobami v tomu chisli z vikoristannyam metodiv zbrojnoyi borotbi Takozh na z yizdi bulo prijnyato politichni tezi j novij statut U travni 1961 roku revolyucijno nalashtovani vijskoviki za pidtrimki komunistiv i Revolyucijnogo livogo ruhu MIR pidburili v mistah Karupano j Puerto Kabeljo povstannya proti uryadu Romulo Betankura Pislya yihnogo pridushennya KPV bula znovu zaboronena a bagatoh z yiyi kerivnikiv v tomu chisli ta generalnij sekretar Faria bulo uv yazneno dehto buv zmushenij zalishiti Venesuelu V krayini rozgornulas zbrojna borotba U zhovtni 1965 roku v Karakasi agentami politichnoyi policiyi buv zaareshtovanij ta vbitij odin iz kerivnikiv kompartiyi Alberto Lovera zgodom jogo tilo bulo viyavleno zi slidami tortur Pislya 1966 roku KPV vidmovilas vid zbrojnoyi borotbi viznavshi yiyi bezperspektivnoyu za nayavnih umov U lyutomu 1967 roku KPV organizuvala vtechu z v yaznici San Karlos troh svoyih kerivnikiv j VIII plenum CK KPV sho vidbuvsya u kvitni togo zh roku zvernuvsya do vsih demokratichnih sil iz zaklikom stvoriti shirokij front civilnih ta vijskovih osib zaradi dosyagnennya progresivnih zmin yaki mali b vidkriti shlyah do nezalezhnogo rozvitku krayini Buduchi zaboronenoyu KPV brala uchast u parlamentskih viborah u grudni 1968 roku pid nazvoyu Soyuz ruhu vpered zdobuvshi 6 misc u Nacionalnomu kongresi U berezni 1969 roku uryad Rafaelya Kalderi legalizuvav Kompartiyu XIII plenum CK KPV u travni togo zh roku vistupiv za rozshirennya antiimperialistichnih zahodiv na zahist suverenitetu j nezalezhnosti krayini za nacionalizaciyu naftovoyi promislovosti ta vstanovlennya diplomatichnih i torgovih vidnosin iz Radyanskim Soyuzom IV z yizd Kompartiyi sichen 1971 uhvaliv politichnu deklaraciyu program najblizhchih vimog novij statut i namitiv liniyu borotbi proti imperializmu za glibinni socialni peretvorennya Kompartiya aktivizuvala svoyu diyalnist posilila vpliv u masah yiyi chiselnist do sichnya 1973 roku zbilshilas do 16 000 chleniv Nezvazhayuchi na ce rezultati KPV na vsih podalshih viborah zalishalis nizkimi za umov isnuvannya de fakto dvopartijnoyi sistemi Tak na zagalnih viborah 1973 roku komunisti zdobuli 0 69 golosiv i otrimali 2 miscya v parlamenti a 1978 roku kandidat Kompartiyi nabrav lishe 0 55 Na V z yizdi KPV sho vidbuvsya u lipni 1974 roku bula uhvalena politichna deklaraciya vneseno zmini do statutu partiyi Z yizd postaviv zavdannya podalshogo organizovanogo posilennya KPV aktivizaciyi diyalnosti vsih komunistiv sered mas trudyashih pidvishennya rivnyu ideologichnoyi roboti U serpni 1975 roku kompartiya provela VII nacionalnu konferenciyu prisvyachenu roboti komunistiv u masah zokrema u profspilkah 8 11 serpnya 1980 roku v Karakasi vidbuvsya VI z yizd KPV bulo uhvaleno novu programu partiyi ta politichnu deklaraciyu Na nastupnomu VII z yizdi sho vidbuvavsya z 23 do 27 listopada 1985 roku Faria posiv post golovi a Alonso Oheda stav generalnim sekretarem KPV Na prezidentskih viborah u grudni 1993 roku Kompartiya pidtrimala Rafaelya Kalderu kandidata vid koaliciyi Nacionalna konvergenciya yakij zdobuv peremogu z rezultatom 30 46 golosiv odnak nevdovzi KPV perejshla do opoziciyi do novogo uryadu cherez nezgodu z jogo socialno ekonomichnoyu politikoyu Suchasnij stanX Kongres Komunistichnoyi molodi Venesueli 2006 1998 roku komunisti vistupili na pidtrimku visunutogo kandidatom na post prezidenta krayini vid koaliciyi Patriotichnij polyus Ugo Chavesa Ostannij peremig zdobuvshi 56 20 golosiv viborciv Z tih pir Kompartiya pidtrimuye politichnij kurs prezidenta na pobudovu Za pidsumkami parlamentskih viboriv 2005 roku partiya zdobula 8 misc u Nacionalnij asambleyi Z 3 do 4 bereznya 2007 roku v Karakasi vidbuvsya XIII pozachergovij z yizd KPV na yakomu obgovoryuvalos pitannya pro mozhlive vhodzhennya Kompartiyi do YeSPV yaku stvoryuvav Ugo Chaves Z yizd visloviv pidtrimku politichnoyi liniyi prezidenta odnak vidmovivsya shlyahom samorozpusku priyednatis do YeSPV KPV zayavila pro neobhidnist stvorennya Shirokogo Antiimperialistichnogo Frontu na nacionalnomu j kontinentalnomu rivnyah Na viborah u zhovtni 2010 roku vistupila v bloci z YeSPV otrimala odne misce v Nacionalnij asambleyi zamist kolishnih vosmi hocha zagalna kilkist viddanih za partiyu golosiv znachno zbilshilas z chasu poperednih viboriv Kerivnictvo partiyiVidpovidno do statutu KPV bazuyetsya na principah demokratichnogo centralizmu Vishim organom partiyi ye z yizd u perervah mizh z yizdami CK yakij obiraye Politbyuro generalnogo sekretarya ta golovu partiyi Politbyuro obiraye Sekretariat Spisok kerivnikivGeneralni sekretari Huan Bautista Fuenmajor 1937 1946 Hesus Faria 1953 1985 Alonso Oheda Olaechea 1985 1990 Trino Melean 1990 1996 Oskar Figera 1996 Golova Gustavo Machado 1971 1983 Hesus Faria 1985 1990 2006 Heronimo Karrera Damas 2006 PrimitkiH Karrera Pokarati ubivc Alberto Loveri Problemi miru ta socializmu 11 99 1966 DzherelaVelika radyanska enciklopediya nedostupne posilannya z lipnya 2019 Karlos Lopes Kompartiya Venesueli ta suchasnij stan u krayini Problemi miru ta socializmu 10 74 1964 str 19 26 Ce nezavershena stattya pro politichni partiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi