Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гунтрамн I фр Gontran близько 525 28 березня 593 король франків у 561 592 роках з династії Меровінгів Правив у Бургундії

Гунтрамн

Гунтрамн

Гунтрамн I (фр. Gontran; близько 525 — 28 березня 593) — король франків у 561—592 роках з династії Меровінгів. Правив у Бургундії та пізніше Парижі. Син Хлотара І та .

Гунтрамн
image
Правління 561—592
Попередник Хлотар I
Біографічні дані
Народження 532[1]
Суассон
Смерть 28 березня 593 або 28 березня 592
Шалон-сюр-Сон
Поховання Шалон-сюр-Сон
Дружина (1-ша), (2-га), (3-тя)
Діти Гундобад, Хлотар, Хлодомир
Династія Меровінги
Батько Хлотар I
Мати
image Медіафайли у Вікісховищі

Молоді роки

Брав участь у політичному та військовому житті Франкського королівства ще за часів життя свого батька. Так, у 555 р. він воював із своїм бунтівним братом Храмном поблизу Ліможа та Клермона.

Розділ Франкського королівства 561 року

image
Розділ Франкського королівства після смерті Хлотара ІІ (561)

Після смерті Хлотара І брат Гунтрамна Хильперік заволодів значною частиною державної скарбниці та, підкупивши впливових франків, намагався заволодіти більшою частиною Франкського королівства, зробивши своєю резиденцією Париж. Проте проти нього об'єднались Гунтрамн з іншими братами — Харібертом і Сігібертом. Вони вигнали Хильперіка з Парижа. Після цього розподіл королівства відбувся за жеребом, а в його основу було покладено розділ 511 року. Харіберт отримав володіння Хільдеберта зі столицею в Парижі, Гунтрамн — Хлодомира в Орлеані, Сігіберт — Теодоріха в Реймсі, Хильперік — свого батька Хлотара в Суассоні.

Слід відзначити, що розділи 511 та 561 років не були рівнозначними, оскільки за 50 років до Франкського королівства були приєднані значні нові території. Гунтрамн отримав великі території Бургундії, тому поступився західною частиною Орлеанського королівства з містами Шартр, Тур, Пуатьє на користь Харіберта. Землі Сігіберта охоплювали володіння алеманів, а також деякі міста в Провансі (Марсель, Авіньйон), тож він також передав Харібертові частину володінь (міста Лімож, Кагор, Альбі). Тож володіння Харіберта відтепер простягались широкою смугою від Ла-Маншу до Піренеїв. Лише Хільперик отримав порівняно невеликий уділ: територію від Суассону до Па-де-Кале, а також Тулузу.

Участь у міжусобицях

Особливістю політики Гунтрамна щодо своїх родичів — франкських королів — було прагнення збереження чинних кордонів та обмеження міжусобних воєн. Маючи сильну армію та видатних полководців, він, тим не менш, не починав першим військові дії, проте завжди давав гідну відсіч нападникам.

Найвизначнішим воєначальником Гунтрамна та й взагалі свого часу був Євній Муммол, що вів кампанії проти лангобардів, а також Хильперіка І. У 581 році він за нез'ясованих обставин утік разом з родиною та слугами до Авіньйона, що входив до володінь Хільдеберта ІІ.

Війна з Сігібертом у Провансі

Оскільки Прованс був поділений між Гунтрамном та Сігібертом дрібними частинами, це викликало суперечності. Приблизно у 566—568 роках мешканці Клермона та франкські дружинники на чолі з Фірміном та Адоварієм за наказом Сігіберта захопили місто Арль, що належало Гунтрамну. Мешканці міста присягнули володарю Австразії. Назустріч завойовникам виступив воєначальник Гунтрамна Цельс, який захопив Авіньйон — володіння Сігіберта — та взяв в облогу Арль. Місцевий єпископ Сабауд хитрістю вивів воїнів Сігіберта з Арля, закликавши їх стати в бій проти Цельса поблизу фортечних стін. Фірмін та Адоварій програли битву, а намагаючись повернутись до міста, наразились на організований спротив городян. Опинившись у пастці, воїни почали рятуватись втечею, перепливаючи річку Рону. Багато хто з них потонув. Після повернення Арля Гунтрамн повернув Авіньйон братові.

Війна за спадщину Харіберта (568—577)

image
Франкське королівство після смерті Харіберта

По смерті Харіберта у 568 році його володіння були поділені між трьома братами. На три рівнозначні частини були розділені землі як північніше (Нейстрія), так і південніше Луари (Аквітанія). Париж розглядався як спільна столиця та не ввійшов до жодних володінь. При цьому один з королів не міг входити до міста без згоди інших.

Проте Хильперік захопив Тур і Пуатьє, що згідно з угодою повинні були відійти Сігібертові. Гунтрамн вирішив допомогти Сігібертові і його воєначальник Євній Муммол вигнав з Тура Хлодвіга — сина Хильперіка — та примусив народ присягнути Сігібертові. Далі Муммол знищив військо мешканців Пуатьє на чолі з Базилієм та Сігарієм, повернувши місто законному власнику.

Під час загострення протистояння між Сігібертом та Хильперіком у 573—575 роках виступав то на боці одного, то іншого, проте не вступав у військову боротьбу. Лише після того, як у 576 герцог Дезідерій, що був на службі у Хильперіка, просунувся далеко на південь, Гунтрамн направив Муммола проти нього. Внаслідок битви поблизу Ліможа Муммол розгромив Дезідерія. При цьому останній втратив 24 тисячі воїнів, тоді як бургундський воєначальник — лише 5 тисяч.

Конфлікт з Австразією через Марсель

image
Франкське королівство у 577

Після смерті Сігіберта Бургундія на чолі з Гунтрамном та Австразія, де став правити син Сігіберта Хільдеберт II, заключили у 577 році між собою союз, вимагаючи від Хильперіка повернути незаконно захоплені території. Проте вже у 581 р. це рішення було змінено. Внаслідок переговорів між послом Австразії, єпископом реймським Егідієм, та Хильперіком був укладений союзницький договір, скріплений обміном подарунків.

Гунтрамн опинився в неоднозначній ситуації: з одного боку він захищав володіння свого малолітнього племінника Хільдеберта від можливих зазіхань Хильперіка, з іншого — до нього була вороже настроєна значна частина австразійської знаті на чолі з Егідієм. Тож франкський король Бургундії приймав у себе опальних вельмож з Австразії, сподіваючись на їхнє повернення на батьківщину після повноліття Хільдеберта.

Австразія в цей час почала вимагати повернення половини Марселя, що відійшла до Гунтрамна після вбивства Сігіберта за згодою Хільдеберта ІІ. Гунтрамн відмовився виконати вимогу, а також перекрив шляхи до свого королівства з володінь братів.

Конфлікт загострився місцевим протистоянням намісника Провансу Динамія з боку Гунтрамна та єпископа Марселя Теодора з боку Хільдеберта. Динамій намагався відсторонити Теодора від кафедри, знущався з нього та намовляв проти нього короля. Тож Гунтрамн двічі заарештовував Теодора, проте врешті-решт відпустив, не знайшовши в його діях злочину.

Протистояння з Хильперіком І (581—584)

image
Гунтрамн і Хільдеберт

Отримавши підтримку з боку австразійської знаті, Хильперік у 581 р. розпочав бойові дії проти Гунтрамна. Війська герцога Дезідерія захопили міста Періге та Ажен у Центральній Аквітанії. Герцог Рагновальд — намісник Гунтрамна — був розбитий.

З цього часу стосунки між братами загострились. У 582 р. справа ледь не дійшла до масштабної війни, коли піддані Гунтрамна вбили прикордонну сторожу Хильперіка на річці Орж. Лише вибачення Гунтрамна припинили збір війська Хильперіком.

Нарешті у 583 р. Хильперік зважився на рішучі дії. Отримавши від єпископа Егідія підтвердження союзницьких відносин з Австразією, він розпочав бойові дії у володіннях Гунтрамна. Герцоги Берульф, Дезідерій і Бладаст з різних сторін оточили Бурж, а Хильперік виступив через Париж до фортеці Мелен. Під загрозою з двох боків опинилась резиденція Гунтрамна Орлеан. Мешканці Буржа та околиці змогли виставити проти Хильперіка військо у 15 тис. вояків. Біля фортеці Шатомеян відбулась запекла битва, в якій з обох боків загинуло не менше 7 тис. воїнів. Війська герцогів дійшли до Буржа та нещадно спустошили місцевість навколо нього. Гунтрамн на чолі великого війська в цей час виступив проти свого брата та знищив під час битви значну частину його сил. Наступного дня був заключений мир, що відновлював довоєнні кордони. Той, хто порушить умови договору, мав заплатити штраф.

image
Мапа Франкського королівства у 581 р.

Маятник стосунків знову змінився у 584 р., коли Хільдеберт ІІ відновив союз із Гунтрамном. Натомість Гунтрамн повернув половину Марселя своєму племінникові.

Гунтрамн як гарант стабільності Франкської держави

Після смерті свого брата Хильперіка І у 584 році Гунтрамн залишився єдиним живим сином Хлотара І. В Австразії королем був його чотирнадцятилітній племінник Хільдеберт ІІ, хоча насправді країною керували франкські аристократи. У Парижі залишився чотиримісячний син Хильперіка Хлотар разом зі своєю матір'ю Фредегондою. Тож Гунтрамн виступив гарантом прав своїх племінників. Прибувши до Парижу, він затвердив владу Хлотара ІІ у західній частині Франкського королівства та відкинув усі претензії австразійської знаті, що бажали отримати частину володінь Хильперіка та жадали видачі їм Фредегонди, яку звинувачували у багатьох вбивствах. Виступивши в паризькій церкві, Гунтрамн закликав народ Франкського королівства не чинити на нього замахів з метою збереження цілісності держави.

Анделотська угода

У 587 р., щоб закріпити власне політичне домінування, а також зміцнити єдність Франкської держави, Гунтрамн підписав разом з Хільдебертом ІІ, якому виповнилось 17 років, Анделотську угоду. Згідно з нею між Австразією та Бургундією проголошувалась вічна дружба та взаємне успадкування престолу у разі бездітності одного з правителів (фактично цим кроком Гунтрамн визнав Хільдеберта своїм спадкоємцем). Було проведено кінцевий розподіл королівства Харіберта. Сторони зобов'язувались не переховувати на своїй території бунтівників з іншої країни.

Внутрішня політика

Григорій Турський загалом позитивно оцінює діяльність Гунтрамна, називаючи його «добрим та схильним до співчуття».

Гунтрамн, проводячи свою політику, намагався спиратись на католицьку церкву та її ієрархів. Призначення та звільнення у церковній ієрархії він погоджував із церковними соборами. За його ініціативою у 573 р. відбувся собор франкських єпископів у Парижі, метою якого було примирення королів у міжусобній боротьбі. Проте рішення собору не були реалізовані.

Після смерті свого брата Хильперіка Гунтрамн, перебуваючи в Парижі, відмінив багато рішень померлого, що обмежували права та привілеї церкви. Зокрема, було повернуто церковне майно, що було незаконно присвоєне можновладцями. Знову було дозволено відписувати церкві спадок.

Характерним для Гунтрамна був випадок, коли у 584 р. після смерті бурзького єпископа Ремігія він відкинув прохання призначити на його місце тих людей, що хотіли цього домогтися за допомогою хабара. Гунтрамн заявив тоді, що не має звички продавати єпископство за гроші.

Зовнішня політика

Війни з лангобардами

У першій половині 570-х років вів війни з лангобардами, які незадовго до того захопили значну частину Італії. Спочатку до Південної Бургундії та Провансу вторглись три лангобардських герцоги — Амо, Забан і Родан. Амо розбив військовий табір під Маноском та поступово підкорив сусідні міста аж до Марселю. Родан взяв в облогу Гренобль, але був розбитий Євнієм Муммолом і втік до Забана. Забан у цей час тримав в облозі Валанс. Дізнавшись від Родана про наближення франків, він полишив облогу. Під час відступу їх наздогнав Моммул та знищив частину їхнього війська. Лангобардів переслідували аж до меж Італії. Амо, дізнавшись про відступ Родана і Забана, також полишив свій табір та відступив до Італії.

Невдовзі військо франків вдерлось до Північної Італії та захопило прикордонну фортецю Анагній на півночі від Трента. Лангобардський герцог Рагіло на знак помсти за це розграбував фортецю, проте на зворотному шляху зустрівся з військом франків та був розбитий. Франки тимчасово захопили Трент, проте були розбиті герцогом Трента Евіном та втратили контроль над захопленою територією.

Відносини зі свевами

У 580 володар свевів Мір направив до Гунтрамна своїх послів, намагаючись отримати його підтримку у війні, яку він вів з вестготами. Проте Хильперік затримав їх на своїй території біля Пуатьє та утримував у Парижі.

Війни з вестготами

У 585 році Гунтрамн оголосив війну Вестготському королівству. Можливо, через те, що вестготи саме тоді захопили Державу свевів у Галісії, правитель якої шукав союзу з Бургундією. Франкське ввійсько ввійшло до Септиманії, дійшло до Каркассону. Проте через неузгодженість дій воєначальників похід перетворився на масові грабунки та плюндрування. Не отримавши жодного результату, армія Гунтрамна повернулась додому. Як помсту за це син короля вестготів Реккаред I здійснив рейд на територію франків. Він захопив фортеці Кабаре та Бокер, спустошив регіон Тулузи, проте повернув назад і зупинився у власній фортеці Нім.

У 586 році вестготи двічі присилали своїх послів з метою підписати мирну угоду, проте Гунтрамн не давав позитивної відповіді. Тоді Реккаред, що став вже королем, здійснив новий рейд у Південну Галлію.

Родина

Гунтрамн мав багатьох офіційних та неофіційних дружин. Від однієї з наложниць — Венеранди — мав сина Гундобада. Пізніше взяв собі в дружини Маркатруду. Після народження від короля власного сина Маркатруда таємно отруїла Гундобада, проте невдовзі сама втратила дитину. Нарешті, Гунтрамн одружився з Австрігільдою, яка народила йому двох синів — Хлотара та Хлодомера. Проте у 577 році обидва сини померли від невідомої хвороби, а Гунтрамн залишився бездітним.

Після смерті Харіберта одна з його дружин Теодегільда попросила, щоб Гунтрамн зробив її своєю дружиною, на що той погодився. Проте, коли жінка прибула до Бургундії, Гунтрамн відібрав у неї її скарби, а саму віддав до монастиря в Арлі.

Помер Гунтрамн, на відміну від двох інших братів, власною смертю у 592 році. Був канонізований у католицизмі за допомогу церкві та миролюбну політику.

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #102500363 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 76–78. —
    d:Track:Q1081905d:Track:Q43295d:Track:Q13422577
  3. Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 92. (рос.)
  4. Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 95. (рос.)
  5. Marii Episcopi Aventicensis Chronica. MGH, AA. Bd. XI. Berlin. 1894 (нім.)
  6. Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 99. (рос.)
  7. Стефан Лебек. Происхождение франков. V—IX века. М.: Скарабей, 1993. (рос.)
  8. Григорий Турский. История франков, кн. VI. М., 1987. С. 175. (рос.)
  9. Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 109. (рос.)
  10. Григорий Турский. История франков, кн. V. М., 1987. С. 124. (рос.)
  11. Григорий Турский. История франков, кн. V. М., 1987. С. 129. (рос.)
  12. Григорий Турский. История франков, кн. VI. М., 1987. С. 160. (рос.)
  13. Григорий Турский. История франков, кн. VI. М., 1987. С. 167. (рос.)
  14. Григорий Турский. История франков, кн. VI. М., 1987. С. 168.
  15. Григорий Турский. История франков, кн. VI. М., 1987. С. 169. (рос.)
  16. Григорий Турский. История франков, кн. VI. М., 1987. С. 172. (рос.)
  17. Григорий Турский. История франков, кн. VI. М., 1987. С. 177—178. (рос.)
  18. Григорий Турский. История франков, кн. VI. М., 1987. С. 180, 186. (рос.)
  19. Григорий Турский. История франков, кн. VII. М., 1987. С. 195—196. (рос.)
  20. Григорий Турский. История франков, кн. ІХ. М., 1987. С. 254. (рос.)
  21. Григорий Турский. История франков, кн. VI. М., 1987. С. 183. (рос.)
  22. Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 111. (рос.)
  23. Григорий Турский. История франков, кн. VII. М., 1987. С. 196—197. (рос.)
  24. Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 184. (рос.)
  25. Павел Диакон. История лангобардов // Средневековая латинская литература IV—IX вв. М. 1970. (рос.)
  26. Григорий Турский. История франков, кн. V. М., 1987. С. 147. (рос.)
  27. Григорий Турский. История франков, кн. VIII. М., 1987. С. 235—236.
  28. Григорий Турский. История франков, кн. VIII. М., 1987. С. 241. (рос.)
  29. Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 96. (рос.)
  30. Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 97.

Посилання

(рос.)

  • Григорій Турський. Історія франків. Кн. 4 [Архівовано 20 лютого 2012 у WebCite]
  • Григорій Турський. Історія франків. Кн. 5 [Архівовано 20 лютого 2012 у WebCite]
  • Григорій Турський. Історія франків. Кн. 6 [Архівовано 20 лютого 2012 у WebCite]
  • Григорій Турський. Історія франків. Кн. 7 [Архівовано 20 лютого 2012 у WebCite]
  • Григорій Турський. Історія франків. Кн. 8 [Архівовано 20 лютого 2012 у WebCite]
  • Григорій Турський. Історія франків. Кн. 9 [Архівовано 20 лютого 2012 у WebCite]
  • Лебек С. Происхождение франков. М., 1993. [ 11 березня 2012 у Wayback Machine.]
  • Марій Аваншський. Хроніка [Архівовано 10 березня 2012 у WebCite]
  • Павло Диякон. Історія лангобардів [ 11 жовтня 2011 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Guntramn I fr Gontran blizko 525 28 bereznya 593 korol frankiv u 561 592 rokah z dinastiyi Merovingiv Praviv u Burgundiyi ta piznishe Parizhi Sin Hlotara I ta GuntramnPravlinnya 561 592Poperednik Hlotar IBiografichni daniNarodzhennya 532 1 SuassonSmert 28 bereznya 593 abo 28 bereznya 592 Shalon syur SonPohovannya Shalon syur SonDruzhina 1 sha 2 ga 3 tya Diti Gundobad Hlotar HlodomirDinastiya MerovingiBatko Hlotar IMati Mediafajli u VikishovishiMolodi rokiBrav uchast u politichnomu ta vijskovomu zhitti Frankskogo korolivstva she za chasiv zhittya svogo batka Tak u 555 r vin voyuvav iz svoyim buntivnim bratom Hramnom poblizu Limozha ta Klermona Rozdil Frankskogo korolivstva 561 rokuRozdil Frankskogo korolivstva pislya smerti Hlotara II 561 Pislya smerti Hlotara I brat Guntramna Hilperik zavolodiv znachnoyu chastinoyu derzhavnoyi skarbnici ta pidkupivshi vplivovih frankiv namagavsya zavoloditi bilshoyu chastinoyu Frankskogo korolivstva zrobivshi svoyeyu rezidenciyeyu Parizh Prote proti nogo ob yednalis Guntramn z inshimi bratami Haribertom i Sigibertom Voni vignali Hilperika z Parizha Pislya cogo rozpodil korolivstva vidbuvsya za zherebom a v jogo osnovu bulo pokladeno rozdil 511 roku Haribert otrimav volodinnya Hildeberta zi stoliceyu v Parizhi Guntramn Hlodomira v Orleani Sigibert Teodoriha v Rejmsi Hilperik svogo batka Hlotara v Suassoni Slid vidznachiti sho rozdili 511 ta 561 rokiv ne buli rivnoznachnimi oskilki za 50 rokiv do Frankskogo korolivstva buli priyednani znachni novi teritoriyi Guntramn otrimav veliki teritoriyi Burgundiyi tomu postupivsya zahidnoyu chastinoyu Orleanskogo korolivstva z mistami Shartr Tur Puatye na korist Hariberta Zemli Sigiberta ohoplyuvali volodinnya alemaniv a takozh deyaki mista v Provansi Marsel Avinjon tozh vin takozh peredav Haribertovi chastinu volodin mista Limozh Kagor Albi Tozh volodinnya Hariberta vidteper prostyagalis shirokoyu smugoyu vid La Manshu do Pireneyiv Lishe Hilperik otrimav porivnyano nevelikij udil teritoriyu vid Suassonu do Pa de Kale a takozh Tuluzu Uchast u mizhusobicyahOsoblivistyu politiki Guntramna shodo svoyih rodichiv frankskih koroliv bulo pragnennya zberezhennya chinnih kordoniv ta obmezhennya mizhusobnih voyen Mayuchi silnu armiyu ta vidatnih polkovodciv vin tim ne mensh ne pochinav pershim vijskovi diyi prote zavzhdi davav gidnu vidsich napadnikam Najviznachnishim voyenachalnikom Guntramna ta j vzagali svogo chasu buv Yevnij Mummol sho viv kampaniyi proti langobardiv a takozh Hilperika I U 581 roci vin za nez yasovanih obstavin utik razom z rodinoyu ta slugami do Avinjona sho vhodiv do volodin Hildeberta II Vijna z Sigibertom u Provansi Oskilki Provans buv podilenij mizh Guntramnom ta Sigibertom dribnimi chastinami ce viklikalo superechnosti Priblizno u 566 568 rokah meshkanci Klermona ta frankski druzhinniki na choli z Firminom ta Adovariyem za nakazom Sigiberta zahopili misto Arl sho nalezhalo Guntramnu Meshkanci mista prisyagnuli volodaryu Avstraziyi Nazustrich zavojovnikam vistupiv voyenachalnik Guntramna Cels yakij zahopiv Avinjon volodinnya Sigiberta ta vzyav v oblogu Arl Miscevij yepiskop Sabaud hitristyu viviv voyiniv Sigiberta z Arlya zaklikavshi yih stati v bij proti Celsa poblizu fortechnih stin Firmin ta Adovarij prograli bitvu a namagayuchis povernutis do mista narazilis na organizovanij sprotiv gorodyan Opinivshis u pastci voyini pochali ryatuvatis vtecheyu pereplivayuchi richku Ronu Bagato hto z nih potonuv Pislya povernennya Arlya Guntramn povernuv Avinjon bratovi Vijna za spadshinu Hariberta 568 577 Frankske korolivstvo pislya smerti Hariberta Po smerti Hariberta u 568 roci jogo volodinnya buli podileni mizh troma bratami Na tri rivnoznachni chastini buli rozdileni zemli yak pivnichnishe Nejstriya tak i pivdennishe Luari Akvitaniya Parizh rozglyadavsya yak spilna stolicya ta ne vvijshov do zhodnih volodin Pri comu odin z koroliv ne mig vhoditi do mista bez zgodi inshih Prote Hilperik zahopiv Tur i Puatye sho zgidno z ugodoyu povinni buli vidijti Sigibertovi Guntramn virishiv dopomogti Sigibertovi i jogo voyenachalnik Yevnij Mummol vignav z Tura Hlodviga sina Hilperika ta primusiv narod prisyagnuti Sigibertovi Dali Mummol znishiv vijsko meshkanciv Puatye na choli z Baziliyem ta Sigariyem povernuvshi misto zakonnomu vlasniku Pid chas zagostrennya protistoyannya mizh Sigibertom ta Hilperikom u 573 575 rokah vistupav to na boci odnogo to inshogo prote ne vstupav u vijskovu borotbu Lishe pislya togo yak u 576 gercog Deziderij sho buv na sluzhbi u Hilperika prosunuvsya daleko na pivden Guntramn napraviv Mummola proti nogo Vnaslidok bitvi poblizu Limozha Mummol rozgromiv Dezideriya Pri comu ostannij vtrativ 24 tisyachi voyiniv todi yak burgundskij voyenachalnik lishe 5 tisyach Konflikt z Avstraziyeyu cherez Marsel Frankske korolivstvo u 577 Pislya smerti Sigiberta Burgundiya na choli z Guntramnom ta Avstraziya de stav praviti sin Sigiberta Hildebert II zaklyuchili u 577 roci mizh soboyu soyuz vimagayuchi vid Hilperika povernuti nezakonno zahopleni teritoriyi Prote vzhe u 581 r ce rishennya bulo zmineno Vnaslidok peregovoriv mizh poslom Avstraziyi yepiskopom rejmskim Egidiyem ta Hilperikom buv ukladenij soyuznickij dogovir skriplenij obminom podarunkiv Guntramn opinivsya v neodnoznachnij situaciyi z odnogo boku vin zahishav volodinnya svogo malolitnogo pleminnika Hildeberta vid mozhlivih zazihan Hilperika z inshogo do nogo bula vorozhe nastroyena znachna chastina avstrazijskoyi znati na choli z Egidiyem Tozh frankskij korol Burgundiyi prijmav u sebe opalnih velmozh z Avstraziyi spodivayuchis na yihnye povernennya na batkivshinu pislya povnolittya Hildeberta Avstraziya v cej chas pochala vimagati povernennya polovini Marselya sho vidijshla do Guntramna pislya vbivstva Sigiberta za zgodoyu Hildeberta II Guntramn vidmovivsya vikonati vimogu a takozh perekriv shlyahi do svogo korolivstva z volodin brativ Konflikt zagostrivsya miscevim protistoyannyam namisnika Provansu Dinamiya z boku Guntramna ta yepiskopa Marselya Teodora z boku Hildeberta Dinamij namagavsya vidstoroniti Teodora vid kafedri znushavsya z nogo ta namovlyav proti nogo korolya Tozh Guntramn dvichi zaareshtovuvav Teodora prote vreshti resht vidpustiv ne znajshovshi v jogo diyah zlochinu Protistoyannya z Hilperikom I 581 584 Guntramn i Hildebert Otrimavshi pidtrimku z boku avstrazijskoyi znati Hilperik u 581 r rozpochav bojovi diyi proti Guntramna Vijska gercoga Dezideriya zahopili mista Perige ta Azhen u Centralnij Akvitaniyi Gercog Ragnovald namisnik Guntramna buv rozbitij Z cogo chasu stosunki mizh bratami zagostrilis U 582 r sprava led ne dijshla do masshtabnoyi vijni koli piddani Guntramna vbili prikordonnu storozhu Hilperika na richci Orzh Lishe vibachennya Guntramna pripinili zbir vijska Hilperikom Nareshti u 583 r Hilperik zvazhivsya na rishuchi diyi Otrimavshi vid yepiskopa Egidiya pidtverdzhennya soyuznickih vidnosin z Avstraziyeyu vin rozpochav bojovi diyi u volodinnyah Guntramna Gercogi Berulf Deziderij i Bladast z riznih storin otochili Burzh a Hilperik vistupiv cherez Parizh do forteci Melen Pid zagrozoyu z dvoh bokiv opinilas rezidenciya Guntramna Orlean Meshkanci Burzha ta okolici zmogli vistaviti proti Hilperika vijsko u 15 tis voyakiv Bilya forteci Shatomeyan vidbulas zapekla bitva v yakij z oboh bokiv zaginulo ne menshe 7 tis voyiniv Vijska gercogiv dijshli do Burzha ta neshadno spustoshili miscevist navkolo nogo Guntramn na choli velikogo vijska v cej chas vistupiv proti svogo brata ta znishiv pid chas bitvi znachnu chastinu jogo sil Nastupnogo dnya buv zaklyuchenij mir sho vidnovlyuvav dovoyenni kordoni Toj hto porushit umovi dogovoru mav zaplatiti shtraf Mapa Frankskogo korolivstva u 581 r Mayatnik stosunkiv znovu zminivsya u 584 r koli Hildebert II vidnoviv soyuz iz Guntramnom Natomist Guntramn povernuv polovinu Marselya svoyemu pleminnikovi Guntramn yak garant stabilnosti Frankskoyi derzhavi Pislya smerti svogo brata Hilperika I u 584 roci Guntramn zalishivsya yedinim zhivim sinom Hlotara I V Avstraziyi korolem buv jogo chotirnadcyatilitnij pleminnik Hildebert II hocha naspravdi krayinoyu keruvali frankski aristokrati U Parizhi zalishivsya chotirimisyachnij sin Hilperika Hlotar razom zi svoyeyu matir yu Fredegondoyu Tozh Guntramn vistupiv garantom prav svoyih pleminnikiv Pribuvshi do Parizhu vin zatverdiv vladu Hlotara II u zahidnij chastini Frankskogo korolivstva ta vidkinuv usi pretenziyi avstrazijskoyi znati sho bazhali otrimati chastinu volodin Hilperika ta zhadali vidachi yim Fredegondi yaku zvinuvachuvali u bagatoh vbivstvah Vistupivshi v parizkij cerkvi Guntramn zaklikav narod Frankskogo korolivstva ne chiniti na nogo zamahiv z metoyu zberezhennya cilisnosti derzhavi Andelotska ugoda U 587 r shob zakripiti vlasne politichne dominuvannya a takozh zmicniti yednist Frankskoyi derzhavi Guntramn pidpisav razom z Hildebertom II yakomu vipovnilos 17 rokiv Andelotsku ugodu Zgidno z neyu mizh Avstraziyeyu ta Burgundiyeyu progoloshuvalas vichna druzhba ta vzayemne uspadkuvannya prestolu u razi bezditnosti odnogo z praviteliv faktichno cim krokom Guntramn viznav Hildeberta svoyim spadkoyemcem Bulo provedeno kincevij rozpodil korolivstva Hariberta Storoni zobov yazuvalis ne perehovuvati na svoyij teritoriyi buntivnikiv z inshoyi krayini Vnutrishnya politikaGrigorij Turskij zagalom pozitivno ocinyuye diyalnist Guntramna nazivayuchi jogo dobrim ta shilnim do spivchuttya Guntramn provodyachi svoyu politiku namagavsya spiratis na katolicku cerkvu ta yiyi iyerarhiv Priznachennya ta zvilnennya u cerkovnij iyerarhiyi vin pogodzhuvav iz cerkovnimi soborami Za jogo iniciativoyu u 573 r vidbuvsya sobor frankskih yepiskopiv u Parizhi metoyu yakogo bulo primirennya koroliv u mizhusobnij borotbi Prote rishennya soboru ne buli realizovani Pislya smerti svogo brata Hilperika Guntramn perebuvayuchi v Parizhi vidminiv bagato rishen pomerlogo sho obmezhuvali prava ta privileyi cerkvi Zokrema bulo povernuto cerkovne majno sho bulo nezakonno prisvoyene mozhnovladcyami Znovu bulo dozvoleno vidpisuvati cerkvi spadok Harakternim dlya Guntramna buv vipadok koli u 584 r pislya smerti burzkogo yepiskopa Remigiya vin vidkinuv prohannya priznachiti na jogo misce tih lyudej sho hotili cogo domogtisya za dopomogoyu habara Guntramn zayaviv todi sho ne maye zvichki prodavati yepiskopstvo za groshi Zovnishnya politikaVijni z langobardami U pershij polovini 570 h rokiv viv vijni z langobardami yaki nezadovgo do togo zahopili znachnu chastinu Italiyi Spochatku do Pivdennoyi Burgundiyi ta Provansu vtorglis tri langobardskih gercogi Amo Zaban i Rodan Amo rozbiv vijskovij tabir pid Manoskom ta postupovo pidkoriv susidni mista azh do Marselyu Rodan vzyav v oblogu Grenobl ale buv rozbitij Yevniyem Mummolom i vtik do Zabana Zaban u cej chas trimav v oblozi Valans Diznavshis vid Rodana pro nablizhennya frankiv vin polishiv oblogu Pid chas vidstupu yih nazdognav Mommul ta znishiv chastinu yihnogo vijska Langobardiv peresliduvali azh do mezh Italiyi Amo diznavshis pro vidstup Rodana i Zabana takozh polishiv svij tabir ta vidstupiv do Italiyi Nevdovzi vijsko frankiv vderlos do Pivnichnoyi Italiyi ta zahopilo prikordonnu fortecyu Anagnij na pivnochi vid Trenta Langobardskij gercog Ragilo na znak pomsti za ce rozgrabuvav fortecyu prote na zvorotnomu shlyahu zustrivsya z vijskom frankiv ta buv rozbitij Franki timchasovo zahopili Trent prote buli rozbiti gercogom Trenta Evinom ta vtratili kontrol nad zahoplenoyu teritoriyeyu Vidnosini zi svevami U 580 volodar sveviv Mir napraviv do Guntramna svoyih posliv namagayuchis otrimati jogo pidtrimku u vijni yaku vin viv z vestgotami Prote Hilperik zatrimav yih na svoyij teritoriyi bilya Puatye ta utrimuvav u Parizhi Vijni z vestgotami U 585 roci Guntramn ogolosiv vijnu Vestgotskomu korolivstvu Mozhlivo cherez te sho vestgoti same todi zahopili Derzhavu sveviv u Galisiyi pravitel yakoyi shukav soyuzu z Burgundiyeyu Frankske vvijsko vvijshlo do Septimaniyi dijshlo do Karkassonu Prote cherez neuzgodzhenist dij voyenachalnikiv pohid peretvorivsya na masovi grabunki ta plyundruvannya Ne otrimavshi zhodnogo rezultatu armiya Guntramna povernulas dodomu Yak pomstu za ce sin korolya vestgotiv Rekkared I zdijsniv rejd na teritoriyu frankiv Vin zahopiv forteci Kabare ta Boker spustoshiv region Tuluzi prote povernuv nazad i zupinivsya u vlasnij forteci Nim U 586 roci vestgoti dvichi prisilali svoyih posliv z metoyu pidpisati mirnu ugodu prote Guntramn ne davav pozitivnoyi vidpovidi Todi Rekkared sho stav vzhe korolem zdijsniv novij rejd u Pivdennu Galliyu RodinaGuntramn mav bagatoh oficijnih ta neoficijnih druzhin Vid odniyeyi z nalozhnic Venerandi mav sina Gundobada Piznishe vzyav sobi v druzhini Markatrudu Pislya narodzhennya vid korolya vlasnogo sina Markatruda tayemno otruyila Gundobada prote nevdovzi sama vtratila ditinu Nareshti Guntramn odruzhivsya z Avstrigildoyu yaka narodila jomu dvoh siniv Hlotara ta Hlodomera Prote u 577 roci obidva sini pomerli vid nevidomoyi hvorobi a Guntramn zalishivsya bezditnim Pislya smerti Hariberta odna z jogo druzhin Teodegilda poprosila shob Guntramn zrobiv yiyi svoyeyu druzhinoyu na sho toj pogodivsya Prote koli zhinka pribula do Burgundiyi Guntramn vidibrav u neyi yiyi skarbi a samu viddav do monastirya v Arli Pomer Guntramn na vidminu vid dvoh inshih brativ vlasnoyu smertyu u 592 roci Buv kanonizovanij u katolicizmi za dopomogu cerkvi ta mirolyubnu politiku PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 102500363 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Settipani C La Prehistoire des Capetiens Premiere partie Merovingiens Carolingiens et Robertiens Villeneuve d Ascq 1993 P 76 78 ISBN 978 2 9501509 3 6 d Track Q1081905d Track Q43295d Track Q13422577 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn IV M 1987 S 92 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn IV M 1987 S 95 ros Marii Episcopi Aventicensis Chronica MGH AA Bd XI Berlin 1894 nim Grigorij Turskij Istoriya frankov kn IV M 1987 S 99 ros Stefan Lebek Proishozhdenie frankov V IX veka M Skarabej 1993 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VI M 1987 S 175 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn IV M 1987 S 109 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn V M 1987 S 124 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn V M 1987 S 129 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VI M 1987 S 160 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VI M 1987 S 167 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VI M 1987 S 168 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VI M 1987 S 169 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VI M 1987 S 172 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VI M 1987 S 177 178 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VI M 1987 S 180 186 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VII M 1987 S 195 196 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn IH M 1987 S 254 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VI M 1987 S 183 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn IV M 1987 S 111 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VII M 1987 S 196 197 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn IV M 1987 S 184 ros Pavel Diakon Istoriya langobardov Srednevekovaya latinskaya literatura IV IX vv M 1970 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn V M 1987 S 147 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VIII M 1987 S 235 236 Grigorij Turskij Istoriya frankov kn VIII M 1987 S 241 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn IV M 1987 S 96 ros Grigorij Turskij Istoriya frankov kn IV M 1987 S 97 Posilannya ros Grigorij Turskij Istoriya frankiv Kn 4 Arhivovano 20 lyutogo 2012 u WebCite Grigorij Turskij Istoriya frankiv Kn 5 Arhivovano 20 lyutogo 2012 u WebCite Grigorij Turskij Istoriya frankiv Kn 6 Arhivovano 20 lyutogo 2012 u WebCite Grigorij Turskij Istoriya frankiv Kn 7 Arhivovano 20 lyutogo 2012 u WebCite Grigorij Turskij Istoriya frankiv Kn 8 Arhivovano 20 lyutogo 2012 u WebCite Grigorij Turskij Istoriya frankiv Kn 9 Arhivovano 20 lyutogo 2012 u WebCite Lebek S Proishozhdenie frankov M 1993 11 bereznya 2012 u Wayback Machine Marij Avanshskij Hronika Arhivovano 10 bereznya 2012 u WebCite Pavlo Diyakon Istoriya langobardiv 11 zhovtnya 2011 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ