Роберт II фр Robert II 1248 21 березня 1306 герцог Бургундії у 1272 1306 роках титулярний король Фессалонік Роберт IIРоб

Походив з династії Капетингів. Син Гуго IV, герцога Бургундії, та Іоланди де Дрьо. Народився у 1248 році, його мати померла невдовзі після народження Роберта. Здобув класичну лицарську освіту.

У 1272 році, оскільки його старші брати на той час померли протягом 1266—1268 років, повинен був успадкувати Буругндію. Проте претензії на герцогство висунули чоловіки небог Роберта — Роберт, граф Невер, та Роберт, граф Клермон. Боротьба тривала з успіхом для Роберта II.

Наприкінці 1272 року разом з Філіппом I, графом Савої, Оттоном IV, пфільцграфом Бургундії, впливовими феодалами Провансу виступив проти угоди між Рудольфом I, імператором Священної Римської імперії, з Карлом I Анжу, королем Сицилії та Неаполя, стосовно передачі королівства Арелат Карлу Кульгавому. У 1273—1280 роках був регентом Дофіне.

1277 року французький король Філіпп III затвердив Роберта новим герцогом Бургундії. Того ж року призначено великим камергером Франції. На цій посаді він став одним з двох розпорядників королівської скарбниці.

У 1279 році оженився на сестрі короля Франції. У 1280 році було укладено договір з Оттоном IV, пфільцграфом Бургундії, щодо шлюбу між їх малолітніми дітьми. Проте його не було виконано через раптову смерть старшого сина Роберта II.

У 1284 році імператор Рудольф I Габсбург надав Роберту II права на графство Дофіне. На початку 1285 року брав участь у поході Філіппа III проти Арагону. Втім 1285 року проти цього виступив французький король Філіпп IV. Війна тривала до 1286 року, яка завершилася відмовою герцога Бургундії від прав на Дофіне в обмін на 20 тис. турських ліврів.

Водночас стає пером Франції та до 1288 року приєднав сеньйорії Треффор, Меллесе, Понтарльє, Ревермон. У 1289 році успадкував від зведеного брата Гуго, віконат Авалона. У 1294 році Філіпп, дофін В'єнський, визнав зверхність Роберта II. Того ж року стає королівським лейтенантом.

У 1297 році очолив посольство до папи римського Боніфація VIII стосовно відновлення миру з королем Філіппом IV. 1298 року під егідою останнього брав участь в англо-французьких перемовинах, що завершилися угодою Монтрей, що завершила протистояння Англії та Франції. 1299 роках разом з Жаном II, герцогом Бретані, супроводжував французьку принцесу Маргарета, яка вийшла заміж за Едуарда I, короля Англії.

У 1297, У 1302 та 1306 роках брав участь у війні проти фламандців на боці короля Франції. На початку 1306 року захворів й невдовзі помер, залишивши Бургундію сину Гуго під регентством дружини Агнес Французької.

Родина

Дружина — Агнес (1260—1325), донька Людовика IX, короля Франції.

Діти:

Жан (1279—1283)
Маргарита (1285-д/н)
Бланш (1288—1348), дружина Едуарда I, графа Савої
Маргарита (1290—1315), дружина Людовик X, короля Франції та Наварри
Жанна (1293—1348), дружина Філіппа, графа Мен, Валуа, Анжу
Гуго (1294—1315), герцог Бургундії у 1306—1315 роках
Ед (1295—1349), герцог Бургундії у 1315—1349 роках
Марія (1298-д/н), дружина Едуарда I, граф Барського
Людовик (1297—1316), князь Мореї, титулярний король Фессалонік
Роберт (1302—1334)

Джерела

Maurice Hugh Keen: Chivalry, New Haven, London 1984
Paul Fournier, «Il regno di Borgogna o d'Arles dal XI al XV secolo», cap. XI, vol. VII (L'autunno del Medioevo e la nascita del mondo moderno) della Storia del Mondo Medievale, 1999, pp. 383—410.
Michelle Bubenicek, Quand les femmes gouvernent: droit et politique au XIVe siècle: Yolande de Flandre, Droit et politique au XIV siecle, (Ecole des Chartes, 2002), 54-55.

Примітки

Kindred Britain
d:Track:Q75653886

Посилання

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q33270056_citetype_Q7094076"_data-entity-id="Q75653886">[[:d:Q75653886|Kindred_Britain]]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q75653886]]</div>-1] Kindred Britain
d:Track:Q75653886

[1]