Валькірія (опера)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Валькірія (значення).

«Валькі́рія» (нім. Die Walküre) — музична драма (опера) на 3 дії Ріхарда Вагнера, друга частина тетралогії «Перстень Нібелунга».

Опера «Валькірія»
нім. Die Walküre^[1]
Брунґільда, валькірія
Композитор	Ріхард Вагнер^[1]
Автор лібрето	Ріхард Вагнер^[1]
Мова лібрето	німецька
Джерело сюжету	скандинавська міфологія
Жанр	^d і опера^[1]
Кількість дій	3 Дія (театр)^[1]
Перша постановка	26 червня 1870^[1]
Місце першої постановки	Мюнхен
Інформація у Вікіданих
Валькірія у Вікісховищі

Зовнішні відеофайли
	«Політ Валькірій» з ІІІї дії опери

Лібрето до опери, як і до всього циклу «Кільце Нібелунгів», було написано самим Вагнером в 1849-52 роках у Цюриху. Музика була створена в 1852-56 роках там же. Вперше опера була поставлена ​​26 червня 1870 року в Мюнхені під управлінням ; Вагнер залишився незадоволений цим, оскільки був переконаний, що тетралогія повинна ставитися повністю, але цей задум здійснився лише в 1876 році на першому Байройтському фестивалі: «Валькірія» була представлена ​​14 серпня, диригував Ганс Ріхтер.

Дійові особи

• Зіґмунд (тенор)
• Гундінґ (бас)
• Вотан (бас-баритон)
• Зіґлінда (сопрано)
• Брунгільда ​​(сопрано)
• Фрікка (мецо-сопрано);
• Валькірії (сопрано і мецо-сопрано):

  Гельмвіґа,

  Ортлінда,

  Ґергільда​​,

  Вальтрауд,

  Зігрун,

  Росвейса,

  Ґрімґерда,

  Швертлейта (контральто)

Зміст

Дія перша

У хижі Гундінґа. Знесилений Зіґмунд шукає в незнайомій хатині притулку від урагану. Дружина Гундінґа Зіґлінда гостинно зустрічає його, хоча незнайомець не називає свого імені. Обоє ніжно дивляться одне на одного. Повертається чоловік. Гундінґ помічає, що незнайомець і Зіґлінда схожі між собою, і бажає знати, хто його гість.

Зіґмунд не називає себе, а розповідає, що вороги спалили його будинок, вбили матір і викрали сестру; з тих пір він блукав по світу з батьком, якого прозвали Вовком, але потім втратив його з виду. В останній сутичці він залишився беззбройний («Friedmund darf ich nicht heißen»; «Мирним називатися мені не можна»). Гундінґ розуміє, що ця людина — його ворог, він народився від шлюбу Вотана зі смертною жінкою з роду Вельзе. Зіґлінда, його сестра-близнюк, викрадена під час нападу, змушена була стати дружиною Гундінґа.

Наступного дня, вирішує Гундінґ, Зіґмунд має битися з ним. Зіґмунд залишається на самоті й згадує, що батько колись обіцяв йому непереможний меч. Зіґлінда у той час підсипала чоловікові снодійне й розповіла гостю, що колись одноокий незнайомець (Вотан) встромив у ясен меч, який досі нікому не вдавалося витягти. Зіґмунд зрозумів, що це меч його батька. Зіґмунду вдалося витягнути меча — він називає його Нотунг — і тікає разом із Зіґліндою. (дует «Schläfst du, Gast?», «Чи ти спиш, гостю?»; «Winterstürme wichen dem Wonnemond», «Бурі злі стихли в променях весни»).

Дія друга

Зіґмунд б'ється з Гундінґом. За ними тіні Брунґільди і Вотана, на передньому плані — Зіґлінда. Ілюстрація видання Zeitung, Leipzig, 1876

Сувора місцевість у горах. Вотан з висоти бачить втечу закоханих і кличе улюблену валькірію Брунгільду (валькірії переносять полеглих героїв у Валгаллу), щоб вона дарувала перемогу Зіґмунду в його двобої з Гундінґом. Але як тільки валькірія іде, з'являється дружина Вотана Фрікка і вимагає покарати Зіґмунда. Вотан захищає його як можливого переможця нібелунгів, вільного від встановлених богами законів. Але Фрікка зауважує, що Зіґмунд, син Вотана, підвладний тим же законам. Значить, він повинен померти, а його меч — зламатися. Вотан розуміє, що не може порушити закони (святості шлюбу, неприпустимість кровозмішення). Він знову кличе Брунгільду. Ще не народився герой, вільний від договору з і здатний відібрати в нього кільце. Зіґмунд не уникне покарання, і горе, якщо Брунгільда ​​не вразить його своїм мечем (дует «Laß ich's verlauten»; «В думах відкритися»).

У глибині ущелини з'являються Зіґмунд і Зіґлінда. Знесилена Зіґлінда вмовляє Зіґмунда залишити її. Зрештою, заспокоєна ним, Зіґлінда засинає. Брунгільда з'являє​ться перед Зіґмундом зі звісткою про смерть. Але його пристрасть і відчай, готовність вбити себе і Зіґлінду, викликають співчуття Брунгільди, і вона вирішує врятувати героя («Siegmund! Sieh auf mich!»; «Зіґмунд! Близький час!»).

Під час поєдинку вона закриває Зіґмунда своїм щитом. Вотан, бачачи її непослух, сам списом розбиває на частини меч Зіґмунда. Зіґмунд падає під ударами Гундінґа, а Брунгільда ​​забирає на коні Зіґлінду, захопивши й уламки меча. Вотан презирливо, одним рухом руки, вражає Гундінґа і в люті переслідує Брунгільду.

Дія третя

Валькірії носяться на конях посеред бурі, викликаної гнівом Вотана. Чути їх войовничий клич, але вони не наважуються захистити провинну сестру. Засмученій Зіґлінді Брунгільда ​​відкриває, що її син на ім'я Зіґфрід стане найбільшим героєм, що він зуміє відновити чудовий меч. Валькірії допомагають Зіґлінді сховатися в лісі, де , перетворившись на змія, чатує золото Рейна.

З'являється похмурий Вотан. Брунгільда ​​більше не буде валькірією, вона засне чарівним сном і стане дружиною першого, хто її розбудить. Брунгільда ​​благає батька оточити її перепоною, яку міг би подолати тільки герой. Вотан оточує дочку полум'яним кільцем і сумно йде геть («Leb wohl, du kühnes, herzliches Kind!»; «Прощавай, мій світоче, гордість моя!»).

Дискографія

виконавці: Брунгільда​​ — Елен Траубель, Зіґмунд — Лауріц Мельхіор, Зіґлінда — , Вотан — Фрідріх Шорр, Гундінґ — Александр Кіпніс, Фрікка — Керстін Торборг, хор та оркестр театру «Метрополітен-опера», диригент — , 1941 рік.

виконавці: Зіґмунд — Петер Зайферт, Гундінґ — Курт Рідль, Вотан — Джон Томлінсон, Зіґлінда — Вальтрауд Маєр, Брунґільда​​ — Габріеле Шнаут, Фріка — Міхоко Фуджімура, хор і оркестр Баварської державної опери, диригент — Зубін Мета, 2002 рік.

Зовнішні відеофайли
Арії з опери "Валькірія" у виконанні С. Крушельницької
	Tanto fu triste
	Ho jo to ho!

Записи окремих арій українськими виконавцями:

• Соломія Крушельницька — Арії «Tanto Fu Triste» та «Ho jo to ho» (у перекладі італійською мовою), 1912, Fonotipia.

Див. також

• 877 Валькирія — астероїд, названий на честь опери.

Примітки

1. Archivio Storico Ricordi — 1808.
   d:Track:Q3621644
2. Бондаренко А. Дискографія Соломії Крушельницької в мережі Інтернет // Матеріали науково-практичної інтернет-конференції «Соломія Крушельницька — королева світової оперної сцени (до 150-річчя з дня народження)». Київ: КНУКіМ, 2022. с. 65-70

Посилання

• Лібрето опери «Валькірія» [ 12 березня 2014 у Wayback Machine.]
• Валькірія: Ноти на сайті International Music Score Library Project.