Меніппея

Меніппе́я — вид серйозно-сміхового жанру. Термін вперше введений М. М. Бахтіним в «Проблемах поетики Достоєвського» як узагальнення античного жанру меніппова сатира. Але часто ці утямки ототожнюють.

За М. М. Бахтіним меніппея, на відміну від меніппової сатири, охоплює літературні явища різних епох: це новели Відродження, середньовічні сатири і філософські повісті. Риси меніппеї є в давньоруському блазенстві, сатирах XVII—XVIII століть. М. М. Бахтін визначає чотирнадцять конкретних ознак меніппеї. Меніппова сатира античних романів Петронія і Апулея розвивається в романах Франсуа Рабла і Джонатана Свіфта. Елементи меніппеї простежуються в літературі XX століття (Томас Манн, М. О. Булгаков).

Навколо утямку меніппеї ведеться постійна полеміка серед літературознавців та філологів.

Посилання

• Меніппея // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 27.
• Меніппея // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 322. — 634 с.
• (укр.)
• (рос.)