Зброєносець у Середньовіччі молодий воїн обов язком якого було носити зброю лицаря оберігати його в бою та доглядати йог

Зброєносець — у Середньовіччі — молодий воїн, обов'язком якого було носити зброю лицаря, оберігати його в бою та доглядати його коня.

У випадку благородного походження учнівство звичайно тривало з 14 років до 21 року (досягнення повноліття), після чого зброєносець посвячувався в лицарі. Винятком могли бути Королівські Зброєносці, які іноді залишалися зброєносцями все життя.

Простолюдин, зазвичай, служив зброєносцем довічно, одночасно бувши сержантом. Тільки в дуже рідкісних випадках простолюдин міг бути за особливі заслуги посвячений у лицарі, і саме з нащадків таких простолюдинів у Священної Римської імперії сформувався суспільний стан міністеріалів.

У козаків зброєносців називали «джура» («цюра», «чура»).

Див. також

Примітки

Зброєносець // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.

Посилання

ГЕРЦИРЪ, ГЕРЦЫРЪ // Словник української мови XVI — першої половини XVII ст. / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; відп. ред. Гринчишин Д. Г. Вип. 6 (Выпросити — Головный). Укладачі к.ф.н. Р. Керста, О. Кровицька, Н. Осташ, М. Сенів. — Львів, 1999. — С. 206—207. — .
^[en](англ.)
^[en](англ.)

[1] Зброєносець // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.