У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою Буди Бу ди селище Харківського району Харківської області У

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Буди.

Бу́ди — селище Харківського району Харківської області. У складі Південноміської громади.

селище Буди
Залізнична станція Буди Залізнична станція Буди
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Харківський район
Громада	Південноміська міська громада
Код КАТОТТГ	UA63120190020022059
Облікова картка	Буди
Основні дані
Засновано	1674
Статус	із 2024 року
Площа	4,84 км²
Населення	▲ 6104 (01.01.2018)
Густота	1261,1 осіб/км²;
Поштовий індекс	62456
Телефонний код	+380 57
Географічні координати	49°53′36″ пн. ш. 36°01′27″ сх. д. / 49.89333° пн. ш. 36.02417° сх. д. / 49.89333; 36.02417Координати: 49°53′36″ пн. ш. 36°01′27″ сх. д. / 49.89333° пн. ш. 36.02417° сх. д. / 49.89333; 36.02417
Висота над рівнем моря	119 м
Водойма	р. Мерефа
Відстань
Найближча залізнична станція:	Буди
До райцентру:
- фізична:	16 км
- залізницею:	26 км
- автошляхами:	23,7 км
До обл. центру:
- залізницею:	26 км
- автошляхами:	23,7 км

Селищна влада
Адреса	62456, Харківська обл., Харківський р-н, смт Буди, пров. Садовий, 1
Голова селищної ради	Беліченко Всеволод Володимирович
Карта
Буди
Буди Буди

Буди у Вікісховищі

Географічне розташування

Селище міського типу Буди розташоване на берегах річки Мерефа (в основному на лівому березі), вище за течією на відстані 4 км розташоване місто Люботин, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване місто Південне. Через селище проходить залізниця, станція Буди.

Історія

Заснування

Товарний знак. Посуд ліквідованого Будянського заводу, Харків.

Засноване в 2-й половині XIX століття. Фундатором селища та засновником фаянсового заводу був російський підприємець зі старообрядців — Матвій Кузнєцов. Він же фундував будівництво сільської лікарні та церкви, рештки якої збереглися до XXI століття.

У 1870 році через село була прокладена залізнична гілка Мерефа - Люботин, з'являється залізнична станція Буди .

Фаянсовий завод

Докладніше: Будянський фаянсовий завод

Фаянсовий завод закладено наприкінці XIX століття. Він спеціалізувався на виробленні серійного посуду та фаянсових виробів. Елітного посуду майже не випускали, на ньому спеціалізувалися інші підприємства мільйонера.

Будянський керамісти створили неповторний стиль — . У різні часи на заводі працювали 18 художників — членів Національної Спілки художників України. На території селища в 80-тих роках XIX ст. був заснований промисловий ансамбль, який майже повністю зберігся до наших днів.

За даними на 1864 рік у власницькому селі Харківського повіту мешкало 814 осіб (378 чоловічої статі та 436 — жіночої), налічувалось 124 дворових господарства, існували 2 винокурних та 2 цегельних заводи.

У 1902 році на кошти «Товариства М.С. Кузнєцова» було побудовано кам’яний Миколаївський храм.

Станом на 1914 рік село було центром Будянської волості, кількість мешканців зросла до 1800 осіб.

Зміни товарного знаку ліквідованого Будянського заводу

Музей при заводі

Славетним закладом був , де збирали зразки продукції. Доля музею не вирішена. Він міг би стати цінним додатком Історичного музею. Але адміністрація не готова брати його до свого складу, мотивуючи своє рішення браком музейних площ.

Ліквідація підприємства

На початку 2000 р. Акціонерне товариство заводу ухвалило рішення про ліквідацію підприємства. Працівники розбирають цехові стіни й вивозять цеглу.

Спорт

У селищі базується бенді клуб «Авангард» чемпіон України та володар Кубка України з хокею з м'ячем.

Відомі люди

Бондаренко Лідія Микитівна (29 червня 1930 — 17 листопада 2012) — уродженка села, радянський і російський лікар, кандидат медичних наук, нагороджений орденом «За заслуги в розвитку медицини і охорони здоров'я» № 037.
Засєда Ігор Іванович (1932 — 2005) — український радянський спортсмен, письменник.
Івченко Сергій Іванович — український письменник, народився в селі 25 березня 1925 року.
Кочетков Дмитро Олександрович (1979—2022) — старший солдат окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Нестеренко Марія Петрівна (1910 —1941) — радянська льотчиця.
Приходько Валентина Семенівна (1926—2012) — уродженка села, провідний український педіатр, доктор медичних наук, професор, академік Академії наук вищої школи України, завідувачка кафедри педіатрії Харківського медичного університету (1972—2002).

Джерела

Погода в селищі Буди [ 24 травня 2022 у Wayback Machine.]
Филарет (Гумилевский Д.Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах. — Х. : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2006. — Т. ІІІ. — С. 205 – 278с.(рос.)

Посилання

БУ́ДИ [ 12 травня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ

Примітки

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
А.С. Архангельский, В.А. Архангельский. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Москва : , 1981. — Т. 1. — С. 297. — 100 000 прим. (рос.)
Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 117)(рос. дореф.)
Филарет (Гумилевский Д.Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах. — Х. : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2006. — Т. ІІІ. — С. 205 – 278с.(рос.)
Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
. Архів оригіналу за 16 грудня 2013. Процитовано 9 січня 2013.

Це незавершена стаття з географії Харківської області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)

[2] А.С. Архангельский, В.А. Архангельский. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Москва : , 1981. — Т. 1. — С. 297. — 100 000 прим. (рос.)

[3] Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 117)(рос. дореф.)

[4] Филарет (Гумилевский Д.Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах. — Х. : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2006. — Т. ІІІ. — С. 205 – 278с.(рос.)

[5] Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)

[6] . Архів оригіналу за 16 грудня 2013. Процитовано 9 січня 2013.