Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Зо внішня полі тика сукупність відносин держави з іншими державами світу та міжнародними організаціями Найважливіший зас

Зовнішня політика

Зовнішня політика

Зо́внішня полі́тика — сукупність відносин держави з іншими державами світу та міжнародними організаціями. Найважливіший засіб ведення зовнішньої політики — дипломатія.

image
Міжнародні відносини України.

Зовнішня політика у багатьох країнах світу має назву Міністерство закордонних справ. Очолює його міністр закордонних справ.

В США таке відомство називається державним департаментом; очолює його державний секретар США. У Франції — міністерство зовнішніх зносин, у Швейцарії — політичний департамент, в Аргентині — міністерство зовнішніх зносин і культу, в Лівії — Народне бюро із зовнішніх зв'язків і т. д.

Історія становлення

Сучасна політична наука спирається на фундамент політичної думки попередніх епох. З глибокої давнини до періоду виникнення ранньокласових суспільств і держав беруть початок перші спроби усвідомлення сутності політичних явищ. Історично першою формою пояснення нової соціальної реальності стало релігійно-міфологічне тлумачення природи владних відносин і соціальної ієрархії. Згідно з древніми міфами, земна організація життя має божественне походження та є відображенням загальносвітового космічного порядку. Боги передають владу земним правителям або поряд з останніми продовжують залишатися вершителями земних справ.

Конфуцій. Пізніше політична думка, порвавши з міфологією, прийняла більш раціональну форму. При розгляді проблем влади і соціального порядку стає домінувати філософсько-етичний підхід, що пояснює ці явища через призму досягнення загального блага та справедливості. Подібна тенденція прослідковується в ученнях Конфуція, грецьких філософів і політико-правової думки Риму. В центрі уваги древніх мислителів такі питання, як принципи організації держави, проблема законів і справедливості, обґрунтування ідеальної форми правління.

Китайський філософ Конфуцій — один з найвідоміших представників політичної думки Стародавнього Сходу. Він відмовився від ідеї божественного походження держави і розвинув концепцію патріархальної аристократичної держави. Згідно з його вченням, держава виникає з об'єднання, сімей і уподібнюється сім'ї, де імператор — батько, що турбується про своїх підданих — дітей. Кінцева мета державної влади — досягнення спільного блага. Хоч Конфуцій негативно ставився до крайнощів майнової диференціації (до поділу суспільства на багатих і бідних), він виправдовував моральну ієрархію: поділ людей на «благородних» і «темних» — простий народ. Перших від других відрізняють такі якості, як знання, справедливість, почуття обов'язку, повага до старших, дотримання моральних норм. Політичний ідеал давньокитайського мислителя — влада, здійснювана аристократами, доброчинність, строге дотримання кожною людиною своїх обов'язків і наслідування ритуалів, що склалися. Конфуція відрізняло недовір'я до законів, він вважав, що суспільний порядок повинен підтримуватися ритуалами і мораллю.

У працях мислителів Давньої Греції аналізується антична соціально-політична практика. Державність цього періоду втілилася у формі полісів — невеликих міст-держав і навколишніх поселень. Центром давньогрецької цивілізації став афінський поліс періоду розквіту демократії (VI—V ст. до н. е.). Демократичні процедури передбачали участь вільного чоловічого населення в роботі народних зборів і ухвалення рішень, рівність громадян перед законом, право на заміщення виборної суспільної посади. Практикою функціонування демократія спричинила вплив на уявлення древніх мислителів Еллади і бажаної форми держави. Багато з них зробили свій вибір не на користь демократії. Серед тих, хто розділяв аристократичні погляди на правління, були Піфагор, Геракліт, Сократ.

Італійський мислитель і політик Ніколо Макіавеллі (1469—1527), відомий передусім своїми працями «Правитель» (1513), «Роздуми на першу декаду Тита Лівія» (1519), «Історія Флоренції» (1532). Н. Макіавеллі увійшов в історію політичної думки як творець нової науки про політику. Тлумачення ним політики відокремлюється ЯК від теології, так і від етики.

На основі узагальнення багатовікового досвіду існування держав минулого й сучасності мислитель доводить, що політичні події, зміни в державі відбуваються не з Божої волі, не з примхи чи фантазії людей, а мають об'єктивний характер. Недоречно також осягати й вирішувати політичні проблеми, керуючись моральними міркуваннями, бо влада, політика вже за своєю природою є позаморальними явищами. Розуміння політики як об'єктивного явища закладало міцний фундамент політичної теорії як точної, досвідної науки, яка, на думку мислителя, пояснює минуле, керує теперішнім і може прогнозувати майбутнє.

Н. Макіавеллі намагається розкрити закономірності суспільно-політичних явищ, з'ясувати причини зміни однієї форми держави іншою, визначити найкращу з них, розглянути проблеми співвідношення влади правителя і народу тощо. Аналіз і вирішення цих питань, виходячи з потреб часу, надавали вченню мислителя значення практичної науки про політику, управління державою. Введення самого терміна stato, тобто «держава», в політичну науку Нового часу пов'язують саме з Н. Макіавеллі.

Учений вважав, що державу створили не Бог, а люди, виходячи з потреби спільного блага. Спочатку люди жили розрізнено, але згодом об'єдналися, щоб краще захищатися. Вони обрали зі свого середовища найсильнішого і найхороб-рішого ватажка й почали йому підкорятися. Метою держави є забезпечення кожному вільного користування майном і безпеки. Для цього приймаються закони і призначаються покарання. Але після того як влада стала спадковою, нащадки вождів все більше відхилялися від справедливості і перейшли до пригнічення народу. Абсолютна влада, вважає мислитель, швидко розбещує як правителів, так і підданих. У результаті монархія перетворюється на тиранію, яка не має права на існування і мусить бути знищена разом з тираном. Після знищення тиранії настає аристократичне правління, з часом воно вироджується в олігархію, яка зазнає участі тиранії. Далі народ вводить народне правління, після чого кругообіг форм держави повторюється.

Н. Макіавеллі розрізняє монархію, аристократію і народне правління, спотворенням яких є тиранія, олігархія та охлократія. Перші три форми правління він називає правильними, але вважає їх нестійкими й недовготривалими. Найкращою, на його думку, є змішана форма, в якій поєднуються елементи всіх правильних форм. Порівнюючи переваги різних форм правління, Н. Макіавеллі віддає перевагу республіці, бо вона найбільше відповідає вимогам рівності і свободи. Республіка є більш стійкою, ніж монархія, вона краще пристосовується до різних умов, забезпечує єдність і міць держави, породжує в людей патріотизм. Народ мислитель ставить вище від монарха, вважаючи його розумнішим.

Ці ідеї викладені Н. Макіавеллі головним чином у його історичних працях. Принципово іншими є його погляди, подані у трактаті «Правитель» (в оригіналі ця праця має назву «Il principe», що означає «одноосібний правитель»). Основний зміст цієї праці складають змалювання образу ідеального, на думку Н. Макіавеллі, правителя та рекомендації щодо того, як йому здійснювати і зміцнювати свою владу.

Н. Макіавеллі стверджував, що заради досягнення політичних цілей правитель може використовувати будь-які засоби, незважаючи на вимоги моралі: вдаватися до обману, діяти лестощами і грубою силою, фізично знищувати своїх політичних противників тощо. Правитель має бути схожим на сильного лева, щоб страхати вовків, і на хитрого лиса, щоб не втрапити в пастку. По суті справи, відмежування політики від моралі перетворилось у проповідь Н. Макіавеллі аморалізму в політиці. Політика, в розумінні мислителя, — це сфера підступності й віроломства. Відтоді аморальна політика за принципом «мета виправдовує засоби» дістала назву «макіавеллізм».

Чим же була зумовлена така позиція Н. Макіавеллі? Насамперед історичними обставинами. Тогочасна Італія була роздрібнена на кілька ворогуючих між собою князівств, які до того ж зазнавали утисків з боку іноземних завойовників. Будучи флорентійцем і патріотом Італії, мислитель палко бажав її об'єднання в єдину міцну державу. А це, на його думку, міг зробити лише сильний одноосібний правитель, який для досягнення політичних цілей, головною з яких є зміцнення держави, не нехтує ніякими засобами. Прообраз такого правителя Н. Макіавеллі вбачав у тогочасному італійському правителі Чезаре Борджіа, відомому своїми злодійствами. По суті справи, засуджуючи тиранію як форму правління, мислитель виправдовував її стосовно тогочасних італійських умов.

Зазначена позиція Н. Макіавеллі пояснюється також однією з основних аксіом його політичної філософії — думкою про те, що люди за своєю природою є порочними, егоїстичними і злими істотами. їх турбують не благо держави, а передусім власні матеріальні інтереси. Н. Макіавеллі наголошував, що люди можуть змиритися зі втратою свободи, влади, навіть зі смертю батька, але ніколи й нікому не простять втрати власного майна. Політика покликана відповідати порочній природі людей. Правитель має бути переко наним, що знать — честолюбна, а народ — чернь, яка захоплюється зовнішніми ефектами та успіхом. Покірність підданих найкраще гарантують примус і страх.

Щоправда, правитель має опікувати підданих і не повинен без крайньої потреби вдаватись до їх утисків. Свої дії він має спрямовувати так, щоб вони сприймалися як благодійництво. На відміну від образ, яких, за Н. Макіавеллі, потрібно завдавати швидко і разом, благодійництво слід проявляти в малих дозах, щоб воно тривало довше і щоб піддані відчували його якомога повніше і краще. На думку мислителя, самозбереження і зміцнення політичної влади будь-якими засобами є домінуючим інтересом державності. В цілому Н. Макіавеллі зробив вагомий внесок у розвиток політичної думки, і західна політологія вважає його основоположником науки про політику.

За країною

Див. також

Джерела

Література

  • М. Г. Капітоненко. Стратегія зовнішньополітична // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — .
  • А. Субботін. Зовнішня політика // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.271
  • Зовнішня політика країн Північної Європи: навч. посіб. / І. З. Зінько; Львів. нац. ун-т ім.і І. Франка. — Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2015. — 327 c. — Бібліогр.: с. 318—324.

Посилання


image Це незавершена стаття про міжнародні відносини.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Zo vnishnya poli tika sukupnist vidnosin derzhavi z inshimi derzhavami svitu ta mizhnarodnimi organizaciyami Najvazhlivishij zasib vedennya zovnishnoyi politiki diplomatiya Mizhnarodni vidnosini Ukrayini Zovnishnya politika u bagatoh krayinah svitu maye nazvu Ministerstvo zakordonnih sprav Ocholyuye jogo ministr zakordonnih sprav V SShA take vidomstvo nazivayetsya derzhavnim departamentom ocholyuye jogo derzhavnij sekretar SShA U Franciyi ministerstvo zovnishnih znosin u Shvejcariyi politichnij departament v Argentini ministerstvo zovnishnih znosin i kultu v Liviyi Narodne byuro iz zovnishnih zv yazkiv i t d Istoriya stanovlennyaSuchasna politichna nauka spirayetsya na fundament politichnoyi dumki poperednih epoh Z glibokoyi davnini do periodu viniknennya rannoklasovih suspilstv i derzhav berut pochatok pershi sprobi usvidomlennya sutnosti politichnih yavish Istorichno pershoyu formoyu poyasnennya novoyi socialnoyi realnosti stalo religijno mifologichne tlumachennya prirodi vladnih vidnosin i socialnoyi iyerarhiyi Zgidno z drevnimi mifami zemna organizaciya zhittya maye bozhestvenne pohodzhennya ta ye vidobrazhennyam zagalnosvitovogo kosmichnogo poryadku Bogi peredayut vladu zemnim pravitelyam abo poryad z ostannimi prodovzhuyut zalishatisya vershitelyami zemnih sprav Konfucij Piznishe politichna dumka porvavshi z mifologiyeyu prijnyala bilsh racionalnu formu Pri rozglyadi problem vladi i socialnogo poryadku staye dominuvati filosofsko etichnij pidhid sho poyasnyuye ci yavisha cherez prizmu dosyagnennya zagalnogo blaga ta spravedlivosti Podibna tendenciya proslidkovuyetsya v uchennyah Konfuciya greckih filosofiv i politiko pravovoyi dumki Rimu V centri uvagi drevnih misliteliv taki pitannya yak principi organizaciyi derzhavi problema zakoniv i spravedlivosti obgruntuvannya idealnoyi formi pravlinnya Kitajskij filosof Konfucij odin z najvidomishih predstavnikiv politichnoyi dumki Starodavnogo Shodu Vin vidmovivsya vid ideyi bozhestvennogo pohodzhennya derzhavi i rozvinuv koncepciyu patriarhalnoyi aristokratichnoyi derzhavi Zgidno z jogo vchennyam derzhava vinikaye z ob yednannya simej i upodibnyuyetsya sim yi de imperator batko sho turbuyetsya pro svoyih piddanih ditej Kinceva meta derzhavnoyi vladi dosyagnennya spilnogo blaga Hoch Konfucij negativno stavivsya do krajnoshiv majnovoyi diferenciaciyi do podilu suspilstva na bagatih i bidnih vin vipravdovuvav moralnu iyerarhiyu podil lyudej na blagorodnih i temnih prostij narod Pershih vid drugih vidriznyayut taki yakosti yak znannya spravedlivist pochuttya obov yazku povaga do starshih dotrimannya moralnih norm Politichnij ideal davnokitajskogo mislitelya vlada zdijsnyuvana aristokratami dobrochinnist stroge dotrimannya kozhnoyu lyudinoyu svoyih obov yazkiv i nasliduvannya ritualiv sho sklalisya Konfuciya vidriznyalo nedovir ya do zakoniv vin vvazhav sho suspilnij poryadok povinen pidtrimuvatisya ritualami i morallyu U pracyah misliteliv Davnoyi Greciyi analizuyetsya antichna socialno politichna praktika Derzhavnist cogo periodu vtililasya u formi polisiv nevelikih mist derzhav i navkolishnih poselen Centrom davnogreckoyi civilizaciyi stav afinskij polis periodu rozkvitu demokratiyi VI V st do n e Demokratichni proceduri peredbachali uchast vilnogo cholovichogo naselennya v roboti narodnih zboriv i uhvalennya rishen rivnist gromadyan pered zakonom pravo na zamishennya vibornoyi suspilnoyi posadi Praktikoyu funkcionuvannya demokratiya sprichinila vpliv na uyavlennya drevnih misliteliv Elladi i bazhanoyi formi derzhavi Bagato z nih zrobili svij vibir ne na korist demokratiyi Sered tih hto rozdilyav aristokratichni poglyadi na pravlinnya buli Pifagor Geraklit Sokrat Italijskij mislitel i politik Nikolo Makiavelli 1469 1527 vidomij peredusim svoyimi pracyami Pravitel 1513 Rozdumi na pershu dekadu Tita Liviya 1519 Istoriya Florenciyi 1532 N Makiavelli uvijshov v istoriyu politichnoyi dumki yak tvorec novoyi nauki pro politiku Tlumachennya nim politiki vidokremlyuyetsya YaK vid teologiyi tak i vid etiki Na osnovi uzagalnennya bagatovikovogo dosvidu isnuvannya derzhav minulogo j suchasnosti mislitel dovodit sho politichni podiyi zmini v derzhavi vidbuvayutsya ne z Bozhoyi voli ne z primhi chi fantaziyi lyudej a mayut ob yektivnij harakter Nedorechno takozh osyagati j virishuvati politichni problemi keruyuchis moralnimi mirkuvannyami bo vlada politika vzhe za svoyeyu prirodoyu ye pozamoralnimi yavishami Rozuminnya politiki yak ob yektivnogo yavisha zakladalo micnij fundament politichnoyi teoriyi yak tochnoyi dosvidnoyi nauki yaka na dumku mislitelya poyasnyuye minule keruye teperishnim i mozhe prognozuvati majbutnye N Makiavelli namagayetsya rozkriti zakonomirnosti suspilno politichnih yavish z yasuvati prichini zmini odniyeyi formi derzhavi inshoyu viznachiti najkrashu z nih rozglyanuti problemi spivvidnoshennya vladi pravitelya i narodu tosho Analiz i virishennya cih pitan vihodyachi z potreb chasu nadavali vchennyu mislitelya znachennya praktichnoyi nauki pro politiku upravlinnya derzhavoyu Vvedennya samogo termina stato tobto derzhava v politichnu nauku Novogo chasu pov yazuyut same z N Makiavelli Uchenij vvazhav sho derzhavu stvorili ne Bog a lyudi vihodyachi z potrebi spilnogo blaga Spochatku lyudi zhili rozrizneno ale zgodom ob yednalisya shob krashe zahishatisya Voni obrali zi svogo seredovisha najsilnishogo i najhorob rishogo vatazhka j pochali jomu pidkoryatisya Metoyu derzhavi ye zabezpechennya kozhnomu vilnogo koristuvannya majnom i bezpeki Dlya cogo prijmayutsya zakoni i priznachayutsya pokarannya Ale pislya togo yak vlada stala spadkovoyu nashadki vozhdiv vse bilshe vidhilyalisya vid spravedlivosti i perejshli do prignichennya narodu Absolyutna vlada vvazhaye mislitel shvidko rozbeshuye yak praviteliv tak i piddanih U rezultati monarhiya peretvoryuyetsya na tiraniyu yaka ne maye prava na isnuvannya i musit buti znishena razom z tiranom Pislya znishennya tiraniyi nastaye aristokratichne pravlinnya z chasom vono virodzhuyetsya v oligarhiyu yaka zaznaye uchasti tiraniyi Dali narod vvodit narodne pravlinnya pislya chogo krugoobig form derzhavi povtoryuyetsya N Makiavelli rozriznyaye monarhiyu aristokratiyu i narodne pravlinnya spotvorennyam yakih ye tiraniya oligarhiya ta ohlokratiya Pershi tri formi pravlinnya vin nazivaye pravilnimi ale vvazhaye yih nestijkimi j nedovgotrivalimi Najkrashoyu na jogo dumku ye zmishana forma v yakij poyednuyutsya elementi vsih pravilnih form Porivnyuyuchi perevagi riznih form pravlinnya N Makiavelli viddaye perevagu respublici bo vona najbilshe vidpovidaye vimogam rivnosti i svobodi Respublika ye bilsh stijkoyu nizh monarhiya vona krashe pristosovuyetsya do riznih umov zabezpechuye yednist i mic derzhavi porodzhuye v lyudej patriotizm Narod mislitel stavit vishe vid monarha vvazhayuchi jogo rozumnishim Ci ideyi vikladeni N Makiavelli golovnim chinom u jogo istorichnih pracyah Principovo inshimi ye jogo poglyadi podani u traktati Pravitel v originali cya pracya maye nazvu Il principe sho oznachaye odnoosibnij pravitel Osnovnij zmist ciyeyi praci skladayut zmalyuvannya obrazu idealnogo na dumku N Makiavelli pravitelya ta rekomendaciyi shodo togo yak jomu zdijsnyuvati i zmicnyuvati svoyu vladu N Makiavelli stverdzhuvav sho zaradi dosyagnennya politichnih cilej pravitel mozhe vikoristovuvati bud yaki zasobi nezvazhayuchi na vimogi morali vdavatisya do obmanu diyati lestoshami i gruboyu siloyu fizichno znishuvati svoyih politichnih protivnikiv tosho Pravitel maye buti shozhim na silnogo leva shob strahati vovkiv i na hitrogo lisa shob ne vtrapiti v pastku Po suti spravi vidmezhuvannya politiki vid morali peretvorilos u propovid N Makiavelli amoralizmu v politici Politika v rozuminni mislitelya ce sfera pidstupnosti j virolomstva Vidtodi amoralna politika za principom meta vipravdovuye zasobi distala nazvu makiavellizm Chim zhe bula zumovlena taka poziciya N Makiavelli Nasampered istorichnimi obstavinami Togochasna Italiya bula rozdribnena na kilka voroguyuchih mizh soboyu knyazivstv yaki do togo zh zaznavali utiskiv z boku inozemnih zavojovnikiv Buduchi florentijcem i patriotom Italiyi mislitel palko bazhav yiyi ob yednannya v yedinu micnu derzhavu A ce na jogo dumku mig zrobiti lishe silnij odnoosibnij pravitel yakij dlya dosyagnennya politichnih cilej golovnoyu z yakih ye zmicnennya derzhavi ne nehtuye niyakimi zasobami Proobraz takogo pravitelya N Makiavelli vbachav u togochasnomu italijskomu praviteli Chezare Bordzhia vidomomu svoyimi zlodijstvami Po suti spravi zasudzhuyuchi tiraniyu yak formu pravlinnya mislitel vipravdovuvav yiyi stosovno togochasnih italijskih umov Zaznachena poziciya N Makiavelli poyasnyuyetsya takozh odniyeyu z osnovnih aksiom jogo politichnoyi filosofiyi dumkoyu pro te sho lyudi za svoyeyu prirodoyu ye porochnimi egoyistichnimi i zlimi istotami yih turbuyut ne blago derzhavi a peredusim vlasni materialni interesi N Makiavelli nagoloshuvav sho lyudi mozhut zmiritisya zi vtratoyu svobodi vladi navit zi smertyu batka ale nikoli j nikomu ne prostyat vtrati vlasnogo majna Politika poklikana vidpovidati porochnij prirodi lyudej Pravitel maye buti pereko nanim sho znat chestolyubna a narod chern yaka zahoplyuyetsya zovnishnimi efektami ta uspihom Pokirnist piddanih najkrashe garantuyut primus i strah Shopravda pravitel maye opikuvati piddanih i ne povinen bez krajnoyi potrebi vdavatis do yih utiskiv Svoyi diyi vin maye spryamovuvati tak shob voni sprijmalisya yak blagodijnictvo Na vidminu vid obraz yakih za N Makiavelli potribno zavdavati shvidko i razom blagodijnictvo slid proyavlyati v malih dozah shob vono trivalo dovshe i shob piddani vidchuvali jogo yakomoga povnishe i krashe Na dumku mislitelya samozberezhennya i zmicnennya politichnoyi vladi bud yakimi zasobami ye dominuyuchim interesom derzhavnosti V cilomu N Makiavelli zrobiv vagomij vnesok u rozvitok politichnoyi dumki i zahidna politologiya vvazhaye jogo osnovopolozhnikom nauki pro politiku Za krayinoyuZovnishnya politika Yevropejskogo Soyuzu Zovnishnya politika Braziliyi Zovnishnya politika Butanu Zovnishnya politika Velikoyi Britaniyi Zovnishnya politika Greciyi en Zovnishnya politika Latviyi Zovnishnya politika Litvi Zovnishnya politika Moldovi Zovnishnya politika Rosiyi Zovnishnya politika Rumuniyi Zovnishnya politika SShA Zovnishnya politika Ukrayini Zovnishnya politika Franciyi Zovnishnya politika Shveciyi Zovnishnya politika YaponiyiDiv takozhMizhnarodna politika Zovnishnopolitichne vidomstvo Vnutrishnya politikaDzherelaPolitika zovnishnya Politologichnij enciklopedichnij slovnik uklad L M Gerasina V L Pogribna I O Polishuk ta in Za red M P Trebina H Pravo 2015 ZOVNIShNYa POLITIKA 27 serpnya 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 2004 ISBN 966 749 200 1 LiteraturaM G Kapitonenko Strategiya zovnishnopolitichna Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 A Subbotin Zovnishnya politika Politichna enciklopediya Redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 s 271 ISBN 978 966 611 818 2 Zovnishnya politika krayin Pivnichnoyi Yevropi navch posib I Z Zinko Lviv nac un t im i I Franka Lviv LNU im Ivana Franka 2015 327 c Bibliogr s 318 324 PosilannyaZovnishnya politika 19 serpnya 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 T 2 D J 744 s ISBN 966 7492 00 8 Konstitucijne vregulyuvannya zovnishnoyi politiki zarubizhnih krayin Konstitucijne pravo zarubizhnih krayin Navch posibnik Za zag red V O Riyaki Kiyiv Yurinkom Inter 2006 S 221 235 Ce nezavershena stattya pro mizhnarodni vidnosini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ