Запит Лимар перенаправляє сюди див також Лимар прізвище Ли марство розм ри марство кустарний промисел виробництво з вичи

Запит «Лимар» перенаправляє сюди; див. також Лимар (прізвище).

Ли́марство, розм. ри́марство — кустарний промисел, виробництво з вичиненої шкіри-сириці (ли́марщини) дрібних шкіряних речей (кінської збруї, ре́менів, гаманців, рукавичок тощо). Майстрів, що займалися лимарством, називали ли́марями, шо́рниками (розм. «ри́марі»).

Історія

Слово римар походить (можливо, через посередництво пол. rymarz) від нім. Riemer, утвореного від Riemen («ремінь»). Варіант лимар утворений від ранішого «римар» внаслідок дисиміляції приголосних ([р] > [л]). Ще одна назва, шорник, пов'язана зі словом шори, яким називається основа упряжної збруї — нагрудна шлейка з наритниками (останнім часом це слово вживається і щодо кінських наочників).

Довгий час лимарство було складовою частиною чинбарства (подекуди аж до XIX ст.).

За літописними даними в містах Київської Русі в ХІ–ХІІІ ст. серед ремісників, які виготовляли речі зі шкіри, була вже певна спеціалізація: згадуються сідельники, тульники (виготовляли тула — сагайдаки), усьмошевці (шевці).

У XV–XVI ст. у Києві і Львові були лимарський і кушнірський цехи. Добре було поставлено лимарство і серед українського козацтва.

До середини XIX ст. лимарство було засноване винятково на ручній праці. Винайдення в 50-х рр. ХІХ ст. швейної машини дало змогу механізувати лимарську справу. Тепер речі зі шкіри виготовляються переважно шкіряно-взуттєвою промисловістю.

Про давню професію нагадують численні прізвища: Лимар, Римар, Римаренко і єдина у світі вулиця Римарська у Харкові.

Див. також

Примітки

Лимарство // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Лимарство // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Римарство // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Лимарщина // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Лимар // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Шорник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Римар // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — .
Зайцева, Т. А. . Архів оригіналу за 8 лютого 2016. Процитовано 15 лютого 2016 — через rusnauka.com.

Джерела

Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях., Луцьк: «Вежа», 2000.
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., К., 1962. Т. 8.

Посилання

Лимар, римар [ 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 829. — 1000 екз.

[1] Лимарство // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[2] Лимарство // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[3] Римарство // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[4] Лимарщина // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[5] Лимар // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[6] Шорник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[7] Римар // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[8] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — .

[9] Зайцева, Т. А. . Архів оригіналу за 8 лютого 2016. Процитовано 15 лютого 2016 — через rusnauka.com.